Завдання з читання: Біблійне вчення

Завдання з читання: Біблійне вчення

Еван Робертс, Уельське відродження

Одним з найвідоміших, але й найтрагічніших прикладів життя лідера, який несе відродження, було життя Евана Робертса. На початку дев’ятнадцятого століття Еван Робертс став лідером руху, який призвів до відродження в Уельсі. Він виріс у побожній валлійській сім’ї, в якій було 14 дітей. З юного віку він шукав Бога. Він часто читав з Писання своїм друзям і колегам по вугільній шахті.

Євангеліст на ім’я Сет Джошуа, який гостював у тій місцевості, провів зустріч, де попросив Бога «зігнути нас», щоб служити Йому та принести відродження народам. Еван просив, щоб пробудження спочатку відбулося у ньому самому. Він також молився про те, щоб Святий Дух діяв у ньому. У цієї молодої людини серце було звернене до Бога, і тому через нього почалося велике Уельське відродження.

Еван Робертс проповідував та закликав до покаяння у селах і містах. Робертс був захоплений проголошенням відвертої відданості Богу. Він не довіряв традиційним навчальним закладам,таким як семінарії. Він вважав, що вони або були духовно мертві, або гасили полум’я Святого Духу.

Еван Робертс почав відродження, відгомони якого помітили у всьому світі. «Протягом двох місяців після його початку нараховувалося більше 30 000 новонавернених, протягом шести місяців – 100 000 новонавернених. До початку 1910 року його вплив відчувався у всіх куточках земної кулі» – стверджує сайт http://www.pentecostalpioneers.org/ EvanRobertsWelshRevival.html

Тоні Кочі (http://www.revival-library.org/pensketches/revivalists/robertse.html) пише про Евана Робертса наступне:

Подібно до лісової пожежі відродження поширилося по всьому Уельсу. Інші лідери також помічали дію Божу у своєму служінні. Сотні відвідувачів з інших країн стікалися в Уельс, щоб стати свідками того, що відбувалося, і багато хто з них понесли полум’я відродження на свою землю. Проте інтенсивність подій стала негативно позначатися на Евані. Він нервувався, іноді був грубим по відношенню до людей у громадських зібраннях. Він став дорікати інших лідерів і церкви.

Хоча багато хто вважав, що у ньому виявлялися духовні дари і він людина чутлива до Святого Духу, сам він сумнівався у «голосах», які він чув. Він «зламався» та віддалився від громадських зібрань. За цим послідувало безліч звинувачень і критики, а потім фізичний та емоційний розлад.

Неважко зрозуміти, чому новонавернені були збентежені. Чи був цей рух від Бога? Чи був Еван Робертс людиною Божою або він знаходився під сатанинським впливом? Робертс впав у глибоку депресію і навесні 1906 року його запросили на лікування у будинок Джессі Пенн-Льюїс у Вудлендс Лестер.

Ймовірно, місіс Пенн-Льюїс використала ім’я Евана для поширення свого власного служіння та вчення. Можливо, що саме вона переконала його у тому, що його обдурили злі духи. Протягом декількох наступних років Робертс у співавторстві з Пен-Льюїс, написав книгу «Війна зі святими», опубліковану у 1913 році. Багато хто з тих, хто прочитав цю книгу, стали побоюватися будь-яких духовних явищ. Замість того, щоб уявити чіткі вказівки відносно розпізнання дій сатани, вона ставить під сумнів усе, що може уявлятися діяльністю Святого Духу. Протягом року після публікації Еван Робертс засудив свою книгу, повідомивши друзям, що вона виявилася невдалим духовним знаряддям, який смутив і розділив народ Божий.

Еван залишався у домі Пенн-Льюїс протягом восьми років, займаючись консультуванням приватних груп. Приблизно у 1920 році Еван переїхав у Брайтон і жив один. Після того, як у 1926 році його батько захворів, він знову почав відвідувати свій улюблений Уельс, і зрештою Еван повернувся туди у 1928 році вже після смерті батька.

Нічого не відомо про його життя у наступні роки. Еван помер у віці 72 років і був похований біля Моріа Чапел 29 січня 1951 року.

