Конспект лекції 4-2

 Доброго дня, шановні друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення Огляд Нового Заповіту. Сьогодні вашій увазі, я хотів би представити книгу Дії Святих апостолів.

Отже, особливості цієї книги. Лука починає книгу Діяння апостолів з того місця, де він зупинився в своєму Євангелії. Книга починається з того, що намічає початок і зростання новозавітної церкви. Дії 1:8 - це хороший короткий план для самої книги: « і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.» 

Дії 1:1, має звернення до Теофіла, що вказує на першу книгу, тобто на Євангеліє від Луки, як було зазначено щодо авторства Євангелія від Луки, він написав Євангеліє Луки та Дії апостолів. Він був очевидцем певних подій, про які повідомляє в книзі Дії святих апостолів. Пам'ятаєте, що, коли ми говорили в лекції про Євангеліє від Луки, ми згадували що Теофіл, з грецької "Тео" і "Філос", що дослівно означає "люблячий Бога", може бути адресованим якійсь конкретній людині, для якої, власне, і писав євангеліст Лука. А можливо, мова йде про кожну людину, люблячу Бога, і таким чином, і Євангеліє від Луки, 

і історія поширення першої церкви, були адресовані кожній люблячій Бога людині.

Ще однією особливістю книги Дій являються настанови Христа апостолам, які дали головний план книги, показуючи, як Євангеліє рухалося з Єрусалиму в Рим: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (1:8). Ми можемо розділити книгу на три частини: Дії 1-7 – в Єрусалимі, Дії 8 – Іудеї і Самарії, Дії 9-28 – «до останнього краю землі.» 

Також книга Дії апостолів - це книга переходу, вона перекидає міст від Євангелій до Послань, від служіння Христа до діянь, діяльності апостолів. З великою обережністю треба підходити до побудови будь-якої доктрини або практики по цій книзі. Багато з подій, які записані в Діях апостолів, ніколи не припускались щоб стати взірцем для кожного покоління християн, для наслідування. Це ж справедливо і щодо всіх інших оповідних книг, чи то буде книга Буття, Вихід або будь-яка біблійна історія. Потрібно розуміти, що біблійна історія не дає нам приклад або зразок для наслідування, вона розповідає про те, як це дійсно було, і вже читач, ґрунтуючись на доктринальних книгах, робить для себе висновок, варто, чи не варто чинити нам подібним чином. Книга Дії святих апостолів розповідає про те, як Бог діяв в той, специфічний період історії, створюючи церкву. І ця книга не є приписом або директивою для наслідування, тому ми повинні бути особливо обережні що до побудови будь-якої доктрини на цій книзі.

Ми рухаємося далі, і також хотів сказати, що в книзі Дії апостолів, є чотири розділи, які потрібно розглядати разом, це 2, 8, 10 і 19 розділи. У кожному з цих розділів, в кожному випадку, Святий Дух сходить на групу євреїв, самарян, язичників або старозавітних святих. В присутності одного або кількох апостолів, для виконання обітниці Ісуса Христа (Дії 2 глава), або для того, щоб досягти єдності в першоапостольській церкві. Дозвольте мені пояснити, що мається на увазі, коли ми читаємо про сходження Духа Святого, як-то припустимо було в Самарії, куди прийшли апостоли. Ми розуміємо, що ці дві групи, здавна мали конфлікт між собою - Іудеї та Самаряни не спілкувалися. І ось для того, щоб не було поділу, розколів в тогочасній церкви, в присутності апостолів Дух Святий сходить, в присутності іудеїв, які прийшли до Самарії. Ми бачимо, як Господь спочатку, відразу ж, об'єднує, з'єднує церкву. Те саме було і щодо язичників, коли в будинку Корнелія Петро ​​проповідував Євангеліє, він побачив, що Дух Святий сходить на них. Пізніше, коли Петро повернувся, на зборах іудеї запитували, «як ти смів ходити до поганів, разом з ними їсти?» Коли апостол розповів, що сталося, інші Іудеї розвели руками, сказавши: «Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!». Таким чином, не тільки група самарян, що мала конфлікт була приєднана до церкви; не тільки язичники, але і пізніше старозавітні святі, про яких ми читаємо в 19 розділі.

Наступний факт, на який потрібно звернути увагу, це те, що Дух Святий згадується понад 50 разів в книзі Дій. Це більше ніж в будь-якій іншій книзі Нового Заповіту. І не дивно, що деякі називають цю книгу - книгою Дій Духа Святого. У Дії апостолів, Він показаний у багатьох проявах, але напевно, найбільш важливе, це те що Він є Бог. Пізніше, ми подивимося 5 розділ з 3 по 4 вірш.

Книга Дії апостолів - важлива книга, тому що вона дає нам уявлення, історичну основу, для багатьох послань. При вивченні наступних книг, потрібно вивчати події, що згадуються у книзі Дій апостолів, уривки, де ця церква насаджувалася або згадувалася. Це, свого роду, фон, який відкриває нам ті обставини, при яких відбувалося служіння чи то Петра, чи то Павла, як поширювалося Євангеліє, і які ситуації були в тогочасній церкві. Тому, таку цінність для нас має книга Дії Святих апостолів. 

