Конспект лекції 10-1

Доброго дня, шановні друзі! Ми починаємо нову лекцію з предмету нашого вивчення Огляд Нового Завіту, і я хотів би представити Вашій увазі перше та друге Послання до Солунян. 

Почну з цитати:" Солунська церква у багатьох відношеннях була зразковою церквою, у Павла було достатньо підстав, щоб хвалити віруючих цієї церкви. Після того, як Павло хвалить їх, він застерігає і виправляє їх неправильне уявлення. У книзі  Дії святих апостолів 17 розділ йдеться про те, що Павло провів тут три суботи. Найбільше, скільки Павло міг бути там, це 5 тижнів, найменше 2 тижні".

Павло переслідує відразу ж декілька цілей, коли пише послання до цієї церкви. По-перше, він хотів висловити подяку Богу за їх віру, яка зміцнювалася під час переслідування.

По-друге, Павло захищає себе від наклепу, який очевидно виходив від юдеїв, які з самого початку, створювали йому опір в Солунях. 

Третє, ця церква потребувала підбадьорення для того, щоб протистояти аморальній поведінці. Також, Павлу необхідно було ясно пояснити, що трапиться з віруючими, які вже померли, коли прийде Христос.

 І остання, п'ята - церква потребувала різного підбадьорення щодо їхнього спільного життя. Повернення Христа є важливою темою в цьому листі і згадується в кожному розділі. Павло написав один з найважливіших уривків, що триває з 4 го розділу 13 вірша по 11 вірш 5 розділу. Цей розділ дає нам підставу для нашого розуміння цієї доктрини. Павло дуже сильно любив цих віруючих і висловлював їм свою ніжну любов і турботу про них. 

Тепер, я пропоную разом подивитися на це послання.

Павло починає його зі вступу, де він представляється і адресує церкві, якій він пише. Далі, він слідує стандартній формі написання листа, де ми читаємо молитву подяки з 2 вірша: «Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах. 3 Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим», і далі, апостол Павло продовжує свою молитву. Ця молитва може служити зразком і прикладом для наслідування і для нас, де ми можемо вчитися тому, як молитися не тільки про себе і свої потреби, але просити за інших і молитися за всю церкву. Павло далі згадує про своє служіння в Солунях, цьому присвячен майже весь 2 розділ, починаючи з 1 вірша я читаю: «Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був. 2 Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою. 3 Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства, 4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця. 5 Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! 6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших». 

Багато з цих пунктів, які перераховує Павло, кажучи про своє служіння, повинні стати стандартом і для нас, в нашому служінні, в нашому ставленні до служіння і праці на ниві Господній. Павло каже, які б привілеї, права як апостол він міг би використовувати, починаючи з 7 вірша, а до них не вдавався, але навпаки, чинив абсолютно протилежно цьому. «Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. 8 Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам». Тут, ми бачимо особисте ставлення Павла до благовістя, для нього це не було якоюсь механічною роботою передачі інформації, але перейнявшись любов'ю до віруючих в Солунях, Павло віддає всього себе разом з тим Євангелієм, яке він проповідує, 9 вірш: « Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію. 10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!». 

Після того, коли Павло говорить про своє служіння, він дякує Богові, тому що справедливо відзначити, що все, що Павло перераховує і що як по-людськи, здавалося б міг був би зарахувати собі в заслуги, насправді це заслуга Божа. Тільки завдяки Богу він міг робити і діяти подібним чином. Ось тому, він, як наслідок, дякує Богові: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих».  Цікаво, що це Слово, щиро прийняте віруючими, стало поширюватися не тільки в серцях солунян, але воно досягало і їх оточення, і ближніх і сусідів, і друзів і родичів, їхніх односельчан, і рухалося, поширювалося далі. Ось, як ми читаємо: «Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв». Потрібно відзначити, що церква в Єрусалимі була жорстоко переслідувана за свої переконання і віру в Христа. Подібні ж труднощі і випробування перенесли і віруючі в Солунях, зазнавши гонінь. 

17 вірш. З цього вірша апостол починає іншу тему, де він говорить про своє занепокоєння, переживання за віруючих: « А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице. 18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам. 19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході? 20 Бо ви наша слава та радість!» Тут, Павло говорить про свої щирі почуття, які він непідробно виразив до віруючих в Солунях. І ось тут, Павло висловлює прямо своє бажання бачити віруючих.

Далі, 3 розділ з 1 по 5 вірш, він говорить про те, що Тимофій був відправлений з особливим візитом для того, щоб відвідати церкву. Далі, ми читаємо про ту радісну новину, яка була принесена Тимофієм, після відвідування. Як наслідок, ми знову читаємо з 11 по 13 вірш, молитву подяки Павла: «Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас! 12 А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас! 13 Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!»

