Конспект лекції 10-2

Доброго дня, шановні друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення Огляд Нового Заповіту, і сьогодні вашій увазі я хотів би представити 1 і 2 послання апостола Павла до Тимофія.

Павло зрілий і досвідчений апостол пише молодому пастору Тимофію, який стикається з важкою ношею відповідальності в церкві Ефес. Павло говорить про керівництво церкви і її служителів.

Цей лист був написаний після того, як події, описаних в книзі Дії Апостолів 28 розділ, а саме, коли Павло був звільнений після свого першого римського ув'язнення. Ми вважаємо, що Павло повернувся в Ефес, де Тимофій працював з ним, потім Павло продовжив свій шлях до Македонії. Коли Павло зрозумів, що може затриматися в Македонії, він написав цей лист, щоб продовжувати і далі наставляти Тимофія. 

Мета цього послання. Павло проголосив свою мету для написання цього листа молодому пастору в 3 розділі 15 вірш: «щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі». Павло описує для молодого пастора, як виправляти помилки і вчити істині, як члени церкви повинні жити, і як сам пастор повинен жити. Павло писав, що пастор повинен бути прикладом, боротися за віру, повинен бути вчителем, лідером для всіх віруючих, проповідувати Писання бідним, багатим і різним групам віруючих. Павло хотів, щоб цей лист став посібником з лідерства та організації для пастора.

Я пропоную тепер разом ознайомитися з 1 і 2 посланням до Тимофія, і на деяких уривках ми зупинимо нашу увагу більш детально. Отже, спочатку, як і було прийнято, апостол Павло представляється і адресує того, кому це послання було направлено.  У 1 розділі, з 3 по 4 вірш, та в наступних віршах, ми читаємо про прохання Павла, та відразу ж і про цілі, про які згадує: «Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, 4 і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно». Тут, апостол Павло відразу ж говорить про ті труднощі, з якими стикався Тимофій, як молодий служитель. Можливо, мова йшла про юдейство або про тих, хто звернулися з євреїв до християн, і які принесли з собою цей багаж, раввіністичні вчення, суперечка про родовід і окремі, незначні, якщо не сказати другорядні нюанси, які не торкалися особливо практики служіння або якихось центральних життєвизначних доктрин.

І далі, Павло говорить про мету самого наказу: « Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. 6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність». З самого ж початку, Павло говорить, якими мотивами повинен був бути рухомий Тимофій.  Кожного разу, коли хто-небудь з нас намагається вчити, наставляти, підказувати іншому, ми повинні бути рухомими тими ж мотивами.

Метою таких наказів, наставлянь і підказок повинна бути любов від чистого серця, нами повинні рухати щира любов і бажання допомогти цій людині. "Доброго сумління", це говорить про наш стан, що ми не дводушні, що не лицемірно, але щиро, від усього серця і самі чинимо, як ми навчаємо, інакше в іншому випадку, не варто братися вчити. Тому що Павло попереджає, відступивши від цього дехто відбились в пустомовність. Якщо ми не хочемо повторювати цю грубу помилку бути непотрібними нікому марнословами, ми повинні дотримуватися цих двох принципів: бути проваджені щирою любов'ю до тих, кого ми наставляємо, і чистою совістю в нашому серці, де ми щиро слідуємо Божій істині самі.

Далі, Павло нагадує Тимофію про призначення закону: « А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, 9 та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, 10 розпусників…», і далі, Павло перераховує списком, вказуючи деякі гріхи. Таким чином, ми розуміємо що завдання або мета закону полягала в тому, щоб вказати на нашу гріховність, показати нашу нездатність самотужки виправдатися перед Богом. Як наслідок цього, викликати потребу в Спасителі, який виправдовує нас завдяки своїй жертві, а ми отримуємо прощення даром, не заслуговуючи на це.

Далі, ми читаємо про затвердження благодаті, це з 12 вірша: « Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, 13 мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. 14 І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. 15 Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я».

Ось це, життєвизначальних твердження, де ми читаємо про рятівну благодать, незаслужене прощення і прийняття нас Богом, апостол Павло протиставляє закону. 

