Конспект лекції 4-1

Доброго дня, шановні друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення Огляд Нового Заповіту. І сьогодні до вашої уваги, я хотів би представити Євангеліє від Івана.

Ключовим уривком Євангелія від Івана, є наступні слова, які записані в цьому Євангелії: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!».

Хто ж є автором Євангелія? Цікаво те, що про себе євангеліст замовчує. Автор Євангелія від Івана говорить про себе, як про учня, якого любив Ісус, цей вислів зустрічається біля 5 разів у Новому Заповіті, як і інша фраза "інший учень". Він говорить про себе, як про учня, якого пройшов слух, що він не помре до тих пір, поки не повернеться Христос. У самому Євангелії згадка про самого Івана майже відсутня. А ми знаємо, що він був одним з найперших учнів Ісуса Христа, тому ми можемо припустити, як і говорить церковна традиція, і у нас немає заперечень проти цього, що скоріше за все, саме євангеліст Іван є автором 4 Євангелія. 

Також, хотів звернути, особливо, вашу увагу на особливість цього Євангелія. Справа в тому, що Іван будує свою розповідь навколо 8 чудес або знамен. Навколо цих знамен Іван записує молитви і бесіди, і свої власні авторські коментарі, щоб надати цій книзі симетрію і єдність. Також, варто відзначити, що Євангеліє від Івана значно відрізняється від синоптичних Євангелій, трьох перших Євангелій. Понад 90% обсягу матеріалу, несхожого з синоптиками, знаходиться виключно в цій книзі. Це неймовірно, оскільки Іван був останнім з авторів, які писали Євангелії. Це показує, що його мета не була в складанні вичерпного життєпису Ісуса Христа. З восьми наведених чудес тільки два зустрічаються всюди: насичення 5 тисяч і ходіння по воді. Хоча в проповіді Ісуса багато притч, жодна з них не записана у Івана. Історія про доброго пастиря повинна розглядатися, як алегорія або розширена метафора. Але, оскільки Євангеліє від Івана представляє Ісуса Христа, як Сина Божого, пам'ятаєте, Євангеліє від Матвія являє Христа, як обіцяного Месію, Євангеліє від Марка, як бездоганного Служителя, Євангеліє від Луки, як досконалу Людину, і ось тут, Іван являє Ісуса Христа , як Сина Божого. У підтвердженні цього, ми багато разів зустрічаємо фразу "Я є", також  ми маємо і інші докази, які ми знаходимо в Євангелії: «Я хліб життя!», «Я Світло для світу», «Я двері», «Я Пастир Добрий!», «Я воскресіння і життя», «Я дорога, і правда, і життя». Інші підтвердження на підтримку цього «Я й Отець Ми одне!» - Євангеліє від Івана 10:30; « Хто бачив Мене, той бачив Отця» - Євангеліє від Івана 14:9. Жодна людина не може ніколи просто так зробити подібну заяву, хіба що брехун або людина несповна розуму. Христос міг робити такі заяви тому, що Він був Тим, про Кого свідчив – Бог, який з'явився у людській подобі.

Отже, я пропоную вашій увазі огляд самого Євангелія від Івана. Давайте подивимося на уривок, який ми зустрічаємо в 2 розділі з 1 по 5 вірші. Тут ми можемо знайти уявлення або розуміння про те, яку роль в житті і служінні Ісуса Христа, відігравала Марія, мати Ісуса Христа. Отже, 2 глава з 1 по 5 вірш: «А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. 2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. 3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина! 4 Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя! 5 А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже! ». Як і в православній, так і в католицькій церкві, ролі Марії відводиться особлива позиція. Вважається, що вона є в числі тих, як мати Сина Божого, хто має право впливати, спонукати, клопотати або якимось іншим чином змушувати Ісуса Христа щось робити. Але в цій історії, що сталася в Кані Галілейській, ми бачимо, що Ісус не піддається маніпуляціям. І навіть вмовляння матері, не змусили Його щось зробити.

Наступний текст, на який би я хотів звернути вашу увагу, це також 2 розділ з 12 по 25 вірші, де ми зустрічаємо згадку про очищення храму. Але тут, схоже, що це очищення відбулося на початку служіння Ісуса Христа. Так скільки ж їх було? Мабуть, два - одне відбулося на самому початку служіння Ісуса Христа, коли він вперше для виконання своєї місії приходить в храм, і останнє - перед Його розп'яттям на Голгофському хресті.

Наступний текст ми знаходимо в 5 розділі 4 вірші, дозвольте мені прочитати його також. Отже, Євангеліє від Івана 5:4 «Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.». Цікаво те, що цей уривок відсутній у більшості достовірних манускриптів, і більшість текстологів погоджуються з тим, що швидше за все, він не належить оригіналу, але ми повинні бути вдячні Богу за те, що цей уривок був записаний. Тут, можливо, ми зустрічаємо самий ранній переказ, який стосується тієї купальні, біля якої лежав розслаблений, розуміючи чому там збиралося таке велике число хворих на різні недуги. Тому, що існувало повір'я, переказ, про ангелів, які сходили і порушували воду. Таким чином, ми починаємо розуміти цей уривок краще, завдяки цій примітці.

