ЛЕКЦІЯ 9: ІСУС НАВИН

ЛЕКЦІЯ 9: ІСУС НАВИН

Література:

Геннадий Егоров. Священное Писание Ветхого Завета. М: ПСТГУ, 2007 - 560 с.

Джон Голдингей. Введение в ВЗ. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 400 с.  

Доменік Бартоломео. Бог і Його образ"

Эрих Ценгер. Введение в Ветхий Завет. М: ББИ им.Апостола Андрея, 2008 - 802с.

Mark Water. The Bible made easy. Hendrickson Publisher, 1997. с.6

Марк Мангано. Введение в Ветхий Завет. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 512 с.  

Уильям Сенфорд Ла Сор. Обзор Ветхого завета. Богомыслие

Уолтер  Брюггеман, Введение в Ветхий Завет Канон и христианское воображение

ВСТУП (Ла Сор с.223)

Книга Ісуса Навина починається на тому місці, де закінчується книга Повторення Закону. Ізраїльтяни таборували в моавських степах, чекаючи наказу Господа увійти і захопити Ханаан. Мойсей, який до цих пір вів їх, не повинен був увійти в землю обітовану (П.Зак.3:23-27; 32:48-52). Бог двічі повелів йому передати управління Ісусу Навину (3:28; 31:23). 

5 М.34:9 "А Ісус, син Нави́нів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві."

Незабаром після того, як Мойсей виконав наказ, він помер (34:5). На цьому самому місці починається розповідь Книги Ісуса Навина: 

Іс.Нав.1:1-5 "І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Нави́нового, Мойсеєвого слуги, говорячи: „Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йорда́н ти та ввесь народ цей до того кра́ю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам... Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, — не залишу́ тебе й не покину тебе."

Що відоме з книги

“Будь сильний та відважний”. Ці слова, Бог тричі сказав Ісусу Навину, керівнику, який щойно зайняв позицію лідера нації. Перед Ізраїльським народом стоять нові виклики, настає новий етап в їх житті - вхід в землю обітовану. Для нових цілей, Бог ставить на чолі народу нового керівника, досвідченого полководця, посвяченого і сміливого служителя. Хто він, цей новий керівник, і чому Всевишній обрав його на служіння?

Стіни Єрихону, це неприступний, нереальний для подолання бар’єр, особливо для народу пустелі, яким були ізраїльтяни. Вони не мали досвіду воювати проти укріплених міст. Однак те, що не змогли зробити люди самостійно, реально для людей, які проявляють послух Богові. Ми розглянемо історію падіння стін Єрихону, а також роль Бога у цій перемозі і звернемо увагу на участь людей. Через сотні років, Ангел Гавриїл, скаже важливу істину: “для Бога нема неможливої жодної речі” (Лк.1:37).

Хто він?

Назва книги по імені головного героя оповідання. В П'ятикнижжі він згадується під іменем Осія, що означає "спасіння". 

Ісус Навин, був ізраїльтянин з коліна Йосипа (пів коліна Єфрема), який народився в Єгипті і під час Виходу був молодою людиною (Вих.33:11). Ім'я його було «Осія» ("порятунок", порівн. Числа.13:8), однак Мойсей назвав його «Ісусом» ("Господь є порятунком" Чис.13:16). Мойсей обирає Ісуса собі в «служителі» - мабуть він був його особистим помічником - і він був присутній на горі, коли Мойсей отримав закон (Вих.24:13 і далі). Він охороняв скинії заповіту, коли Господь промовляв до Мойсея "лицем до лиця" (33:11). Ісус Навин командував загоном ізраїльтян, який відбив напад Амалика у Рефидима в Синайській пустелі (17:9). 

Пізніше, він був одним з дванадцяти шпигунів, відправлених в Ханаан (Числа.13:8) і, як Калев, приєднався до меншиності, яка закликала народ піти і заволодіти землею обітованою. В результаті, йому і Халеву було дозволено увійти в Ханаан (14:30). 

І нарешті, він призначений Яхве бути наступником Мойсея після його смерті. (П.Зак.31:14-15, 23). Його стратегія, яка передбачає розташування табором у Галгалі, що ефективно розрізало країну навпіл і дозволило йому спочатку захопити південь, а потім північ, визнана військовими фахівцями відмінною. Однак приписування перемоги лише вищості військового генія не було б відображенням біблійної точки зору. Господь воював в битвах (І.Нав.5:14-15) і віддавав перемогу ізраїльтянам. Ісус Навин був Його слугою. Однак Ісус Навин був слугою, який зазнав вихід з Єгипту, отримання Синайського Закону, жахливі поневіряння та страждання в пустелі і був свідком величезної віри Мойсея. 

