Конспект лекції 1.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми починаємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». Давайте подивимося з вами, що значить сама назва. Систематичне богослов’я, або теологія, походить від трьох грецьких слів: теос – Бог і логос – наука, тобто наука про Бога; а наступне слово сінестано значить ставити разом. Іншими словами – це систематизовані знання про Бога.

Я бажав би звернути Вашу увагу на декілька наступних визначень. Давайте подивимося перше з них. Ось як його дає Чафер: «Систематичне богослов’я може бути визначене як зібрання науково впорядкованих і представлених фактів про Бога та Його роботу будь-якого походження». Зверніть увагу: будь-якого походження. Якщо ми з вами подивимося інше визначення, воно кардинально відрізняється від першого. Чим саме? Тут дає визначення Чарльз Ходж: «Наука фактів, божественне одкровення про природу Бога, нашого відношення до Нього як Його творіння, як грішників, викуплених Ним. Всі ці факти, потрібно відзначити, взяті з Біблії». Помітьте: взяті з Біблії. Отже, чи можемо ми, кажучи про систематичне богослов’я, звертатися лиш до Священного Писання або чи можемо ми звертатися крім Біблії до інших джерел? Цікаво, що пропонує у своєму визначенні систематичного богослов’я Еріксон, наступне визначення: «Предмет, який ставить метою представити вчення християнської віри, що ґрунтується переважно на Писанні, описаний сучасною мовою та вміщений у культурне середовище так, що він співвідноситься з повсякденними життєвими питаннями». Отже, тут ми бачимо свого роду компроміс, який пропонується у цьому визначенні систематичного богослов’я.

І якщо ми подивимося далі, то Міллард Еріксон пропонує п’ять складових гарного систематичного богослов’я. По-перше, воно повинно бути біблійним. Якщо богослов’я не буде ґрунтуватися на Священному Писанні, Біблії, слові Божому, то відповідно це богослов’я перестає бути взагалі християнським. Тобто Біблія як Священне Писання – пріоритет для нас.

Наступне – це систематичне уявлення знань. Якщо ми кажемо про знання, то воно може бути розрізненим, необ’єднаним та незгрупованим, але у цьому випадку, що нас цікавить саме систематизоване, згруповане, якщо бажаєте, вибудуване на поличках, як книги, знання.

Наступне – це співвідносним з культурою, як пише Міллард Еріксон, процесом пізнання, яке виходить з пізнання про світ, психологію, філософію та історію. Тобто у цьому випадку ми використовуємо ті знання, загальні одкровення, які Бог дав про Себе в історії людства, у науках, у психології, у філософії та в інших наукових джерелах, які не суперечать Священному Писанню.

Воно також повинно бути сучасним. Сьогоднішній християнин стикається з викликами, з якими не стикалося попереднє або попереднього століття покоління. Сьогодні ми повинні відповісти на питання, які відчуває, переживає наше сучасне суспільство. І богослов’я покликане дати свіжі відповіді на ці виклики, з якими ми сьогодні стикаємося. Зрозумійте правильно: біблійна істина не змінюється, вона залишається постійною, незмінною та вічною. Але змінюється людина, змінюються труднощі, випробування, питання, які піднімає людство, та змінюються виклики. І на всі ці виклики сучасності систематичне богослов’я повинно дати свою відповідь.

Також християнське богослов’я, систематичне богослов’я повинно бути практичним. Наша задача не тільки розширювати наші пізнання, наші ментальні здібності, але також змінювати серце. Якщо богослов’я торкається лише нашого розуму і залишає серце незайманим, таке систематичне богослов’я не буде практичним.

Моє бажання та моя молитва за кожного, хто буде дивитися та слухати це відео, щоб Бог благословив Вас, і Ви не тільки розширили свої пізнання про Бога, але також, щоб Дух Святий торкнувся Вашого серця і змінив би Вашу поведінку та щоденне ходіння з Богом. Нехай Господь благословить Вас у цьому!

