Конспект лекції 2.2

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І у минулій лекції ми казали про унікальність Біблії. Ми чули свого роду такий зовнішній голос, зовнішнє свідчення, яке казало про те, що за багатьма аспектами Біблія унікальна, неповторна, вона не така як інші книги.

Давайте подивимося сьогодні з Вами, що Біблія каже сама про себе та свою богонатхненність. Отже, богонатхненність Біблії – внутрішні свідчення, або Біблія про свою богонатхненність. І звісно ж нас, у першу чергу, буде цікавити погляд Самого Ісуса Христа на богонатхненність Біблії. Чи вірив Христос у безпомилковість, непогрішність та повне словесне богонатхнення Біблії? Давайте подивимося разом з Вами.

Отже, погляд Христа на Біблію. Цікаво те, що Христос використовував Старий Заповіт та підтвердив його богонатхненність. Подивіться як ми читаємо у Євангелії від Матвія п’ятий розділ з сімнадцятого по вісімнадцятий вірші: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Йота та значок. Значок використовувався для з’єднання слів або служила з’єднанням для префіксів, тобто це маленька рисочка між, по суті, словами. Мова йде про таку навіть деталь, не те що навіть про літеру, єврейського алфавіту, але навіть складову цього алфавіту. Тобто ми, користуючись сучасною мовою, сказали б навіть «жоден дефіс не пропаде». Настільки Христос підкреслив авторитетність та важливість Біблії. Йота за формою своєю, що нагадує нашу кому, це одна з літер єврейського алфавіту, одна, можливо, з найменших літер алфавіту, але навіть ця маленька літера не пройде або не пропаде.

Христос каже: «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться». Під словом «закон» можна розуміти безпосередньо десять заповідей, можна розуміти або ширше – звід законів, або ж повністю все п’ятикнижжя Мойсея. Але якщо ми подивимося у контексті п’ятого розділу, то скоріше за все мова йде про закон у цілому, тобто про весь Старий Заповіт. Тобто Христос стверджував богонатхненність та авторитетність всього Писання у цілому до його найдрібніших подробиць.

Цікаво також, що Христос цитував окремі частини Біблії. Наприклад, коли Він був спокушений у пустелі, саме посилаючись на Писання, Христос апелював, відповідаючи сатані. Саме вдаючись до Писання Христос розмовляв з дияволом-спокусником у пустелі. Як, наприклад, Він цитував Повторення Закону восьмий розділ третій вірш або шостий розділ шістнадцятий та тринадцятий вірші.

Також Христос цитував й інші уривки Священного Писання, і цікаво те, що Він звертав нашу увагу на богонатхненність навіть окремих слів. Коли до Христа у Єрусалимі підійшли садукеї, які не вірили у воскресіння мертвих, то, відповідаючи на їхнє питання, Христос звертається до уривку з книги Вихід. Це буде книга Вихід третій розділ шостий вірш, де Бог сказав: «Я… Бог Авраама». Цитуючи цей уривок зі Старого Заповіту, Христос звертає увагу садукеїв, які не вірили у воскресіння мертвих, на час дієслова. У цьому випадку Бог не сказав «Я був Богом Авраама», а так би варто було сказати, якщо б Авраам вже був мертвий. Але у Бога всі живі, і як сказав Господь «воскреснуть у визначений день». І у цьому випадку Христос підкреслює, звертаючи увагу своїх опонентів, садукеїв у цьому випадку, на те, що Бог є. І вся аргументація Христа про воскресіння мертвих будується лише на часі дієслова. Це показує нам наскільки Христос буквально сприймав безпомилковість та непогрішність Священного Писання.

Наступне, на що я бажав би звернути увагу – це погляд апостола Павла на богонатхненність Священного Писання. І уривок, якому б я бажав привернути Вашу увагу, буде перше послання до Тимофія п’ятий розділ вісімнадцятий вірш. П’ять: вісімнадцять, тут ми читаємо наступне: «Бо каже Писання: Не в’яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди». У цьому випадку апостол Павло з’єднує два уривки: один з них – це цитата старозавітна з Повторення Закону двадцять п’ятий розділ четвертий вірш, але кінцівка «бо», як тут сказано «Вартий працівник нагороди своєї» – це цитата з Євангелія від Луки десятий розділ сьомий вірш. У цьому випадку ми бачимо як Він поєднує два уривки, старозавітній та новозавітній, і обидва з них отримують заслужено з вуст апостола назву «Писання», «бо каже Писання». У цьому випадку авторитет старозавітних Писань присвоюється новозавітним, у даному випадку безпосередньо Євангелію від Луки.

Наступний уривок, який заслуговує на нашу увагу – це друге послання до Тимофія третій розділ шістнадцятий вірш. Отже, друге Тимофія три: шістнадцять: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності». У цьому випадку богонатхненне мається на увазі те, що слово Боже є ні що інше як дихання Боже, тобто все те, що Бог сказав, це те слово, яке вийшло від Бога, те, яке Бог передав, або ми б сказали те, що Бог видихнув. У цьому випадку це показує те, що Писання дійсно є від Бога і воно все богонатхненне. Дехто, намагаючись оскаржувати богонатхненність Священного Писання, перекладають уривок наступним чином: не «усе Писання», а «всяке Писання» богонатхненне, таким чином вказуючи на те, що у Біблії є Писання, але це Писання, яке від Бога та яке дійсно богонатхненне, перемішане зі свого роду небіблійними оповіданнями. Знаєте, такий як деякі богослови кажуть «наліт на чисте зерно», фактично відсів, в якому людина повинна визначити де істинне зерно Писання, а де лушпиння легенд та переказів. Знов таки, як ми вже казали раніше, у першій лекції, дозволяючи поставити свій власний розум над Писанням, взявши його в руки, вирішувати: «Так, це дійсно зерно біблійної істини, ну а це ніщо інше як лушпиння, домішка». Чи буде правильним такий підхід? Не думаю, тим більше, якщо казати про граматику даного уривку та використання грецького слова «панто», у цьому випадку мова йде про те, що «усе Писання», а не «всяке Писання», «усе Писання» богонатхненне. Інакше логічно важко пояснити яке ж з них корисне, якщо це не «усе», а «всяке».

