ЛЕКЦІЯ 15: ЄРЕМІЇ

ЛЕКЦІЯ 15: ЄРЕМІЇ

Рекомендована література

БКІК, Біблійний культурно-історичний коментар (My Bible)

Геннадий Егоров. Священное Писание Ветхого Завета. М: ПСТГУ, 2007 - 560 с.

Джон Голдингей. Введение в ВЗ. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 400 с.  

Доменік Бартоломео. Бог і Його образ"

Эрих Ценгер. Введение в Ветхий Завет. М: ББИ им.Апостола Андрея, 2008 - 802с.

Ф. Дуейн Ліндсей. Книга Суддів. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/69/

Mark Water. The Bible made easy. Hendrickson Publisher, 1997. с.6

Марк Мангано. Введение в Ветхий Завет. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 512 с.  

Уильям Сенфорд Ла Сор. Обзор Ветхого завета. Богомыслие

Уолтер  Брюггеман, Введение в Ветхий Завет Канон и христианское воображение

Чарльз Г. Дайєр. Книга пророка Єремії. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/86/

Книга Иеремии. Толкования Далласской Богословской семинарии, 1989-1996

ВСТУП

Факти. Книга пророка Єремії понад 50 разів цитується в Новому Заповіті. По об’єму, це друга по величині, після книги Псалмів. В книзі пророка Ісаї більше розділів, але вона менша за об'ємом за книгу пророка Єремії.

Автор і час написання.  Автор книги – Єремія, син “Хілкії” (1:1). Точне значення імені Єремія залишається спірним. Серед запропонованих значень є такі: “Ягве засновує”, “Ягве вивищує” і “Ягве скидає”. 

Батько Єремії, Хілкія, належав до спільноти левітів і мешкав в Анатоті, маленькому місті приблизно за три милі на північний схід від Єрусалиму. Це місто було одним із тих, які Ісус Навин виділив для потомків первосвященника Аарона (див. І.Нав. 21:15-19). Напевно, Хілкія, про якого йдеться тут, – це не той Хілкія, який був його сучасником і віднайшов Закон у храмі під час царювання Йосії (див. 2 Цар. 22:3-14). Як і Єзекиїл (Єз. 1:3) та Захарія (Зах. 1:1; див. Неєм. 12:1, 4, 16), Єремія походив зі священицького роду. Однак немає жодних свідчень, що він коли-небудь таки виконував обов’язки священика у Єрусалимі.

Єремія почав активно проповідувати “тринадцятого року … царювання” Йосії (Єр. 1:2) й “аж до виселення Єрусалиму” (1:3). Загалом, Єремія служив впродовж правління 5 Юдейських царів, починаючи з 627 року до Р.Х. і принаймні до 586 року до Р.Х. Насправді, текст Єр.40-44 вказує на те, що Єремія проповідував і після падіння Єрусалиму, щонайменше до 582 року до Р.Х. У своїй книзі, Єремія згадав велику кількість історичних фактів, які власне й допомагають встановити час виголошення ним певних пророцтв. 

ІСТОРИЧНИЙ ФОН

Служіння Єремії продовжувалося майже 50 років. Це був останній період вільного існування Юдеї перед Вавилонським полоном. Його було покликано до служби у 627 році до Р.Х., тринадцятого року правління царя Йосії (1:2), останнього доброго царя Юдеї. Йосія став царем у восьмирічному віці і надав землям Юди відносну стабільність на 31 рік. Попередній цар Юдеї Манасія, батько Йосії, впродовж 55 років насаджував ідолопоклонство в Юдеї (2 Цар. 21:1-9). У 622 р. до Р.Х. (на 18 році царя Йосії) в Іудейському царстві відбулося духовне оновлення (2 Цар. 22:3-23:25), було знайдено книгу Закону в храмі, як результат - цар усунув видимі форми ідолопоклонства. 