Давайте подивимося з Вами далі. Є кілька подібних до систематичного богослов’я предметів, які нагадують його, але все таки відрізняються від нього. І перше, на який я бажав би звернути Вашу увагу – це історичне богослов’я. Історичне богослов’я займається вивченням систематичного біблійного та наукового знання про Бога протягом історії: як розвивалася християнська доктрина, як вона зародилася, що привело до її виникнення та яким чином вона сформувалася. На всі ці питання відповідає історичне богослов’я. Воно повинно дати відповідь на те як доктрина формувалася протягом століть. Дуже показовою у цьому випадку буде христологія – предмет, який вивчає вчення про Ісуса Христа. Кілька соборів, перші чотири вселенських, сформували наше вчення або уяву про Ісуса Христа, про Його дві природи, які існують нероздільно. Ця консервативна позиція була сформована на Халкідонському соборі, але ми можемо прослідкувати як від собору до собору це вчення формувалося, досягнувши тієї форми, того стану, в якому ми його сьогодні знаємо. Отже, це історичне богослов’я.

Наступне – це біблійне богослов’я. Біблійне богослов’я займається вивченням окремо взятої істини в одного з біблійних авторів або в одному з Заповітів. Біблійне богослов’я може бути новозавітним та старозавітним. Наприклад, це може бути богослов’я або вчення Мойсея про суботу або новозавітне біблійне богослов’я Павла про спасіння, або може вчення апостола Івана про останні події у книзі Об’явлення. Таке богослов’я  націлене на певного біблійного автора або на певну біблійну книгу.

Наступне – це догматичне богослов’я. Догматичне богослов’я – це позиція поглядів певної церкви, деномінації або віровчення якоїсь групи, яка сформувалася. У цьому випадку догматичне богослов’я відрізняється від систематичного тим, що це закрита система вірувань, яка ставить за мету донести догму: так ми віримо, так ми вважаємо. Якщо догматичне богослов’я відкрите до інших, припустимо, поглядів, іншої аргументації, воно може оскаржувати або спростовувати такі погляди, але не погоджуватися та не приймати дану позицію. На відміну від догматичного богослов’я, яке незмінне, не піддається будь-яким змінам, переосмисленням, та стоїть перед певною догмою, систематичне богослов’я відкрите до питань, деяких змін та може змінюватися. Як приклад, ми можемо навести догматичне богослов’я католицької церкви про хрещення немовлят. Це богослов’я твердо вірить у спасіння дітей, у їхнє хрещення, тоді як ми візьмемо баптистське догматичне богослов’я, яке вірить про хрещення у повному віці, це дві різні позиції. Обидві ці догми відкриті для дискусії, але вони залишаються незмінними. Тоді як систематичне богослов’я відкрите для питань, приймає питання, аналізує питання, і я очікую, що наші студенти будуть відкриті до дискусій, осмислення, аналізу, зіставлення своїх переконань, тобто своїх систематичних знань зі Священним Писанням та готовність порівнювати, зіставляти. І якщо потрібно, якщо здається так, що Ваші переконання не будуть відповідати Священному Писанню, здоровим доктринам, як і кожен з нас може помилятися, і ніхто не застрахований від оман, тому ми повинні бути відкриті до переосмислення та аналізу.

Наступне, на що бажав би звернути Вашу увагу – це важливість предмета. Кажучи про систематичне богослов’я, хочеться підкреслити його важливість, а саме – це необхідність для спасіння та освячення. Коли ми читаємо у Священному Писанні питання того в’язничного сторожа у Филипах, який вражений землетрусом питає у апостола Павла: «Що треба робити мені, щоб спастися?», на що він почув просту та однозначну відповідь: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім». Здавалося б це досить просте, можливо, навіть нехитре пояснення вчення про спасіння. Але давайте подивимося його уважно: «Віруй». Що таке віра? Що становить собою віра? Віра в Кого? В Господа. В Якого Господа? Якими якостями характеру володіє цей Господь? Чому цей Господь може спасати і спасати тільки по вірі? Чому «будеш спасенний» не тільки ти, але й «твій дім». Як бачите, це, на перший погляд, таке просте і, як здавалося, таке нехитре твердження викликає стільки питань, за якими стоїть систематично впорядковане знання про Бога, світ та спасіння. Ми, як бачите, торкнулися одразу двох, а то й трьох доктрин. Отже, систематичне богослов’я потрібно нам для спасіння, щоб ми, маючи правильне уявлення про Бога, про людину та спасіння, могли б осягнути цю істину.

