ЛЕКЦІЯ 8: РАННІ ПРОРОКИ

ЛЕКЦІЯ 8: РАННІ ПРОРОКИ

Рекомендована література:

Mark Water. The Bible made easy. Hendrickson Publisher, 1997. с.6

Эрих Ценгер. Введение в Ветхий Завет. М: ББИ им.Апостола Андрея, 2008 - 802с.

Уильям Сенфорд Ла Сор. Обзор Ветхого завета. Богомыслие

Марк Мангано. Введение в Ветхий Завет. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 512 с.  

Геннадий Егоров. Священное Писание Ветхого Завета. М: ПСТГУ, 2007 - 560 с.

Джон Голдингей. Введение в ВЗ. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 400 с.  

Вступ

Другим основним підрозділом єврейської Біблії є "Пророки", які, в свою чергу, поділяються на "ранніх" і "пізніх" пророків.

У християнському каноні до пророків відносять книги від Ісаї до Малахії, які завершують Старий Заповіт.

В єврейському каноні, до пророків відносять книгу Ісуса Навина, Суддів та Царів. Цю групу книг називають - ранні пророки. 

Якщо в християнському каноні, книга Рут стоїть між книгою І.Навина та першою книгою Царів, то в єврейському каноні, вона відноситься до третього великого розділу канону - Писання.

Книги Ісаї, Єремії, Єзекіїля та 12 малих пророків, називаються пізні пророки. В християнському каноні, книги Плач Єремії та Даниїла, вважаються пророчими, а в єврейському каноні їх відносять до розділу Писання.

Коли в НЗ є посилання на Закон і Пророків (Мт.5:17; 7:12; 22:40; Лк.16:16,29,31; 24:27,44), то маються на увазі саме ці групи книг 

Отож, "Ранні" пророки складаються з трьох Книг: Ісуса Навина, Суддів і Царів (Пізніше розділені на 1-2 Самуїла та 1-2 Царів). 

Чому ж євреї, які склали давньоєврейський канон назвали їх "пророками"? І чому ці книги зараз розглядаються як "історія"? На даному етапі важливо відзначити, що, принаймні для староєврейського мислення, "Ранні" пророки мали більш "пророчу" ніж "історичну" природу. А отже, вони розповідають про багаточисленні випадки Божого втручання на хід історії. 

Також, традиційно вважають, що автори цих книг - пророки: Натан, Гад, Ілля, Єлисей, Ісайя та Олдама. 

Історичні чи пророчі книги?  

Книга Ісуса Навина розповідає про поселення ізраїльтян у Ханаані. Однак з історичної точки зору, розповідь не є однаковою мірою детальною. Перехід через Йордан, обрізання і святкування Пасхи в Галгалі, взяття Єрихону і Гая описані досить докладно. Однак про підкорення південного Ханаана розповідається в стислій формі, і ще більш коротко - про підкорення північних районів. У деяких випадках, не згадуються ні народи, залучені в події, ні взяті міста. 

Книга Суддів ще більш заплутана - ряд оповідань, мабуть, походять з різних регіонів країни і написаних у різний час. Спроба побудувати цілісну історію розвитку молодої нації показує, що в ціль книги Суддів не входило складання такого роду «історії»; вона була покликана показати відносини Бога і Його народу, засновані на правосудді і милості. 

Перші дві Книги Самуїла більш підходять під визначення «історії», так як вони добре малюють картину становлення Монархії і період правління перших царів. 

Перша і друга Царів є досить повним хронологічним звітом, трохи ускладненим тим, що в них переплетена історія Північного і Південного царств. Однак навіть тут царі оцінюються згідно їх релігійного благочестя, а не згідно політичної значущості. 

Релігійна точка зору переважає на сторінках усіх книг, що об'єднуються назвою "Ранні пророки". Таким чином, ці книги не є «історією» в тому вигляді, в якому вона б була написана сучасними істориками

Значно спрощуючи, можна сказати, що мова йде про історію з пророчої точки зору: (1) опис Божественного управління історією за допомогою Слова і діла; (2) розповідь про діяння таких пророків, як Самуїл, Натан, Ілля та Єлисей; (3) наочно ілюструє великі пророчі теми Божественного порятунку під час Виходу, дарування Землі, заповітних зобов'язань виняткового служіння Яхве, правосуддя і справедливості у суспільстві, Божественного благословення і покарання у відповідь на послух, чи непослух.

