Конспект лекції 12-2

Доброго дня, шановні друзі! Ми завершуємо предмет нашого вивчення Огляд Нового Заповіту, і сьогодні вашій увазі хотів би представити нашу останню лекцію, послання семи церквам, книга Об’явлення 2 і 3 розділи.  

Коли ми говоримо про ті сім церков, про які писав Іван, дозвольте мені вам задати питання:" Щоб ви сказали про вашу церкву?" Щоб ви сказали, якби я попросив вас: «Розкажіть будь ласка про вашу церкву»? Цікаво, щоб люди сказали б про вашу церкви. Цікаво було б почути не тільки вашу думку, а й думку сторонніх людей, не зовсім близьких або навіть і далеких від вашої церкви. Але знаєте що в цьому випадку, напевно, найбільше нас має цікавити? Це не наша особиста думка про церкву, не думка інших людей, але думка самого Господа. А щоб Він сказав про мою церкву? 

Давайте подивимося, що Господь наказав був, говорячи до церкви в Ефесі, про яку ми читаємо у 2 розділі книги Об'явлення з 1 по 7 вірш, це перша церква, про яку згадує апостол Іван: «До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих: 2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. 3 І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. 4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. 6 Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу. 7 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім».

При вивченні цього тексту важливо звернути увагу на наступні якості: По-перше, якості Христа, які ми тут читаємо в описі, як правило ці якості Христа є вирішальними, цілющими для тієї або іншої церкви. По-друге, це гідності церкви і, на жаль, доводиться говорити і про недоліки. Отже, давайте подивимося з вами далі.

Історичний фон. По-перше, потрібно відзначити, що Ефес був столицею Азії. У 27 році до Різдва Кесар ​​Август визначив його статус, і місто служило, як головний торговельний і політичний центр. Це було перше з числа міст, згаданих в списку книги Об’явлення. Іншою причиною для відзначення цього міста є те, що відповідно до традиції апостол Іван провів залишок свого життя в Ефесі. Ефес у відповідності з різними джерелами мав населення від 200 до 500 тисяч людей і був політичним, економічним і релігійним центром. Місто було четвертим за величиною в імперії, воно було відкрите для сполучень по морю і сухопутним шляхом. Перебуваючи в серці  перехрестя доріг, місто насолоджувалося своїм багатством, впливом і процвітанням. Правителі республіки змагалися в архітектурному благоустрою міста. Зовнішній порт був з'єднаний з річкою Кайстр, яка простягалася через рівнину на північ від міста. Порт був досить великий і глибокий завдяки постійному очищенні мулу. Ефес мав культ Артеміди, Діани і основний храм вважався одним з семи чудес світу. Спочатку, то був процвітаючий морський порт, але мул, принесений річкою засмічував затоку. Постійні зусилля по очищенню русла зберігали деякі канали відкритими, але порт ставав все більш і більш важкодоступним, через це поступово втрачав свою важливість. Але місто мало і сухопутні шляхи сполучення, така комбінація сухопутного і морського сполучення робило його впливовим торговим центром Малої Азії. Мандрівники, що висадилися в порту піднімалися в місто по широкій, майже в 10 метрів алеї, прикрашеної колонами. Місто славилося своїм поклонінням Артеміді ідентичній римській богині Діані, її храм був, як я вже згадав, одним з семи чудес світу: 130 м в довжину і 67 завширшки, був оточений 120 колонами подарованими імператором. І хоча статуя Артеміди не була привабливою, була найбільш сакральним і фанатичним об'єктом поклоніння. Злочинці знаходили там притулок, а повії вважалися служницями храму. 

Які ж якості Христа тут ми знаходимо ? «Той, Хто тримає сім зір» , перше, «Хто ходить серед семи свічників золотих, Хто знає всі справи». Слово "тримає", це не просто "має", а "міцно тримає сім зірок", говорить про владу Христа. Швидше за все, сім зірок це збірний образ церкви в загальному. «Хто ходить серед семи свічників золотих», це вказівка ​​на Левіт 26 розділ 12 вірш, де сказано «буду ходити серед вас», це говорило про Божу присутність, Боже перебування, Його близьке і безпосереднє знаходження серед свого народу. Це символ любові і Його присутності, знання, повне і все захоплююче знання, це те, що повинно було допомогти. 

