ЛЕКЦІЯ 13: ПІЗНІ ПРОРОКИ

ЛЕКЦІЯ 13: ПІЗНІ ПРОРОКИ

Література

Геннадий Егоров. Священное Писание Ветхого Завета. М: ПСТГУ, 2007 - 560 с.

Джон Голдингей. Введение в ВЗ. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 400 с.  

Доменік Бартоломео. Бог і Його образ"

Эрих Ценгер. Введение в Ветхий Завет. М: ББИ им.Апостола Андрея, 2008 - 802с.

Ф. Дуейн Ліндсей. Книга Суддів. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/69/

Mark Water. The Bible made easy. Hendrickson Publisher, 1997. с.6

Марк Мангано. Введение в Ветхий Завет. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 512 с.  

Уильям Сенфорд Ла Сор. Обзор Ветхого завета. Богомыслие

Уолтер  Брюггеман, Введение в Ветхий Завет Канон и христианское воображение

Юджин Х. Меррілл. Книга Самуїла. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/71/

Канон

Починаючи з книги Буття до другої книга царів кожна наступна книга продовжує попередню. 

Однак, коли ми перегортаємо останню сторінку 2-ї книги Царів, ми побачимо, що послідовність книг в єврейському і в християнському каноні, відрізняються. 

У християнському каноні, слідом за другою книгою Царів йде перша книга Хронік, яка знову починає оповідання про Адама. В єврейському каноні, після другої книги Царів йде збірка книг під назвою "пізні пророки". 

Пізні пророки

Ця збірка складається з чотирьох сувоїв. В перших трьох, записані книги пророка Ісаї, Єремії та Єзекіїля. А в четвертому сувої, знаходяться 12 книг малих пророків. Книги Плач Єремії та Даниїла, в єврейському каноні знаходяться в розділі книг під назвою "Писання".

Перші три книги, тобто Ісаї, Єремії та Єзекіїля, розміщені в хронологічному порядку. Ісая жив 700-х роках, Єремія почав своє служіння в кінці 600-х роках, а Єзекіїль в 500-х роках до Р.Х. 

Три книги, мають подібну структуру: покликання пророка на служіння, суд для Ізраюлю/Юдеї, суд народам, проповідь про надію. 

Малі пророки також розставлено в хронологічному порядку відносно один одного. Осія, Амос, Йона та Міхей, жили в 700-х роках; Наум, Аввакум та Софонія жили в 600-х роках; Огій та Захарія в 500-х роках, а Малахія в 400-х роках до Р.Х. 

Особливості пророчих книг 

Починаючи читати пророків, ми побачимо, що на противагу нашому очікуванням, більшість цих пророчих рукописів не мають логічної структури. 

Вони переходять від однієї теми до іншої, що значно ускладнює процес читання. Причина цього в тому, що пророки не були письменниками, але проповідниками. А тому їх книги являють собою збірку конспектів їх проповідей. 

Основні теми пророчих книг

Стосунки з імперіями. Перші пророки, служили в роки коли Юдеєю зацікавилась Ассирійська імперія. В більшій степені, Єфрем цікавив Ассирію більше за Юдею, адже Єфрем був багатшою країною і знаходився на перетині торговельних шляхів. Тому одне з питань, яке піднімали пророки в своїх книгах, було питання про стосунки з іншими країнами, імперіями. Ассирія втручалася в життя Ефрему та Юдеї, грабувала і спустошувала ці країни. Пізніше, агресію проявляли Вавилон і Персія. 

Ідолопоклонство. Поклоніння божеством традиційно для цього регіону продовжувало приваблювати народ особливо Ізраїль. Також, ця спокуса не обійшла і Юдею, особливо у Вавилонській та Персидський періоди. Важливо зазначити, що ханаанські релігії, допомагали людям вирішувати щоденні проблеми, такі як врожайність, поголів'я худоби, народжуваність, зв'язок з померлими предками, а також передбачення майбутнього. 

Соціальна несправедливість. Економічний і політичний розвиток обох царств та урбанізація, призвели до того, що окремі люди змогли заволодіти великими земельними наділами. Земля вже не розподілялися між сімейними кланами порівну, але навпаки люди потрапили в залежність невеликої групи багатіїв. Сироти та вдови, були особливо вразливими в цей період.

Спотворення судової системи. В містах, люди які мали вплив, використовували незаконні схеми, маніпулювали правовою системою, щоб накопичувати ще більше багатства, при тому жертвами зазвичай ставали соціально незахищені групи населення. 