Далі, ми читаємо про якийсь заповіт Павла, настанову для молодого служителя, що він мав би перейняти від Павла і виконувати своє служіння,18 вірш 1 розділ: «Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну, 19 маючи віру та добре сумління», про що ми вже коротко читали, Павло в 1 вірші вже сказав, що мета умовляння є любов і чиста совість, а тут додається ще фактор віри, довіри Богові, і знову ж таки, фігурує чисте сумління. 19 вірш: «маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі». Це свого роду така інструкція для кожного служителя. Якщо ми хочемо бути успішними трудівниками на ниві Господній, робити те, що Бог визначив для нас і здобути похвалу від Нього, кожен з нас повинен мати ось цю віру, довіру Богу в тому щоденному служінні, яке ми здійснюємо. І звичайно ж, чисту совість, не відкидати її. Інакше, ми ризикуємо відкинутися і розбитися в вірі.

Далі, повчання про молитву. Це серйозний блок настанови, з 2 розділу, з 1 по 8 вірш. Він може стосуватися як церковної молитви, так і особистої. «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей». Тут, ми бачимо різні форми, які можливо в церкві, але також різні групи, за яких слід молитися, «за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. 3 Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, 4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.» Ось це грецьке слово "усі" або можливий переклад "всякого роду люди врятувалися". Тому що, якщо подивитися у найближчому контексті, ми бачимо вказівки на різні категорії. Про те, що Бог хоче спасти і царів, і зверхників, і багатих, і бідних, і ми повинні не забувати в наших молитвах ні тих, ні інших. Тому що бажання Бога врятувати їх, «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус». Отже 8 вірш: «Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву». І тут, відводиться ключова роль чоловікам, як лідерам в сім'ї, в суспільстві, в церкві, зайняти цей важливий пост служіння молитви або спілкування з Богом. Ви пам'ятаєте, що коли в Єрусалимі перша апостольська церква зіткнулася з першими труднощами, це сталося, коли апостоли вже не в змозі були вирішити всі побутові, господарські, життєві питання, вони повинні були відмовитися від цих рутинних занять на користь молитві і перебуванню в Слові. Апостоли сказали: «Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах». І тут, ми бачимо, що ми не повинні нехтувати молитвою, а повинні розуміти її першочерговість, ставлячи її на належне місце. Це завдання, яке повинне бути виконане чоловіками по-перше.

Далі, Павло говорить і про служіння жінок в церкві: «Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, 10 але добрими вчинками». Павло говорить про те, щоб жінки змістили свою увагу з зовнішнього і видимого на внутрішнє і невидиме. Від прикрас до характеру, від зовнішнього вигляду до внутрішнього стану. Він дає настанови про те, як жінки повинні вчитися «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі». І тут же, є заборона для жінки вчити: «А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні». Чому? Нижче, апостол Павло наводить кілька аргументів: «Адам бо був створений перше, а Єва потому». Такий порядок творіння - це не є культурний, тобто, не прив'язаний до культури Ефеса аргумент. Цей аргумент виходить за часові рамки і говорить про ті ролі, які Бог визначив для Адама, як лідера і керівника в своїй родині, в суспільстві і в церкві, кажучи Адама, я маю на увазі чоловіків. 

Далі, наступний аргумент, який призводить Павло на користь того, чому жінка не має право вчити або викладати «І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ».  Другий аргумент стосується, знову ж таки, не тимчасового чинника і пов'язаний з гріхопадінням, де ми бачимо що жінка була легко введена в оману. Якщо Адам свідомо згрішив, беручи участь в гріху, проявляючи невіру, непослух Богу, то Єва була обманута. В силу, ось цієї жіночої особливості, легко бути обдуреною. Апостол Павло говорить, що жінка, щоб не бути обманутою і не піддавати церкву обману, не повинна вчити. Але далі є цікавий вірш, на якому ми зупинимося докладніше, «Та спасеться вона дітородженням», але про це ми поговоримо трохи пізніше.

