Завдання з читання: Служителі отримали спасіння, щоб допомогти спастися іншим людям

Завдання з читання: Служителі отримали спасіння, щоб допомогти спастися іншим людям

2 Коринтян 2:14; 3:4-6: «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці. Таку ж певність до Бога через Христа, не тому що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє». 

Я займався заснуванням нових церков у Чикаго (штат Іллінойс), у Колорадо-Спрінгс (штат Колорадо) та у місті Юджин (штат Орегон). Я постукав у сотні дверей та зробив тисячі телефонних дзвінків. Мені подобається знайомитися з новими людьми. Мені подобається поглиблювати стосунки з тими, кого я зустрічав раніше. Я відкрито казав, що я християнський лідер та рукопокладений служитель.

Не всі бажали розмовляти зі мною про духовні речі, що не дивно.

Більше за все мене здивувало те як багато людей дійсно бажали порозмовляти зі служителем.

Люди духовні і ведуть внутрішній духовний діалог

Багато людей готові захищати свої вірування. Багато хто міркує над духовними питаннями і навіть мають «духовні мрії». Більшість згодиться з тим, що у них є духовні проблеми.

Є стара приказка: «Не кажи про релігію або політику». Якщо Ви наважуєтеся уславитися «святенником», Вам навіть не потрібно шукати приводу, щоб почати такі розмови, вони самі прийдуть до Вас.

Я вірю, що глибоко у серці кожної людини є жага духовного. Коли люди спілкуються, їхні розмови часто стосуються релігійних або духовних тем. Люди схильні сильно переживати з приводу того, що вони та оточуючі думають і часто самі намагаються уникнути цих тем.  

В Інституті християнських лідерів ми навчаємо бажаючих служити Богу. Багато хто ділиться своїми історіями про те як вони стали християнами і як Бог закликав їх на служіння. Вони розповідають про те як їх власний внутрішній духовний пошук став важливим фактором не тільки у спасінні, але і у тому на яке саме служіння вони були покликані.

Ось деякі приклади:

Аліда Манро, Південна Африка

Я стала шукати Ісуса Христа після того як віч-на-віч стикнулася зі смертю. Я була у шлюбі, коли мій чоловік намагався мене задушити. Я зрозуміла, що у моєму житті багато чого відбувається не так як це повинно бути, і щиро почала пошук Бога. Я бажала дізнатися, де саме я пішла з Його шляху, і чому все пішло не так. Бог показав мені,що я обожнювала своїх чоловіків, батька, брата та інших людей, хоча вони всі не служили Богу в істині. Ось чому я не могла чути як Бог розмовляє зі мною протягом трьох років.      

Коли я стала шукати Бога, Він відкрився мені через Священне Писання. Я знала, що повинна залишити все, що було погано як для мене самої, так і для моїх дітей, і піти туди, куди вів Бог. Отже, моя справжня подорож з Богом почалася у 2012 році, коли все навколо мене перетворилося на пекло. Але до цього моменту у моєму серці вже оселився Ісус. Христос підтримував та зміцнював мене. 

Шон Девіс, США

Після бурного роману у нас народилося семеро дітей. Ми обидва повністю пішли від Бога та досягли дна приблизно через три роки нашого шлюбу. Моя дружина подала на розлучення. Нічого не відчуваючи та нічого не розуміючи, я спробував повернутися до того життя, яке вів раніше, але безуспішно. Я швидко зрозумів, що духовні питання значили для мене більше, ніж я думав до цього. Я відчував спустошення! Я упав на коліна та вилив своє серце Богу. Я попрохав у Нього пробачення за те як прожив своє життя та благав Його врятувати мій шлюб. Я відчув хвилю миру і спокою, коли віддав своє життя та свої проблеми у руки Бога. Блудний син повернувся до свого Небесного Батька! Після цього я вперше за багато років почав читати Біблію. На це пішло кілька місяців, але нам вдалося зібрати по шматочках своє життя та разом створити прекрасний шлюб. 