Період (Ла Сор с.230-231)

Для кожної Книги Біблії, особливо для книги Ісуса Навина, що оповідає про вступ ізраїльтян в землю, яка мала бути їх володінням протягом декількох наступних століть, знання історичного тла є надзвичайно важливим. Але Кн. Іс. Нав. містить початкову проблему - дата вступу в Ханаан.

Дата вступу в Ханаан. Як було показано в гл.9, біблійні дані, якщо тільки вони правильно інтерпретуються, привели до двох різних дат Виходу. З одного боку, згідно з 1Цар.6:1, Соломон взявся до побудови храму на 480 рік після виходу ізраїльтян з Єгипту. Оскільки ця подія датується четвертим роком його царювання (мабуть 967 м), то Вихід відбувся в 1446 р З іншого боку, оскільки єврейські раби будували міста Пітом і Рамесес (Вих.1.1), а ім'я Рамесес (Рамзес) ніде не зустрічається до Рамзеса I, і будівельні роботи в східній дельті почалася, в будь-якому випадку, не раніше Мережі I (1305-1290) і Рамзеса II (1290-1224), то Вихід стався приблизно в 1290 р [409

Розповідь про протистояння Мойсея і фараона (Вих.7-12) передбачає, що резиденція фараона знаходилася недалеко від євреїв, іншими словами, в районі дельти. У XV столітті фараони проживали в Фівах, місті, розташованому в Повернемо Єгипті близько 800 км. південніше. Цей факт, а також археологічні свідчення про те, що ханаанские міста були зруйновані в тринадцятому столітті, свідоцтва про час перебування Едомітян і моавським Зайордання [410] та інші фактори, [411] свідчать на користь тринадцятого століття. Таким чином, вторгнення в Ханаан мало статися біля 1250 року.

Автор

Традиційно, автором книги вважається Ісус Навин, адже він був очевидцем та учасником усіх подій, описаних в книзі.

Прямих вказівок на авторство в книзі немає. Зрозуміло, що Ісус не міг написати про свою смерть (І.Нав.24:29-30), а тому очевидно, що в книзі є деякі редакторські включення. 

Щодо датування книги існують безкінечні суперечки. Однак з певністю можемо сказати, що книга була сформованою до царювання Давида. Єрусалим в книзі має назву Євус (І.Нав.18:28), і це місто ще не підконтрольне Ізраїлю. Пізніше, Давид завоював Єрусалим і правив там ще 7 років (2Цар.5).

СТРУКТУРА

Маркери

Книга Ісуса Навина, послідовно описує події переходу Ізраїльтянами долини Ситим, де знаходився їх табір, в землю Ханаанську, яку вони захопили за допомогою військового втручання. Після захоплення і контролю основних територій, Ісус Навин займається розподілом землі між колінами Ізраїльськими.

Глобально, книга розділяється на дві великі частини: завоювання Ханаану (1:1-13:7) і заселення Ханаану (13:8-24:33)

План

І. Завоювання Ханаану (1:1-13:7)

   А. Підготовка до завоювання (1:1-5:15)

            1). І.Навин замість Мойсея (1:1-18)

            2). Військова підготовка (2:1-5:1)

            3). Духовна підготовка (5:2-12)

            4). Вождь Господнього Війська (5:13-15)

   Б. Військові операції (6:1-13:7)

            1). Завоювання Центральної частини (6:1-8:35)

            2). Завоювання Південної частини (9:1-10:43)

            3). Завоювання Північної частини (11:1-15)

            4). Підсумки завоювань (11:16-12:24)

            5). Не завойовані території (13:1-7)

ІІ. Заселення Ханаану (13:8-24:33)

   А. Заселення Східного Йордану (13:8-13)

            1). Георгафічні кордони (13:8-13)

            2). Кордони між колінами (13:14-23)

   Б. Заселення Західного Йордану (14:1-19:51)

            1). Поселення в Галгалі (14:1-17:18)

            2). Поселення в Силомі (18:1-19:51)

   В. Становлення релігійного суспільства (20:1-21:42)

            1). Шість міст-сховищ (20:1-9)

            2). Міста для Левітів (21:1-42)

            3). Завершення процесу заселення (21:43-45)

   Г. Умови для подальшого заселення (22:1-24:33)

            1). Жертовник-свідок (22:1-34)

            2). Благословення і послух (23:1-24:28)

            3). Смерть Ісуса Навина та Елеазара (24:29-33)

Особливі акценти

Основна тема: вхід в Землю обітовану 

Ключове слово: завоювання 

Ключовий текст: Єг.11:23: "І взяв Ісус увесь край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізра́їлеві на спа́док, за їхнім поділом на їхні племе́на. А край заспоко́ївся від війни."

