Конспект лекції 3-1

Доброго дня, шановні друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення, і сьогодні наша увага буде звернена на Євангеліє від Марка. Отже, Євангеліє від Марка. Його латинське ім'я - Марк, а єврейське ім'я - Іван. Іван Марк був супутником Павла і Варнави в їх першій місіонерській подорожі, як ми дізнаємося з книги Діяння Святих Апостолів 13 розділ 5 вірш. Він відокремився від них, коли виникли труднощі в подорожі, в дорозі. Але Марк став іншою людиною і був приєднаний для користі справи служіння, очевидно, через служіння Петра в його житті. У посланні Петра 5 розділ 13 вірш згадується це ім’я. У Филимона 23 вірш  Павло вказує його, серед своїх працівників. 

Ключовим уривком Євангелія Від Марка є 10 розділ 45 вірш, це фактично, мотив, основна думка, заради чого було написано це Євангеліє. Тут, ми дізнаємося про Христа, як про Служителя «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» - Євангеліє від Марка 10:45. Фактично, євангеліст Марк упускає всі ті деталі, які були суттєвими для Матвія, бо Матвій представляє Ісуса Христа як Царя, тоді як Марк представляє Його як досконалого Служителя. 

Пам'ятаєте, що слово «зараз» зустрічається в Євангелії від Марка більше 70 разів, показуючи Ісуса Христа в динаміці, в русі, в служінні, в активній дії. Марк, наприклад, пропускає такі звання, як Господь, які використовують інші євангелісти. Пам'ятаєте, ми говорили про синоптиків, слово грецьке «синоптікус» перекладається як «бачений разом». Тобто, ці три євангелісти розглядають події життя Ісуса Христа, але під різним кутом, в цьому випадку Марк робить фокус на Служителя, тому він упускає той титул, який використовує Матвій, коли називає Христа обов'язково Господь «кюріес», в цьому випадку, Марк так не робить. Це Євангеліє в дії, пам'ятаєте слово «зараз» понад 70 разів вжито в Євангелії від Марка. Це Євангеліє для язичників. Те, що було зрозуміло для євреїв і про що писав, наприклад Матвій, абсолютно не було зрозумілим або очевидним для язичницької аудиторії Марка. Тому, Марк упускає ті нюанси, які були б незрозумілі для язичників. 

Євангеліє від Марка 1:2-3 ми читаємо: «Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує…» До кого були звернені ці слова? Якщо ми повернемося до того пророцтва, яке тут цитує, фактично, Марк, ми розуміємо, що мова йшла про повернення або прихід Самого Бога. Таким чином, євангеліст підкреслює відразу ж, з перших слів, з перших же рядків свого Євангелія, божественність Ісуса Христа, показуючи, що Він є Сином Божим, Самим Богом, який прийшов на землю.

Також, в Євангеліє від Марка ми читаємо 9 розділ з 28 вірша: «Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?» Мова йде про неможливість або нездатність учнів вигнати біса з одержимої людини. І ось кінцівка, на яку я хотів би звернути Вашу увагу, тут ми читаємо: «А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту». Справа в тому, що якщо ми подивимося уважно оригінальний текст, написаний грецькою мовою, то в ньому ми не знаходимо останніх слів «поста». У більшості манускриптів, які датуються більш пізньою датою, це слово «піст» присутнє, тоді як в ранніх манускриптах, які швидше за все показують, що слово «піст», пізніше було додано переписувачами зі зрозумілих причин. Це, мало на увазі, деяку, таку благочестиву практику, але швидше за все, що саме оригінальне слово «піст» було відсутнє в словах Ісуса Христа. Чому я акцентую на цьому увагу? Часто, піст стає засобом маніпуляції, тиском на Бога, де під виглядом, вибачте мене, голодування, ми намагаємося змусити Бога щось робити заради нас, але так не повинно бути. Якщо ми подивимося книгу пророка Ісаї 58 главу, то ми прочитаємо про справжній піст. Ісая запитує: «Чи то той піст, який я обрав, коли людина гнітить себе голодом і голову гне як очерет ?» Ні, ні, ні, піст - це не просто голодування, піст - це привід змиритися перед Богом, це час, коли в тиші від суєти та турбот, ми можемо зупинившись, послухати Бога – ось це є це піст. У цьому ж випадку, коли мова заходить про вигнання бісів, то ми бачимо, що це ніяк не заслуга людська, і вся роль в цьому відводиться молитві і Божому сильному впливу, але ніяк не людським зусиллям.