Тим часом Ассирійська імперія, яка століттями панувала на стародавньому Близькому Сході, знаходилася на межі свого занепаду. Столиця Ассирійської імперії, Ніневія, була зруйнована у 612 році до Р.Х., а в 609 році залишки колись могутнього ассирійського війська зазнали поразки під Хараном, після чого подалися у Каркеміш, який знаходився на іншому березі річки Євфрат. 

Падіння Ассирії здебільшого було зумовлене піднесенням іншої сильної держави – Вавилону. В жовтні 626 р. до Р.Х., халдейський князь Набопаласар розбив ассирійське військо близ Вавилону і заявив про своє право на вавилонський престол. Царство, яке він заснував, стало зватися Нововавилонською імперією. Він зміцнив свою імперію і близ 616 року до Р.Х. вже займався розширенням її земель. Об’єднані війська Вавилону й Мідії знищили Ніневію у 612 р. до Р.Х. 

Піднесення Вавилону й падіння Ассирії викликали перегрупування сил по всіх тутешніх землях. Юдея, якою на той час правив Йосія, скинула ярмо ассирійської неволі й тішилася коротким періодом своєї незалежності. Однак події 609 р. до Р.Х. поклали кінець цій незалежності.

Єгипет відчув, що завдяки падінню Ассирії з’явилася можливість розширити свої межі. Оскільки ослаблену Ассирію все ще можна було використати як буферну державу для протистояння наступу вавилонян із заходу, єгиптяни вирішили цим скористатися і заявити свої права на більшу частину західної Палестини (в тому числі Юдею), яку колись були змушені віддати ассирійцям. 

Хоча єгиптяни завжди боялися могутніх ассирійців, тепер їх більше лякала перспектива процвітання могутнього Вавилону. Тож єгиптяни втрутились у конфлікт між Ассирією та Вавилоном, виступаючи на боці ассирійців. У 609 року до Р.Х. фараон Нехо II рушив зі своїм величезним єгипетським військом до Харану, аби підтримати залишки сил Ассирії в останній спробі відвоювати втрачені території. 

Цар Йосія знав, якими будуть наслідки для Юдеї, якщо єгиптяни досягнуть свого. Він не хотів, щоб Єгипет став володарем Юдеї замість Ассирії. Тож Йосія зібрав своє військо, щоб спробувати зупинити наступ єгиптян. Бій між ними відбувся на рівнинах Мегідо – і юдейське військо зазнало поразки. Під час бою Йосію вбили, а єгипетське військо продовжило свій поступ до Харану (2 Хр. 35:20-24). 

Достеменно невідомо, чи напад Йосії вплинув якимось чином на результат бою, але, можливо, він тим самим не дав єгипетському військові прибути вчасно і надати необхідну допомогу ассирійцям. Отож, Ассирія не змогла повернути собі землі й перестала бути найбільш могутньою країною в історії. 

Місто Каркеміш стало тоді демаркаційною лінією між військовими силами Єгипту та Вавилону. Після поразки юдеїв Єгипет перебрав на себе контроль над Палестиною. Тим часом юдеї обрали собі нового царя – Йоахаза, сина Йосії. Однак всього через три місяці Нехо усунув його і забрав у Єгипет. Потім Нехо розграбував скарби Юдеї й настановив васальним царем Йоакима, іншого сина Йосії (2 Цар. 23:34-35). 

У 605 році до Р.Х. відбулася ще одна велика переміна сил. За чотири роки єгиптяни і вавилоняни не один раз зустрічалися в бою під Каркемішем, однак ніхто з них не міг здобути перевагу. А потім у 605 році до Р.Х. кронпринц Навуходоносор зрештою привів вавилонське військо до вирішальної перемоги. Вавилонські військові сили пробили захист єгиптян у Каркеміші й відтіснили їх назад у Єгипет.  

