Конспект лекції_6-2

Доброго дня, шановні друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення, і сьогодні ми знову будемо говорити про послання апостола Павла до римлян. Я хотів запропонувати вам звернути особливу увагу на наступні два тексти. 

Перший текст, на якому ми зупинимося, це послання апостола Павла до Римлян 8 розділ з 28 по 30. Говорячи про вивчення лексики в Римлянам 8:28-30, зокрема, слід зазначити, що неможливо тлумачити жоден біблійний текст у відриві від його історичного, культурного фону. Тому, видається конче важливим, розглянути історичний фон і культурні особливості, які стоять за текстом Римлянам 8:28-30. Вивчення загального фону послання до Римлян не тільки не представляється можливим або доцільним за обсягом в даній лекції але і не розраховане на такого роду дослідження. Тому, ми зосередимо нашу увагу тільки на деяких нюансах. Отже, перше ми читаємо «І знаємо…», коли апостол Павло говорить «І знаємо…», здається, що він говорить в цьому твердженні щось таке, що він знає, буде загально визнано, як істина. Мова, якою він користується і факт того, що паралель з єврейським очевидно присутня, вказує на те, що він, ймовірно, представляє традиційне вчення. А саме, можливо, що в цьому випадку, апостол Павло цитує фразу відомого раввина Аківи. Ми пам'ятаємо, що апостол Павло був вихований у ніг Гамаліїла він був обізнаний в раввінистичних вченнях, і тому певно добре знав цю відому цитату, фразу раввина Аківи. Очевидно також, що фраза «…хто любить Бога, хто покликаний Його постановою…» є паралелізмом думки, взаємно доповнює і уточнює одна одну. Тобто, якщо ми подивимося цей уривок 8 розділ з 28 вірша «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Ось в цьому випадку, «хто любить Бога, хто покликаний Його постановою» слова, які слід розуміти, як єврейський стиль викладу думки, єврейський фактичний паралелізм, де перший рядок доповнює другий, синонімічний паралелізм. Іншими словами, апостол Павло говорить про одну й ту ж саму групу людей «хто любить Бога, хто покликаний Його постановою», він має на увазі віруючого. Тобто, іншими словами, коли апостол Павло говорить про ті всі наступні благословення, про які ми будемо читати в цьому уривку, то люблячим і хто покликаний його постановою вказує не на умови для отримання тих Божих благословень, а говорить про те, хто може отримати це Боже благословення. Іншими словами, кожен, хто вірує, що щиро любить Бога, людина відроджена згори, розраховує на ці Божі благословення. 

Далі, ми читаємо слово «передбачив». «Передбачив»- це слово, яке буде паралельне єврейському слову «яда», по відношенню до Бога, воно вказує на завітну любов, яку Бог мав до свого вибраного народу. Пізніше, ми більш детально зупинимося на значенні цього слова. «Усе допомагає на добре», в російському перекладі «всёсодействует ко благу», в Старому Завіті іноді під словом «благо» мається на увазі вказівку на благословення майбутнього царства. Отже, фактично кажучи про благо, я процитую з наших нотаток, кажучи про благо, як його розумів Павло, ми повинні пам'ятати, що це не задоволення і насолода в цьому світі, а як раз навпаки, це есхатологічне очікування нашого повного і благословенного позбавлення. Павло також представляє відоме своїм читачам вчення, можливо, навіть цитує висловлювання відомого раввина Аківа. Існує два аспекти розуміння, два моменти розуміння блага. Благо, яке відбувається дано тільки віруючим, і благо пов'язано з уподібненням Христу через страждання. Як часто сьогодні доводиться чути, навіть не в християнських колах: «все що не відбувається на краще», як ніби речі самі собою складаються. Але благо на благо для задоволення людини, таке твердження, навряд чи мав на увазі апостол Павло. Тобто, іншими словами, коли ми говоримо про благо, то маємо на увазі не тимчасове, миттєве благо, а благо вічне, благо, яке очікує нас з Богом у вічності. Отже, фраза «на добре» повинна розглядатися нами в контексті даного уривка, де Павло має есхатологічний фокус. Як видно з самого тексту, за словами використаними, по лексиці, яку він вживає тут, як наприклад, у вірші 18 «слави, що має з'явитися в нас»; вірш 23 «очікуючи синівства», яке відбудеться в майбутньому, на небі з Богом; 24,25 вірш «надія»; 30 вірш «слава». Благо, про яке говорить Павло, має есхатологічне значення і відноситься до вічності. Ось це і є позиція, з якої і повинні розглядатися події нашого життя. Все що не відбувається з нами зараз, Бог звертає до нашого добра для вічності. Отже, це первинне спостереження, яке ми зробили, аналізуючи 28 вірш, «І знаємо» Павло говорить про вчення, яке було добре відоме і доступне його слухачам, що «хто любить Бога, хто покликаний Його постановою», це знов єврейський синонімічний паралелізм, який визначає людину віруючою, і далі «усе допомагає на добре», під словом «добре» мається на увазі не тимчасове і те, що проходить, а вічне, яке не проходить. Ось це і є благо.