Після цієї молитви подяки апостол Павло переходить до наступної теми, а саме розділ практичних настанов. Це друга частина, якої зазвичай слідував апостол Павло після того, коли було представлено теоретична або доктринальна частина, де містилося певне вчення. Павло переходив до практичних настанов які випливали з цього вчення. Тобто те, що повинно було статися в серці і в свідомості кожного віруючого, ті зміни і трансформація, яка під впливом Слова Божого відбувається в нас, виражається в поведінці і словах, справах, вчинках. І ось, ті вчинки, які наша свідомість, наше ставлення з Богом у Христі, повинні відображати: «А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!» Але більш, більш і більш процвітали в тому. У чому ж? «Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом. 3 Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти, 4 щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, 5 а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають».  І далі, апостол Павло дає ряд практичних настанов, які повинні були б навчити церкву у Солунях, як застосовувати ту божественну істину, про яку вони дізналися. 

Крім деяких практичних настанов, яких потребувала ця церква, ще однією важливою темою або навіть більше, питанням, яке їх сильно турбувало, був стан померлих, а точніше, про померлих у Христі. Цей розділ починає апостол Павло з 13 вірша: «Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають». Ймовірно, що серед віруючих солунської церкви були ті, хто втратили своїх віруючих братів або сестер, які спочили і відійшли вічність. І видно, що серця цих овдовілих або осиротілих християн сумували. Але щоб ті не сумували, апостол Павло пише ось ці слова розради. Для людини не віруючої, в свідомості якої, життя зосереджено лише тільки тут і зараз на землі, а вічність для нього не має ніякого значення. Для віруючого, життя тут і зараз на землі є лише тільки тимчасове, а не основне значення, а ось вічність, як раз навпаки. І ось Павло пише 14 вірш «Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним». Іншими словами, апостол Павло говорить, якщо віра наша в Господа Ісуса Христа, якщо ми приймаємо, що наш Господь воскрес із мертвих, то точно так само як він воскрес, воскресне і кожен з нас, і всі ті померлі в Христі, померлі віруючі, воскреснуть з ним і прийдуть з ним. Коли ж прийдуть? «Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. 16 Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі».

І ось тут, Павло вчить солунську церкву про друге пришестя Ісуса Христа. Якби ми раптом лишилися цих двох найцінніших для нас послань, ми б багато втратили в вченні, в доктрині про воскресіння мертвих, про друге пришестя нашого Господа, про долю решти віруючих тут на Землі, і про долю вже покійних з Господом, померлих віруючих. Потім «ми, що живемо», і ось тут, коли ми читаємо «ми, що живемо й зостались, будемо схоплені». Деякі кажуть, що тут, в цьому випадку, апостол Павло зараховує себе до числа тих, хто ще за життя, живим очікував бути схопленим з Богом. Іншими словами. дехто каже, що апостол Павло сподівався, що ще при його житті він сам побачить друге пришестя Господа Ісуса Христа. Але я думаю, що коли Павло говорив «ми, що живемо», це було збірне "ми", оскільки апостол Павло був серед живих, був у числі живих, себе він зрозуміло включав у це. Тобто, це скоріше не очікування Павла якнайшвидшого повернення Христа ще за життя самого апостола, але якесь таке збірне "ми", коли ми зараховуємо себе до числа наших родичів, коли зараховуємо себе до свого народу, до нації, до певної мови, і говоримо, що ми російськомовні, або ми україномовні, або щось інше. В цьому випадку, Павло, будучи живим, зараховував себе автоматично до числа живих, і ця надія стосувалася лише тільки живих, бути схопленими, як ми тут читаємо «разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі». Ось тут, ми читаємо про те, що ті віруючі, які вже почили, вони воскреснуть в момент другого пришестя нашого Господа, а ті віруючі, які на той момент будуть жити, вони будуть захоплені для зустрічі з Господом, і таким чином не побачать, не пізнають смерті.

Далі, Павло розповідає, продовжуючи вже 5 розділ з 1 по 11 вірш про те, яким ж буде цей день Господа і пришестя: «А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, 2 бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі.» Ніхто з шахраїв, грабіжників, які приходять вночі заздалегідь не попередить вас, не відправить вам повідомлення, не скаже заздалегідь, але прийде несподівано, в момент і час, коли його зовсім не чекають. Таким самим, буде і прихід нашого Господа, в момент і час, коли ніхто не буде чекати, не буде готовий. Але, це стосується лише тільки не віруючих, бо ось, що Павло говорить далі про віруючих: «Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! 4 А ви…», і тут Павло робить поділ. Вони будуть знаходитися в стані невідання, вони будуть перебувати в стані уявного, удаваного миру і безпеки, "вони" це ті не віруючі, які живуть без Христа, але "а ви браття", чи то пак віруючі, ті, які знають Ісуса Христа, «… не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. 5 Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. 6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! 7 Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. 8 А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшись в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння».