На історію Юдейського царства вплинули ще дві події 605 р. до Р.Х. По-перше, цар Йоаким змінив відданість Єгипту на відданість Вавилонові після битви під Каркемішем й погодився стати васалом царя Навуходоносора (2 Цар. 24:1). По-друге, 15 серпня 605 р. до Р.Х. помер Набополасар, цар Вавилону. Навуходоносор повернувся до Вавилону, аби сісти на престол. 

Навуходоносор зміцнював своє правління над цими територіями, назначаючи царів та беручи “заручників”, щоб забезпечити собі постійну вірність підлеглих. Протягом однієї з таких кампаній він забрав Даниїла заручником до Вавилону (Дан.1:1-6). 

Юдея залишалася васальною державою аж до кінця 601 року до Р.Х. В той час Навуходоносор провів іншу військову кампанію крізь Палестину. Його ціллю був Єгипет, але йому не вдалося свого досягти. Вавилонська армія зазнала величезної поразки й змушена була відступити. 

Йоаким був політичним хамелеоном. Він змінив підданство з єгипетського на вавилонське у 605 р. до Р.Х., коли Навуходоносор переміг Єгипет. Одначе після поразки Вавилону у 601 р. до Р.Х. він знову змінив сторону й почав підтримувати Єгипет (2 Цар.24:1). Але це виявилося його фатальною помилкою. 

У грудні 598 р. до Р.Х. військо Навуходоносора було вже готове до нападу. Головною метою було взяття Єрусалиму, щоб навчити його (та й, безсумнівно, інші підлеглі народи) покірності, показавши гіркі наслідки повстання проти Вавилону. Йоаким загинув під час вавилонського нападу, й на його місце царем став його син Йоахин. Йоахин побачив нерозумність протистояння Вавилону, і Єрусалим капітулював у березні 597 р. до Р.Х. 

Навуходоносор скинув з престолу нового царя, пограбував місто й усунув з посад лідерів народу. Після всього трьох місяців царювання Йоахима було забрано до Вавилону, а його дядька Седекію призначено васальним царем. 

Разом із Йоахином Навуходоносор також депортував 10000 старших народу, вмілих робітників і воїнів із Єрусалиму (2Цар.24:12-16). Це відбулося, ймовірно, тоді, коли у Вавилон забрали і Єзекиїла. П’ять років потому він розпочав свою проповідницьку діяльність у Вавилоні. 

Оскільки новий цар Юдеї Седекія був слабким і нерішучим, Юдея зрештою повністю занепала. Його 11-річне правління характеризувалося духовним спадом і політичною нестабільністю. Замість того щоб вчитися на минулих помилках, Седекія повторював їх. 

Із воцарінням нового фараона (Апрія) в Єгипті у 588 р. до Р.Х. Юдейське царство знову повстало проти Вавилону (2Цар.24:20-25:1; Єр.52:3-4). Союз підлеглих держав (Юдеї, Тиру й Аммону) не захотів більше бути під гнітом Вавилону. Відповідь на це Навуходоносора була швидкою й жорстокою. Вавилонське військо оточило Єрусалим та розпочало довгу облогу. У липні-серпні 586 р. до Р.Х. місто впало і було знищене.

СТРУКТУРА КНИГИ

Так само, як книга Ісаї, книга Єремії складається з записаних і виголошених проповідей пророка. Книга складається з 53-х розділів, які розподіляються на чотири основні частини: покликання Єремії (1), 12 проповідей проти Юдеї (2-42), суд над язичницькими народами (46-51), падіння Єрусалиму (52).

І. Покликання Єремії (1) 

4 І прийшло мені слово Господнє, говорячи: 5 Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам! 6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!... 7 Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. 8 Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь! 

“Пізнав і посвятив” (1:5) - що особливого зробив Єремія, щоб стати пророком, служителем Божим? Абсолютно нічого, нуль! Бог обрав Єремію до його народження! Ціль обрання - “бути пророком народам” (1:5) - слово вжите у множині, застосовується до інших народів, а тому, звістка Єремії не мала національних кордонів. Єремія апелює до своєї молодості і відсутності досвіду “я промовляти не вмію, бо я ще юнак” (6). Однак Господь не приймає ці аргументи, адже не досвід чи вік пророка будуть визначальними факторами в служінні, але участь Господа в служінні Єремії  “Я буду з тобою” (8).

