Слайди до відео: Історичні моделі для підготовки до служіння

Слайди до відео: Історичні моделі, які використовувалися для підготовки до служіння

Слайд 1 – Заголовок

Історичні моделі, які використовувалися 

для підготовки до служіння 

Генрі Райенга

Слайд 2 – Стародавня біблійна практика підготовки до служіння

У Старому Заповіті пророки, які несли відродження, навчалися у школі пророків. Наочним прикладом культури того часу є взаємини двох пророків – Іллі та Єлисея. Можна сказати, що у ті дні (три тисячі років назад) існували «семінарії» для представників різних релігій. Були школи поклоніння Ваалу, в яких виховувалися пророки Ваала, які пропагували релігію Ваала. У 1000 році до нашої ери Ахав, цар Ізраїля, і його дружина Єзавель були великими прибічниками релігії Ваала. Фактично вони формували національну релігію Ізраїля у світлі поклоніння богу Єзавелі – екронському богу.

Слайд 3 – Стародавня біблійна практика підготовки до служіння

Прихильники Бога Ягве знаходилися у меншості. Ілля навіть подумав, що він залишився єдиним пророком, який не поклонявся Ваалу, проте крім нього у Бога все ще було сім тисяч людей в Ізраїлі. Ілля почав школу пророків, вибравши Єлисея та покликавши його на служіння Господу. До моменту смерті Іллі Єлисей був готовий взяти «мантію пророка». Сам Єлисей ще більше поширив вплив цієї школи.

Слайд 4 – Як пророки готувалися до служіння?

Вони просто проводили час зі своїми наставниками, отримуючи від них повчання доти, доки вони самі не були готові стати пророками. Це й була модель учнівства, в якій місцеві наставники виховували пророків. Вчитель-пророк своїм життям показував, що значить жити по Господніх заповідях і таким чином навчав цьому майбутніх пророків.

Слайд 5 – Як пророки готувалися до служіння?

У Новому Заповіті Ісус створив школу для пророків, яких Він назвав учнями. Син Божий закликав на служіння простих людей: рибалок і збирачів податків, щоб вони стали майбутніми лідерами відродження. Ми бачимо, що у своєму служінні Ісус використовував Свої знання Старого Заповіту. Він проводив увесь Свій час з учнями та ділився з ними знаннями про Царство Боже, які вони проголошували після того, як Ісус помер, воскрес із мертвих і вознісся на небеса.

Слайд 6 – Ісус Христос і наставництво

Ісус також просував модель наставництва, в якій довгострокові відносини, що супроводжувалися навчанням, підготували учнів до служіння пророків у ранній церкві. Ця модель була поставлена під сумнів релігійними лідерами часів Христа, але її силу та ефективність заперечувати просто неможливо. Пригадайте, як лідери єврейської релігії характеризували Петра та Івана після вознесіння Христа до Бога Батька. Ми читаємо, що коли релігійні лідери «бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були» (Дії 4:13).

Слайд 7 – Модель наставництва розвивається у ранній церкві

Модель наставництва була моделлю, яка використовувалася при навчанні служінню і в Старому, і в Новому Заповіті. Коли апостол Павло був вибраний Богом, щоб поширити церкву серед язичників, він також підходив до служіння з мисленням наставника. Ця модель навчання включала в себе проведення часу з нещодавно вибраними учнями – майбутніми служителями. Чудовим прикладом цього є його спільна праця з Тимофієм, якого він назвав своїм сином. Перше та друге послання до Тимофія є прикладом «змісту вчення, що передається наставниками», яке тепер є частиною Священного Писання.

Слайд 8 – Модель наставництва розвивається у ранній церкві

До того часу, коли апостоли пішли у вічність, їхнє вчення та вчення Христа були записані та передані християнським лідерам. Вони, у свою чергу, передали знання та зміст основ віри новим лідерам. Свідчення про відродження передавалося з покоління в покоління. Модель наставництва була домінуючою моделлю для вибрання, навчання та заклику на служіння майбутніх лідерів або, як їх тоді називали, пасторів. Навчання пасторів проводилося шляхом наставництва, що включало в себе передачу глибоких основ віри.

