Завдання з читання: Історичні моделі для підготовки до служіння

Стародавня біблійна практика підготовки до служіння

У Старому Заповіті пророки, які несли відродження, навчалися у школі пророків. Наочним прикладом культури того часу є взаємини та служіння двох пророків – Іллі та Єлисея. Можна сказати, що у ті дні (три тисячі років тому) існували «семінарії» для представників різних релігій. Були школи поклоніння Ваалу, в яких виховувалися пророки, що пропагували релігію Ваала. У 1000 році до нашої ери Ахав, цар Ізраїля, і його дружина Єзавель були великими прибічниками поклоніння Ваалу. Фактично вони формували національну релігію Ізраїля у світлі поклоніння богу Єзавелі – екронському богу.

Прихильники Бога Ягве знаходилися у меншості. Ілля навіть подумав, що він залишився єдиним пророком, який не поклонявся Ваалу, проте крім нього у Бога все ще було 7000 людей в Ізраїлі. Ілля почав школу пророків, вибравши Єлисея та покликавши його на служіння Господу. До моменту смерті Іллі Єлисей був готовий взяти «мантію пророка». Сам Єлисей ще більше поширив вплив цієї школи.

Як пророки готувалися до служіння? Вони просто проводили час зі своїми наставниками, отримуючи від них повчання доти, доки вони самі не були готові стати пророками. Це й була модель учнівства, в якій місцеві наставники виховували пророків. Вчитель-пророк своїм життям показував, що значить жити по Господніх заповідях і, таким чином, навчав цьому майбутніх пророків.

У Новому Заповіті Ісус створив школу для пророків, яких Він назвав учнями. Син Божий закликав на служіння простих людей, рибалок і збирачів податків, щоб вони стали майбутніми лідерами відродження. Ми бачимо, що у Своєму служінні Ісус використовував Свої знання Старого Заповіту. Він проводив час з учнями та ділився з ними знаннями про Царство Боже, які вони проголошували після того, як Ісус помер, воскрес із мертвих і вознісся на небеса.

Ісус також просував модель наставництва, в якій довгострокові відносини, що супроводжувалися навчанням, підготували учнів до служіння пророків у ранній церкві. Ця модель була поставлена під сумнів релігійним лідерами часів Христа, але її силу та ефективність заперечувати просто неможливо. Пригадайте, як  лідери єврейської релігії характеризували Петра та Івана після вознесіння Христа до Бога Батька. Ми читаємо, що коли релігійні лідери «бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були» (Дії 4:13).

Модель наставництва була моделлю, яка використовувалася при навчанні служінню у Старому та Новому Заповіті. Коли апостол Павло був обраний Богом, щоб поширити церкву серед язичників, він також підходив до служіння з мисленням наставника. Ця модель навчання включала в себе проведення часу з нещодавно обраними учнями – майбутніми служителями. Чудовим прикладом цього є його спільна праця з Тимофієм, якого він назвав своїм сином. Перше та друге послання до Тимофія є прикладом «змісту вчення, що передається наставниками», яке тепер є частиною Священного Писання.

До того часу, коли апостоли пішли у вічність, їхнє вчення та вчення Христа були записані та передані християнським лідерам. Вони, у свою чергу, передали знання та зміст основ віри новим лідерам. Свідчення про відродження передавалося з покоління в покоління. Модель наставництва була домінуючою моделлю для вибрання, навчання та заклику на служіння майбутніх лідерів або, як їх тоді називали, пресвітерами. Навчання пасторів проводилося шляхом наставництва, що включало в себе передачу глибоких основ віри.

Ця модель учнівства дала церкві рукопокладення священиків / пасторів (старійшин) і служителів (дияконів), які створили групи керівників у ранній церкві. Вони служили Богу та церкві, маючи різні дари та обов’язки (Єфесян 4:11-12). Вони були покликані Богом для поширення Євангелія. У результаті церква швидко росла та зміцнювалася. Ця модель наставництва поступово змінилася у корпоративну модель навчання лідерів.