Що ж ми знаємо про досягнення церкви? Це важка робота, терпіння, «не терпиш розпусних, випробував, тих, що говорять про себе як про апостолів, знайшов що вони брехуни, маєш терпіння, переносиш за ім'я Моє і не знемігся». Я скажу що це довгий список з 9 характеристик, які напевно кожен з нас хотів би почути на свою власну адресу. Ну хто не хотів би отримати визнання за важку роботу, терпіння, за готовність терпіти і відкинути розпусне, за служіння во славу Божого ім'я та за те, що не знемагають? 

Але, на жаль, у посланні до цієї церкві було одне велике зауваження. Настільки велике, що воно перекреслює всі ті 9 характеристик, які говорять про гідності церкви. Це була Церква без любові. Можливо, ця церква просто втратила цю любов серед боротьби і протистояння псевдовченням. Тут є контраст зауваження, «Але маю на тебе». 

Що з себе представляла любов, і чому ця характеристика настільки важлива, що вона є критичною для життя церкви і відсутність цієї любові перекреслює всі інші досягнення або гідності? Ну все дуже просто, в посланні до Колосян 3:14 ми читаємо про те, що «любов, що вона союз досконалості!». Також 13 розділ 1 послання до Коринтян розкаже нам що без любові ніщо на нашій Землі не має сенсу. Цікаво, що любов, це наша найсильніша і переконлива проповідь. В Євангелії від Івана, Христос сказав що світ увірує «як будете мати любов між собою». І тут, є деякий іспит, іспит, який повинен допомогти нам перевірити, чи маємо ми цю любов, чи ні. Перше послання Івана 4 розділ з 7 по 8 вірш: «Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! 8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!»

Які практичні висновки ми можемо зробити для себе? Яке застосування ? По-перше, "згадай", говорить Іван. У єврейських текстах "згадати" це не відновити в пам'яті щось забуте, а «згадати» це значить зробити якісь певні кроки. Коли ми читаємо про дні потопу «І згадав Бог про Ноя», це не те що Бог забув його на якийсь період, а потім раптом згадав, а ось же Ной, ледве не забув про нього, ні. "Згадати" - це означало щось зробити, тому "згадай", це заклик до певних дій.

 "Покайся", це кардинальний поворот на 180 градусів, це зміна в житті. «Вчинки давніші роби», виявляється що як місту, для того щоб існувати треба було постійно вичерпувати мул, видаляти бруд, який приносила річка для того, щоб місто могло жити, так і ми виявляється, повинні старанно, постійно працювати, творячи цю любов, бо вона не з'явиться сама собою. Саме відсутність любові, охолодження, байдужість, ось вони можуть з'явитися самі собою.

«Вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця», тут є серйозне попередження для кожного з нас, щоб по-справжньому працювати. «Переможцеві дам їсти від дерева життя», благословення для тих, хто здобуде перемогу, хто проявить цю любов.

І ось висновок, який напрошується це, любов до Бога, люби як Бог любить людей. Наша любов до Бога повинна виражатися до нашого ближнього, з яким ми зустрічаємося кожного дня.

Ми продовжуємо далі наш огляд, на жаль, час не дозволить нам зупинитися на всіх семи церквах, але ми затримаємо нашу увагу на трьох з них. Отже, перша, на яку ми подивилися, це Ефеська церква, перша церква, яка згадується в списку 7 церков. 

Дозвольте мені задати Вам ще одне питання: «Як впізнати живого християнина?»  Що буде говорити про нього, що він живий? Якщо моє запитання вас спантеличило, дозвольте мені перефразувати. «Як впізнати мертвого християнина?» Що говорить про те, що християнин духовно мертвий, і якщо вже бути зовсім практичним, і як можна було б додати життя, безпосередньо вашій церкві? 

Спробуємо відповісти на ці питання, і я пропоную, щоб ми разом подивилися з вами послання до церкви в Сардах, про яку записано в 3 розділі з 1 вірша по 6 « А до Ангола Церкви в Сардах напиши: "Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий. 2 Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3 Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду. 4 Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони. 5 Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами. 6 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!»