Далі слово «Бо кого він передбачив», це фраза, на якій нам потрібно особливо зупинитися. З шести разів, що зустрічаються в Новому Завіті, використання дієслова і родинного іменника, тільки два рази слово «передбачив» означає «знати на перед», в Діях 26:5 і 2 послання Петра 3:17. Три інших вживання плюс даний уривок, де завжди Бог виступає підметом в реченні, не означає «знати наперед», в сенсі мати інтелектуальне знання, але «вступити у взаємини перш» або «обрати, чи визначити перш». 

Наступне, на що також хотів би звернути вашу увагу, на підставі вище наведеного дослідження, адекватним перекладом може бути наступний переклад «з ким він вступив в Завіт перш», де слово «перш» слід розуміти «перш заснування світу». Отже, я повернуся знову до початку уривка: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив», і ось цю фразу можна ще читати, як «з ким він вступив в заповітні відносини перш». А далі настає ланцюжок з п'яти дієслів, давайте подивимося на них. Отже, «призначив, покликав, виправдав і прославив», і все це починається з «передбачив». Кожен з них знаходиться в так званому «аурістному часі», це час завершений, минулий. Тобто, фактично, і наше передбачення (бажання або готовність Бога вступити в Завіт з нами), призначення, покликання, виправдання і прославлення, вже в Божих очах сталося. Він дивиться на це, як на завершений, що відбувся факт. «Призначив» - це означає «вирішив перш».  «Покликав» - це «покликання для отримання слави», в цьому випадку нагороди. «Виправдав» - «звільнив» або «очистив від провини», тобто мається на увазі не власна праведність або освячення, але вміненна праведність, коли Бог оголошує людину праведною. Напевно, вам доводилося це робити, але якщо ні, я пропоную вам зробити цікавий експеримент. Коли ви берете червоне скло і дивитесь на червоний предмет, то фактично ви спостерігаєте білий колір. Якщо ні, спробуйте зробити цей експеримент самостійно. Таким чином, червоний предмет через червоне скло виглядає білим. Таким же чином, Бог дивиться на нас через жертву Ісуса Христа. Коли Він дивиться на те, що Бог зробив для нас, Він бачить нас святими і виправданими, тому що дивиться не на те, фактично ким ми є, а на те, що Бог зробив для нас, і як наслідок, «прославив». «Прославив» має на увазі «зодягти у велич», прославити славою, яка прийде в майбутньому житті. Для віруючих є розрада у скорботах, бо Бог звертає все на добре. Для такої впевненості є п'ять підстав: Бог уклав з нами Завіт; те слово яке ми говорили «передбачив», Він призначив для нас: щоб були подібні Його Синові, і Синові бути первородним між нами; Бог покликав нас до слави; Бог оголосив нас праведними; і Бог прославив нас. Перш за все, фраза з вірша 28 «хто любить Бога», не є умовою, вимогою для здійснення подальшої частини уривка. Бо якби в цьому уривку йшлося про те, що Боже благословення належить тим, хто любить, то тоді б, ніхто з нас не міг би розраховувати на Божу прихильність і милість. Оскільки, хто з нас, дійсно, може по-справжньому любити Бога? Як і каже апостол Павло у посланні до Римлян, і як вже зазначалося раніше, фраза «хто любить Бога, хто покликаний Його постановою» є типовим єврейським оборотом для визначення благочестивої, богобоязливої людини, є синонімом «віруючого». Також, щодо того, що значить «усе допомагає на добре», ми вже відзначали, несправедливо тлумачити в світлі популярної сьогодні фрази, що існує не тільки серед віруючих, але також і невіруючих, що «все що не робиться, робиться на краще». Однозначно, що Римлянам 8:28 не говорить про те, що Бог вживає події для нашого комфорту і незмінного благополуччя і достатку. Благо, про яке йде мова в першу чергу, говорить про есхатологічне, кінцеве благо, яке очікує нас у вічності. Ми також відзначили, що фраза «кого він передбачив» повинна швидше перекладатися, тлумачитись, як «з ким Він вступив в Завіт перш» або «з ким Він вступив в особисті відносини перш». Ці особисті відношення Бог встановив або вступив в Завіт, як це в Старому Завіті, визначається словом «пізнав», єврейське слово «яда», були встановлені до створення світу. Ось, як про це ми читаємо в Послання до Солунян 1:4-5 вірш: «так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом». 

