Слайди до відео-Виховання лідерів оновлення, відновлення та відродження

Виховання лідерів Оновлення, Відновлення та Відродження

Оновлення, Відновлення та Відродження.

Виховання лідерів Оновлення, Відновлення та Відродження.

Служіння – означає служити. 

Служитель – значить слуга.

Генрі Райенга

«Навчіться служити» - текст лекції.

Служіння

Бізнес

Філософія

Роль навчання в ІХЛ

Особистий та духовний розвиток, включаючи духовний розвиток Вашого покликання у служінні або в інших сферах, таких як бізнес.

Підготовка до роботи, як до служіння.

Підготовка до активного служіння Вашому співтовариству в якості лідера-служителя.

Розвиток і підтримка широкої передової бази знань для служіння.

Наші дієслова

Оновлювати, Відновлювати та Відроджувати.

Оновлення, Відновлення та Відродження.

Для підготовки до служіння ми надаємо Вам безкоштовне навчання високої якості. Це навчання включає в себе онлайн-лекції, тести, письмові роботи та інші завдання. Заняття підготовлені так, щоб вони добре підходили наставникам і наставницьким центрам.

Християнство приносить революційні зміни

Християнство входить в історію у часи Римської імперії.

Кесарям поклоняються та проголошуються «добрі новини» римського світу (Pax Romana).

Ісус – Господь. Революційна любов і царювання

Не можна обійти увагою факт того, що християнська новина оскаржувала авторитет кесаря та римського способу життя. Пілат глузливо накреслив на хресті Христа Його слова: «Цар Юдейський». Коли Ісус воскрес із мертвих, Він воскрес як Цар, пануючий над життям і смертю та над усим, що знаходиться між ними.

Християнство поширюється швидко

Через вісімдесят років після воскресіння Ісуса Христа християнська новина поширювалася швидко. До цього часу римська влада почало проводити кампанії з переслідування християн саме через послання, що загрожувало поставити Ісуса Господом життя, смерті та навіть культури. Християни та християнство стали протизаконними. Багато хто був кинутий у в’язницю, багато хто був замучений.

Культ імператора підкреслив, що кесар врятував людство. Християни підкреслювали, що Ісус врятував людство.

Привабливість християнства

Цікаво відзначити, що у християнство навернулася значна кількість людей, що проживали у Римській імперії. Дональд Л. Уассон відзначив, що «християнство продовжувало поширюватися по всій імперії, звертаючись до жінок і рабів, а також інтелектуалів і неграмотних». http://www.ancient.eu/Roman_Religion/

Революційність була помічена!

До 112 року від Р.Х. Пліній Молодший, магістрат Віфінії, поскаржився з цього приводу імператору Траяну в одному зі своїх листів, що збереглися до наших часів. Пліній відчував, що християнство представляє загрозу для римського способу життя та релігійної думки. Він писав, що «християни знаходяться всюди, їх багато серед людей усіх віків, усякого рангу та обох статей. Тепер і, ймовірно, в подальшому будуть притягнуті до відповідальності, оскільки  це «марновірство» поширюється як вірус не тільки у великих і маленьких містах, але й у селах».http://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/religion/maps/primary/pliny.html

Революційність привела до переслідування

Хоча Траян не був абсолютно безжалісним по відношенню до християн, але все ж вважав їх злочини проти імператора достойними смерті. Пліній застосовував свою політику помірно. Він дослідив серйозність проблеми та знайшов, що багато хто з християн ніколи не зречуться Христа. Але деякі зрікалися своєї віри. Тому одні були страчені, а деякі – звільнені.

Найреволюційніше спостереження

«Ці випробування змусили мене вважати, що треба домагатися істини з застосуванням мук катування, що я й зробив із двома служницями (жінками-рабинями), яких називали діаконісами (діакон – грецьке слово, служитель – латинське). Але все-таки я не виявив нічого, крім того, що вони були залежні від шкідливих та екстравагантних марновірств».

http: //www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/religion/maps/primary/pliny.html

Християни роблять рабів своїми лідерами

Схоже, що тут недалеко й до повстання!

Я вважаю, що Пліній особливо бажав згадати рабинь, яких називали дияконісами (лат. міністрає). Пліній пише листа латиною, тому й використовує це латинське слово, яке пізніше буде переведене англійською як «minister» (служитель). Саме латинське слово «служіння» є перекладом грецького слова «діаконос», що російською перекладається як «діакон, служитель або слуга». Він бажав повідомити, що у християн є лідери, які є рабами, але ї називають дияконами. Я вважаю, Пліній бажав, щоб імператор Траян дізнався, що ці жінки-служителі були саме рабинями.

Християнство було загрозою!

Послання, читане поміж рядків, було наступним: «Пане, християни – це загроза! Раби у числі їхніх лідерів. Пане, вони залучають навіть жінок-рабинь, щоб зробити їх своїми керівниками. Пригадайте Спартака! Пане, цю групу слід переслідувати, але якою буде Ваша відповідь? Вони – злочинці проти державного ладу».