Отже, давайте подивимося, що ми можемо дізнатися про цю церкву, церкву в Сардах. Сарди не були винятком з числа інших міст і використовували своє місце розташування для торгівлі. Сарди домінували в регіоні на річці Герм, сучасна річка Гібіс, яка була найширшою і найбільш родючою і всіх річок Малої Азії, була легенда, що багатство міста прийшло завдяки річці. Місто зберігало торговий і стратегічний шлях від Егейських островів і входу на півострів. Маленький перешийок на півдні був єдиним входом в місто, він був крутим, важким і звивистим, що робило місто практично неприступним. З іншого боку, у міста була гладенька, кам'яниста, майже перпендикулярна скеля, яка височіла над долиною майже на 500 м. Той, хто контролював Сарди, володів всією Лідією. Неприступність міста вселяла безпечність в її жителів, через цю безпечності, місто було двічі підкорено. Крез цар Лідії в 549 році до Різдва Христового після невдалого походу проти Кіра царя перського повернувся в Сарди, щоб відновити сили. Сарди були обложені, але Крез відчував себе повністю захищеним в неприступному місті і смакував легку перемогу над армією Кіра, яка розташувалася серед каменів нижнього міста, і являла собою легку здобич. Але вночі перси пробралися по скелі, яку взагалі ніхто не охороняв. Було досить навіть дитини, щоб захистити цю ділянку міста. Цікаво, що історія таки нічому не навчила Сарди. 

Другий раз місто було завойоване Антиохом Великим в 195 році до Різдва Христового. Загін скелелазів з Криту піднявся по-іншому скелястому маршруту і захопив місто. Жителі у своїй безпечності не охороняли місто, будучи впевнені в його безпеці з того боку. Зруйноване в 17 році після Різдва місто, отримало допомогу від Теберія, в честь якого і був зведений храм. Перед римськими імператорами Акрополь більше не уявляв стратегічної важливості і став частиною історії.

Які ж якості Христа ми тут знаходимо? По-перше, це «Той, Хто має сім Божих духів і сім зір», і «Той, Хто знає діла твої». «Той, Хто має сім Божих духів», швидше за все, мова йде про Духа Святого, паралель між уривком з книги Захарій 4 розділ з 1 по 10 вірш або Івана 15:26 говорить про сходження Духа від Христа. «Сім очей» з Захарій 4 розділ 10 вірш ідентично книзі Об’явлення 5 розділ 6 вірш, і кажуть про Боже всезнання. "Сім світильників" з книги, знову-такі ж, Захарій 4 розділ 2 вірш і «сім світильників» книги Об’явлення, вказує на Духа Святого. «Має сім зір», як я вже сказав це не просто має, а «міцно тримає сім зір», говорить про владу Христа. Швидше за все, «сім зір», це збірний образ церкви. «Я знаю діла твої» це церква, яка була на вид як жива, але зсередини духовно мертва, потребувала духа життя, і яка спала і потребувала того, щоб її світильник горів як повинно, у Христі мала все необхідне.

Отже, характеристики цієї церкви: «Та ти маєш і в Сардах кілька імен», це говорить про те, що в церкві були не віруючі люди, номінальні віруючі, які видавали себе за християн, але не були спасенними. Ім'я або репутація церкви говорила що вони живі, спасенні, а насправді вони були духовно мертві. Як і сказано «ніби живий, а ти мертвий», зовнішня діяльність церкви говорила про те, що вони спасенні і живі віруючі, а всередині вони були духовно мертві.

Життя церкви було в минулому, як той Акрополь, який колись виконував свою стратегічну роль, а тепер лише став частиною історії. Життя церкви занурилася в глибокий сон, але в цій церкві була ще надія. Ми читаємо «Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм». Це грецьке слово " закінченими" говорить не про те, що нібито вся робота не закінчена, але той суворий тон, який Христос застосовує, говорить про те, що та робота, те служіння, яке здійснювала церква не було належної якості.