Отже, друзі, ми приділили достатньо уваги одному з найбільш дискусійних уривків послання до Римлян. Як я вже говорив в першій частині лекції, цей текст є не тільки ключовим в розумінні багатьох істин самого послання, але також для розуміння доктрини, наприклад, допустимо сотеріології в богослов'ї, і служить основою арменіанської системи розуміння спасіння. Тому, цей уривок особливо заслужив на нашу увагу. 

Наступний текст, якому ми окремо приділимо увагу, це Послання до Римлян 11 розділ з 25 по 32 вірш. Основна ключова фраза: « і так увесь Ізраїль спасеться», я прочитаю цей уривок, 11 розділ з 25 по 32 вірш: «Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні. Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.» Давайте подивимося цей уривок уважно. Чи означає таке озлоблення євреїв, про яке ми читаємо, остаточним і повним перенесенням Богом уваги і здійснення спасіння на поганів? 

Отже, яку ж долю Бог визначив для свого народу? Слово «Ізраїль». Коли апостол Павло використовує це слово, що він вкладає в нього? Слово «Ізраїль» зустрічається в Новому Завіті 68 разів, з них в книзі Дії святих апостолів 15 разів і 11 разів у апостола Павла в посланні до Римлян. Всі ці одинадцять, вжиті в цій частині з 9 по 11 розділи, де Павло говорить виключно про Божий план спасіння для Ізраїлю. І всякий раз, коли він вживає слово, має на увазі етнічний Ізраїль, не Ізраїль плюс врятовані язичники в числі церкви. Також і найближчий контекст, однозначно вказує на використання Павлом слово «Ізраїль» саме в етнічному значенні. Коли я говорю «етнічне значення», то я маю на увазі, що мова йде про євреїв по плоті, тобто фізіологічно народжених євреїв, не духовних або духовних спадкоємців Авраама. Коли ми читаємо слова «увесь Ізраїль», то мається на увазі представництво достатнього числа євреїв, щоб події набули національного значення. Таким же чином, Римлянам 11:26 не обіцяє порятунок кожному ізраїльтянинові, що жив за днів Христа. 