ІІ. 12 проповідей проти Юдеї (2-42)

На початку книги, від розділу до розділу, ми спостерігаємо динаміку. Спочатку, Господь устами Єремії, вмовляє ізраїльтян, обіцяє прощення просить залишити гріх, обіцяє позбавити від покарання, якщо вони вони будуть дотримуватися Заповіт (3:12-15). Потім пророк виголошує погрозу, яка переростає у невідворотній вирок. 

7:16 А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, бо не вислухаю Я тебе! - Господь забороняє пророку молитися, заступатися за народ, бо Господь має тверде рішення покарати їх за впертий непослух.

15:6 Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!

Колись прекрасна, вірна наречена (2:1-2), перетворилася на зрадливу, підступну, розбещену блудницю (3:6-9). Як результат - сором, зневага та вигнання.

39:6 І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар... 7 А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону...8 А дім царя та дому народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму. 9 А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, до Вавилону. 

ІІІ. Суд над язичницькими народами (46-51)

51:60 І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон. 61 Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова. 62 І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним. 63 І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату, 64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!...

Бог руками сусідніх народів покарав Юдею, але це не означає, що ці народи не будуть відповідати за власні гріхи. В останній частині книги, Бог засуджує всі народи за їх нечестя. 

IV. Падіння Єрусалиму (52)

Книга Єремії завершується описом руйнування Єрусалиму, пограбуванням і руйнуванням храму і депортацією жителів до Вавилону.

52:12 А п'ятого місяця, десятого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя. 13 І він спалив Господнього дома та дома царевого, і всі доми в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем. 14 І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.

Останні вірші останнього розділу, залишають примарну надію на можливе відновлення, адже описують звільнення з дому ув'язнення Єгоякима, Юдиного царя. 

НАОЧНОСТІ ТА СИМВОЛІЗМ В ПРОПОВІДІ ЄРЕМІЇ

Галузка мигдалевего дерева (1:11). Мигдальне дерево носило назву "неспляче дерево" (перебуває в готовності), очевидно через те, що розквітало раніше за всіх дерева. Очевидно, малося на увазі, що народ швидко "дозріває" до загибелі, покарання неминуче. 

Киплячий казан (1:13). Казан нахилений в бік півночі, символізував напрямок, звідки прийдуть племена північних царств, візьмуть в облогу міста Юдеї, як покарання за ідолопоклонство євреїв. 

Лляний пояс (13:10-11). Як пояс прилягає до тіла людини, так Господь наблизив Ізраїль та Юду, які стали особливим народом Бога (13:11). Але вони ослухались і відвернулись від Святого. Отож, Бог наказав пророку купити лляний пояс, заховати його в щілині скель і через тривалий час забрати його. Звичайно, пояс став непридатним до використання, бо він струхлявів. Так само непридатним став Ізраїль та Юда. 

Самотність (16:1-4). Господь наказує Єремії не одружуватися, щоб не народжувати дітей. Це символізує те, що всі діти, які народилися в цій місцевості загинуть, а трупи їх стануть гноєм на полі - не будуть вони ні оплакані ні поховані (4). Також, Бог наказав пророку не ходити ні в дім плачу (5), ні в дім радості (8), адже в цей край спорожніє і не буде вже ні смутку ні радості. 

Гончар і глина (18:6). Єремія отримує повеління йти в дім Гончара. Пророк побачив, що після того, як виріб у гончара не вдався, він робив з тієї ж глини інший виріб, який сам хотів. Рід Ізраїлю, як і будь які народи, як глина в руках Бога. Якщо вони слідують Його Слову, то він благословляє їх і відводить біду. Якщо вони не слухають, Він відміняє те добро яке планував для них (7-10).