Ми рухаємося далі, і я хотів би звернути вашу увагу на один текст, це 5:18. Тут же Євангеліє від Івана 5:18 «І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним», і інший подібний  уривок, тут же, в 23 вірші цього ж 5 розділу: «щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його». У цьому місці, ми бачимо слова, які говорять про божественність Ісуса Христа. Слова, які звичайна людина не могла заявити про себе.

Ще один текст не можна залишити без нашої уваги, це історія про жінку, пійману в перелюбстві. Цю історію ми також не знайдемо у Синоптичних Євангеліях. Вороги Христа часто намагалися поставити Його у складне положення. Тут показана мудрість Ісуса Христа у розв’язанні таких ситуацій. Він каже: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине». Тепер у скрутному становищі знаходяться ті, хто намагався звинуватити жінку та самого Ісуса Христа. Також Христос являє любов, милість та прощення до цієї жінки. Ми пам’ятаємо: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!»

Ми рухаємося далі, і ще один текст, на який я хотів би також звернути вашу увагу, це 12 розділ 37 вірш, де ми читаємо, що «І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували». Це свого роду, такий сумний підсумок, який ми знаходимо в кінці служіння Ісуса Христа. Знаєте, часом, ми можемо переживати щось подібне, працюючи для Бога, свідкуючи іншим, здійснюючи працю на ниві Божій тим, чи іншим чином, тим, чи іншим даруванням, яке є у нас. Ми можемо, як і Ісус Христос, відчувати якесь розчарування, відсутність результату, від позитивної реакції, від неготовності наших слухачів сприймати істину і не бачимо плодів, якихось відчутних результатів, ми можемо відчувати смуток, нехай не буде так. Якщо ми були вірні, щирі і послідовні, цілком віддані служінню, яке ми здійснюємо, Бог, нашу працю, наше старання, наші зусилля, прийме і зробить те, що Він і має  зробити, те, що заплановано, що є в Божій волі. І нам не варто сумувати або впадати у відчай, тому що Сам Син Божий, не був прийнятий цим грішним світом. Ми не повинні чекати чогось іншого, якщо цей же грішний світ не приймає нашого вчення.

Ще один текст, на який нам обов'язково потрібно звернути увагу, це 20 розділ 22 вірш, де ми читаємо, що: «Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!». Це сталося з учнями у світлиці. І постає питання, що ж сталося, насправді, в цій світлиці? І чи отримали вони тоді Духа Святого? Дозвольте мені процитувати з наших нотаток: "Швидше за все, учні тоді не прийняли Духа Святого тому, що їх наступні вчинки говорять про зворотне: страх від іудеїв, повернення до свого звичайного заняття - ловлі риби. Тоді, як в день п'ятидесятниці, після отримання Духа Святого, вони вели себе навпаки сміливо, впевнено і рішуче. Прославлення Христа, на мій погляд, слід вважати момент, коли Він сів на престолі». Саме з цього моменту і починається дія Духа Святого, з дня п'ятидесятниці, коли апостоли отримали цей дар. Що ж сталося тут, в цій світлиці, і про що йдеться тут, в цьому уривку 22 вірша 20 розділу? Скоріше за все, це обіцянка Ісуса Христа про той дар, який вони незабаром повинні будуть прийняти.

Є й інше тлумачення цього уривку. Звернемося до Єв. Від Луки 24 розділ, 45 вірш: «Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання». Справа в тому, що у Старому Заповіті Дух Святий не сходив на кожну людину. Тільки на тих, на кого Бог Його посилав. Після виконання потрібної роботи, Дух Святий знову відходив з людини. Тут Христос посилає Дух Святий на апостолів, Який дає їм розуміння Святого Письма. Те, що ми прочитали з Єв. Від Луки відбувається саме в той день, у вечері першого дня по воскресінню Ісуса Христа. Це те ж саме зібрання учнів, що описує Іван. Тому слова Христа: «Прийміть Духа Святого» ми маємо розуміти у сенсі дії Духа Святого як у Старому Заповіті. Тобто Христос, Духом Святим, розкриває розум учням, щоб вони розуміли Святе Письмо, що говорить про Нього. Так ми маємо розуміти слова Христа: «Прийміть Духа Святого», які ми прочитали з Євангелія Івана.

 І останній текст, в 20 розділ 28 вірш, де ми читаємо про сповідання Хоми, коли той визнає Ісуса Христа своїм Господом і Богом. Нехай кожен з нас, хто читає Євангеліє від Івана, сам визнає, як і Хома, що Ісус є Господь і Син Божий, і прийме Його в своє серце, в своє життя, і буде працювати і славити Бога все своє життя. Нехай Господь вас благословить в цьому, а я вдячний вам за вашу увагу!