Робертс «згорів від роботи». Але це сталося тому, що у нього не було правильно закладеного фундаменту для служіння, який досягається шляхом вкорінення у здоровому біблійному вченні, яке отримується через правильне викладання Писання. Саме такий фундамент міг би зробити його життя та вчення збалансованими та такими, що ґрунтуються на істинному слові Божому. 

Християнські лідери, вкорінені у слові 

Що б сталося, якщо б Еван Робертс пройшов би серйозне навчання для підготовки до служіння, яке б спонукало його вчиняти по духу та допомогло зробити міцним його вчення та життя? Ми вже ніколи не зможемо дізнатися цього, але на подібних прикладах переконуємося у важливості правильного розуміння ключових біблійних вчень.

Християнські лідери не тільки сповнені Святого Духу, але й розуміють у що вони вірять і чому. Вони усвідомлюють необхідність отримання гарної освіти, щоб пройти всі випробування у питаннях життя та віри. 

Багато разів апостол Павло писав про важливість здорового християнського вчення. Ось деякі приклади з його послань: 

1 Тимофія 1:3 Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки.

1 Тимофія 4:6-7 Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель  Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов.Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті. 

1 Тимофія 6:3-4 А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади.

2 Тимофія 4:2-3 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.

Тита 1:8-9 але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

Тита 2:1 А ти говори, що відповідає здоровій науці.

Інститут християнських лідерів склав план, який охоплює основні напрямки навчання солідної семінарії. Лідери відродження будуть підготовлені до того, щоб допомогти людям повернутися назад до Бога у тих місцях, де вони живуть. Ми проведемо серйозне навчання на основі Біблії, що допоможе лідерам встояти у різних випробуваннях і зберегти від краху в житті, якого зазнали вже багато лідерів.

Навчальний план Інституту християнських лідерів

Оскільки надзвичайно важливо, щоб майбутнім лідерам викладалися здорові доктрини, я бажаю бути гранично ясним у відношенні доктринальної перспективи, яка веде до формування наших навчальних матеріалів. Ми керуємося ретельно підготовленою навчальною програмою навчання служінню, яка ґрунтується на здоровій біблійній доктрині.

Що таке навчальний план? Словосполучення «навчальна програма» походить від латинського слова, яке у буквальному перекладі означає «курс, вибраний для забігу». На початку 1900-х років багато хто розмірковував про те, які саме навчальні програми повинні викладатися. Одним з таких людей був Джон Франклін Боббітт, який був частиною епохи Генрі Форда та Дейла Карнегі. Це була епоха ефективності, коли всіх закликали до максимальної віддачі, а різного роду втрати та будь-яка неефективність повинні були бути усунені. Боббітт був направлений урядом США на Філіппіни. Американські лідери бажали домогтися більшої «ефективності» від соціального капіталу тієї епохи, щоб стимулювати культуру Філіппін. Вони планували зробити це через навчальну програму, розроблену Боббітом для початкової школи. Тому Боббітт розробив навчальний план, який, на його думку, повинен був передати дані цінності американського суспільства дітям, які жили на Філіппінах. В дійсності навчальна програма є «каноном» вчителя та того, чого слід навчити наступні покоління. Тому навчальні програми надзвичайно важливі.

Важливо розуміти, що кожен навчальний план побудований на підставі світогляду. Джон Дьюї, який також створював навчальні плани, вірив у світ без Бога. Він вважав, що істинним «богом» було наукове спостереження, а «пастирі» суспільства були вчителями у загальноосвітній школі, тому він розробив навчальну програму, яка відокремлювала науку від релігії і ставила науку на перше місце. Навчальна програма Джона Дьюї була орієнтована на співтовариство, в якому демократія цінилася як вищий ідеал. Неважко зрозуміти, чому його роботи все ще популярні.

Навчальні плани, які визначають зміст курсів та програм, які викладаються лідерами, самі створені для того, щоб зміцнити у студентах певні ідеали, які формують підґрунтя їхньому світогляду. Ми, будучи церковними лідерами, вважаємо Біблію фундаментом нашого вчення і розуміємо, що Біблія звертається до всіх поколінь. Проте якщо ми подивимося на історію церкви, то помітимо, що навчальна програма, яку використовують лідери церкви, змінилася. Навчальну програму, яка використовувалася першою церквою, замінили на традиційний навчальний план, в якому пану не Христос і Його слово, а церковна організація, яка вважається остаточним авторитетом у питаннях життя та спасіння.