Протягом п’ятисот років церковна організація розвивалася та відповідала культурі того часу. Став розвиватися чернечий рух, який іноді ізолював лідерів від людей, на служіння яким вони були покликані. Проте цей рух допоміг християнським лідерам зробити великий внесок у збереження історії та культури раннього християнства. З’явилося багато чернечих орденів, які послужили основою для роботи майбутніх місіонерських організацій.

Розвиток традиційних семінарій

В основному, церква продовжувала відходити від простоти раннього християнства. До часу Реформації для повчання лідерів рідко використовувалася Біблія. Замість цього у ходу були церковні традиції та практика, які, в міру свого розвитку, склали основну навчальну програму, що використовувалася у підготовці майбутніх керівників церкви.

У середньовіччі церква знаходилася у стані стагнації. Вона більше не була яскравим і потужним рухом. Не була вона й люблячим тілом Христовим, що складається зі щирих, які палають для служіння Господу віруючих, покликаних Христом. Але як завжди Бог контролював те, що відбувається. Він дав поштовх руху Реформації та людству ідею створення друкарського верстату. Це не тільки дозволило істинному слову Божому дійти до простих мас віруючих, але й внести величезні зміни у підготовку служителів. Тепер основним навчальним планом для майбутніх лідерів церкви стає саме слово Боже, у тому числі й праці Павла, його послання Тимофію та Титу. Це змінило всю церковну філософію. Як тільки істини Старого та Нового Заповіту сформували зміст новини, яка повинна була бути передана наступним поколінням віруючих, всередині церкви відбулася серйозна реформація. Одним з її наслідків стала велика контрреформація католицької церкви.

Біблійний зміст заново розквітнув у церкві.

Створення катехізисів, таких як Вестмінстерське сповідування віри та Гейдельбергський катехізис, призвели до того, що Писання стало єдиним правилом життя та вчення. Дані віровчення стали догматичними основами для протестантської гілки християнства.

Католицька гілка християнства також пережила процес відродження, що підкреслило необхідність мати служителів, які були б дійсно духовними людьми. Цей процес названий контрреформацією. У той час, коли ця контрреформація прагнула зберегти католицьку церкву в якості домінуючої сили в Європі, вона також переорієнтувала духовних лідерів церкви на справжнє життя перед Богом. Контрреформація принесла багато реформ у католицьку церкву.

Такі реформи включали в себе підґрунтя семінарій для належної підготовки священиків у питаннях духовного життя та богословських традиціях церкви. Таким чином, реформа релігійного життя йшла шляхом повернення до духовних основ, а також створення нових духовних рухів, що орієнтуються на особисті відносини з Христом і життя цілком віддане Йому. (https://en.wikipedia.org/wiki/Counter-Reformation) 

Семінарії для католиків і протестантів

Слово «семінарія» походить від латинського seminar, що означає «грядка з насінням розсади». У часи контрреформації римські католики почали називати свої навчальні заклади семінаріями. У цих семінаріях особиста дисципліна та навчання були поставлені на чолі кута.

Протестантські семінарії

Протестантські церкви також організували семінарії. Вони не слідували традиційній католицькій моделі середніх віків. Вони використовували більш ранню модель, схожу на ту, що була поширена у католицьких церквах п’ятого століття. Для навчання, замість робіт Фоми Аквінського (вчень п’ятнадцятого століття) використовувалися праці Августина.

Д-р Грем Хілл (Graham Hill), засновник проекту Global Church, написав: «Широке розповсюдження біблійних писань і праць батьків церкви, що відбулося завдяки незвичайному успіху друкованої преси, було потужним внеском у релігійне оновлення шістнадцятого століття. Праці відомого серед батьків церкви Августина Гіппійського (354-430) вважаються найбільш використовуваним джерелом для руху Реформації. За кілька століть до Реформації інтерес до вивчення богослов’я Августина різко зріс. Цей період став «відродженням Августина».

(https://theglobalchurchproject.com/augustines-influence-calvin-luther-zwingli/)

Реформація та контрреформація не повернули процес підготовки до служіння до первісної навчальної моделі наставництва та учнівства. Християнські лідери повинні були залишити свої будинки та відправитися до семінарії, щоб пройти навчання та процес рукопокладення. 