"Ранні пророки" містять історичні дані, відібрані з пророчої точки зору. В даний час зазвичай допускається, що Старий Завіт містить більше історичних матеріалів, ніж будь-яка інша книга до Геродота, "батька історії".  

Історичний елемент в "Ранніх пророків", або навіть протягом усього Старого Завіту, є складовою частиною релігійного оповідання. "Ранні пророки" в першу чергу є пророцтвами (в первісному єврейському сенсі слів, навіюваних Богом). У цих Книгах йдеться про задум Божий і проголошується Боже послання своєму народові.

Різниця між Ранніми та Пізніми пророками  

Між «ранніми» і «пізніми пророками" існує відмінність у часі. «Ранні» належать в основному до періоду розселення в Ханаані та ранньої Монархії, хоча вони доводять розповідь до полону. «Пізні» належать до заключних років двох царств. Однак було б неправильним розглядати відмінність за часом написання як єдину різницю між ними. Більш фундаментальні відмінності можуть бути виявлені в самій природі цих книг.

"Ранні пророки" є більшою мірою історичними, вони представляють послідовну розповідь про події ізраїльської історії. За допомогою книг І.Нав. - 2 Царів, можна реконструювати - принаймні в загальних рисах, а в деяких випадках, досить докладно - послідовність подій Ізраїльської історії з часу вступу в Ханаан аж до полону, прибл. 1250-586 рр. до Р.Х. Саме з цієї причини, ці книги і називаються історичними.

“Пізні пророки" містять лише смутні обриси історії. Історичні особистості та події згадуються, проте послідовність подій відсутній. Навіть маючи загальний історичний нарис "ранніх пророків", розташування деталей "пізніх пророків" в хронологічній послідовності являє собою велику складність.

З іншого боку, "пізні пророки" є більшою мірою «пророчими», вони містять значну частку сповідницького послання пророків. Наприклад, книга Ісуса Навина розповідає про людину Ісус Навина, включаючи дещо з того, що він говорив або робив; однак Ісус Навин, на відміну від таких пророків як Амос, ніде не виступає як «оракул» Божий. У зв'язку з розповіддю про Давида зафіксовані багато слів Натана, однак їх не можна розглядати як пророцтва в сенсі слів Єремії. Мабуть, найбільш розлогим пророчим писанням в "Ранніх пророків" є "цикл Іллі" (1 Цар.16-2 Цар.1). Однак навіть ці глави і "цикл Єлисея" (2 Цар.2-9), який слідує за ними навіть віддалено не схожі на пророцтва Михея або Захарії. Таким чином, хоча "Ранні пророки" є книгами пророчими (в тому сенсі, що вони оповідають про діяння Господні і дають їм тлумачення), однак в той же час історичні. Вони дійсно дають послідовну історію Ізраїлю, але завжди очима пророка. Це історія, що тлумачиться Святим Духом, через Свого "представника".

Список джерел для написання книг  

У Книгах Царств зустрічається цілий ряд літературних форм. Їх повинна враховувати будь-яка теорія про композиції цих Книг. Записані розповіді мають свої джерела. Наприклад, "цикл Соломона", серія оповідань про Соломона з моменту проголошення його царем до його смерті, записаний в (1Цар.1:1-11:40). За ними йде твердження: "А решта Соломонових діл і все, що він робив, і мудрість його описані в книзі Соломонові діла" (11:41). Аналогічним чином, в оповіданні про сина Соломона - Рехав'ама, вказується "А решта Рехав'амових діл та все, що він робив, описано в літописі царів юдейських" (14:29). Після короткої розповіді про Баші, царя Ізраїльського, згадується джерело: "А решта діл Баші, все, що він зробив, і подвиги його описані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів" (16:5) ". У Книгах Царств зустрічається багато подібних посилань. Ці літописи були придворними щоденниками або журналами, в які придворний писар записував події кожного дня. Сюди включені і пророчі розповіді, або розповіді про пророків. Найбільш великими з них є "цикл Іллі" (1 Цар.17:1-19.21; 22:41-2 Цар. 1:18) і "цикл Єлисея "(2:1-10:36), але вони представляються вплетеними в інші оповідання. Серед більш коротких оповідань про пророків - розповідь про Ахійїн силомлянина і Єровоама (1Цар.11:29-39). 2Хр.13:22 посилається на пророчу розповідь: "а решту діл, і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо".