Далі, ми читаємо про вимоги до пресвітерів, тут є список з 1 по 7 вірш, який відноситься до пресвітерів, і далі до дияконів з 8 по 13 вірш, «Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне. 2 А єпископ має бути бездоганний», дослівно «поза докору», «муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний», ймовірно, це слово було додано для того, щоб прокоментувати або пояснити слово «невинний». Слово «благочинний» - це "косміус", як світ, всесвіт, порядок. Іншими словами, пресвітер чи лідер церкви, повинен бути людиною порядку, в житті якого порядок, в словах якого порядок, в речах якого порядок. Далі, «не п'яниця, не заводіяка», або дослівно «не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець». Знову-таки, слово «не корисливий» і «не сріблолюбець» дублюється, по-іншому, не з жадобою до грошей повинен бути пресвітер. Далі, «щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, 5 бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?» Іншими словами, апостол Павло говорить, що якщо ви хотіли б подивитися як цей чоловік буде керувати церквою, давайте глянемо як він керує своєю сім'єю. Це вже покаже нам, як він буде дбати про сім'ю церковну, «бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву». Можливо, ви слухаєте і говорите собі, але я ж не пресвітер і не пастор, і найближчим часом, як мінімум не збираюся бути їм, але ці якості характеру відносяться не тільки до пресвітерів. Це свого роду високий стандарт, який Бог пред'являє кожному віруючому, де кожен з нас повинен відповідати цим якостям. Тому що, це якість характеру, нашого слідування за Господом, нашого освячення у Господі, і тому, повинні бути успадковане. Бог очікує прояву цих якостей від кожного з нас, «Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську. Так само диякони…», і апостол Павло перераховує подібний же список, на якому можна буде зупинитися пізніше.

 Далі, як я вже згадав 3 розділ 14 і 16 вірш, ми читаємо про мету, з якою власне було написано перший Послання до Тимофія. Ось як тут сказано « щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди». 

Далі Павлу доводиться торкатися такої важливої ​​теми, як псевдовчителі. Вони постійно атакували церкву, не тільки тоді в Ефесі, але і сьогодні. І тут, він перераховує ті якості, якими володіють ці псевдовчителі: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, 2 хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, 3 хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав». Тут, ми читаємо про якийсь такий аскетизм, про який апостол Павло вже писав в посланні до Колосян, кажучи, що це має тільки вигляд благочестя. Ось така, мабуть, якась показна, напущена святість, яка не відображала внутрішній стан серця. Павло каже, що «Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, 5 воно бо освячується Божим Словом і молитвою. 6 Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса».

Після теми про псевдовчителів, 7 вірш, апостол Павло говорить про так званні нечистихта бабськи байки: «Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті», і далі він визначає, що мається на увазі під благочестям аж до 11 вірша, «Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього. 9 Вірне це слово, і гідне всякого прийняття! 10 Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних».

Наступний розділ, це веління або повчання, яке дається особисто для Тимофія, починаючи з 12 вірша: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує». Постає питання, в якому ж віці перебував Тимофій, що ним нехтували, як молодою людиною? Цікаво, що в грецькій культурі, в тому суспільстві, де знаходилися і Павло і Тимофій, молодими людьми були чоловіки у віці до 40 років. Можливо, саме в такому віці перебував Тимофій і стикався з тим, що його не вважали за людину зрілу, гідну, варту авторитету, але Павло говорить, що в силу його молодості, ніхто не повинен був ігнорувати його і його служіння, «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!» Тут є, свого роду, така духовна практика, де апостол Павло показує, що Тимофій повинен був перевести свою увагу з фізичних вправ, які були дуже популярні в грецькому світі і в Ефесі зокрема, який насаджував цю грецьку культуру, де здорове тіло, турбота про тіло, де вигляд тіла і життя для тіла, мало особливе значення. У 13 вірші, Павло переводить увагу з цих фізичних вправ, на вправи духовні, «Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки! 14 Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів. 15 Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх! 16 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!»

Далі, апостол Павло переходить до наступної теми, яка також є дуже важливою, а саме, я повинен відзначити три перших вірша, щодо поведінки, яку мав практикувати Тимофій, щодо різних груп в церкві: «Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших як братів, 2 старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю. 3 Шануй вдів, вдів правдивих». Тобто, тут апостол Павло охоплює всі вікові категорії, які повинні були заслуговувати на увагу Тимофія, і потребували правильного відношення. 