Порівняння різних підходів до навчання

Порівнювати модель семінарії з моделлю учнівства потрібно дуже обережно, так, щоб не казати тільки про переваги однієї моделі, критикуючи недоліки іншої. Ми можемо помітити, що обидві моделі несуть з собою багато благословень, але є і слабкі боки в обох моделях навчання служінню. Перейдемо до порівняння.  

Плюси та мінуси різних підходів до навчання.

Сильні боки моделі учнівства:

Підходять для служіння у конкретній місцевості, так як таке навчання контекстуалізоване: нові пастори та організатори церков отримують повчання на місцевому рівні. Зв’язок з місцевими лідерами та людьми, яким вони служать, робить їхнє служіння більш ефективним, оскільки вони служать конкретній групі людей, з якою мають гарні взаємини.

Підтримка та свідчення на особистому рівні: зазвичай лідери-наставники вже знайомі зі своїми учнями та труднощами, з якими вони зіштовхуються.

Економічно вигідно: не потребує великих витрат на оренду приміщень та оплату праці професорів.

Можливості служіння: ефективні пастори-наставники надають своїм учням можливість брати участь у служінні.

Майбутнім служителям не потрібно їхати для навчання та нести великі витрати. Тому ця модель більше підходить сім’ям майбутніх лідерів.

Можна підготувати більше лідерів для служіння Христу.

Ця модель більше сприятлива для розвитку лідерів двопрофесійного спрямування (тобто для тих, хто звершує служіння у вільний від роботи час). Навчання за такою моделлю не потребує «залазити в борги», а тому майбутні лідери не потребують високих зарплат, щоб забезпечити свою сім’ю, оплачувати навчання та мати можливість звершувати служіння. 

Слабкі боки моделі учнівства:

Не всі наставники є гарними вчителями: не всі однаково гарно можуть передавати свій досвід студентам, які навчаються служінню.

Місцеві ситуації: іноді ті, хто готується почати служіння, приносять проблеми та труднощі своїм пасторам і наставникам.

Традиційні очікування від якісного навчання: зазвичай якісною вважається програма навчання, що пройшла сертифікацію та акредитацію. Модель наставництва не відповідає бажанню людини, яка бажає отримати диплом про вищу освіту. Багато деномінацій не мають можливості вести облік служителів, які пройшли підготовку по цій моделі, і тому будуть вважати таких кандидатів на служіння менш кваліфікованими через відсутність відповідної академічної підготовки.

Сильні боки традиційної семінарії:

Акредитація: багато семінарій мають акредитацію Міністерства освіти США, що дозволяє студентам проходити подальше навчання та отримати найвищі академічні ступені та звання.

Зв’язки: багато семінарій мають гарний зв’язок зі своїми деномінаціями, що дозволяє випускникам нести служіння у вже існуючих церквах і навіть отримувати фінансування для організації нових церков. Часто семінарії готують своїх випускників для рукопокладення у межах своєї деномінації.

Об’єктивність перевірки знань і посвячення. Коли майбутнім лідерам необхідно переїхати у нову місцевість для навчання у семінарії, їм доводиться більше довіряти Богу у нових невідомих для них обставинах. Таким чином їхня присвяченість Богу проходить перевірку і вони зміцнюються.

Відповідальність і серйозні академічні вимоги до завершуваного служіння: оплачуваний персонал семінарій цілеспрямовано залучає своїх студентів до звершення служіння на серйозному рівні, який відповідає академічним стандартам, що забезпечує компетентність випускника.

Недоліки моделі традиційної семінарії

Не дає можливості навчатися багатьом християнським лідерам: семінарії, як правило, зосереджені на академічних вимогах до такої міри, що багато хто з покликаних Богом керівників не зможуть досягти успіху у цих акредитованих установах.

Дорога освіта: більшість семінарій, які навчають служінню, пропонують, з багатьох точок зору, дуже дорогу освіту. Навчання, поїздки на навчання, книги та багато інших витрат змушують або шукати спонсорів, або позичати кошти. Потім ці борги будуть пов’язувати служителя протягом багатьох років.

Не підходить для тих, хто навчається та звершує служіння у вільний від основної робити час. Семінарії, як правило, не задовольняють потреби лідерів, які бажають навчитися служінню, перебуваючи у більш зрілому віці або прагнуть продовжити працювати за щоденним графіком.