 Висновок, який слід було зробити: «Будь чуйний», покажи себе не сплячим (бадьорим) , ще означає "прокинься і постійно стеж".

Цей заклик був дуже актуальним з досвіду міста. Гіркий досвід з історії міста повинен був навчити їх бути пильним. В обох випадках через їх не пильності, не бадьорості, через їх самовпевненість і таке занурення в сон, вони не були здатні захистити місто. Якби тоді хоч трохи пильності було б проявлено, то місто не було б завойованим. «Та решту зміцняй, що мають померти», в церкві були ті, в кого ще жевріло життя і вони потребували того, щоб їх зміцнили. «Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув», як я вже говорив єврейська форма заклику згадати, це заклик до дії, це коли очікується, що щось буде зроблено. 

Потрібно було пам'ятати те Євангеліє, про яке вони чули, наприклад як апостол Павло пише (у 1 посланні до Коринтян 15 розділ з 1 вірша), що повинен нагадати Євангеліє: «Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, 2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. 3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, 4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням».

 " Будь чуйний" - це наступне слово, яке Христос через Івана адресує цій церкві, тобто спостерігай, охороняй, звертай увагу і покайся. Та зміна, яка повинна була б відбутися в їх поведінці, повинна була б висловитися в конкретних діях. І серйозне попередження «А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду», повинно було нагадувати жителям міста про їх трагічну історію, як вони через свою безпечність були захоплені зненацька.  

Але є і позитивні якості, гідності церкви, про які ми читаємо, сказано «Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили», не забруднили, не замастили. 

В Сардах вважалося непристойним поклонятися богам в брудній або забрудненій одежі, це означає що вони не споганили свої совість і життя, вони не брали участь в гріховних справах. Про них сказано, що «і в білій одежі зі Мною ходитимуть, бо гідні вони». І тут, даються цій церкві обітниці, ось як ми читаємо: «Переможець зодягнеться в білу одежу». Це може означати чистоту, перемогу, славу, світло, освячення і праведність, і обіцянку воскресіння, і нове життя, і обіцянку вічного життя: «а ймення його Я не змию із книги життя». І останнє: « і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами». Отже, пильнуйте та перемагайте.

Але ми рухаємося з вами далі, і дозвольте знову поставити вам кілька запитань. Що б ви визначили як найголовніше у вашій церкві, щось без чого ваша церква не може жити? А що б ви назвали другорядним, цілком те без чого будь-яка церква і ваша в тому числі може обійтися? Скажіть будь ласка, а чого, як вам здається не вистачає у вашій церкві? Сьогодні ми у завершенні нашої лекції подивимося на церкву  у Лаодикії, урок з якої ми можемо витягти для себе і, можливо, побачимо що те, чого не вистачало тій церкві, потрібно і нам.

Отже, я пропоную звернутись до книги Об’явлення 3 розділ, я буду читати з 14 вірша, 3:14 «І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: 15 Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... 17 Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. 19 Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! 20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. 21 Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. 22 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!». 

Отже, давайте подивимося з вами на історичне тло цієї церкви. Існування міста залежало від води, яка надходила по акведуках. Ієраполіс, розташований у 9ти кілометрах від Лаодикії, був відомий своїми гарячими джерелами. Колоси, у 17ти кілометрах на схід, були відомі своєю чистою холодною водою. Місто було дуже багате і не мало потреб, пишалося своїми досягненнями і фінансовою незалежністю, і було схожим на Рим, поглинений матеріалізмом. Після землетрусу в 60 році після Різдва відмовилося від допомоги імператора і за свій власний рахунок відбудувало все. Було відоме особливою породою чорних овець і школою медицини. Текстиль, комерція і медицина принесли процвітання місту, як пише доктор Томас. Лаодикія, коли вперше була заснована, розташовувалася на довгому підковоподібному пагорбі між вузькою долиною і невеликою річкою Асопус на захід і Кадмус на схід, які впадали в Лікус. На початку, цієї води було достатньо, але в міру того, як місто росло, воно стикалося з проблемою нестачі води. Місто було знамените своєю чорною, блискучою шерстю, медична школа стала місцем паломництва і привертала людей зі всієї Азії. Це було місто-банк, яке було знамените своїм багатством.