Також, я хотів звернути Вашу увагу на Євангеліє від Марка 9:49, тут ми читаємо «Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.» Існує три погляди, що малося тут на увазі. Деякі говорять, що тут мова йде про готовність віруючого принести себе в жертву, як жертва цілопалення, яку клали на вівтар з сіллю, повинна була бути повністю спалена. Так кожен віруючий повинен бути готовий віддати своє життя заради Бога, пожертвувати собою для служіння Йому. Існує також і інша точка зору, де за допомогою солі кожна жертва очищувалася. Священик, який покладав на вівтар тушку жертовної тварини, обов'язково додавав туди сіль, і сіль очищала, зберігала і служила обов'язковим компонентом для приношення жертви, і так само, кожен з нас повинен бути очищений і освячений Богом для служіння. Тобто, кожен віруючий повинен пережити, ось це очищення і освячення, уподібнення Ісусу Христу, мати певні зміни у своєму житті, де він стане подібним до Ісуса Христа, для того, щоб здійснювати Його служіння. І третя точка зору, що коли Ісус говорив про жертву і сіль - то кожен віруючий повинен стати сіллю і світлом для цього світу. Мені здається, що кожна з цих позицій, кожна з цих трьох точок зору, має свою частку істини. І кожного з нас, Бог закликає бути жертовними, і Він попереджає, що «ніхто не може йти за Мною, не відкинувши себе і не взявши хреста свого». Ми знаємо, що хрест Христа привів його на Голгофу аж до смерті. Тобто, кожен з нас повинен бути готовим слідувати, жертовно віддаючи всього себе на служіння Богу. Але кожен з нас повинен очищатися. Як жертва була лише тільки тоді прийнятною, лише тільки тоді приємною Богу, коли священик покладав сіль, так і наше життя, наше служіння Богу, може бути значущим, мати вагу, тільки тоді, коли ми свято ходимо перед Богом. І також, кожен з нас повинен ставати тією сіллю і світлом для людей, які оточують нас. 

Існує багато дебатів щодо того, де ж закінчується Євангеліє від Марка. Існує два варіанти прочитання, це коротке прочитання, де оригінальний текст, як вважають деякі, закінчується на 16 розділі 8 віршем; і є довге прочитання, де 16 розділ закінчується 20 віршем. Цікаво те, що два найбільш ранніх манускрипти, Синайський і Ватиканський, котрі відносяться до 4-го століття, цих віршів з 9 по 20 вірші, не містять. Однак, після 8 вірша, у них залишено порожнє місце, мабуть переписувачі знали про існування віршів з 9 по 20, але в рукописі, який вони переписували, їх не було. Тоді постає питання, якщо ми приймаємо ту позицію, що скоріш за все, Євангеліє від Марка закінчується 8 віршем, а я прочитаю, це звучить так досить несподівано. Ось дивіться, Євангеліє від Марка 16:8: «А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись...» тут йдеться про жінок, які залишили труну Ісуса Христа. Тому, виникло кілька припущень, їх чотири. Що ж змусило Марка так несподівано закінчити своє Євангеліє? Деякі припустили, що якщо Марк писав на кодексі, тобто не в формі сувою, як сьогодні припускають, писали більшість авторів Нового Заповіту, як писали старозавітні пророки, а  в формі книги, якою ми користуємося зараз, то можливо, та остання сторінка була загублена, але ця теорія не має підтвердження, тому що нічим не підкріплена, крім як, тільки припущенням. Деякі допустили другу точку зору, кажучи про те, що закінчення було вилучено з тексту, ким і для чого, ми також точно не знаємо, і це скоріше залишається, всього лише припущенням. Марку, чомусь не вдалося закінчити свою розповідь, можливо, через свою раптову смерть. Знову-таки, це всього лише, припущення, яке, можливо, а можливо і ні, було справедливим. І останнє, це Марк свідомо закінчив своє Євангеліє на 8 вірші.

 Я особисто, схиляюся до останньої точки зору, мені здається, оскільки це було Євангеліє дії, де Христос показаний був як Служитель, як Той, який діє і робить, і мимоволі, таким ось, різким завершенням свого Євангелія  сам євангеліст і нам підкреслює, спонукає до певних дій. Тобто, прочитавши ці останні слова, кожен з нас був би готовий до якось дії, щось починати робити. Але ж Божа істина такою і повинна бути, вона не повинна залишати нас байдужими. Слово Боже не написано для того лише, щоб зробити нас розумнішими, не для того щоб розширити наше інтелектуальне пізнання, це теж добре, але Слово Боже спонукає нас до певної дії, певних кроків, де отримані знання ми повинні застосувати в своєму житті.

Нехай і вас Господь благословить, ці знання, які ви отримуєте, застосувати в своєму житті, для Божої Слави. А я вдячний вам за увагу, нехай Господь Вас благословить!