Підхід Інституту християнських лідерів

Для навчання служінню Інститут християнських лідерів прагне об’єднати переваги як моделі учнівства, так і моделі семінарії. Мета полягає у тому, щоб підготувати як можна більше ефективних християнських лідерів. Революційний вплив Інтернету дозволяє нам прагнути до того, щоб максимально використовувати обидва підходи та зменшити їхні слабкі боки. Не дивлячись на те, що не існує досконалих підходів до освіти, ми прагнемо зробити все можливе, щоб кожен християнський лідер був успішним у навчанні та служінні.  

Розвиток цієї моделі у наших стінах

Коли був створений Інститут християнських лідерів, ми вирішили надати можливість навчатися усім лідерам, хто покликаний Богом на служіння. Ми почали з використання моделі учнівства. Ми дослідили цю та інші моделі в останнє десятиліття 20-го століття. Ми багато років працювали над моделлю учнівства намагаючись мінімізувати її слабкі боки, щоб у повноті використовувати сильні боки цієї моделі.

Приблизно у 2003 році мені стало очевидно, що деякі з недоліків моделі учнівства ще повинні бути виправлені, щоб наші випускники були більш стійкими у протистоянні сучасним викликам життя та служіння. Багато разів я зустрічав лідерів, які були сильно захоплені своїм покликанням і «палали» сильним бажанням нести служіння. Проте, багато хто з них страждав від того, що у них не було достатньо знань і досвіду, необхідних для успішного служіння протягом довгого часу. При цьому багато хто з них мав бажання бути лідерами у двох напрямках: продовжувати свою роботу та звершувати служіння у вільний від роботи час. 

Я молився та шукав спосіб надати таким лідерам можливість навчання. У цей же час розвиток в області інтернет-технологій дозволив проводити курси через Інтернет, до яких можна було отримати доступ швидко та недорого.

Я почав проходити курс з інтернет-технологій у місцевому коледжі. Завдяки щедрим пожертвуванням декількох лідерів і фондів я найняв IT-спеціаліста на ім’я Джеррі Лоренц з Чикагського університету. У 2006 році Інститут християнських лідерів запустив у роботу онлайн-курси, у яких взяли участь перші шість студентів. Більшість курсів були орієнтовані на самостійне вивчення, але ми виявили, що й вони достатньо ефективні для бажаючих поєднувати роботу та освіту.

У 2008 році я запросив д-ра Девіда Феддеса приєднатися до ІХЛ в якості першого проректора. Протягом 14 років д-р Феддес уже звершував служіння на радіо, готуючи програми під назвою «Повернення до Бога» і зовсім недавно отримав докторський ступінь в області вивчення культури у Trinity University (Дірфілд, штат Іллінойс). Доктор Феддес також працював разом зі мною над організацією нової церкви у Моней, Іллінойс.

У 2012 році я став штатним керівником Інституту християнських лідерів (Christian Leaders Institute).

Підхід, обраний Інститутом християнських лідерів для підготовки лідерів до служіння, має наступні задачі: 

1. Заохочувати розвиток місцевого наставництва

Чарлі Посту було вже 61, коли Господь покликав його на служіння. Пастор його церкви, Том Гролсем, запропонував йому вступити на навчання до ІХЛ. Хоча багато хто вважав, що Чарли занадто старий, щоб почати служіння, але пастор Гролсем закликав Чарлі зробити необхідний крок. Під час навчання пастор Гролсем продовжував зустрічатися з Чарлі, щоб підбадьорити його та виявити свою пасторську турботу про нього. Коли Чарлі отримав диплом про закінчення своєї освіти, Том організував урочисту зустріч за участю пресвітерів і дияконів його церкви. Сьогодні Чарлі Пост продовжує звершувати служіння, проповідує у церкві, у будинках для людей похилого віку та бере участь у роботі місії з поширення Євангелія. 

Пастори та церковні лідери бачать, як живуть і знають, у що вірять члени їхньої церкви. Ці лідери несуть відповідальність за підготовку своїх братів і сестер до служіння. Можливо, ця підготовка буде полягати лиш у тому, щоб пройти тільки один курс або, як у випадку з Чарлі Постом, буде необхідне заохочення до того, щоб отримати вищу освіту.

