Моделі кадрового забезпечення у служінні 

Генрі Райенга

Головна мета

Мета організації «Служіння християнським лідерам» полягає у тому, щоб підготувати якомога більше лідерів, люблячих Бога, здатних понести у світ добру новину про Христа та зміцнити християнство. Наш інститут намагається надати християнам можливість навчання та рукопокладення, щоб зростити більше християнських лідерів по всьому світу.

Моделі підбору кадрів для служіння

Для навчання керівників різних видів служінь місія «Служіння Християнським лідерам» використовує той же підхід, що й пожежні США для укомплектування своїх підрозділів.

У Сполучених Штатах пожежні частини мобілізують команди навчених і сертифікованих пожежних. Кадрову модель в першу чергу визначає кількість необхідних послуг, затребуваних в конкретній місцевості. У сільській місцевості менше людей і будівель, низький попит на послуги пожежогасіння та потреби цих спільнот обслуговують пожежні-добровольці. У містах зосереджено більше людей і будівель, вище потреби в пожежних, а тому необхідно застосувати кар'єрну модель комплектації кадрами.

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель1:  Неоплачувані добровільні пожежні

Добровільні пожежні команди є основою пожежних і рятувальних служб. По всій території США величезна кількість пожежних - добровольці. Багато пожежних служб повністю працюють на добровільних засадах, і ніхто з учасників не отримує фінансової підтримки, крім компенсації понесених витрат. У пожежних в відділеннях такого типу інша професійна кар'єра; робота за іншою спеціальністю допомагає їм мати кошти для заповнення потреб їх сімей.

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель 1 : Волонтерське служіння і його керівники

Добровольці складають основу багатьох видів християнського служіння. Без вірних волонтерів церкви і некомерційні організації не змогли б мати багатьох видів служіння, навіть тих, які знаходяться в числі основних.

Добровольці можуть допомагати бездомним, у тюремному служінні, у церковних просвітницьких програмах, у капеланському служінні, у пасторському піклуванні, можуть бути лідерами малих груп, душеопікунами та брати участь у багатьох інших сферах життєдіяльності церкви. 

Християнські лідери визнають особливу цінність добровольців, оскільки вони трудяться та навіть керують різними служіннями. Дуже важливо волонтерам мати якісну підготовку, щоб добре служити Господу та своїм громадам. 

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель 2:  Двопрофесійні пожежні команди також вважаються добровільними. У цих пожежних частинах рятівникам виплачується заробітна плата на умовах неповного робочого дня, яка в особистій декларації про дохід повинна бути відображена як «дохід» або «оплата, отримана за фактично виконані послуги». 

У пожежників, які служать у відділеннях такого типу, є й інша професійна кар’єра. Робота за іншою спеціальністю допомагає їм мати кошти для сповнення потреб їхніх сімей.

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель 2: Лідери двопрофесійного служіння

Багато християнських лідерів звершують свою працю в якості оплачуваних служителів протягом неповного робочого дня. Не дивлячись на те, що час, присвячений служінню в якості професії, дає деякий матеріальний дохід все ж їм необхідно працювати і за іншою професією, щоб сповнити потреби своєї сім’ї. 

Наприклад, вчитель початкової школи може також бути і лідером прославлення або секретарем у своїй помісній церкві.

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель 3: Професійні (кар'єрні) пожежні.

У такій пожежній частині всі пожежники та обслуговуючий персонал є штатними співробітниками, які працюють на повну ставку. Наприклад, місто Чаттануга (воно знаходиться на південному сході штату Теннессі) має високу щільність населення. Місцеві підрозділи укомплектовані спеціалістами з пожежно-рятувальної служби, які зазвичай отримують постійну зарплату.

Три моделі роботи пожежних і керівників християнського служіння

Модель 3: Лідери професійного (кар'єрного) служіння

Багато християнських лідерів покликані Богом до служіння, яке звершується протягом повного робочого дня на професійній основі. Прикладами цього можуть бути ролі старшого пастора, місіонера, організатора нових церков, капелана, старшого пресвітера, єпископа по області або голови церковного об’єднання. Великі церкви, які володіють значними матеріальними ресурсами мають можливість для фінансової підтримки багатьох служителів, а тому використовують кар’єрну модель. Один із прикладів – Християнська церква Харбор-Сайд в Кліруотер, Флорида. Ця церква має свою власну програму підготовки професійних керівників груп домашнього служіння. 

Пожежні та християнські лідери

Пожежники, незалежно від того чи трудяться вони на громадських засадах неповний або повний робочий день, зобов’язані пройти велику програму підготовки. Якою б не була модель їхньої участі, професійною чи добровільною, їхня робота надто відповідальна, щоб допустити погано навченого співробітника до виконання своїх обов’язків. 

Також і у керівників служіння відовідальність надто висока, щоб допустити їхню погану підготовку. Тому, незалежно від того чи є вони волонтерами, робітниками двох професій або звершують служіння професійно їм необхідно: по-перше, здорове вчення, а по-друге, практичні навички, оскільки вони є свідками Христа і несуть світло пробудження суспільству, в якому живуть та трудяться.