Під час Реформації були розроблені нові навчальні плани, в яких проголошувалося, що люди мають безпосередній зв’язок з Богом і були спасенні Божою милістю через віру, і що люди, які увірували, підтримуються церквою (тілом Христовим, зібранням віруючих). Протестанти переосмислили поняття ієрархії церкви. Для церковних лідерів були написані нові навчальні плани, які відображали повернення до біблійної перспективи.

Протягом всієї історії було створено багато навчальних планів, але які складові гарного навчального плану? Християнська навчальна програма виходить зі світогляду, у центрі якого лежить шанування Бога. Цей світогляд ґрунтується на Божому слові, Біблії, як єдиному фундаменті і правилі всього життя та всякого вчення. В ІХЛ ми вважаємо, що всі основні доктрини, які складають гарну християнську навчальну програму повинні підтримуватися Біблією. Які вчення особливо важливі для християнства? В якості відповіді можна привести доктрини церкви, які містяться у таких історично визнаних християнством віровченнях, як Апостольський символ віри, Нікейський символ віри та Афанасіївський символ віри.

Віровчення Інституту християнських лідерів

Біблія

Біблія – це непогрішиме, безпомилкове, надійне слово Бога, єдиний і остаточний авторитетний критерій у питаннях віри та життя.

(Приповісті 30:5-6; Ісаї 8:20; Івана 10:35; 2 Тимофія 3:16-17; 2 Петра 1:21)

Хто такий Бог?

Бог – Трійця, вічна єдність у повній згоді та досконалій любові трьох божественних Особистостей, яких називають: Батько, Син і Святий Дух.

(Повторення Закону 6:4; Матвія 28:19; Івана 14:26; 2 Коринтян 13:14)

Бог створив світ

Бог створив всесвіт «ex nihilo», тобто «з нічого». Створив все «вельми прекрасно».

(Буття 1-2; Вихід 20:11; Євреїв 11:3)

Бог створив людство

Бог створив людство, щоб люди прославляли Його та насолоджувалися спілкуванням з Ним, а також, щоб керувати тим, що створив Бог.

(Буття 1:26-28; Псалом 8; Ісаї 43:7; Об’явлення 4:11; Псалом 37:4)

Гріхопадіння

Людство впало у гріх, і ми абсолютно не в змозі спасти себе самостійно.

(Буття 3; Римлян 3:12, 23; Римлян 5:12)

Ким є Ісус Христос?

Ісус Христос – досконалий Бог та повноцінна людина.

(Матвія 1:21-23; Івана 1:1, 14, 20:28; Євреїв 1:1-4, 2:14)

Життя та перемога Христа

Ісус Христос народився від діви, прожив досконале безгрішне життя в повному послусі Богу , звершував великі дива, помер на хресті, воскрес з мертвих, вознісся на небо та царює над усим і над усіма.

(Луки 1:26-35; Євреїв 4:15; Івана 14:11; Луки 23-24; Єфесян 1:20-23)

Спасіння – це Божа праця 

Спасіння дароване нам Богом. Це Його дія, а не наші заслуги. Воно придбане тільки досконалим послухом Ісуса Христа та Його замісною жертвою за нас.

(Ісая 53; Євреїв 7:26-27; 2 Коринтян 5:21; Дії 4:12)

Спасіння – це дар від Бога

Спасіння – це Божий дар, а не наші досягнення. Спасіння приймається тільки вірою, а не заробляється нашим добрими справами.

(Івана 3:16; Римлян 1:16-17; Галатів 2:16-21)

Роль Святого Духу

Святий Дух дає нове народження, з’єднує нас із Христом, наділяє нас духовними дарами для служіння у церкві та дає нам силу бути Його представниками на землі.

(Івана 3:3-8; Римлян 8:9-11; Єфесян 3:16-21; 1 Коринтян 12; Дії 1:8)

Церква

Церква – це духовне тіло, яке складається з усих відроджених людей, усих поколінь і усих народів. Це ті, хто по-справжньому люблять Бога та живуть у послусі Його слову. 