Наступне – це основа для здорового вчення та проповіді. Будь-яка конструкція, будівля, будова потребує солідного, стабільного, надійного фундаменту. І якщо така будівля або конструкція не має такого фундаменту, вона приречена. Так само приречений і кожен християнин, який не має твердої підстави своїх переконань. Згадайте притчу про сіяча, яку розповідав наш Господь і Спаситель: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна,.. другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була, а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, посохли». Так і наша християнська віра повинна мати тверде підґрунтя – систематизовані знання у вченні та уяві про Бога. Якщо такого підґрунтя у нас не буде, якщо ми не будемо мати такої віри, ми не захищені перед будь-яким видом вчення, перед будь-яким натиском обставин. Але лиш солідне глибоке знання, систематизоване знання з Біблії про Бога і гарантує нам стабільність та витривалість, здорове вчення та правильну проповідь.

Це також захист від лжевчень. Цікаво те, що справедливе твердження Еклезіяста, який сказав, що «немає нічого нового під сонцем». Те, що ми думаємо, що це є нове, насправді вже колись було. І по суті те, з чим ми сьогодні стикаємося, може бути стародавня омана, яка була відкинута ще отцями церкви. І знання, систематизоване знання систематичного богослов’я та історичного богослов’я, зокрема допомагає нам відкинути подібні омани. Коли ми стикаємося з чимось дивним, що можемо почути у проповіді, щось таке, що каже наш друг, та розуміємо, що воно не зовсім відповідає істині. І знаючи, оперуючи цими систематичними знаннями, володіючи пізнаннями історичного богослов’я, ми можемо сказати: «Ну, так. Ти знаєш, точно так вважав єретик Маркіон у другому столітті. Якщо ти не бажаєш, щоб тебе судили як його, то краще покайся». Отже, це захист від лжевчень.

Як основа світогляду. Цікаво те, що систематичне богослов’я формує нашу життєву позицію. Маючи певне уявлення про Бога, про себе, про оточуючий нас світ у відповідності з цим світоглядом ми діємо. І якщо цей світогляд буде правильним, відповідно наша поведінка та вчинки будуть правильними, ми будемо вести себе адекватно; і якщо наш світогляд схильний до помилок та оман відповідно. Тому кожен з нас потребує систематичного богослов’я, якщо бажаєте, не тільки пастор або проповідник, який виходить на кафедру, не тільки євангеліст, що проголошує слово Боже, не тільки місіонер, який відправляється у далеку країну для проповіді Євангелія, але навіть проста домогосподарка, звичайний співробітник офісу або бувалий роботяга. Кожен з нас потребує систематичного богослов’я для того, щоб мати свого роду правильні окуляри, правильне уявлення про світ, в якому ми живемо.

Отже, систематизація знань – це останнє, про що я бажав би казати, кажучи про важливість предмету «Систематичне богослов’я». Кожен з нас володіє певними пізнаннями, але справа у тому, що ці знання можуть бути розрізненими та не поєднаними разом. Це свого роду якісь шматочки, не побудовані у систему. Іноді, коли хтось з моїх студентів робить заяву, я запитую: «Ну, добре! Якщо ти приймаєш позицію А, ти розумієш, що це приводить до Бе і як наслідок до Це. Чи готовий ти прийняти Це? Багато студентів відмовляється: «Ні-ні, я такого ніколи не вважав та не вважаю і не бажаю вважати». Але виявляється, якщо ти збудуєш систему, починаючи від А до Бе і Це, то автоматично приходиш до цього висновку. Ось чим корисне систематичне богослов’я, яке дає нам ну, якщо бажаєте, взяти купу книг, які повалені просто на підлогу, і допомагає нам розставити їх по поличках. У цьому і задача систематичного богослов’я. Отже, необхідність для спасіння та освячення, основа для здорового вчення та проповіді, захист від лжевчень, основа нашого світогляду та систематизація знань.

Наступне, на що нам необхідно звернути увагу, це зовнішні фактори, які впливають на систематичне богослов’я. Воно піддається дії церковної традиції. Справа у тому, що у православній та католицькій традиції систематичне богослов’я підпорядковується традиції: вірування отців, догми, які сформувалися в історії, практика, яка була прийнята цими деномінаціями, підпорядковує собі систематичне богослов’я. Саме через призму традиції та історії сприймається систематичне богослов’я: ми робимо так, як робили наші батьки. З одного боку, традиція – це добре, вона в якійсь мірі оберігає нас від помилок, навчає нас з досвіду наших прабатьків, але, з іншого боку, як сказав Лютер, «ми можемо приймати тільки ту традицію, яка не суперечить Священному Писанню». І у всякому разі ми не повинні підпорядковувати систематичне богослов’я традиції. Давайте зробимо навпаки та дозволимо систематичному богослов’ю, або навіть більше – Біблії, аналізувати традицію. Чи відповідає наша практика, прийнята традиція Священному Писанню? Якщо так, подяка Богу, якщо ні, така традиція неприйнятна.