Алесія Гарднер, США

Я знайшла Христа жарким липневим літом 2001 року. Я була цілковито зломлена, відчувала себе цілковито втраченою. Я була бездомною, тому що коли була незаміжньою вагітною дівчиною-підлітком, батьки вигнали мене з дому через мою незручну ситуацію. Батька моєї дитини, Гевіна, не було поряд через військову обов’язок. Живучи у своєму Chevy Malibu 1974 року випуску, я задавалася питанням: чи бажаю я жити далі? Я втратила будь-яку надію коли-небудь здійснити свою мрію: стати першою людиною в історії моєї сім’ї, яка вступила до коледжу. Я була готова розлучитися з життям, але у Бога були інші плани. Він показав мені, що я повинна все віддати в Його руки та обрати життя з Ним. Я знала, що недостатньо гарна для такого життя, не заслуговую такої милості, але все одно продовжувала шукати Його. Коли Він знайшов мене, то милість, прощення та надія, про існування яких я ніколи не підозрювала, наповнили мене. Ця зустріч з Богом стала початком мого духовного шляху, і я так вдячна Йому за благодать, яку Він явив мені на цьому шляху. 

 Чи помічаєте духовну боротьбу, яка відбувається всередині Вас? Вона є і у Вас, і у Ваших сусідів. Незалежно від того чи є Ви християнином або ні, Ви розмірковуєте на духовні теми і, можливо, іноді навіть сперечаєтеся самі з собою. 

Внутрішні духовні міркування, які ведуть до спасіння  

У Закхея була внутрішня духовна боротьба!

У Стародавньому Римі збирачів податків називали митарями. Вони були місцевими опортуністами, які знали кожну людину у своїй місцевості. Римляни-завойовники вимагали, щоб митарі оподатковували людей. Митар знав, хто скільки повинен платити та де цю людину знайти. Митарів ненавиділи. 

Римський уряд часто використовував оподаткування землеробства. Рим встановив цільові показники доходів для кожного регіону на основі даних перепису населення. Регіони розділили на частини та продали на податкових аукціонах. У регіональній системі було декілька рівнів адміністраторів. Вірні імператору римські чиновники займалися зберіганням грошей. Воїни силою створювали необхідні для цього умови. Податки збирали митарі. Зневаженою людиною  у цій системі був начальник митарів, тому що він отримував більше всього грошей. Проте саме ця категорія примушувала всю цю систему працювати. 

У податковій системі від головного митаря вимагалося виплатити Риму певну суму за рік, яка відповідає розрахункам по його території. Звичайно, він і сам бажав отримати великий прибуток. Коли головний митар вигравав право збирати податки у конкретному регіоні, він наймав інших митарів для збору податі у передмістях. Цих митарів набирали з місцевого населення в допомогу головному. Часто вони вербували молодих людей та налаштовували їх проти своєї сім’ї та громади, обіцяючи їм матеріальну винагороду.

Ефективні митарі виділялися з загального числа, і у кінцевому рахунку намагалися запропонувати Риму велику суму за право стати головним митарем, щоб таким чином                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 обійти минулого головного митаря. Місцеві митарі навчилися зради. Зрада – важлива якість майбутнього начальника митарів. Звичайні збирачі податків пліткували про головного митаря. Вони намагалися створити про нього думку як про жадібного та корумпованого агента Риму. В огидній справі збору податків було мало місця командній роботі. Місцеві митарі знали, що головний митар заробляв справжні гроші. У міру того як місцевий митар ріс у своїх знаннях та здібностях, він все більше усвідомлював, що тільки одна людина стоїть на їхньому шляху. І це начальник митарів. Його доведеться або відсунути у бік, запропонувавши Риму велику ставку, або просто вбити.

Подумайте про це: що б сталося, якщо б уряд будь-якої країни найняло мафію для збору податків? Такий був головний митар. Він збирав команду безжальних головорізів, чиєю задачею було фінансування римських гнобителів, набивання їхніх власних кишень та збагачення головного збирача податків. Митарів ненавиділи, а головного митаря ненавиділи ще більше.

Римляни не любили головних митарів. Римські чиновники помітили, що оскільки головні митарі зраджують своїх співвітчизників, вони цілком здатні зрадити і їх. Виявилося, що багато митарів були багатшими за римських чиновників. Імператор Август вніс реформи до податкової системи, намагаючись підрізати крила деяким з цих місцевих «податкових фермерів». Навіть римляни ненавиділи митарів, особливо начальників митарів, цих «мафіозних босів». 

