Конспект лекції 1.1 Лідер – християнин (Частина 1)

Коли 1994 року в Південній Каліфорнії ми організовували церкву «Наріжний камінь», я не замислювався про ті істини, про які ми говоритимемо з вами. Я не думав про те, що саме Бог хоче побачити в церкві, як у Тілі Христовому; про те, як Він хоче, щоб віруючі взаємодіяли один з одним. Про що я думав, це про проповідь Слова Божого; про те, як не відступити від істини, намагаючись залучити до церкви якнайбільше людей. Я в належній повноті не думав про те, що Церква є Тілом Христовим; про те, що ми всі доповнюємо одне одного; про те, що ми маємо один з одним різноманітні зв'язки; про те, що ми повинні бути подібними до Ора та Аарона, які підтримували руки Мойсея. Тому що, якщо щось засмучує мого брата — це має засмучувати й мене, якщо щось болить у нього – має боліти й у мене, так само як це відбувається з моїм пальцем, рукою та з іншими частинами тіла. Якщо ми хочемо, щоб все було так, як завгодно Богові, ми повинні так і чинити.

Це ж мій брат! Це моя сестра! Яка б ситуація не відбувалася в їхньому житті — це має стосуватися мене. Якщо перемога, якщо якась радість, то я радію разом із ними, і ми відчуваємо це разом. Отже, ми ніколи не відокремлюємося від інших складових нашого тіла. Так само як і наше фізичне тіло болить, ми робимо все можливе, щоб цей біль прибрати, щоб вилікувати його, відновити втрачену працездатність. У церкві цей біль, ці проблеми зазвичай викликаються гріхом, і тому ми в любові виправляємо один одного, якщо це необхідно, підтримуємо один одного для перемоги над гріхом. І Біблія саме це і говорить нам робити по відношенню один до одного.

Але як нам з вами жити таким чином? Як же виконати все це? У наступних лекціях ми з вами звертатимемо увагу на нас з вами: на чинних та на майбутніх лідерів. Тому, що я вважаю, що злети та падіння починаються з лідера та з усіх, хто перебуває в керівництві. Особисто я сам повинен уважно дбати про свої взаємини із Богом. Чи я справді ходжу в істині? Наскільки я близький до Нього? А може, я просто стою тут і намагаюся досягти необхідного своїми людськими шляхами, своєю людською силою? Чи є щось, що по-справжньому вказує на те, що Бог зі мною, що Бог діє в мені, у моєму житті, у моєму служінні? Це важливо ще й тому, що таке ставлення буде передано від мене іншим людям. Це відбувається природним чином. Ті з вас, що є батьками, зі мною погодяться. Ви передаєте риси свого характеру своїм дітям, навіть якщо намагаєтеся цього не робити. І тому я завжди звертаю увагу на лідерів, тому що їхні відносини передаються їх церкві. Якщо я намагаюся впоратися з багатьма справами, але не маю справжнього спілкування з Богом, моя церква незабаром відчує на собі наслідки такого відношення. У той час, коли ми з вами спілкуємося, я передаю вам щось із моїх знань про Бога та з моїх стосунків з Богом. Те саме можна сказати й про вас. Ви впливаєте і на інших людей, і на їхні стосунки з Богом.

Тому в наступних лекціях ми говоритимемо з вами не тільки про те, що потрібно зробити вам як керівнику в першу чергу, в другу чергу, чого досягти. Ми поговоримо про це, але у другій частині. На початку та в основному ми говоритимемо про характер, про його якості. Я завжди вважав що краще мати благочестивого, угодного Богові лідера, ніж чудовий план. Тому що, навіть, якщо у вас буде чудовий план, але лідер буде не до вподоби Богу - все просто розсиплеться. Але, якщо лідер - це людина по серцю Господа, то, навіть, якщо раптом виявиться, що складений план був дещо невідповідним, то успіх і результат все одно прийде. Адже про це каже Писання.