Ще один фактор, про який потрібно порозмовляти – це вплив розуму. Справа у тому, що з розвитком сучасної науки та останніх відкриттів, все більше і більше сучасна людина намагається підпорядкувати систематичне богослов’я та Біблію науці або розуму. А що каже Священне Писання про наш розум? Ми читаємо, що у Біблії сказано, що «людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?». А у посланні до Римлян апостол Павло каже: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений». Подумайте тільки: сьогоднішня людина з переверненим розумом намагається підпорядкувати собі не тільки богослов’я, але й саму Біблію. Чи правильно це? Думаю, що ні. Всякий раз, коли так звані розумні наукові досягнення спростовують Біблію, суперечать Біблії, доводять неістинність Біблії, ми не повинні приймати такі знання. Знання протягом людської історії змінювалися, відкидалися, спростовувалися, одна теорія змінювала іншу, доводячи свою неспроможність або недостовірність, або неправдивість. А Біблія протягом всієї людської історії залишається вірною, правдивою та істинною. Так чи повинні ми підпорядковувати Біблію розуму, про який ми вже сказали, гріховному та зіпсованому або Біблія повинна контролювати наш розум? Думаю, що останнє буде справедливим: саме Біблія повинна підпорядковувати собі наш розум. Але у Біблії ми зустрічаємося з речами, які є нелогічними, надприродними, та які, на жаль, наш розум пояснити не може. Але нехай це нас не лякає, тому що і Сам Бог виходить за межі нашого розуму! Хіба ми можемо Його вмістити у наше розуміння? Звичайно, ні! Але ми Його приймаємо вірою. Давайте будемо з тією ж вірою, як ми приймаємо Бога, приймати і Його істинне слово, та будувати нашу богословську систему відповідно з вірою у Священне Писання, а не у наше покладання на людський розум.

Наступне, на що нам також потрібно звернути увагу – це закони природи. Це ще один з факторів, якому намагаються підпорядкувати Біблію. Ну, дива, вони виходять за межі розуміння. І у цьому випадку, коли вчені стикаються з так званими дивами, вони іменують їх міфами, відкидаючи їх як неістинні, приписуючи їх античним, архаїчним, нерозвиненим, неосвіченим людям Біблії. Чи можна таке робити? Думаю, що ні. Тим більше, що наше систематичне богослов’я не повинно будуватися з цієї позиції. Як я вже сказав, і Сам Бог, і ті дива, які Він творить на сторінках Священного Писання вони виходять за межі нашого розуміння, за межі природних законів. Ну як ми можемо пояснити зупинку сонця? Як ми можемо пояснити, що сокира, про яку ми читаємо у пророка Єлисея, була на дні, але спливла? Як можемо ми пояснити яким чином за ударом посоху Мойсея у Червоного моря води розступилися? А як можемо ми пояснити воскресіння мертвих? У цьому випадку все, про що я сказав, природно суперечить законам природи. Але Бог, Який створив ці законі, керує ними. І так, є речі, які ми з вами не можемо логічно пояснити або довести, але тим не менше це не повинно зупиняти нас від сприйняття істини. Отже, у тому випадку, де наша свідомість, наш розум досягає своїх меж, наступний крок ми робимо по вірі, довіряючи Богу та Його слову. Отже, саме з таким підходом повинно будуватися наше систематичне богослов’я.

І наступне – це досвід: «я це пережив», «я це відчув». Дуже часто люди емоційні піддають систематичне богослов’я та Священне Писання, доктрини, вчення Біблії своєму досвіду: «ну я ж це пережив, я ж це відчув, значить це вірно, значить так правильно». Але я не думаю, що у цьому випадку наші почуття, наш досвід повинні брати верх над нашим вченням, Священним Писанням та розумінням Священного Писання. Систематичне богослов’я не повинно підпорядковуватися нашому досвіду, але навпаки з позиції Священного Писання ми повинні аналізувати наш досвід, ми повинні питати себе: «А чи вірно те, що я відчуваю? А чи правильно я відчуваю?». І чи можуть наші почуття брати верх над Священним Писанням? Відповідь: на мій погляд – ні!