Тепер, ми можемо подивитися докладніше про вдовиць. Павло розповідає про служіння, матеріальне служіння церкви, яке здійснювалося по відношенню до овдовівших жінок. Ми знаємо, що вдівство в тодішньому античному світі було схоже на бідність, межувало з приниженням і недолею. І церква, в цьому випадку, повинна була взяти турботу про цих знедолених і беззахисних жінок. Але не кожна жінка потрапляла під цю категорію і апостол Павло розповідав Тимофію, яким стандартам повинна була слідувати овдовіла жінка, для того, щоб отримувати ось ту матеріальну турботу з боку церкви.

Далі, дається порада про пресвітерів, з 17 вірша: «А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й навчанні.» Під "подвійною честю", подвійну честь, подвійну повагу або навіть подвійну зарплату, слово може бути інтерпретовано або витлумачено по-різному. Я вважаю, що кожна помісна церква, в силу своїх можливостей повинна це питання вирішувати самостійно, але тут ми бачимо, що апостол Павло вчив Тимофія про те, що пресвітера або пастора в церкві повинні мати належне ставлення з боку своїх прихожан, «Бо каже Писання: Не в'яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди». Але пастор, старійшина або пресвітер церкви не тільки повинен був користуватися привілеями, але прийняти на себе всю відповідальність за церкву. «Не приймай скарги проти пресвітера, хіба що при двох чи трьох свідках. 20 А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали». Отже, Павло продовжує повчання аж до кінця 5 розділу. 

Далі, в 6 розділі Павло торкається ще однієї категорії, а саме, рабів. Вони були невід'ємною частиною римського суспільства, більш-менш заможна родина могла собі дозволити мати рабів. І ось тут, апостол Павло розповідає про те, як Господь бачить поведінку цих рабів «Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої честі, щоб не зневажалися Боже Ім'я та наука. 2 А ті, хто має панів віруючих, не повинні не дбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!».

 Про що тут говорить апостол Павло? Справа в тому, що зрозуміло, що ніякому рабу або може правильно сказати, рідко якому рабу, хотілося виконувати всі його обов'язки і нести той тягар, який покладали на нього господарі. Часто раби були лукавими, ледачими, лицемірними в своїй поведінці і якщо щось і робили, то зі страху покарання, і з-під батога. Апостол Павло вчить, що якщо раби увірували і звернулися до Ісуса Христа, то вони повинні були виконувати ту роботу, яку на них покладали, як служіння для Господа. В цьому є деякий урок, в сьогоднішнім нашому суспільстві немає рабів, але взаємини роботодавця або робочого, схожі на ці відносини панів і рабів в античному світі. І сьогодні, рідко який робітник з ентузіазмом буде виконувати важку, невдячну, неприємну для себе роботу. Але апостол Павло говорить, що якщо ви робите цю роботу, то робіть її як для Господа. І другий аспект, що раби, які увірували і знаходилися в підпорядкуванні у панів, які були такими ж вірними, могли відчувати спокуси нехтувати своїми господарями. Ну ми ж віруючі, ти ж повинен мене розуміти, ти не можеш з мене стільки вимагати. Але апостол Павло говорить, ні, ні, друзі, не смійте вживати або зловживати своїм становищем. «А ті, хто має панів віруючих, не повинні не дбати про них через те». Ти повинен зрозуміти, ти повинен увійти в моє становище, ну ти ж віруючий. Іноді, подібні речі дозволяють собі робитникі, працівники у стосунках зі своїми віруючими роботодавцями. Апостол Павло казав, що нічого подібного не повинно бути, інакше, дивіться: «але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають». Ось, яким має бути наше ставлення, як працівників наших до наших віруючих роботодавців.