Пророк

В Старому Заповіті слово “пророк” зустрічається відносно часто, а певні типи текстів називаються “пророцтвами”. В народному вжитку, “пророцтво” - це передбачення майбутнього, а “пророк” - той, хто робить це передбачення. Але чи співпадає таке спрощене визначення Біблійному значенню вищезазначених термінів?

"Prophetes" - той, хто говорить від імені Бога і тлумачить Його волю людям;

Отож, пророк, це покликана Богом людина, говорити від імені Бога.

Найкращий біблійний приклад, що відображає цю ідею, це покликання Мойсея на служіння: “І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій. Ти будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю” (Вих.7:1-2).

nabi(300) - звати, проголошувати 

roeh (12) - від дієслова "дивитися"

hozeh (17) "мати бачення", прозорливець

Таким чином, roeh - це людина, яка отримала божественне прозріння відносно минулого, теперішнього та майбутнього, так що може побачити все - від втрачених речей до великих подій під час останніх днів. 

Тоді nabi - це людина, який призван Богом, проголошував божественну звістку, hozeh отримує звістку від Бога у видіннях 

Характеристика пророка

"Покликання". Біблійний пророк був упевнений не тільки в тому, що з ним говорив Бог, а й в тому, що він покликаний повідомити Божественне послання покликання було індивідуальним подією, а не стереотипної формулою, використовуваної пророками, щоб узаконити свою діяльність. 

Ісайя із захопленням сприйняв своє покликання, а Єремія зробив це неохоче і сперечався з Господом. 

Амос був покликаний один раз, а Єзекіїль наводить декілька випадків, коли Господь закликав його і давав йому доручення в своєму спілкуванні з пророками Бог використовував історичну обстановку і особисті почуття.

Характер. Петро, ​​кажучи про пророцтво, писав: "... звіщали його святі Божий мужі, проваджені Духом Святим" (2 Петр. 1.21). Хоч Біблія рідко говорить про святість пророків, вважають загальноприйнятим, що Бог міг використовувати в якості пророків лише святих людей

Можна висунути аргумент, що Бог вважав прийнятним використовувати людей, моральна поведінка яких була не бездоганна в іншому служінні, напр, законодавця Мойсея, первосвященника Аарона або царя Давида.  Однак важко уявити, що Натан міг би успішно засуджувати Давида, якби він сам був людиною неприборканих пристрастей.

Екстаз. Однією з основних характеристик пророка є екстатична поведінка

У Старому Завіті є декілька прикладів, коли людину несподівано охоплював екстаз. Коли на царя Саула зійшов Дух, люди питали: "Невже й Саул між пророками?" (1Сам.10:11).

Бог "промовляє до Своїх пророків не за допомогою магічних процесів, або у видіннях, що сприймаються в несамовитому стані, а зрозумілими словами, адресованими до розуму і серця. Характеристикою правдивого пророка є збереження під час одкровення свідомості і самоконтролю".

Пророцтва в Біблії (Barton Pyne Encyclopedia of Biblical Prophesy)

8352 вірша (з 31124 віршів всієї Біблії) пророчий текст

27% біблії - пророча інфо

6641 з СЗ (з 23210), тобто 28.5% - пророцтва

1711 віршів з НЗ (з 7914), тобто 21.5% пророцтва

Найбільший відсоток пророцтв знаходиться в невеликих книгах (Захарія - 89%, Овдій - 81%, Наум - 74%)

Пророцтво

В цілому, існують два спрощених підходи до пророцтва, один з яких підкреслює елемент передбачення майбутнього, а інший - повідомлення або заклик, що стосуються поточної ситуації.  У біблійних пророцтвах присутні обидва елементи.

Божественне послання, що стосується поточної ситуації.  Простий вибір віршів з пророків і з'єднання їх разом, щоб отримати "пророцтва, що підтверджують Біблію" або "свідчення про Ісуса Христа в пророцтвах", створює враження, що пророцтва є "історією, написаної заздалегідь". Однак при ретельному вивченні пророків, ця чарівна концепція зникає. Необхідно перегорнути безліч глав, які не мають нічого спільного з майбутнім, щоб знайти хоча б один вірш або частина вірша, що є "пророцтвом". Уважне вивчення пророка і його покликання виявляє, що він глибоко зацікавлений життям і смертю свого народу.

Божественне послання, що стосується майбутнього. Бог ніколи не дбає про сьогодення заради сьогодення. З часів створення світу Він виробляє Свій задум для людства і ніколи не забуває, куди Він іде, і що Він робить.  Бог відкриває пророкам Свій задум (Ам.3:7). Тому пророцтво є не тільки Божественним посланням про поточну ситуацію, але в першу чергу розраховане показати, як ця ситуація вписується в Його план, як Він використовує її для суду, очищення та підтримки Його народу.

 ______________