І далі, є важливий уривок, на який також потрібно звернути увагу: «бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом». Цей 9 вірш 5 розділ 1 послання до Солунян є дуже важливим, оскільки говорить про підхоплення до початку Великої скорботи. Звичайно, це питання є радше предметом богословської дискусії, коли ж саме буде підхоплена церква до початку, в середині або в кінці Великої скорботи. Але тут, ми вже побіжно можемо порушити це питання, тому що бачимо як Павло вчить, що Господь не визначив свою церкву на гнів, але для отримання нагороди, що говорить про те, що церква буде підхоплена до початку Великої скорботи.

 Далі, Павло продовжує практичні повчання, і деякі з них стосуються і практичних аспектів, а саме, 14 вірш « Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних». Цікаво, що це грецьке слово "непорядний" - "атоктактос", напевно знайоме нам слова "тактос" - "тактичний". Швидше за все наше слово походить саме від цього грецького. "Атактео" - "без чинний", "не в такт, не в унісон з усіма іншими". І дійсно, слово непорядний може також перекладатися, але цікаво те, що слово "непорядний" також може перекладатися, як "ледар", "нероба". Тобто, іншими словами, можливо прочитати цей уривок "напоумляйте також нероб". Це та проблема, яку доведеться Павлу вирішувати і далі в 2 посланні, тому що в церкві були люди, які вважали для себе можливим жити за рахунок інших, не працювати, відвідувати їх домівки, користуватися гостинністю і схильністю своїх братів і сестер, пояснюючи це тим , що ну адже скоро прийде Господь, навіщо працювати, навіщо мучитися, навіщо витрачати своє життя на щось це земне, порожнє, марне? Давайте будемо всі чекати Господа! Але апостол Павло говорить, що давайте будемо працювати й чекати Господа, не просто чекаючи коли настане цей день, але будемо працювати для Божої слави, до настання цього дня.

Далі, йде висновок, 5 розділ з 25 по 28 вірш. І на цьому перше послання до Солунян закінчується.

Але, мабуть, не всі питання таки були вирішені, не всі крапки над «і» були розставлені, і незабаром Павлу доводиться писати другого листа до Солунян. Дозвольте мені процитувати кілька моментів з нашого заміток:" З часу написання першого листа до Солунян, з'явилися деякі проблеми: псевдовчителі засмучували віруючих кажучи, що день Господній вже був, і подібні новини спонукали неробство в церкві, яке Павло намагався виправити. Павло нагадував солунянам про події, які повинні відбутися до повернення Христа. Всі ті перенесенні переслідування можуть надати мужності, знаючи що праведний суд Божий спитає з усіх однаково."

Також, мета, з якою писав Павло. Цей лист був написаний для того, щоб втішити церкву за часів гонінь, щоб нейтралізувати псевдовчителів, стверджуючих, що Христос вже повернувся, і щоб заборонити лінь, яка прийшла в церкву. Очевидно, деякі віруючі в цій церкві перестали працювати, тому що вони вірили цьому лжевченню про повернення Христа, яке як говорили псевдовчителі, вже було. Ці віруючі стали жити за рахунок інших. Павло обговорює цю проблему в своєму першому листі до Солунян, однак проблема стала ще серйозніше. Тому, він закликає віруючих до того, щоб вони працювали і приносили плоди.

Також, хотів звернути вашу увагу на деякі особливості 2 послання до Солунян. Незважаючи на те, що це послання коротке, воно пояснює важливі питання, що стосуються Антихриста і повернення Христа. Лист є однією з основ для розуміння майбутніх подій. Павло пояснює, що повернення Христа не станеться, поки не відбудеться певна подія, і ця подія пояснюється в 2 розділі.

Хоча це один з ранніх листів, написаних Павлом, він все-одно посилається на своє вчення, як Передання, що говорить про те, що вже за життя апостолів біблійна істина була широко прийнята, поширена в церкви і сприймалося як певна традиція, якої дотримувалися християни . 

Ну а тепер, я пропоную разом оглядово подивитися 2 послання до Солунян.

 Отже, знову ж таки, з перших віршів 1 розділ з 1 по 2 вірш ми читаємо вітання, звернення Павла і адресати, яким було направлено лист. Потім, слідує підбадьорення солунян, з 3 вірша: «Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного». Знаєте, це той уривок, який би я хотів і собі і кожному з вас, щоб тут, як сказано, множилася б любов і зростала віра кожного з нас. У випадку з солунською церквою, це так і було. Незважаючи на жорстокі переслідування, які вони відчували, Бог могутнього трудився в їх житті, в їх серцях, віра їх лише тільки зміцнювалася, а любов Божа зростала в їх житті.