Але, ми повинні рухатися далі, друзі, час нас не чекає. Павлу доводиться знову говорити про псевдовчителів, це як, на жаль, невід'ємна частина життя церкви, де сатана, ворог душ людських намагається нав'язати хибне, не біблійне вчення, і робить він це через псевдовчителів, про що ми читаємо з 3 вірша: «А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, 4 той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, 5 постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!» І тут, апостол Павло показує, які мотиви стоять за поведінкою псевдовчителів. Ми бачимо тут довгий список тих характеристик, якостей, їх стан серця, який спонукає їх вчити іншому або чинити інакше. По-перше, вони не йдуть до здорових слів, вченню про благодать, але замість благодаті, як правило, пропонують закон, і робить це по своїй гордості, часто незнання. Вони беруться вчити не маючи абсолютно ніякого уявлення про те, що вони говорять і чого вони вчать. Робиться це з пристрастю і бажанням тільки посперечатися. Це призводить до заздрощів, чвар, лихослів'я і лукавих підозр, та інших проблем. Часто мотивами псевдовчителів є бажання збагатитися, якщо забирається ось ця матеріальна складова, для багатьох псевдовчителів відразу ж пропадає інтерес. Але Павло вчить, як ми, як віруючі повинні ставитися до багатства, «Великий же зиск то благочестя із задоволенням. 7 Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. 8 А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того». Ось, по суті, те мале, чого кожен з нас потребує. 

Пам'ятаєте слова Христа, які він сказав в Євангелії, що життя людини не залежить від достатку майна, тоді як навпаки, «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль». Різні неприємні, тяжкі обставини, які підштовхують їх до загибелі, «Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання». Цікаво те, що багато людей шукають якраз щастя в грошах, матеріальному. Вони сподіваються, що за допомогою цих ресурсів вони зможуть мати більше щастя і радості, а як наслідок, піддають самі себе великі страждання.

 Після теми сріблолюбства, апостол Павло говорить про деякі особисті, персональні повчання для Тимофія, і закінчує цю настанову для багатих.

Зараз, як я і обіцяв, друзі, давайте подивимося на деякі уривки більш детально. Отже, перше, на що нам варто звернути увагу, це 2 розділ 15 вірш, де ми читали, що «спасеться вона дітородженням», де апостол Павло говорив про роль жінки і її служіння.

 Існує три погляди щодо цієї точки зору. Перше, що коли Павло говорить про спасіння через дітонародження, він має на увазі що вона не вмре при народженні дитини, якщо прибуде в любові і цнотливості. Інша точка зору, позбудеться, спасеться від всіляких негативних речей, які можливі, якби вона присвятила себе речам поза домом. Якщо присвятити себе навпаки турботі про дітей, будинку, чоловіку і сім'ї. І третя точка зору, спасеться через народження Месії. На користь останньої говорить артикль, визначений артикль, який стоїть біля слова "через дітонародження". Тобто, через особливе народження, народження конкретної дитини. Це сильний аргумент, який говорить можливо про те, що апостол Павло так образно говорить про народження Месії. З практичної сторони, можливо і друга точка зору має місце на існування, де Апостол Павло говорить про те, що віруючій сестрі, дружині, яка піклується про свій будинок, дітей і чоловіка, буде легше в тому суспільстві. Вона не буде піддаватися тим стресам, тим труднощам, викликам, з якими ми стикаємося покидаючи межі свого рідного дому. 

Також, наступний текст, на який я повинен звернути увагу, це фраза з 3 розділу 2 вірш, де сказано що пресвітери мусять бути чоловіками однієї дружини. Існує шість точок зору щодо того, що ж мається на увазі тут. По-перше, він повинен бути один лише раз одружений, але якщо ви подивіться, то в першому посланні до Коринтян 7 розділ з 7 по 8 вірш, апостол Павло говорить про повторний шлюб. Цікаво те, що можливо, що сам Павло не був одружений і також Тимофій не був одружений. Тому, пред'являти вимоги до пресвітера, що він обов'язково повинен бути одруженим не має підстави. Тим більше, що контекст даного уривка, де ми читали про якості пресвітерів, старійшин говорив про його внутрішній стан, більш ніж про його сімейний або соціальний стан. І також цю фразу дослівно слід перекладати як "чоловік однієї жінки". Тобто, чоловік цілком присвячений одній жінці.

Інша точка зору, що за все життя повинен бути один раз одружений, але цікаво, як я вже сказав, що апостол Павло дозволяв повторні шлюби, наприклад 1 послання до Коринтян 7 розділ 39 вірш, і знову у Тимофія. Ми знаємо, що в посланні до Римлян 7 розділ з 1 по 3 вірш, Павло говорить про те, що овдовіла сестра або овдовілий чоловік, аналогічно, мають право вступати в повторний шлюб і не будуть грішити, вступаючи в шлюб. Також, інша точка зору, що не повинен мати багато жінок, але швидше за все, що не це мав на увазі апостол Павло тому, що практика мати багато жінок була вкрай рідкісною в 1 столітті. Також, в першій книзі першого послання до Тимофія 5 розділ 9 вірш, коли йдеться про вдову 5:9 «А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові». Тобто, іншими словами, не йдеться про гарем, тому що ми не можемо застосувати це по відношенню до овдовілої дружини, а тут використовується те ж саме слово.