Інститут християнських лідерів покликаний спонукати місцевих наставників допомогти майбутнім лідерам зробити наступний крок. У процесі прийому документів від нових студентів ми просимо їх вказати, хто буде їхнім наставником з числа керівників їхньої помісної церкви. Це дає студенту почуття відповідальності перед церквою. Розглядаючи документи, ми знаходимо, що практично у кожного студента вже є наставник, з яким вони пов’язані у служінні. ІХЛ вважає таких наставників своїми співробітниками, які беруть участь в освіті на добровільній основі.

Ми також виявили, що більшість студентів, у яких немає місцевого наставника, не закінчують своє навчання. Тому Інститут християнських лідерів включає у свої курси письмові завдання. Виконану роботу учень приносить своєму наставнику або пастору для обговорення та оцінки. Ми вважаємо вельми цінними взаємини, що складаються між наставником і учнем, та вкрай необхідними для підготовки справжнього церковного лідера.

Інститут християнських лідерів розробляє плани зі створення наставництва, де студенти зможуть збиратися для спільного навчання (докладніше про це у більш пізнішому розділі).

2. Доступність освіти з конкретною місією

Оскільки вартість навчання, що пропонується нашим інститутом, настільки мала (у порівнянні з традиційними навчальними закладами, які готують християн до служіння), ми можемо пропонувати навчання безкоштовно і, таким чином, зробити його доступним для всіх лідерів. Проте, хоча ця освіта для учня безкоштовна, це зовсім не означає, що вона буде легкою та простою. Зазвичай студенти вкладають і час, і гроші. Ми приберемо грошову складову з цього рівняння. Оскільки використовувана нами інтернет-платформа настільки ефективна, ми можемо зробити це служіння з підготовки лідерів справжньою місією. Церкви, фонди, окремі особи та студенти можуть підтримувати цю місію, а їхні інвестиції у служіння отримають велику віддачу. Модель фінансування, яка використовується ІХЛ, використовує ресурси Божого Царства для забезпечення безкоштовного високоякісного навчання служителів.

Дехто заперечує проти ідеї «безкоштовної» освіти, тому що вважають, що люди не цінять те, за що вони не платять. Якщо хтось не оцінить своє навчання служінню доти, доки не заплатить за нього, така людина повинна буде знайти собі місце, де зможе купити це навчання. ІХЛ бажає, щоб у нас навчалися ті пастори, які цінять своє навчання просто тому, що воно їм дійсно необхідно. Ми також помітили, що такі лідери, отримуючи прохання пожертвувати на навчання іншим, вельми прихильні до цього.

Інша проблема полягає у тому, що якщо б Інститут християнських лідерів відкрив відділ платного навчання, ця дія спричинила б інші збитки, що ще дужче збільшило вартість освіти та перешкодило ІХЛ залучити на навчання значну кількість лідерів.

3. Відповідні академічні очікування

Коли модель учнівства отримала нове поширення у 1990-х роках, багато хто був налаштований вельми оптимістично, припускаючи, що вона повинна була почати нову епоху у процесі підготовки до служіння. Проте, велике упущення полягало у тому, що багато хто з тих, що стали пасторами та служителями, пройшли лиш часткову підготовку (часто тільки у спеціалізованих областях, таких як організація нових церков), і цим лідерам не вистачало академічної підготовки, якої вони дійсно потребували. Результат? Багато хто зазнав невдачі у служінні. 

Біблія, церква, пасторська турбота про людські душі, сучасне суспільство, різні питання про Бога, віру та церковне керівництво – це лиш деякі з областей, в яких пастори повинні бути компетентними. Нерозумно давати новоспеченим лідерам лиш основоположну підготовку та сподіватися, що вони досягнуть успіху у служінні.