Наприклад, Мойсей та Аарон не складали плану. «Так виходимо на берег Червоного моря. Б'ємо жезлом по воді та переходимо через нього, як по суші». Для такої перемоги потрібно було, щоб лідер мав зв'язок з Богом, щоб він був повністю слухняний Йому, щоб точно виконував усі накази Господа. Коли у цього лідера проблеми, він зможе впасти навколішки перед Господом, він може волати до Нього і буде почутий. І навіть, якщо це по-людськи дурний план - ходити навколо міста сім разів замість того, щоб руйнувати його військовими знаряддями, але цей план був даний благочестивому лідеру Самим Богом. І він разом із народом мав точно виконати його. У цьому й була запорука перемоги. І, на мій досвід, найбільші перемоги саме так і відбуваються, коли благочестиві лідери разом з народом навколішки волають до Господа про Його водійство і намагаються зробити все, що від них залежить, щоб виконати волю Бога. Тому краще я щодня ходитиму перед Господом, намагатимуся виконувати Його волю і постараюся зробити все, що від мене залежить найкращим чином.

Протягом кількох тижнів ви постійно чутимете: "Характер, характер, характер ..." Це тому, що я вірю, що Біблія навчає нас з вами: “Справжній християнський характер є

запорукою успіху в служінні”. Друге послання Петра глава 1 з 5-го вірша “5 Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,
6 а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,

7 а в благочесті братерство, а в братерстві любов”. І зверніть увагу на вірш 8 “8 Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими,

ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа”. Мені дуже подобається цей уривок. Коли я проводив дослідження другого послання Петра 1 глави, я звернув особливу увагу на 3 вірш: “3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою”. Дивіться, мені даровано все, що необхідно для життя і

побожності. Вам даровано все потрібне. Що робити мені? Пізнавати Христа. Додавати одну якість до іншої. Як написано у прочитаному уривку: віра, чеснота, пізнання, стримання, благочестя, братерство, любов” – і це дасть вам успіх у пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.

Часто, коли ми не маємо успіху – починаємо планувати. Ми думаємо: «Можливо, я повинен зробити це чи це. Можливо, я не сказав цього». Повторююсь, я не проти планування. Я говорю про те, що Писання насправді підтверджує, що гарантія успіху, гарантія плоду — це наш християнський характер. Я повинен звернути увагу на своє ходіння перед Богом, на виконання Його Слова. Ось що збереже нас від безуспішності та безплідності. Якщо це є у вашому житті, то мені нема про що турбуватися за вас. Плід буде принесено, успіх прийде.

Візьмемо за приклад яблуню. Вона приноситиме плід якщо буде здорова. І якщо плоду немає, потрібно просто зробити так, щоб вона стала здоровою і з'явився плід. Подібне відбувається і з нами. Є такі люди, які де не з'являються – постійно щось роблять, навколо них постійно щось відбувається, з ними успіх і водночас у більшості людей відбувається зовсім по-іншому. Ми намагаємося, намагаємось щось робити. Результат,

бажаний нами, не приходить або дуже малий. У вас таке буває? І тоді я мушу подивитися всередину самого себе. Що відбувається у моєму серці? Чи живу я за заповідями Царства Божого? Які мої стосунки з Царем Царства? Отже, мені треба звернути увагу на власний характер: чи зростаю я в тих якостях, які згадав Петро: чесноті, розсудливості, стриманні, терпінні, благочесті, братерстві, любові? Чи проявляються вони у моїй вірі та у щоденному ходінні перед Богом?

Отже, звертатимемо увагу на самих себе і розглядатимемо наступні 8 якостей. У мене на початку було 7, але потім я поїхав до Китаю і виявив там у підпільній церкві, що восьма якість теж дуже важлива. Ну, до речі, можливо, коли ми дійдемо до 8 вже з'явиться і 9. Всі ці якості багаторазово підкреслюються в Писанні як необхідні християнинові, а тим більше лідерові. Для нас це дуже важливо, тому що люди копіюватимуть, вони навчаються у вас, навчаються на вашому прикладі. Ті з вас, які мають дітей, мене дуже добре розуміють. Ми просто дивуємось, як це відбувається, що діти копіюють нас, стають такими ж як ми. Коли діти чинять негаразд,не так, як ми хочемо, то в дітей з віком виявляються різні недоліки. Ви починаєте розуміти, звідки вони взялися. "Так, Ліза, точно це у них від тебе". Так, звичайно ж, я жартую. Але це так очевидно.