Закхей був головним митарем у багатому центрі торгівлі бальзамом. Всі ненавиділи його. Сам Закхей теж ненавидів себе.

Розповідь про нього ми знаходимо у Євангелії від Луки 19:1-10:

«І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. І, забігши вперед, він виліз на фігове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. А всі, як побачили це почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. Син бо людський прийшов, що знайти та спасти, що загинуло!». 

Закхей був не єдиним збирачем податків, з яким спілкувався Ісус Христос. Він зустрів Матвія та закликав його, заблукалого, слідувати за Ним. Матвій став учнем Христа, а пізніше – одним з лідерів християнського руху. Бог дарував йому честь написати біографію Христа, яку ми сьогодні маємо під назвою «Євангеліє від Матвія».

Христос як і раніше досягає заблукалих та робить їх лідерами християнського відродження. Він торкається сердець людей, подібних до Закхея, які можуть сильно ненавидіти самих себе, не думати про те, щоб шукати справжнього Спасителя. Це відбувається і сьогодні. Так діє Бог. Закхея полюбив Сам Ісус, Син Божий. Закхей теж був включений до числа спадкоємців Авраама. Перше, що ми помічаємо у ньому – це бажання повернути гроші тим, кого він обдурив. Він перетворився зі скупого у того, хто дає. Закхей став зовсім іншою людиною. Він отримав від Бога покликання служити іншим.

Покликання на служіння

Вивчаючи свідчення про спасіння та покликання, написані студентами та випускниками Інституту християнських лідерів, ми помітили багато спільного в їхніх розповідях. Як і вони, Ви вже спасенні, освячені та сповнені СвятимДухом. Ви знаєте, що покликані до служіння, можливо, до служіння на професійній основі, можливо, Ваша роль – бути світлом у Вашому суспільстві, на роботі або у бізнесі. Слово «диякон», яке використовується у Біблії, означає слуга. Ви покликані до служіння та бажаєте організувати своє життя навколо цього покликання.

Велич спасіння, дарованого Вам Богом, спонукає Вас посилено дякувати Богу за нього. Ви визнаєте, що покликані перетворюватися в «образ Христовий», а це значить зміна всього життя та світогляду у повній відповідності з новим образом мислення, сповненого любов’ю та бажанням вести чисте, моральне життя, а також бажання ділитися євангельською новиною з іншими людьми. Ви здобули нових друзів та підживлюєте свої відносини з Богом через членство та участь у помісній церкві. Ви усвідомлюєте необхідність творення Царства Божого у Вашому суспільстві. Ви не бажаєте кидати своїх старих друзів, тому що просите Бога використовувати Вас, щоб принести їм спасіння.

У доповнення до нового образу життя та світогляду у Вас росте розуміння того, що Бог закликає на служіння. Ви маєте нову мету свого існування. Ця мета настільки важлива, що Ви готові піддати себе та свою сім’ю насмішкам і переслідуванням. Ви вірите, що Бог буде з Вами до самого кінця.

Римлян 8:28: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре».

Святий Дух наповнив Вас та дарував покликання. У кожного з нас є свої дари для служіння церкві та поширення Царства Божого. Ми знаходимося у числі Божих слуг та належимо одне одному у служінні благовістя світу. Кожен з нас покликаний використовувати свої дари у смиренні. Римлян 12:3-8 описує сильну та сміливу церкву і те як духовні дари даються кожній віруючій людині:

«Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!». 

Вражаючий список, який може включати як дари, так і різні ролі, необхідні для звершення служіння. Мені подобається фраза: «У нас різні дари, отримані у відповідності з даною нам благодаттю». Наші дари пов’язані з історією нашого життя, спасіння та освячення. Цікаво звернути увагу на грецьку мову оригіналу. Ваш дар, харизма, яка означає божественну винагороду, тобто позбавлення (від небезпеки), духовне обдарування, тобто релігійні якості або дар, дається у відповідності з тим як Господь проявив до Вас милість і Вашою роллю у Його планах. 