І ось далі, ми дивимося, де Павло говорить про пришестя Ісуса Христа, з 5 вірша 1 розділ «А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!». Павло каже, що ті страждання, які ми переносимо, вони по суті мають певну мету. Все це ми терпимо, зносимо, переносимо, заради того царства, яке має настати, «Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає, 7 а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї».

Далі, апостол Павло розповідає про це повернення Христа, Його друге пришестя.

 І ось, як властиво Павлу, тут у вступі він супроводжує свій лист молитвами, про що ми читаємо з 11 по 12 вірш: «За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри, 12 щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа».

Молитва Павла далі триває і в 2 розділі, але тут вона вже звучить трохи під іншим кутом: « Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього, 2 щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній». І ось тут, ми бачимо, що, до церкви прийшли деякі псевдовчителі,  (інакше б Павло не написав ці слова). Вони стали говорити про те, що прихід Господа вже був, що Господь вже приходив, і тим самим, вони руйнували віру багатьох. Павло попереджає і каже, ні, ні друзі, навіть якщо б раптом, ви отримали листи, як ніби нами написані, не поспішайте коливатися « Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль». Ага, виявляється, тут повинен відбутися певний ланцюжок подій, який в кінцевому рахунку призведе до повернення, другого пришестя Ісуса Христа. Тобто, перед приходом Христа повинен буде спочатку з'явиться Антихрист. Ну дивіться, 7 вірш: «Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини». І виявляється, що ось ці сили зла і дух антихриста, про що Іван пише в своєму першому посланні, що зараз вже прийшло в світ багато антихристів, він діє, але не може сатана здійснити свій план, не може антихрист явно з'явитися в цей світ до певного моменту. Якого ж? «хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини.». Хто ж цей "усунений", хто ж це, той, який "буде усунений", дозволить сатані прийти в світі. Багато хто говорить про те, що, швидше за все, мова йде про Духа Святого, який перебуває в церкві. Іншими словами, до піднесення церкви сатана не може відкритися. І ось, коли відбудеться ось це піднесення церкви, тоді сатані вже ніщо не перешкоджатиме відкрити антихриста світу. І ось як ми читаємо 8 вірш: «І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого. 9 Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, 10 і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. 11 І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, 12 щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду».

Отже, як перше, так і друге послання, відкриває нам ось ті події, які повинні ще наступити, і яким чином буде взята церква, яким чином відкриється антихрист, і яка доля очікує віруючих, які живуть зараз і вже покійних в Господі.

Але, знову-таки, Павло продовжує свої настанови, це 2 розділ 13 по 17 вірш, деякі такі практичні настанови, як ми повинні жити, і 3 розділ, прохання молитися за апостолів. Цікаво те, що тут, Апостол Павло сам будучи гарячим молитовником, постійно волаючи до Бога, сам потребував молитвах таких же братів і сестер віруючих, за нього. І як ми читаємо 3 розділ з 1 вірша: «Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас, 2 і щоб ми визволилися від злих», а ось тут слово "злий" відрізняється від того слова "непорядний", яке ми згадували раніше, «та лукавих людей, бо віра не в усіх». Іншими словами, апостол Павло говорить, що церква, це не місце зібрання святих, грішників, нехай навіть і виправданих, і навіть не всі ті, хто приходять до церкви, дійсно приходять туди зі щирою і чистою вірою.

Далі, ми читаємо про запевнення і впевненості, бажання Павла, це 3 розділ з 3 по 5 вірш. І далі, настанови щодо непорядних, те що не вдалося було виправити в першому посланні, тепер апостол Павло вже прямо наказує церкви, що треба повчати один одного і яким чином слід ставитися до таких безчинних людей, до таких дармоїдів або ледарів. Я читаю з 6 вірша 3 розділ: «А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому», пам'ятайте це слово «ледачому», про яке я говорив, або «атактео» - «діючий, що чинить нетактовно», неадекватно ми б сказали, або ж «виявляє лінь» або зловживає своїм братом або сестрою, що живе за рахунок них, подалі від таких. «Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли», знову те ж саме слово, «і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем, 9 не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували. 10 Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть! 11 Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому», те ж саме слово, тобто лінь, нічого не роблять і метушаться, «Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли». 

Це те практичне повчання, яке дає Павло щодо того, як ми повинні жити, проводити свій час в очікуванні другого пришестя Господа. Але якби така людина не послухалася, апостол Павло дає розпорядження щодо того, яким чином повинна практикуватися церковна дисципліна «Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. Та…». Далі апостол Павло додає: додає «Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата». Це також цінне повчання щодо церковної дисципліни і веління всій церкві для виправлення окремих її членів. 

В останніх трьох віршах, з 16 по 18, Павло записує привітання і благословення. Цим він завершує своє послання.

Але і ми повинні завершувати нашу сьогоднішню лекцію, а я вдячний вам за вашу увагу. Нехай Господь благословить вас!