(Римлян 12:5; Галатів 3:26-29; Єфесян 1:22-23; Об’явлення 7:9)

Ангели Божі

Святі ангели Божі захищають людей і допомагають Його дітям.

(Псалом 33:8, 90:11; Матвія 18:10; Євреїв 1:14)

Занепалі ангели

Сатана та інші занепалі ангели небезпечні, але приречені. Христос – переможець.

(Єфесян 6:10-18; Колосян 2:15; 1 Петра 5:8; Об’явлення 12:10-12)

Христос повернеться, і мертві воскреснуть

Христос повернеться. Мертві воскреснуть. Христос буде правити світом і створить усе нове.

(Матвія 24:30; 1 Коринтян 15:52; 1 Солунян 4:16; Об’явлення 21:1-5)

Нове небо та нова земля

Божі люди будуть радіти вічно в новому небі та на новій землі. Вороги Бога будуть страждати вічно в пеклі.

(Даниїла 12:2-3; Матвія 25:31-46; Об’явлення 22:1-5; 2 Солунян 1:9)

Бог звертається до сімей

Заповіт Бога встановлений не тільки з окремими особами, але й впливає на їхні сім’ї.

(Буття 17:7, 18:19; Повтореня Закону 7:9; Ісуса Навина 24:15; Псалом 102:18; Дії 11:14, 16:15, 31)

Ми живемо у спілкуванні з Богом

Як окремим особистостям, так і сім’ям необхідне щоденне спілкування з Богом за допомогою читання Біблії та молитви.

(Псалом 1; Даниїла 6:10; Повторення Закону 6:4-9; Єфесян 6:18; 1 Солунян 5:17)

Ми любимо, тому Він перш полюбив нас

Ми покликані до такого життя, яке повинно виражати любов Божу. Це показано ще у Старому Заповіті у десяти заповідях. Особливо багато про цю любов говорить Новий Заповіт.

(Вихід 20:1-17; Марка 12:30-31; Івана 14:15; Римлян 13:8-10; 1 Коринтян 13)

Ми маємо добру новину

Ми покликані поширювати Євангеліє людям, які ще не слідують за Христом.

(Псалом 95:3; Матвія 5:14, 28:18-20; 1 Петра 3:15)

Ми просуваємо християнський світогляд

Наш світогляд, мета нашого життя полягає у тому, щоб шанувати Христа у всіх областях нашого життя, у всіх наших думках і справах. Важливо навчитися думати та вчиняти так, щоб Христос був центром нашого життя.

(Псалом 23:1; Колосян 3:17; 2 Коринтян 10:5)

Інститут християнських лідерів керується наведеним вище віровченням, що відображає ті доктрини та вчення, які, на нашу думку, є основоположними для всього християнства. Наше віровчення ґрунтується на Писанні та натхненне символами віри, прийнятими церквою протягом її історії. Інститут християнських лідерів приймає вчення, перевірені історією церкви, і поміщає їх до Інтернету, щоб майбутні керівники різних видів християнського служіння могли передати ці вчення та принципи християнського життя тим людям, якими Бог доручає їм керувати.

Навчальна програма ІХЛ ґрунтується на християнській спадщині, переданій нам з часів першої церкви та на рішенні найважливіших проблем, з якими лідери стикаються сьогодні. Цікаво зауважити, що ми кажемо на теми, які були вельми актуальними у ранній церкві та залишаються актуальними й зараз.

Джон Нокс

Джон Нокс, засновник пресвітеріанської церкви, став лідером відродження, оскільки мав величезне бажання бачити церкву живою та активною. На відміну від Евана Робертса, Джон Нокс розумів, наскільки важлива здорова біблійна доктрина. Таким чином, він мав і ревнощі до справи Божої, і серйозну біблійну підготовку, що дало йому можливість вистояти та стати успішним лідером.

Протягом семи років він молився, щоб Шотландія повернулася до Бога: «Боже, дай мені Шотландію або я помру!». Бог дійсно звершив відродження у Шотландії. Існуючі пресвітеріанські церкви є свідченням відродження, яке Бог створив через Джона Нокса.