Що ж тут обіцяється? Так це значну кількість, яка представляє націю в цілому, яка отримає порятунок у Христі Ісусі. Отже, ми звернули з вами увагу на деякі слова, які є важливими або ключовими в розумінні нашого уривка. Отже, «увесь Ізраїль» - під словом «Ізраїль» слід розуміти етнічний Ізраїль, а під словом «увесь» - не кожного єврея без винятку, а більшість, досить велику кількість, яка буде представником для порятунку нації в цілому. 

Які існують точки зору? Перша, традиційна точка зору. Ії дотримувалися деякі батьки церкви. Вони схилялися до розуміння «увесь Ізраїль», як до духовного Ізраїлю, що складається з юдеїв і поганів, які звернулися до Євангелія і по-іншому як Ізраїль Божий, як Павло говорить про це в послання до Галатів 6 розділ 16 вірш. Так вірили Іреней, Климент Олександрійський, Федір Мапсуєтський, Феодорит Кирський, Оріген та Августин. Але така точка зору не витримує критики. Як ми вже сказали фраза «Ізраїль» має на увазі етнічний Ізраїль. Всі ті одинадцять разів, які вживає апостол Павло в уривку з 9 по 11 розділи, мова йде не про духовний Ізраїль, не про духовних спадкоємців Авраама, поганів, а тільки лише про етнічних євреїв, євреїв, які народилися євреями фізіологічно.

Наступна точка зору «кожен єврей, без винятку, спасеться». Іншими словами, досить бути євреєм для того щоб вже розраховувати на отримання спасіння. Досить мати в собі фізіологічну кров Авраама, його ДНК, щоб розраховувати на спасіння. Існує ця точка зору, але вона звичайно ж піддається критиці. Чому? Ми знаємо, що в Новому Завіті сказано, що «Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали», тільки через Ісуса Христа ми можемо отримати спасіння і Бог Отець визначив одне єдине спасіння через Ісуса Христа. Тому, спасіння через фізичне народження - неможливе. 

Також, на питання сотника (Дії 16:30-31) «Що треба робити мені, щоб спастися?», апостол відповів однозначно: «А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім». І тут же, в 9 розділі, апостол Павло в Посланні до Римлян 9:27 говорить: «А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться». Тобто, ми розуміємо, що фактично про універсальне спасіння Ізраїля не може бути й мови. Кожен єврей без винятку не може бути врятований, лише тільки тому, що він належить народу обраному. 

Інша точка зору, що тільки залишок спасеться. Благочестивий залишок з числа всього Ізраїлю протягом всієї історії від звернення, від обрання Авраама до другого Пришестя Месії. Основним аргументом на користь цієї точки зору, служать проведення паралелі між спасінням повного числа поганів і спасінням євреїв. Ви пам'ятаєте, що апостол Павло вище говорив, що коли не ввійде повне число поган, то Бог зверне свою увагу до спасіння Ізраїлю. Тому, коли йдеться про те, що весь Ізраїль спасеться, то спасеться весь обраний залишок, починаючи від Авраама патріарха, закінчуючи до останнього єврея в пришестя Ісуса Христа, яких Бог назвав обраними, їх саме і врятує.

Є четверта точка зору, що Павло, можливо, використовував фразу «увесь Ізраїль» щоб вказати на корпоративний порятунок Ізраїлю, як нації в певний період часу. Дозвольте мені пояснити що мається на увазі. Коли апостол Павло говорить про спасіння всього Ізраїлю, він має на увазі, що всі євреї врятуються під час другого пришестя. Під словом «всі» ми маємо на увазі досить велику кількість, щоб говорити про спасіння нації в цілому. Ця точка зору не сильно відрізняється від попередньої і багато коментаторів двояться між цими двома точками зору, говорячи про спасіння залишку і про спасіння переважної більшості євреїв під час другого пришестя Ісуса Христа. 

Отже, який же висновок ми можемо зробити? Однозначно, ми можемо відмовитися як від першої, так і другої точки зору, і залишити на вибір нашим студентам вирішити, яка ж з двох, третя або четверта точка зору є життєздатною. А я вдячний вам за вашу увагу. Нехай Господь благословить вас!