Перешкоди і виклики (Ла Сор с.224-225)

Чому на початку книги, Господь тричі звертався до Ісуса Навина зі словами “Будь сильний та відважний”, також ці слова повторили для нового вождя, начальники колін Ізраїльських? Тому що, перед Ізраїльським народом повстали нові, непрості виклики. Розглянемо деякі з них.

Перехід Йордану: Ісус Навин став негайно готуватися до переходу через Йордан. Одним з перешкод повинен був стати древнє, добре укріплене місто Єрихон, розташоване в кількох кілометрах від річки. 

Єрихон: Ісус Навин послав двох шпигунів того, щоб вони розвідали землю і місто; вони були укриті власниця готелю, блудницею Рахав (2:1-24). Перехід через Йордан, який був в розливі, [389] став можливим, завдяки перекриттю води в декількох десятках кілометрів на північ, - ізраїльтяни пройшли по сухому дну. Потім, згідно з добре знаній розповіді, Єрихон був узятий, завдяки втручанню Господа. Сім днів Ізраїльська армія обходила стіни Єрихону, а сім священиків трубили в ювілейні труби. Хоча могло складеться враження, що підкорення Ханаана буде справою легкою, однак для народу Божого це було не так.

Гай: Похід, зроблений з метою захопити район у древніх руїн Гая (давньоєврейське слово, що означає "руїни") закінчився невдачею. Коли Ісус Навин звернувся до Господа з питанням про причини цього, він отримав відповідь: "Ізраїль згрішив, і порушив Заповіт Мій ..." (7:11), приховавши частину видобутку, яка була "заклятим" [391] Господу. Винні були визначені жеребкуванням, яким, за віруваннями старозавітних людей, керувала воля Господа.

У процесі відбору було зазначено на коліно Іуди, плем'я Зари, сімейство Завдіево і, нарешті, на Ахана, який зізнався в тому, що приховав прекрасну сенаарскую одяг, дві сотні шеклів срібла та одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів. Він і весь його будинок, його сини, дочки, велика і дрібна худоба, намет його і видобуток були знищені камінням і вогнем. Після цього Ізраїльтяни із засідки захопили Гай (7.16-9.17) (стор.203).

Жителі Гаваону: Наступна проблема виникла, коли Ісус Навин і його війська готувалися до просування на центральну височину, мабуть, починаючи похід проти південного Ханаану. До них підійшли дехто з жителів Гаваона, одягнені так, як ніби вони тільки що зробили далеку подорож. Вони вмовляли Ісуса Навина вступити з ними в заповіт (або угоду) (9:13). Не спитавши вказівок у Господа, Ісус Навин погодився, проте незабаром дізнався, що це були жителі тих міст, які він повинен був захопити для об'єднання країни.

Пов'язаний угодою, закріпленим урочистою клятвою, Ісус Навин не міг їх убити і «заклять» міста. Таким чином, було покладено початок першим хананейським анклавам (не великим містам і селам посеред Ізраїльської території, в яких проживали не ізраїльтяни). Пізніше, ця коаліція Гавоанскіх міст, розташованих уздовж основного шляху, що з'єднує північ і південь стала одним з роз'єднують чинників, які згодом призвели до поділу країни на північну і південну царства.

П'ять аморейських царів з міст-держав, розташованих на південь і південний захід від Гавоана, отримавши звістку про підкорення Гая поспішили дати відсіч Ісусу Навину та ізраїльтянам. Господь знову дарував перемогу ізраїльтянам, і ворог біг повз Беф-Орона на захід у напрямку до приморській рівнині. У цей "довгий день Ісуса Навина" Господь послав сильний град, а потім зупинив сонце (10:6-14).

Жертівник за Йорданом: У другій частині Книги стиль помітно змінюється; вона включає сухі звіти про поділ землі між колінами ^ Можливо найцікавішим тут є розповідь про жертовнику, спорудженому над Йорданом повертаються Зайорданський колінами. Призначення цього жертовника неправильно зрозуміли “ханаанськими”» колінами, і лише негайні пояснення, що він був побудований як символ єдності, а не розриву, допомогли уникнути зіткнення між право- і лівобережними колінами (22:21-29). 