Наступне, на що також потрібно звернути увагу, те що репутація Луки, як історика і географа, неодноразово піддавалася сумніву. Безліч критики і нападок довелося витримати апостолу Луці. Наприклад, Вільям Рамзей був одним з найвидатніших археологів минулого. Він вирішив спростувати Дії апостолів, як історичний документ. Отже провів глибоке вивчення книги в порівнянні з археологією Малої Азії. Його остаточний висновок полягав у тому, що Лука не допустив жодної помилки, ні в одному питанні історії, політики або географії. Це приємний комплімент, який Біблійний автор мав прийняти на свій рахунок, і для нас, віруючих, це зайвий привід твердо покладатися на Святе Письмо і всім серцем довіряти Богу.

Я пропоную перейти безпосередньо до огляду самої книги. Отже, давайте подивимося перший уривок, на який хотів би звернути Вашу увагу, це 1 розділ 4 вірш: «А, зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене». Під обіцяним слід розуміти сходження Духа Святого. Христос неодноразово казав про сходження Святого Духа. Наприклад у Євангелії від Івана ми читаємо про таку обітницю. Також у книзі Дій, п'ятий вірш, цього ж 1 розділу: «Іван бо водою христив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!» Що ж таке це хрещення Духом Святим? Якщо ми подивимося уважно, хрещення (5 вірш) відповідає сходженню (8 вірш). Це те ж саме, як ми читаємо в першому посланні до Коринтян 12 розділ, 13 вірш, де слово "хрещення" в оригінальному тексті, грецькою мовою, це «баптізо», яке перекладається як «занурення або обмивання». Таким чином, це ідентифікація, коли віруюча людина занурюється, або приєднується до Тіла Христового, тобто до Вселенської Церкви. Це «хрещення», «занурення» або «приєднання» робить нам Дух Святий. 

Наступний текст, на який я хотів би звернути увагу, це 2 розділ з 3 по 4 вірш, де ми читаємо про те, що нам необхідно відрізняти хрещення від сповнення Святим Духом. Хрещення відбувається один раз, і по відношенню до всіх християн, за винятком перших увірувавших учнів, це момент увірування. А сповнення Святим Духом відбувається багаторазово і супроводжує нас все наше життя.

Також, наступний текст, 4 розділ 12 вірш, є основоположним вченням про спасіння: «… Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.» Цей уривок показує, що немає ні в кому іншому спасіння, крім Ісуса Христа. Він - те єдине ім'я, яке приносить порятунок кожній людини.

І ось той текст, про який я говорив, це Дії 5 глава з 3 по 4 вірш, я прочитаю цей уривок. Отже, 5 глава з 3 по 4 вірш: « І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!». І ось тут, в цьому тексті ми бачимо, явну вказівку на те, що дух Святий є Богом, це не як вчать деякі, якась божественна сила або влада, або божественний вітер, якийсь дух. Ні, але це Божий Дух, Дух Святий, який є Богом.

Якою має бути правильна реакція, як християнина, коли накази земних правителів вступають в протиріччя зі Слово Божим? Відповідь ми знаходимо в наступних текстах, це Дії 4 розділ з 19 по 20 вірші, отже: «І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!». Тут ми бачимо, якою має бути реакція кожного справжнього християнина, коли вчення Святого Письма вступає в конфлікт або протиріччя з мирськими, людськими законами. В цьому випадку для нас авторитетом є Бог і Слово Боже, і Йому одному ми повинні підкорятися, як абсолютному авторитету. Як сказано в Дії 5:29 «… Бога повинно слухатися більш, як людей!».

Ми рухаємося далі, і тепер я хотів би звернути вашу увагу на такий текст, це 9 розділ 7 вірш. Цікаво, що тут ми знаходимо деяке протиріччя, якщо порівнюємо цей уривок, в якому написано про явлення  Ісуса Христа апостолу Павлу по дорозі в Дамаск, з 22 розділом 9 віршем. У першому уривку ми читаємо: «А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.», тоді як Дії 22:9, ми читаємо: «А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.». Так чули вони, чи не чули голос? Справа в тому, що я думаю, нам варто робить різницю між тим голосом, про який йдеться мова. Ті люди, які супроводжували Павла, дійсно, голос Божий не чули, але вони чули лише голос Павла, як його відповідь, реакцію. Тому, якщо ми дивимося уривок 9:7 «А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, (голос Павла, який відповідав), та нікого не бачили», і в той же самий час вони не розуміли кому відповідає Павло, бо нікого не бачили, тоді як «А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, (тобто голосу Божого) що мені говорив.». Таким чином, стає зрозуміло, що тут мова може йти про яких два голоси. Отже, таким чином, ми можемо пояснити, усунути виниклу суперечність.