Дозвольте мені ще поставити наступне питання: як Ви думаєте, чи може людина невіруюча бути богословом? Коли це питання озвучуєш аудиторії, як правило мої студенти діляться на два табори: одні вважають так, чому б ні, а інші категорично заперечують та кажуть: «У жодному разі, звичайно ні!». Дозвольте мені процитувати з наших нотаток: «Людина невіруюча здатна вивчати та розуміти почасти факти про Бога, але не здатна осягнути Бога, в смислі встановити особисті взаємини з Богом». І більше того не може застосовувати на практиці отримані нею знання. Іншими словами я очікую, що богослов – це не тільки людина, яка має знання, але це та людина, яка практикує свою віру, людина, яка має особисті взаємини з Богом. Отже, це важлива складова, про яку потрібно сказати, коли ми кажемо про систематичне богослов’я.

Ви пам’ятаєте, з чого ми починали? Ми подивилися на два кардинально протилежних визначення систематичного богослов’я: тільки на Біблії і на Біблії та на інших джерелах. Давайте подивимося з Вами на це питання глибше: яким же чином повинно будуватися або розвиватися наше систематичне богослов’я.

Перше, з чого ми повинні почати, це екзегетично виведене біблійне богослов’я. Екзегетика – це наука, яка використовує закони герменевтики для тлумачення тексту. Це грецьке слово, яке означає виводити з – екзегезо. У цьому випадку ми повинні, аналізуючи граматику оригінальних мов, грецької та єврейської, у контексті, вивчаючи Священне Писання, його оточення, розуміти ті факти, про які воно каже, виходячи з фактів, сформованих у біблійному вченні.

Наступне – це  інтерпретація біблійних авторів протягом історії. Коли ми беремо пророків, які жили у певну епоху, коли ми кажемо про авторів біблійних книг, які жили у певний період та складаємо знання на підставі цього періоду.

Наступне – це систематизація або групування. У цьому випадку, коли ми кажемо про систематизацію, дозвольте мені процитувати з наших заміток: «Послідовність, що має на увазі відсутність протиріч, співвідносність має на увазі, що окремі частини були правильно зібрані в єдине ціле. Таким чином  система покриває та пояснює всі найбільш важливі частини і представляє повну картину. І останнє – актуальна, тому що стосується життєвого досвіду». Саме таким повинно бути наше систематичне богослов’я: по-перше, екзегетично виведене з біблійного тексту, проаналізоване у біблійних авторів у певному історичному проміжку, а далі – правильно систематизоване.

Коли ми кажемо про систематичне богослов’я, як правило, нараховуємо наступні розділи: це пролегоменон, або так званий вступ, де ми кажемо про принципи та підходи розуміння систематичного богослов’я. Наступний – це бібліологія, вчення про Священне Писання. Богослов’я або так званий theology proper, що включає в себе вчення про Бога. Наступним, як правило, йде христологія – це вчення про Ісуса Христа. Потім пневматологія – вчення про Дух Святий. Ангелологія – відповідно вчення про ангелів та демонів. І антропологія – вчення про людину. Хамартіологія – це грецьке слово, яке означає вчення хамартія про гріх. Сотеріологія – вчення про спасіння, грецьке слово сотеріо – спасати. Екклесіологія – вчення про церкву Ісуса Христа, екклесія також грецьке слово. І есхатологія, есхато – знову ж грецьке слово, вчення про останні події.

Отже, підхід у розвитку систематичного богослов’я. По-перше, екзегетично виведене зі Священного Писання; по-друге, інтегроване у біблійних авторів та протягом історичного періоду; по-третє, систематизоване; та по-четверте, залучає позабіблійні дисципліни. Це може бути історичне богослов’я, коли ми розглядаємо церковні собори та розвиток доктрин протягом історії. Це може бути і наукове богослов’я, якщо ми кажемо про такі наукові досягнення як генетика та, наприклад, структура ДНК, астрономія або інші наукові дисципліни, які не суперечать Священному Писанню. Ну і звичайно ж останнє – це практичність. Кожне богослов’я покликане служити людям, не тільки нашому розуму, але й нашому серцю, а тим більше відносинам з Богом.

Я молюсь про те, щоб Господь благословив Вас, щоб цей предмет «Богослов’я» саме став таким практичним, не тільки академічним, не тільки допоміг би Вам розвинути Ваші відносини з Богом, глибше пізнати Його, але й застосовним у повсякденному житті. Нехай Господь благословить Вас у цьому! Амінь.