Які якості Христа ми знаходимо? Перше, що Христос, ми читаємо «Свідок вірний і правдивий». Якості, якими церква в Лаодикії не володіла: вірність і істинність. Це те, чого не вистачало лаодикійській церкві. «Початок Божого», будь ласка пам'ятайте, як ми говорили в попередній лекції, що Христос не був початком, як ніби Він колись був створений. Це не говорить про створення Христа, як вчать деякі єретики, а про те, що Христос є початком, з якого все почало існувати. Цей гностичний обман і неправильне уявлення про Христа, можливо, послужило причиною духовного охолодження, ті псевдовчення, неправильне уявлення, яке церква сприйняла про Христа, послужили їй у тому, що вона стала такою духовно холодною.

І далі, «Я знаю діла твої», і якщо хтось інший може і не знати справжньої суті речей, то Бог знає абсолютно все і повністю. 

Отже, самооцінка церкви. Цікаво, що ми читаємо про неї, як вони кажуть « Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого». Але це, що стосується самооцінки церкви, а подивіться як її оцінює Господь: « Якби то холодний чи гарячий ти був!», як вода в Лаодикії. Та якість води, яка відрізнялася від тієї, що в Колосах і Іераплолісі, де одна була гарячою і цілющою, а інша прохолодна і приємна, вода, яка приходила в Лаодикію по акведукам, з одного боку остигала і ставала вже непридатною для медичних процедур, а з іншого боку нагрівалася і була неприємною на смак, і викликала блювотний рефлекс і бажання виплюнути таку воду. Ми читаємо про те, що «викинути тебе», дослівно «виплюну», ти гідний жалю, говорить Христос. Ось такий жалюгідний стан церкви в Лаодикії. Цікаво те, що ця церква була сліпою, це при тому, що в цій церкві знаходилася школа медицини і багато хто з лаодикійців спостерігали тих сліпих або погано зрячих, які приходили і навпомацки, трималися за стіни міста або за стіни будинків, бродили по цих вуличках шукаючи свого лікаря. У подібному ж стані перебувала, тільки духовному, і сама церква. Вона не бачила, що не була зрячою тому, що не мала живих стосунків з Христом. Плюс "голою", це при тому, що в Лаодикії постійно працювало і було налагоджено виробництво текстилю, особливо чорної матерії і вовни, здавалося б, вони прекрасно розуміли, що таке одяг, вміли робити цей одяг і повинні були бути багатим одягом, але це тільки з матеріальної точки зору, а в духовному сенсі, вони виявилися жебраками, голими.

І найбільша проблема церкви у тому, що вони не мали особистих або близьких відносин з Ісусом Христом. Той уривок, який часто використовується для євангелізації, коли Христос стоїть біля чийогось серця і стукає в двері цього серця, насправді говорили про стан самої церкви, тому що ця церква була без Христа і Христос виявився за межами цієї церкви. 

Що ж Господь пропонує практично зробити або зробити? Які практичні висновки? Купити золото, придбати справжню цінність. Знаєте, сьогодні ми живемо в світі підробок, де речі малозначні або взагалі нічого не значущі, видаються як потрібні, необхідні, життєво необхідні, без яких ми не можемо обійтися. І так легко з поля зору втратити справжню цінність. «Купити в Мене золота», дійсно справжнє, цінне, що не проходить, те, що буде мати вагу не тільки сьогодні, тут і зараз, але і пізніше у вічності. Далі «купити і білу одежу», «і білу одежу, щоб зодягтися», справжні праведність і характер. Швидше за все, це малося на увазі, це той вид, дійсно зовнішній вигляд, який заслуговував схвалення і очну мазь, як засіб лікування для правильного світосприйняття, для правильного уявлення, бачення цього світу. 

Отже, ми читаємо, про ті багатства, які повинна була придбати церква. Висновок: здобувай Боже багатство. Нехай Господь і вас благословить бути багатими в Слові Божому, багатіти добрими справами, завжди досягати успіху в Господніх речей і славити Бога своїм життям. Я вдячний за вашу увагу і нехай Господь благословить вас!