Чи була перемога повною? (Ла Сор с.226) “І побив Ісус увесь Край …” (10:40); “І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа" (11:11); “І взяв Ісус ввесь той Край…” (11:16); "Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною" (11:19). 

Однак, в книзі є вказівки на те, що "землі позостається ще дуже багато" і далі детально перераховує ці землі (13:1-7). Сюди включена також і територія филистимлян і деякі землі, розташовані на північ від Палестини. Однак більша частина самої Палестини також залишалася нескореною, зокрема хананейське анклави з їх вівтарями і височинами, які пізніше вводили Ізраїль в гріх.

Складні теми Книги (Ла Сор с.233-235)

"Негет", або вбивство в ім'я Господнє. Коли Ізраїльтяни захопили Єрихон, вони спалили місто, включаючи всіх жителів окрім Рахав і її сім'ї (І.Нав.6:24 і далі). Теж саме, вони зробили з Гаєм (8:24-29) і іншими містами. Для позначення цього повного руйнування використано єврейське слово "herem" ("закляття").

Кілька разів вказується, що Ісус Навин діяв "як Господь наказав був, Бог Ізраїлів" або "як повелів Мойсей, раб Господній" (10:40; 11:12). Чи наказував Бог євреям винищувати міста, прямо не сказано. Тому, думка про те, що Бог міг наказати одній людині вбити іншу людину, або повністю знищити все живе в якомусь місті, була настільки образливою, що деякі вчені припустили, що Бог (або Яхве) Старого Завіту не є Тим же, що Батько Ісуса Христа. Це, звичайно, суперечить вченню Самого Христа і апостолів, які ясно вказували, що їх Бог це Бог Авраама, Ісаака та Якова, Бог, який відкрив Себе Мойсеєві і пророкам. [421]

Частковим вирішенням цієї проблеми є те, що таке релігійне «закляття» було частиною релігійної культури того часу. Для древніх близькосхідних народів було звичним присвячувати людей, майно і полонених своїм богам. Те, що ці дії були звичними ні в якій мірі не виправдовує їх, проте допомагає зрозуміти, чому Ізраїльтяни не порахували їх неправильними.

Як було зазначено, одкровення Боже носить поступовий характер. Він бере Свій народ в тому стані, в якому він знаходиться і поступово, крок за кроком, приводить його до Себе. В той момент, Ізраїльтяни не були ще готові до таких навчань як Проповідь на Горі ("Любіть ворогів ваших"). Якби вони були готові, Бог дав би їм таке одкровення.

Однак це не єдине рішення. Біблійна позиція щодо хананеїв складніше ніж просто "Вбийте їх!" Це повеління має свою причину, яку найкраще зрозуміти на тлі хананейської культури і релігії. В очах Господа ханаанеяни були великими грішниками, які не тільки здійснювали «гидоти», а й хотіли схилити ізраїльтян до участі в цих «релігійних» дійствах. Відкриття угаритських документів у Рас Шарми в Сирії дало дослідникам детальну інформацію про хананейські релігійні обряди. Релігійна проституція, жертвоприношення дітей та інші риси цієї релігії змусили Albright на одній з лекцій описати її як, можливо, саму розпусну релігію, відому людству. [422

Хірург, не роздумуючи видаляє руку, ногу або навіть життєво-важливий орган, коли справа стосується життя пацієнта. Тут справа йшла про духовне життя Ізраїлю, а пізніше і всього світу, який Яхве хотів благословити через Ізраїль, тому Він наказав провести "хірургічне втручання". Звичайно, це лише людське тлумачення і спроба вирішити складний біблійний питання. Крім того, існує вирок історії. Ізраїльтяни, втомлені від вбивств, або спокушені чуттєвими релігійними обрядами, припинили знищувати хананеев. Поступово хананейські релігійні обряди проникли в ізраїльську релігію і, як це видно у пророків, накликали на Ізраїль жахливі покарання Господні - чужоземне ярмо, вторгнення, руйнування ізраїльських міст і, врешті-решт, зруйнування Єрусалима й полон.

Отож, слід сказати, що Яхве не наказував знищувати всі племена - тільки хананеїв. Ця політика не повинна була стати постійною; вона була потрібна в конкретній ситуації, коли ізраїльтяни займали землю, яку Бог обіцяв їх батькам. Пізніше моральні та етичні вчення таких пророків як Амос, Михей і Ісайя буде представлено Ізраїлю як слово Господнє, а ще пізніше, Ісус Христос скаже, що Він прийшов виконати закон і пророків. Закляття хананеев слід розглядати на тлі всіх цих чинників.