 Четверте, не повинен бути розведеним. Цікаво те, що якщо ми відкриємо разом з вами послання апостола Павла до Коринтян, 1 послання до Коринтян 6 розділ з 9 вірша, то тут ми можемо прочитати наступне, 6 розділ з 9 вірша: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, 10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! 11 І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога».

 І ми бачимо, що апостол Павло говорить, що незважаючи на те гріховне минуле, яке хтось із нас міг мати, сьогодні ми маємо повне прощення в крові Ісуса Христа. Також у 1 посланні Івана 1 розділ, ми читаємо, що кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха, тому копатися і згадувати минуле не буде правильно. Але ці слова напряму стосуються спасіння і нічого не кажуть про служіння. Нажаль, деякі наслідкі нашого життя до зустрічі со Христом, дійсно можуть оставити свої відбитки, та стати завадою на шляху нашого служіння. 

І остання, п'ята точка зору, «чоловік, вірний дружині», чоловік однієї жінки. Якщо взяти до уваги текст з 1 послання Тимофія 5:9, який я вже згадував, швидше за все, що тут мова йде про те, що це людина, яка була присвячена повністю одній жінці.

І остання, шоста точка зору, що після навернення чоловік повинен бути всього лише один раз одружений. 

Ми рухаємося далі і я ще хотів звернути вашу увагу на 2 Послання до Тимофія. Дозвольте мені знову почати з цитати: «Павло пише з римської в'язниці і передає свої фінальні слова мудрості і підбадьорення Тимофію, який несе служіння в гущі протистояння і важких випробувань в Ефесі. Павло загострює увагу на важливості благочестивого життя, проповіді слова і підготовці до майбутнього відступництва. Важливість Слова Божого підкреслює все, що говорить Павло. Тобто, по-особливому апостол Павло акцентує увагу на Слові Божому». 

Мета з якою була написана книга. Незважаючи на дуже небезпечний час, Павло писав з метою підбадьорити Тимофія продовжувати працю, до якого його покликав Бог. Тимофій міг стати дещо сором'язливим і соромитися Павла, також він потребував нагадування йому про покликання Боже. Павло описує часи важких випробувань, відступництво, коли служитель повинен покладатися на Слово Боже і продовжувати проповідувати, навіть якщо це може завдати йому страждань. 

Зараз ми зробимо огляд плану 2 послання до Тимофія. Тут, як завжди, Павло пише вступ, де він говорить хто пише і кому адресовано лист. Далі йде заклик до вірності, це 1 розділ з 3 вірша, заклик до терпіння і стійкості у 2 розділі. Заклик того, щоб Тимофій був добрим служителем, мав би ці ознаки доброго служителя, якість і характеристики доброго та вірного служителя.

Далі, ознаки останнього часу, про що говорить Павло в 3 розділі з 1 по 9 вірш, « Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. 2 Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, 3 нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, 4 зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, 5 вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!»

Далі, апостол Павло говорить про те, як Тимофій повинен був проявляти свою вірність проповіді Слова Божого. Він повинен був бути послідовним і апостол Павло настійно закликав його, кажучи 4 розділ 1 вірш: «Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. 2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. 3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. 4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться. 5 Але ти будь пильний… ».

Є деякі розпорядження, які Павло дає Тимофію щодо його участі, тому що Павло на той час перебував в ув'язненні. Але, не дивлячись на те, що будучи всіма залишений, Павло розумів, і він говорить про це Тимофію, що Бог не залишив його. Нехай Господь благословить і вас, щоб ви ніколи не відчували себе залишеними Богом. Нехай сьогоднішній урок допоможе вам краще і глибше вивчати слово Боже, бути більш вірними і присвяченими служителями для Божої слави. А я вдячний вам за вашу увагу. Нехай Господь благословить вас!