Цього тижня ми з вами говоритимемо про лідерів-християн. Чому я згадую, що потрібно бути християнином, говорячи про якості? Можливо, комусь це буде здаватися дурістю. Далеко не всі, хто називає себе християнами, далеко не всі, хто є лідерами серед християн насправді по-справжньому віруючі люди, по-справжньому християни. Я достатньо довго служу, щоб переконатися в цьому. Тому я не припускаю, що всі, хто слухатиме мої лекції є християнами, є спасеними людьми. Те, що хтось називає себе пастором, не робить його християнином автоматично. І те, що вас досить довгий час підносять, як лідера, теж не робить вас християнином. І, навіть, якщо ви все своє свідоме життя ходили до церкви і дуже багато зробили в ім'я Христа – ці факти ще не гарантують, що ви християнин. Христос же ясно сказав, що в останні дні люди будуть говорити до Нього: “Хіба я цього не робив? Чи я того не робив? Але Він відповість: “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. Я ніколи вас не знав”. Так, ви відвідували церкву, якщо це можна назвати церквою. Так, ви раз на місяць щось там робили, чимось допомагали. Так, ваша дружина, ваш чоловік, ваші рідні були там, і вони справді є християнами. “Але Я ніколи не знав вас...” Тому я не припускатиму. Я вважаю, що у наших церквах відбувається дуже багато проблем через те, що ми припускаємо.

А припускаємо ми, наприклад, що та людина, яка перебуває на сцені, є благочестивою людиною просто, тому що вона так гарно співає, щось робить, щось говорить. Напевно, він християнин. А інакше, чому ця церква називається “християнською”? Можливо, деякі з нас народилися в такий час, коли проповідували так, коли благовістили, кажучи: “Ось тобі молитва. Помолись нею і ти станеш християнином. Ти будеш спасений”. Саме так сталося зі мною. Я пам'ятаю, як пішов на євангелізацію і там було сказано: “Якщо тут є ті, які не хочуть потрапити до пекла, виходьте вперед”. Я вийшов на перед. Нас розподілили по парах з душопіклувальниками. До мене підійшла старенька жінка дуже маленького зросту. Я й досі пам'ятаю її. Я не пам'ятаю її імені, але пам'ятаю, що вона була старенька та дуже маленького зросту. Вона сказала: “Помолись зі мною цією молитвою”. Я помолився з нею і потім питаю: «Що це все? Тепер я потраплю на небеса?» Вона сказала: "Так". Я точно пам'ятаю, як вона процитувала це Писання:

перше послання Івана п'ятий розділ 13 вірш: “13 Оце написав я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім'я Божого Сина,

маєте вічне життя”. І вона сказала: “Цей вірш говорить тобі, що ти маєш знати, що ти маєш вічне життя”. Зрозумійте мене правильно, я не хочу сказати, що я не

врятувався на той момент. Я зараз не про це. Я впевнений, що Христос для мене став понад усе. Він найдорожчий для мене. Він - мета та сенс мого життя.

І я в жодному разі не бажаю сперечатися з Писанням, але я розумію, що не кожна людина має право застосовувати ці вірші до себе. Насамперед де це в Писанні сказано, що ви молитеся молитвою і все, ви потрапляєте на небеса? Так, ми з вами читаємо у

першому розділі Євангелія від Івана у дванадцятому вірші наступне: “13 Оце написав

я до вас, що віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в

Ім'я Божого Сина, маєте вічне життя”. І, звичайно, ми приймаємо Його через молитву. Але ми з вами врятовані не самою молитвою. Так, я сам закликаю людей:

“Якщо ви справді вірите прочитаним словам. Ви хочете сказати Богові, що ви розумієте: у вашому житті так багато зла, що ви так багато згрішили проти Нього. Ви хочете сказати Йому: “Своїми гріхами я повстав проти Тебе, я роздратував Тебе. Я розумію, що вартий лише Твого покарання. Але я вірю, що Ти послав Свого Сина, щоб Він помер за мої гріхи на цьому ганебному хресті”. І Слово Твоє говорить, що кров Його омиває від всякого гріха. Я хочу, щоб Він увійшов у моє життя. Я хочу довіритись Йому. І якщо ви так вірите і хочете сказати це Богові – так і зробіть. Постаньте перед Богом у молитві. І це дуже добре та правильно.

Але гарантія нашого порятунку не у сказаних словах. Повернімося до тих слів, які були прочитані мені того пам'ятного дня. Щоб розуміти вірші Біблії правильно, їх потрібно читати в контексті. А який контекст 1 послання Івана? Про що автор говорить

упродовж своєї книги? 1 розділ 6 вірш: “6 Коли ж кажемо, що маємо спільність

із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо”. Ви чули? Якщо кажемо, що маємо спілкування з Ним у той час, як ми ходимо у пітьмі –

ми кажемо неправду. Тобто, якщо хтось стверджує, що він – християнин, має спілкування з Ним, але насправді ходить у пітьмі – ця людина є брехуном. Вірш

8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас

правди!”. Якщо ви кажете, що ви - хороша людина, що ви не робите жодного гріха за який вам потрібно покаятися - обманюєте самі себе істини у вас немає”. 2 глава 4 вірш “4 Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!”. Прислухайтеся: «Я пізнав Його». Людина каже: “Я – християнин. Я знаю його". Але що Біблія говорить про таку людину? Він – брехун. Істини немає в ньому. 2 розділ 9 вірш “9 Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі”. Іван продовжує писати. Другий розділ 15 вірш прочитаємо останню частину цього вірша:

“ Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської”. Вірш 19 “19 Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то

залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші”. Не всі у християнських зборах є нашими, є християнами. Тепер третій розділ вірш 6

“6 Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його. 8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.

9 Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.
10 Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!”. 14 і 15 вірші: “14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

15 Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б”. 17 вірш: “17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?”. 4 розділ 6 вірш “6 Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас”. 8 вірш “8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!”. 20 вірш: “20 Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?” І 5 глава 12 вірш “12 Хто має Сина, той

має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя”. І тільки тепер ми переходимо до тринадцятого вірша І тепер ми маємо контекст цих слів. Постійно у

першому посланні Івана автор каже ось так можна відрізнити віруючої людини від невіруючих. На підставі чого ви можете сказати, що ви дійсно віруючий. Знаєте, якщо ви ненавидите, якщо ви живете у гріху, називайте себе хоч “християнином”, хоч будь- ким - це буде не так. Ви бачите - Писання визначає дуже чіткі критерії, але воно зовсім не хоче сказати, що абсолютно кожна людина має бути впевнена, що потрапить на небеса, навіть якщо ця людина називає себе християнином або просто помолилася якоюсь молитвою.

Бог хоче, щоб кожен із нас звернув увагу на своє життя. Я називаю себе віруючим, але чи є різниця, чи є різниця з тим життям, яке я вів раніше? Чи відрізняється моє ставлення до Бога та до інших, від того, що було, коли я жив у темряві? Так, я раніше ненавидів. Але Бог змінив мене. Я можу впевнено сказати, що люблю вас. Коли я бачу нужденну людину, моє серце переповнюється жалем до нього. У мене є бажання подбати про нього. Бог багато чого змінив у моєму серці. І тепер ці слова Івана стосуються мене. Я маю бути впевнений у тому, що маю життя вічне. Але впевненість виходить з усього того, що написано раніше у цій книзі. І ви дійсно можете сказати: «Так, я один із тих, хто не тільки називає себе християнином, а й по-справжньому є Його сином, Його дочкою!»

Modifié le: jeudi 13 octobre 2022, 14:58