Розбитий посуд (19:10-11). Єремія купує глиняний посуд і разом із старійшинами та священиками йдуть до долину Бен-Гінном. В цій долині було місце Тофет, де за правління Манасії відбувалося жертвоприношення дітей Молоху (Єр.7:31; 2Хр.33:6). Отож, прибувши на місце, Єремія на очах супутників розбиває посуд і пророкує про знищення міста і народу (11), і що оскільки не вистачатиме місця для поховання трупів, то люди почнуть ховати мертвих в Тофеті (11). Долина Бен-Гіном, в книгах НЗ відома як гієна вогненна, що символізує місце страждання і відсутності надії (Ст.5:22,29-30). 

Кошики з інжиром (24:5,8). Це видіння відвідало Єремію після того, як Навуходоносор вивів Єхонію, царя юдейського, з елітами (цвіт нації, біля 10 тис чоловік) в 597 р до Р.Х., щоб змінити проєгипетські настрої в керівництві Юдеї. Ставленик Вавилону, Седекія з "новими елітами" були недалекоглядними, і піддавалися єгипетським провокаторам на новий бунт проти Навуходоносора. Цвіт нації, що зазнав депортації у Вавилоні, прирівнюються до кошика доброго інжиру, а нова влада - до кошика з непридатним для їжі інжиром. 

Ярмо (27:2). Бог наказав Єремії зробити ярмо, одягнути собі на шию. Також, Єремія повинен був зробити ярма і послати царям держав регіону (Едом, Мова, Амон, Тир, Сидон, Юдея). Це був заклик підкоритися Вавилону, якщо царів не підкоряться Божому наказу, Він покарає їх мечем, голодом і заразою (27:8). Пророк Ананія, зламав ярмо на шиї Єремії, пророкуючи перемогу над Вавилоном, за що зазнав смерті від Господа (28:17).

Купівля поля (32:6-7,15). Бог наказує Єремії купити поле у свого родича, в час коли Єрусалим був в облозі (587р до Р.Х). Вчинок не логічний, витрачати кошти коли вся нерухомість перейде у руки загарбників. Однак, ця дія пророка, символізувала надію для Єрусалиму, і через деякий час Бог відновить Єрусалим (32:15).

НОВИЙ ЗАПОВІТ 

Перед тим, як купити поле в родича, нагадаю - в період облоги Єрусалиму, Єремія пророкує про світле майбутнє, про повернення з полону і про Новий Заповіт. 

Єр.31:31-33 "Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу́ Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Нови́й Запові́т. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх ви́вести з кра́ю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу́ з домом Ізраїля, — каже Госпо́дь: Дам Зако́на Свого в сере́дину їхню, і на їхньому серці його напишу́, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть наро́дом!"

Бог заключить Новий Заповіт. Попередній Заповіт люди порушили спочатку в пустелі, поклоняючись золотому ідолу, а потім повторювали цей гріх впродовж усієї своєї історії. Як відомо, Заповіт, це двостороння відповідальність. Оскільки люди порушили Заповіт, Бог був вільним від Своїх зобов'язань, однак Він їх виконував до часу, по Своїй милості (32). Руйнування храму і депортація, це крапка на Старозавітних стосунках. 

Символічно, що перший Заповіт, Бог заключив з Ізраїлем, після виходу з Єгипту, а другий, очевидно, після виходу з Вавилону. 

Нови Заповіт, означає нову якість стосунків, адже Бог вкладе Свій Заповіт людям в душу і напише Закон Свій на серцях людей (33).  

Що нового в Новому Заповіті? Найперше ми бачимо, що таблички заповіту стають не кам'яні, а плотяні - серця людей! Місце зберігання "табличок Заповіту" не ковчег заповіту, а душі людей. Усі ці факти підкреслюють нову якість стосунків з Богом, які залежать не від зовнішніх, але від внутрішніх факторів.