Через те, що майбутнім лідерам були викладені лиш початки базового навчання, багато хто став сумніватися у моделі учнівства. Далі деякі міжнародні місії запрошують до себе церковних лідерів, допомагають їм організувати нову церкву та вимагають, повідомивши про результати донорам, переходити до цього циклу знову. Ці місії мало турбуються про те, щоб служіння цього лідера стало ґрунтовним. Їхня єдина турбота полягає у тому, щоб виконувалися очікування від цього служіння та рекомендації їхнього відділу зі збору коштів. У багатьох частинах світу стали розвиватися єресі завдяки тому, що західна культура більше турбувалася про «результати» служіння, а не про створення стійкого християнського служіння.

Інститут християнських лідерів при академічному керівництві доктора Девіда Феддеса у кожному курсі прагне дати такий самий об’єм академічних знань, який студент міг би отримати, навчаючись у звичайній семінарії, але матеріал викладається таким чином, щоб він був застосований студентами в усьому світі.

Ця модель гарантує, що наші курси розроблені так, що не потребують покупки дорогих книг, але необхідний для читання матеріал доступний онлайн. Курси включають в себе лекції, які можна переглядати неодноразово. Процес проходження курсу включає в себе складання тестів і письмових робіт, у яких студенти показують, наскільки добре вони вивчили матеріал.

Доктор Феддес розробив окремі курси з використанням матеріалів, які ми отримали у результаті партнерства з іншими місіями та навчальними закладами. Серед цих матеріалів лекції доктора Френсіса Шеффера та доктора Джона Стотта. Завдяки Інтернету ми можемо використовувати ці та багато інших матеріалів.

Проте найважливішим є те, що навчання служінню відбувається не тільки на інтелектуальному рівні, але наш підхід до навчання допомагає зберегти та зміцнити взаємини студента з його місцевим наставником.

4. Подвійна професійна спрямованість

Ми вважаємо, що більшість майбутніх лідерів церкви будуть навчатися та звершувати своє служіння у вільний від основної роботи час так, як це робив апостол Павло. Створення навчальної системи, яка буде задовольняти потреби таких лідерів серед головних пріоритетів ІХЛ.

ІХЛ з розумінням відноситься до потреб лідерів, які працюють за повним робочим графіком. Ми розробили курси так, щоб, зберігаючи високі академічні стандарти, завдання були розподілені таким чином, щоб студенти могли виконати їх за 2-5 годин на тиждень. Це дозволить студенту працювати, звершувати служіння та отримувати освіту.

Курс з організації нових церков також передбачає, що організатор церкви буде мати можливість самостійно заробляти кошти для власного забезпечення. Через не занадто значне фінансування місій місіонери-організатори церков повинні розраховувати, що їм доведеться матеріально підтримувати самих себе у служінні доти, доки нова церква не зможе запропонувати їм зарплату.

5. Низький рівень витрат на обслуговування курсів

Інтернет схожий на коробку з перетворювачем енергії, яка змінила б увесь світ, якщо б була винайдена. Усі курси інституту знаходяться на нашому сайті в Інтернеті. Тому ми навіть не потребуємо проведення традиційних занять. Ми запрошуємо професорів і записуємо їхні лекції. Записи можна переглядати багаторазово. Безліч студентів можуть проходити навчання одночасно. Ми постійно працюємо над покращенням курсів.

В Інституті християнських лідерів організовано навчальний курс, покликаний замінити приймальну комісію. Якщо студент може успішно пройти цей початковий курс, то, як правило, зможе завершити й усі курси, що пропонуються ІХЛ (докладніше про цей курс буде розказано пізніше).

Інтернет радикально змінив умови навчання служителів. У нас, у всієї церкви Божої, тепер є спосіб створити відмінні можливості для служіння наставників і їхніх учнів. Вони, у свою чергу, зможуть запросити, навчити та вислати на служіння цілу армію покликаних Богом та оснащених усім необхідним майбутніх керівників різних видів служіння.

6. Можливість акредитації

Оскільки Інститут християнських лідерів росте, запрошуючи кращих професорів і використовуючи ефективні методи, у даний час надаються можливості для національної акредитації. ІХЛ працює над отриманням акредитації у Міністерстві освіти США. Вже зараз ми маємо угоди з акредитованими навчальними закладами, щоб наші студенти, якщо хочуть отримати вищу освіту, могли продовжити своє навчання у цих семінаріях.