Ваш духовний дар та служіння пов’язані з історією Вашого спасіння

Я спостерігаю це постійно. Бог спасає людину, яка знаходиться у певній життєвій ситуації (можливо, у гріху, залежності або має особливу проблему) і дає дари, відповідні служінню людям, які знаходяться у подібній ситуації. Якщо Бог звільнив Вас від наркозалежності, у Вас є певні духовні дари, які пов’язані з Вашим майбутнім служінням залежним людям. Якщо Ви були спасенні у той час як знаходилися у тюремному ув’язненні, у Вас є дар від Бога, напряму пов’язаний з Вашою ситуацією. Закхей був спасенний у той час, коли він обманював своїх співвітчизників, оподатковуючи їх понад міру. Отримавши спасіння, він одразу ж отримав дар давання. Це видно з того, що його рішення виходило далеко за рамки того, що вимагалося від нього за законом Старого Заповіту. Закон вимагав, щоб він повернув обдуреним людям все, що забрав та додав до того ще двадцять відсотків. Замість цього він, отримавши дар щедрості, зголосився виплатити у п’ять разів більше боргу.

Припустимо, Ви пережили насилля. Отримавши спасіння, Ви зцілилися від гіркоти. Тепер Ви – нова особистість у Христі. Ви більше не раб страху, але син чи дочка Самого Бога. Ці стосунки дали Вам нове життя та змінили все всередині та навколо Вас. Ви усвідомлюєте, що Бог закликає Вас до служіння. Ви покликані допомагати тим, хто потребує цього, тим, хто має подібний біль у душі. Ви покликані нести їм спасіння. 

Знання того, що Ви покликані до служіння, дає Вам їжу для міркування. Чи можу я звершувати служіння у цій області? Чи знаю я які мої дари? Чи можу я принести новину про спасіння та послужити людям, які знаходяться у ситуації, подібній іншим благословенням? Чи помічають мої дари інші люди? 

За  яких обставин Бог закликав Вас до спасіння? 

Можливо, Ви знали про Господа з дитинства 

Хтось до кінця життя залишився вірним Йому, хтось відійшов від Бога, але Він знову торкнувся його серця.   

2 Тимофія 3:14-15: «А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса». 

Можливо, Ви – та людина, чиї життєві плани змінив Господь

Апостол Павло був такою людиною. Він сам свідчив:  

«Переслідував я аж до смерти цю путь, і в’язав, і до в’язниці вкидав чоловіків і жінок, як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв’язати й привести до Єрусалиму на кару. І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти…» (Дії 22:4-8). 

Багато хто був спійманий гріхом та людьми

Такою була жінка, спіймана під час перелюбу.

«Ісус же на гору Оливну пішов. А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!.. І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині… І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржили? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!" (Івана 8:1-11).

Дехто з вас побачили великі справи Божі. Ви схилилися перед Ним, будучи захопленими величчю Господа 

«Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!.. Усі ж по бентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, критяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?» (Дії 2:5-12). 

Багато хто пережив насильство або залежність

Такою була «Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло» (Луки 8:2). 

Багато хто був зцілений Господом від важкої хвороби

«І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його. Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та оздоровлялись» (Дії 28:8-9).

Багато хто свідчить про те, що раніше були релігійними людьми, але не мали живих стосунків з Господом 

Такою людиною був Никодим.

«Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім’я, начальник юдейський. Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Івана 3:1-3). 

Дуже багато віруючих кажуть про те, що раніше були налаштовані скептично до всього, що пов’язано з Богом 

Сумніви переповнювали навіть Фому – одного з учнів Христа.

«А Хома, один з Дванадцятьох, званий близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!.. А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:24-28).

Можливо, до отримання спасіння Ви могли б сказати про себе, що Ви – людина, яка шукає Бога 

«А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, вертався, і, сидячи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш? А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним» (Дії 8: 26-31).

Отже, за яких обставин Бог закликав Вас? У багатьох з нас було розбите життя, пустота у душі, одержимість, бідність або самотність. Багато хто був нелюбимий та сам ненавидів інших. 

Господь закликав всіх нас та поставив на служіння. Багато хто свідчить про те, що покликаний на служіння людям, які знаходяться у ситуації, подібній до тієї, в якій вони самі були у той час, коли їх спас Господь. Ми спасенні, щоб спасати інших.