Кадрові моделі, використовувані Християнством для збільшення кількості християнських лідерів.

Історично склалося так, що ріст християнства збільшувався з появою християнських лідерів-добровольців, які мали дві професії та трудилися в одній з християнських професій. У кожній помісній церкві або служінні були різні комбінації добровольців, які працювали неповний робочий день, та професійних християнських лідерів. Церква росла та охоплювала людей всякого рангу, з різних демографічних і культурних регіонів, чому сприяла кадрова модель, адаптована до місцевих місіонерських потреб.

І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти.  (Ефесян 4:11-13) 

У ранній церкви більшість цих ролей виконувалися добровольцями в міру того, як християнство все більше і більше поширювалося в певній місцевості. Згодом з'явилася досить велика кількість віруючих, що в свою чергу вимагало збільшення кількості служителів і викликало необхідність в участі персоналу з частковою та навіть повною професійною діяльністю.

Труднощі на шляху швидкого зростання

Рання церква множилася. У Римській імперії добра новина особливо швидко поширювалася серед нижчих прошарків населення. Церква росла, не маючи чіткого визначеного канону Священного Писання. У той час ще не існувало ясно виражених доктрин, подібних до вчення про Трійцю або про Особистість Христа. Крім того основні переконання християнства були ще у процесі встановлення та могли бути по-різному виражені лідерами церкви, які підкреслювали точки зору, притаманні їхньому контексту, наприклад, єврейські або язичницькі. Відомо, що особистість та манера проповіді апостола Івана сильно відрізнялися від характеру та служіння апостола Петра. У результаті час від часу могли виникати непорозуміння. Необхідно було узгодити та контекстуалізувати загальне вчення християнства так, щоб воно з одного боку було єдиним, а з іншого – було прийнятним в умовах вірувань та звичаїв кожної місцевості і церковної громади.

Ранні доктринальні відмінності

Ще у часи апостола Павла з’явилися доктринальні відмінності, з’явилися і християнські лідери, які мали неповні знання. Яскравим прикладом тому був Аполлос. У його вченні були значні пробіли, так як він знав про Ісуса Христа тільки від одного з учнів Івана Хрестителя. Тому він передавав неповне вчення про Христа. Акила та Прискилла прийняли його і дали йому правильніше вчення, щоб він міг добре звершувати своє служіння. 

 Дій 18:24-26 «Один же юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу. Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення. І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню».

Різниця між духовенством і мирянами 

У міру поширення християнства розвивалася і централізована вертикаль церковної ієрархії. У середині третього століття священики та єпископи стали вважатися духовенством, а всі інші, хто звершує служіння на добровільній (безоплатній) основі, включаючи служителів дияконів та інших церковних добровольців, були названі мирянами. Алан Уїтлі у своїй книзі «Заступництво у ранній церкві» відзначив, що люди, які увійшли до категорії професійного духовенства, стали ключовими покровителями у ранній церкві. Він написав: 

Різниця між духовенством і мирянами 

«Духовенство явно стало володарем ролі покровителя і значно розширило свою посередницьку роль у відносинах між людиною та Богом. Функції народу Божого у процесі поширення новини про Боже благовоління до світу стали вважатися більш обмеженими та більш залежними від духовенства. Останні стали практично ексклюзивними посередниками при передачі як духовних, так і матеріальних благ. З цією збільшеною владою та авторитетом прийшло набагато більше честі, яка більше не надається всьому людству і не дається навіть всередині церковної громади. Жінки та новонавернені віруючі були поставлені у маргінальне становище у порівнянні зі становищем духовенства. Уявлення про нову парадигму, про церкву як про співтовариство, яке ґрунтується на особистій жертві та благодійності кожного, стало досить розпливчастим».

Уитли, Алан Б. Заступництво в ранньому християнстві: його використання і перетворення від часу Ісуса Христа до Павла Самосатського (Прінстонський серія теологічних монографій, книга 160) (стор. 71). Kindle Edition.

Навчання служінню

Отже, яке відношення ця тема має до сьогоднішнього дня? На той час, коли була створена Біблія, у церкві вже склалася певна система навчання служінню, яка принесла багато плодів. Християнські лідери, такі як Августин, звернули увагу на потреби швидко зростаючої церкви, що витримала випробування часом. Система церковної освіти у підсумку стала більше орієнтованою на професійних служителів. 

Навчання служінню

До сих пір доступ до якісного навчання був утруднений багатьма факторами. Після винаходу Інтернету академічна освіта, спрямована на підготовку до служіння, доступна всім, у кого є підключення до нього. 

Цей доступ відкриває християнам можливість стерти відмінності між духовенством та мирянами. Відкриваються і нові можливості навчання християнських лідерів, які звершують служіння на добровільних засадах або на півставки. Вони зможуть стати служителями з таким самим високим рівнем підготовки як і професійні служителі.

Помісні церкви і різні види служінь отримають благословення в особі добре навчених і присвячених добровольців, частково зайнятих , або кар'єрними служителями. Місія «Служіння Християнським лідерам» (Christian Leaders Ministries) вже запрошує християнських лідерів скористатися цією захоплюючою можливістю.