Слайд 9 - Рукопокладення

Ця модель учнівства дала церкві рукопокладених священиків / пасторів (старійшин) і служителів (дияконів), які створили групи керівників у ранній церкві. Вони служили Богу та церкві, маючи різні дари та обов’язки (Єфесян 4:11-12). Вони були покликані Богом для поширення Євангелія. У результаті церква швидко росла та зміцнювалася. Ця модель наставництва поступово змінилася в корпоративну модель навчання лідерів.

Слайд 10 – Навчання у середньовіччі

Протягом п’ятисот років церковна організація розвивалася та відповідала культурі того часу. Став розвиватися чернечий рух, який іноді ізолював лідерів від людей, на служіння яким вони були покликані. Проте цей рух допоміг християнським лідерам зробити великий внесок у збереження історії та культури раннього християнства. З’явилося багато чернечих орденів, які послужили основою для роботи майбутніх місіонерських організацій.

Слайд 11 – Розвиток традиційних семінарій

В основному, церква продовжувала відходити від раннього християнства. До часу Реформації для повчання лідерів рідко використовувалася Біблія. Замість цього у ходу були церковні традиції та практика, які, в міру свого розвитку, склали основну навчальну програму, що використовувалася у підготовці майбутніх керівників церкви.

Слайд 12 – Семінарії для католиків і протестантів

Слово «семінарія» походить від латинського seminar, що означає «грядка з насінням розсади». У часи контрреформації римські католики почали називати свої навчальні заклади семінаріями. У цих семінаріях особиста дисципліна та навчання філософії були поставлені на чолі кута.

Слайд 13 – Протестантські семінарії

Протестантські церкви також організовували семінарії. Вони не слідували традиційній католицькій моделі середніх віків. Вони використовували більш ранню модель, схожу на ту, що була поширена у католицьких церквах п’ятого століття. Для навчання замість праць Фоми Аквінського (вчень п’ятнадцятого століття) використовувалися роботи Августина.

Слайд 14 – Д-р Грем Хілл (Graham Hill), засновник проекту GlobalChurch, написав:

Широке розповсюдження біблійних писань і праць батьків церкви, що відбулося завдяки незвичайному успіху друкованої преси, було потужним внеском у релігійне оновлення шістнадцятого століття. Праці відомого серед батьків церкви Августина Гіппійського (354-430) вважаються найбільш використовуваним джерелом для руху Реформації. За кілька століть до Реформації інтерес до вивчення богослов’я Августина різко зріс. Цей період став «відродженням Августина».

Слайд 15 – Повернення до первісної моделі не відбулося 

Реформація та контрреформація не повернули процес підготовки до служіння до первісної навчальної моделі наставництва та учнівства. Християнські лідери повинні були залишити свої будинки та відправлятися до семінарії, щоб пройти навчання та процес рукопокладення.

Слайд 16 – Плюси та мінуси різних підходів до навчання

У книзі, що задана Вам для читання, я викладаю плюси та мінуси різних моделей навчання служінню. Прочитайте відповідний розділ. 

Слайд 17 – Підхід Інституту християнських лідерів

Для навчання служінню Інститут християнських лідерів прагне об’єднати переваги як моделі учнівства, так і моделі семінарії. Мета полягає в тому, щоб підготувати якомога більше ефективних християнських лідерів. Революційний вплив Інтернету дозволяє нам прагнути до того, щоб максимально використовувати два підходи.

Слайд 18 – Шість переваг цього підходу

1. Заохочувати розвиток місцевого наставництва.
2. Доступність освіти з конкретною місією.
3. Відповідні академічні очікування.
4. Подвійна професійна спрямованість.
5. Низький рівень витрат на обслуговування курсів.

Слайд 19 – Шість переваг цього підходу

6. Можливість акредитації.

Оскільки Інститут християнських лідерів росте, запрошуючи кращих професорів і використовуючи ефективні методи, у даний час надаються можливості для національної акредитації. ІХЛ працює над отриманням акредитації у Міністерстві освіти США. Вже зараз ми маємо угоди з акредитованими навчальними закладами, щоб наші студенти, якщо бажають отримати вищу освіту, могли продовжити своє навчання у цих семінаріях.