Чудеса в книзі І.Навина (Ла Сор с.235-237)

Чи змусив Ісус Навин зупинитися сонце? В Іс.Нав.10:12-13 ми читаємо: “Тоді Ісус говорив Господеві того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день.

 На перший погляд, це, схоже вказує на те, що сонце і місяць зупинили свій рух по небу приблизно на цілий день

Питання, однак, полягає в тому, чи має дане місце в Біблії на увазі саме це. Тут важливо пам'ятати, що віра в можливість чуда з одного боку, і тлумачення конкретного місця в Писанні, яке може вказувати або не вказувати на диво, з іншого боку, є абсолютно різними речами. Ми не в якій мірі не ставимо під сумнів здатність Бога зробити диво. Питання в тому, вказує дане місце на те, що сонце дійсно стояло

Що нас цікавить уривок безсумнівно - поетичний чи, принаймні, містить поетичні рядки. У поезії ж дослівне значення часто замінюється мовними зворотами. Більш того, наведений вище переклад не можна вважати точним. Для того, щоб мова набула витонченість, в текст введені додаткові слова. Дослівно ж читаємо: Сонце над Гаваоном - зупинись, І Місяць - над долиною Айялона! І сонце було нерухомо, і зупинилася Місяць ... Дієслово, перекладений «стояти», має два значення - "бути без руху" і "бути спокійним". Тому, питання про те, чи просив Ісус Навин, щоб сонце "стояло без руху" або "було спокійним" (тобто “палючим”), залишається відкритим. Слова, якими завершується вірш 13 ( "І сонце стало неба, і не поспішало на захід майже цілий день") схоже підтримує значення "бути спокійним". [423]

По-друге, розповідь посилається на книгу Праведного. Що це була за книга, хто її написав і навіть, яка частина біблійної розповіді запозичена з неї - відповіді на ці питання не існує. Якщо вказівка ​​відноситься до наступних слів, тоді підтримка тлумачення "стояти спокійно" повинна бути приписана книзі Праведного. Можливо найбільш важливим тут є застосування принципу, що Біблія завжди проводить моральний зв'язок між природою дива і метою, заради якої воно відбувається. Бог ніколи не робить дива довільно; Він завжди переслідує певну мету, чи є це позбавлення народу від єгиптян, постачання їх їжею, зцілення їх від укусів змій або позбавлення їх від ворогів.

Як правило, існує зв'язок між «розміром» чуда і його призначенням. Для уповільнення обертання Землі на добу треба було б диво космічного масштабу. Чи було це величезне зусилля необхідне для обдарування перемоги Ісуса Навина? Не всі вчені згодні з цими висновками. Деякі відкидають весь розповідь, вважаючи його привнесеним з язичницького джерела. Ті, хто вірять, що диво все-таки відбулося, розуміють його по-різному.

Деякі вважають, що Ісус Навин мав на увазі позбавлення від сонячної спеки; інші вважають, що сонячні і місячні промені були «зігнуті» зміною заломлюючих властивостей атмосфери таким чином, що здавалося, ніби вони стоять на місці. Щоб не сталося - а щось неодмінно сталося - це дуже сильно зміцнило віру ізраїльтян.

238

Досягнення спокою. Одним з поглядів Книги Ісуса Навина, частіше висловлюваним в гімнах, ніж в основному тексті Писання, є те, що після досягнення Ханаана народ знайшов спокій від труднощів і поневірянь, пов'язаних з життям в пустелі і завоюванням (1:13; 11:23).

Після заселення в Ханаані, Ізраїль повинен був жити як народ, що належить Богові, свідок перед іншими народами. Падіння Ізраїлю стало наслідком того, що релігійна істина рідко додавалася до проблем щоденного життя. Про це з усією серйозністю говорять пророки VIII століття. Проте, для народу Божого існує спокій. Ця основоположна істина розвивається в доктриною майбутньої надії і благословення (напр. 2 Цар.7: 1), де небо є кінцевим місцем знаходження спокою від труднощів і поневірянь земного мандрування. Автор Послання до Євреїв говорить про "спокої народу Божого", використовуючи при цьому образи, взяті з періоду мандрів по пустелі і підкорення Ханаану (Евр.3:7-4:10)

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Головна думка

Мотивація