Ми рухаємося далі, і ще один уривок, на який обов'язково потрібно звернути увагу, це 10 розділ з 25 по 26 вірші. Це історія, що сталася в будинку Корнилія. Отже, 10 розділ з 25 по 26 вірші: «А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!». Цей уривок показує нам, що апостоли не приймали поклоніння собі, як і ми сьогодні не повинні допускати поклоніння святим, або апостолам, молитви ангелам. Єдиний, хто заслуговує наше поклоніння, це тільки Бог. Всі решта людей, якими б важливими або впливовими, значущими вони не були, не заслуговують на поклоніння. Якщо ми будемо поклонятися людям, робити їх своїми кумирами, то це називається в Біблії ідолопоклонством. Так не повинно бути.

Наступний текст, це книга Дії святих апостолів 15:28-29. 

Ми тут читаємо про те, як Собор в Єрусалимі приймає своє перше рішення. Ми читаємо: «Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...».

На підставі цього тексту, будується сьогоднішня доктрина про вживання деяких речей в їжу. Давайте подивимося на цей уривок уважно. Що змусило, по-перше, іудеїв зібратися разом – той факт, що до Церкви приєднано велике число язичників, про яке ми читаємо в Діях. Коли церква стала поширюватися, це хвилювало свідомість євреїв, особливо, та практика, яку язичники принесли з собою - вживати в їжу ідоложертовне. Справа в тому, що для багатьох з них, відвідування ідольських храмів, було частиною їхньої роботи. Якщо ви працювали як підприємець, ремісник, хлібороб, як мореплавець, торговець, працівник по металу, ви мали б збиратися разом з такими ж працівниками або підприємцями як ви. Кожна група, яка мала спільний бізнес, фінанси, торгові інтереси, збиралася в храмі свого бога. Збори в цих храмах супроводжувалися жертвоприношенням, поклонінням богу і подальшому споживанню їжі. Це викликало у євреїв неприязнь, було подразником для них. Відповідно у перших християн було багато проблемних питань. І ось тут, ми бачимо, що Єрусалимський Собор вирішує просити поганів утримуватися від подібної практики, утримуватися від ідольських жертв та крови, і задушенини. Задушенина - це тварина, яка була задушена, не принесена в жертву – не зарізана, але задушена. Вживання такої їжі з кров'ю, так само, як і самої крові, було подразником для євреїв.

Задушенина та блуд. Під словом "блуд" не слід мати на увазі тільки цю аморальну практику але й йдеться і про кровозмішення, яке було прийнятним серед поганів, але абсолютно неприйнятним для євреїв. Подібні шлюби або статеві відносини, були ще одним з подразником для євреїв. І все закінчується тим, що апостольська церква просить язичників, які прийшли до церкви, керуватися золотим правилом, і не робити іншим нічого такого, чого б собі не бажали.

Ми рухаємося, далі. Ще один текст, на який я також хотів би звернути Вашу увагу, це 22 розділ 16 вірш де сказано: «А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!». Тобто, іншими словами, виходить, що тут є якби мовити підстави для обмивання гріхів через хрещення. Давайте подивимося, які існують три погляди на цей уривок. Перший, це вчення римо-католицької церкви, яка вірить, що хрещення рятує. Цього ж погляду дотримується і православна церква, яка вірить, що людина, яка не хрещена, не має порятунку. Ось чому там практикується хрещення немовлят. Наступний погляд, це символізм - єдине благословення хрещення в слухняності, коли людина виконуючи цю заповідь, практично виконує обряд, показує свою повагу Богу через послух. І хрещення - це як наслідок віри, це як дві сторони однієї медалі. Віра та хрещення, які супроводжують одна одну. Не може бути хрещення без віри, і віра не може бути без хрещення. Я вважаю, що остання точка зору, є якраз найбільш правильна.

Які ще є докази або аргументація в спростуванні того, що хрещення рятує. Дивіться, завжди, в тих місцях Писання, де говориться про спасіння через хрещення, в контексті обов'язково присутня віра. У той час, коли мова йде про спасіння по вірі, хрещення в контексті не згадується. Також, в посланні до Галатів 3 розділ з 1 по 5 вірші, де апостол Павло звертається до церкви у Галатах, яка повернулася до "діл Закону" і стала дотримуватися обрядів та інших приписів та каже:" Хлопці, як ви рятуєтеся, чи справами закону, чи обрядами, або вірою?" Звичайно ж, тільки вірою. Цікаво те, що для Нового Заповіту не характерні зовнішні акти або дії. Новий Заповіт, його вчення, наголошує не на зовнішньому прояві, на якихось формах і обрядах, а на внутрішньому стані серця, душі, і тих мотивах, якими керується людина. 

Також, наступний аргумент, це те , що отримання Духа Святого було не пов'язане з водним хрещенням, як ми бачимо в наступних уривках. І ще один аргумент, найбільш, напевно, вагомий, який знаходиться в Першому посланні до Коринтян 1:17, де апостол Павло, церкві в якій виник конфлікт через те, хто, кого хрестив, каже: «Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію…» Якби хрещення було дійсно спасаючим, апостол Павло не сказав би так. Нехай слово Боже стане для нас завжди вагомою підставою, на якій ми будемо будувати і своє життя, і своє служіння, свої щоденні стосунки із Богом.

 А я вдячний вам за вашу увагу, нехай Господь благословить Вас!