Рим був побудований рабською працею

Рабство було широко поширене у Стародавньому Римі. Історик Марк Картрайт коментує це так:

«Рабство було незмінною особливістю римського світу. Раби служили у домашніх господарствах, сільському господарстві, шахтах, виробничих цехах, будівництві та були задіяні у широкому спектрі послуг, що надаються у самому місті. Не менш, ніж кожен третій зі всього населення Італії або кожен п’ятий по всій імперії був рабом. Усе в римській державі та суспільстві ґрунтувалося на понятті рабської праці».

Римлянам потрібні були раби, і вони повинні були залишатися рабами. Будь-яка релігія, яка запрошувала рабів бути лідерами, була образливою.

Дві рабині є служителями

Роль жінки-рабині була досить визначеною у римській культурі. Жінка-рабиня не вважалася людиною; вона була власністю. Їй не дозволяли виходити заміж. Якщо вона народжувала дитину, то вона теж була рабом. Навіть якщо батько був паном, дитина все одно залишалася рабом. Діти раба не вважалися сином або дочкою рабовласника. Ця дитина належала не матері, а її власнику. Вона виховувала свою дитину, як власність її власника. Едгар С. Шумвей сказав: «Превальований погляд на римського раба полягав у тому, що він чи вона були річчю, а не людиною» («Воля та рабство у римському праві», Едгар С. Шумвей).

Революційний світогляд

Світогляд християнства полягав у тому, що всі люди є носіями образу Божого і мають особливу цінність у Христі. У це розуміння включені навіть жінки-рабині! Християни посвячували рабів і жінок у своїх служителів-дияконів.

Соціальні зміни

Фактично християни розглядали рабів як «братів і сестер», а не власність. Про це свідчать нещодавні археологічні розкопки.

Сайт EarlyChristian.org повідомляє:

«На християнських кладовищах не було різниці між могилами рабів і вільних. У той час, як написи на язичницьких гробницях, будь то загальний для всіх слуг одного домашнього господарства колумбарій (сховище урн із прахом після кремації) або похоронна ділянка з похованням рабів і вільно відпущених, або ізольовані гробниці – вони завжди вказують на рабський становище похованих. 

http://www.earlychristians.org/index.php/texts/studies-and-documentations/item/1802-slavery-and-the-early-christianity/1802-slavery-and-the-early-christianity 

Демографічне відродження

Язичницький письменник Цельс критикував християнство у другому столітті за те, що воно стало релігією людей нижчого стану: жінок, рабів і дітей. «Тільки нерозумні та низького стану люди, а також особи, позбавлені уяви, і раби, і жінки, і діти». (http: //www.bluffton.edu/courses/humanities/1/celsus.htm) 

Християнство досягло найнижчих шарів населення. Жінки та раби, неграмотні та діти отримали цінність у ранній церкві. Християнство поставило на служіння чоловіків і жінок, вільних і рабів. Вони були оголошені злочинцями, і багато хто загинув за свої «злочини».

Раннє християнство – це не соціальне Євангеліє

Християнство – це не «соціальне Євангеліє» у тому смислі, що воно не робило звільнення рабів метою свого існування. Замість цього у рамках звичаїв і устоїв конкретної культури християнство бачить людину такою, якою бачить її Бог. Хоча на землі вони можуть бути і рабами, у Царстві Небесному вони будуть носіями образу Христа, а деякі з рабів навіть на землі були рукопокладеними служителями – дияконами. Пізніше багато хто з християнських лідерів почав писати проти інституту рабства. А у ранній період християнства багато хто з рабів, що навернулися у християнство, стали видними благовісниками або лідерами. Історія молодої рабині Бландини показує хоробрість і мужність, коли вона була замучена руками римлян.

Покликання місцевих християнських лідерів

Історія розповсюдження християнства у перших століттях є прикладом для сучасного світу християнських лідерів. Заклик до служіння стосувався всіх, людей усякого рангу: рабів і вільних, низького чи високого стану, будь-якого економічного статусу, обох статей незалежно від рівня освіти. Через свою віру багато з них були оголошені противниками закону. Поширення раннього християнства було потужним і нездоланним. Члени церкви та керівники були з місцевого населення. Рання церквавідновила, відродила та поставила ефективних лідерів, які змогли відтворити нових керівників у своїх громадах. Християнство поширилося, щоб оновлювати, відновлювати та відроджувати людей, сім’ї та громади. Мета полягала в тому, щоб охопити весь світ Євангелієм.

Чи розумієте Ви якому служінню покликані?

Можливо, Ви вважаєтеся людиною з нижчого класу, але Бог може закликати саме Вас, щоб принести оновлення у цей світ, або належите до середнього класу, та чи відчуваєте Божий заклик нести людям новину про відродження? Можливо, Ви забезпечені фінансово та впевнені, що покликані Господом. Сьогодні, як і у перші дні, я бажаю, щоб слово Плінія знову було сказано про християнство: 

«їх багато серед людей усіх віків, усякого рангу та обох статей, які тепер і в подальшому, ймовірно, будуть притягнуті до відповідальності, оскільки це «марновірство» поширюється, як вірус не тільки у великих і маленьких містах, але й у селах».