Пророчі оцінки

Пророчі оцінки найбільш помітні в розповідях про царів Ізраїлю і Іудеї. Починаючи розповідь про царювання Йоаша, автор говорить: "І робив Йоаш вгодне в Господніх очах по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда" (1Цар.12:2). З іншого боку, в оповіданні про Єгоахаза йдеться: "І робив він зло в очах Господніх, і ходив у гріхах Єровоама, сина Неватового ..." (13:2). Згідно з цими оцінками, в Юдеї були хороші і погані царі; пророки не дотримувалися сліпо лінії політичної партії.

Осмислення історії з позиції діянь Господніх 

З'єднання історичних подій в осмислену послідовність діянь Господніх є, мабуть, унікальною біблійною концепцією. В інших творах давньої близькосхідної літератури деякі події приписуються діям божеств, проте ніде Божий промисел не згадується як основа історичного процесу в певний період, всі події ніде не приписуються одному і тому ж божеству.

Кн. Суддів, де чітко зазначається, що гріхи породжують покарання у вигляді утисків з боку інших народів, в той час як каяття призводить до того, що Господь посилає рятівника (розділ 16). Однак таке ж розуміння історії міститься в оцінках царів ізраїльських і юдейських протягом 1-2 книги Царів. Така концепція, що відстоюється з послідовністю, далеко перевершує подібну у будь-яких інших народів, і так сильно відрізняється від будь-якої іншої, яка простежується в стародавній літературі, могла бути властива тільки Ізраїлю. Вона вимагає щонайменше виняткової релігійною проникливості, що є наслідком Божественного одкровення розуму, здатному зрозуміти це одкровення

Одна історія  

Книги, від І.Навина до 2-ї книги Царів, це богословське осмислення історії, що побудоване на принципах, які перераховані в книзі Повторення Закону. 

Ми пам'ятаємо, що книга Повторення Закону, це розроблена система правил по яким Ізраїль має жити в Землі Обітованій. Відповідно, подальша історія Ізраїльського народу записана таким чином, що пояснює причини успіхів та невдач обраного народу. 

Саме тому в науковій літературі, групу книг від І.Навина до 2-ї книги Царів, називають "історією Повторення Закону". 

Табл."Одна історія"  

Тема Благословення і прокляття  

Ми згадували, що обриси васального договору дійсно вбачаються в Синайському законодавстві. Концепція благословення і прокляття присутня в подіях, описаними в книзі Суддів. 

Розповіді про Саула і Давида зображують божественне благословення і неприйняття в період ранньої монархії. Богослужбова література, велика частина якої була написана в період монархії наповнена як свідоцтвами благословінь Господніх, так і відчуттям Божественного невдоволення і покарання за недотримання Його закону. Спочатку, цей погляд на суд і милість в основному додавався до окремих осіб, однак на час Амоса, ця концепція вже надавалася до народу.

Табл. "Благословення і прокляття"  

На що звертати увагу при читанні ранніх пророків  

Структурні елементи, та фрази що повторюються. Наприклад циклічність в книзі Суддів: порушення Заповіту, покарання у вигляді поневолення від сусідів, покаяння і визволення. 1-2 Царів організована у вигляді серії послідовних оповідань про правління групи царів, в кінці кожного оповідання дається оцінка правлінню царя. 

Теми, що повторюються. Наприклад в книзі Суддів, тема сексу і сексуального насильства постійно переплітаються. В книзі 2 Царів, повторюється тема політичної волі людини і політичної волі Бога. 

Характеристика героїв. Часто в біблії не дається оцінка поведінці головним героям розповіді (Ісус Навин, Ілля, Єлисей, Єзекія), але інколи - автор дає дуже конкретну оцінку (нечестиві царі). 

Узагальнення  

В цілому, книги від Ісуса Навина до 2 Царів, розповідають історію про Божу ініціативу про людську реакцію, про покору людини і про успіх Божої справи, про людський гріх і терпіння Бога.