Ще один аспект, на який ми повинні звернути увагу – це те як апостол Петро каже про Священне Писання. І тут ми можемо з вами подивитися уривок, який знаходиться у другому посланні Петра. Це буде друге послання Петра один: двадцять один, і, можливо, навіть раніше, з двадцятого вірша: «бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим». Проваджені, або керовані Духом Святим: цікаво, що те саме слово було використане у Біблії у книзі Дій святих апостолів, коли апостол Павло терпів розбиття корабля у морі. Ми пам’ятаємо цю історію, коли після його ув’язнення в Єрусалимі, пізніше у Кесарії, він був відправлений на суд до кесаря, і там був застигнутий стихією, де протягом двох тижнів він знаходився під її владою. Описуючи це розбиття корабля, Павло каже, або правильніше буде сказати євангеліст Лука, оповідаючи про Павла, каже, що «наш корабель носило вітром, віддавшись цьому вітру, ми були застигнуті стихією». Тобто ми десь отримуємо такий образ, де корабель повністю знаходиться під владою стихії, і цей вітер несе його та спрямовує туди, куди йому завгодно. У такому самому стані знаходилися і біблійні автори, які були керовані та проваджені Духом Святим, що владно рухав їхніми серцями, їхнім розумом, їхньою свідомістю, даючи їм правильні слова, правильне розуміння. Настільки правильне, що сьогодні ми можемо апелювати навіть до дефісу, навіть до найменшої літери єврейського алфавіту.

Наступний уривок, про який також хотілося б казати – це друге послання Петра третій розділ п’ятнадцятий та шістнадцятий вірші. Тут, у цьому третьому розділі, апостол Петро пише про єретиків, які спотворюють Священне Писання. І ось що він пише: «А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою». І у цьому випадку Ви бачите, що Петро називає послання апостола Павла Писаннями, прирівнюючи їх до інших Писань, так повинно бути до Писань Старого Заповіту. І у цьому випадку послання Павла стають в один ранг з посланнями Старого Заповіту. Ми бачимо чітке розуміння апостола Петра і його ставлення до тих новозавітних послань, які були записані Павлом як богонатхненним, як тим, що належать до того ж рангу як і старозавітні послання.

Отже, у цьому випадку ми переходимо до питання богонатхненності. І тут я бажав би процитувати Чарльза Райрі, або точніше його визначення богонатхненності: «Це словесне, повне, безпомилкове, непогрішиме та необмежене натхнення». У цьому випадку Чарльз Райрі вдало акцентував увагу на ключових аспектах. Оскільки, помітьте, повне я вже навів Вам приклад з Тимофія, де деякі коментатори дозволяють собі перекладати не «усе Писання», а «всяке Писання», таким чином кажучи, що у Біблії є богонатхненні Писання, але Біблія не вся є богонатхненним Писанням. Тобто у цьому випадку Чарльз Райрі вдало підкреслює, що Писання повністю богонатхненне. Воно також безпомилкове. Здавалося б, раніше було достатньо сказати слово «безпомилкове», але сьогодні дехто каже, що «воно безпомилкове у питаннях релігії, віри або спасіння, але воно погрішиме, тобто має помилки щодо історії та географії або ще, наприклад, науки». Тому доречно додається наступне слово «непогрішиме». Необмежене натхнення, тобто це те натхнення, яке поширювалося на весь текст Священного Писання, на все те, що сьогодні ми називаємо Біблією.

Бажав би навести наступну цитату з наших заміток, цитату Янга: «Це значить, що Писання вільні від помилок та позбавлені схильності до помилок і нездатні містити помилки. У всьому своєму вченні вони ідеально узгоджуються з істиною». Тобто знов таки ми бачимо більш розгорнуте тлумачення того, про що ми тільки що казали, що таке Писання повністю безпомилкове, вільне від помилок та не схильне до помилок.

Є наступний силогізм, який знову ж таки пропонує нам Райрі. Подивіться наступне: «Бог істинний». Наприклад, у посланні до Римлян третій розділ четвертий вірш ми читаємо наступне, отже, послання до Римлян три: чотири: «Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива…». Якщо Бог істинний, отже, ми приходимо до висновку, що Писання, які є Божим диханням, дослівно – видихнуті Богом, як ми вже дивилися у другому посланні до Тимофія третій розділ шістнадцятий вірш, де написано: «Усе Писання надхненне Богом». Отже, якщо Бог істинний, а слово Його ніщо інше як Його дихання, тоді й Писання повністю безпомилкові.

Кажучи про безпомилковість Священного Писання, також бажав би акцентувати Вашу увагу на чикагське твердження віри. Це ті твердження, які акцентують нашу увагу на істинності Писання. Дозвольте мені процитувати деяке коротке твердження богонатхненності, безпомилковості та непогрішимості Священного Писання. Отже, перше твердження чикагського сповідування непогрішимості Священного Писання: «Бог, Який є істина і Який прорікає тільки істину, надихнув Святе Писання для того, щоб явити Себе занепалому людству в Ісусі Христі в якості Творця, Викупителя та Судді. Святе Писання – це свідчення Бога про Самого Себе».

Наступне твердження: «Святе Писання, будучи Божим словом, написане людьми, яких підготував та контролював Святий Дух, є безпомилковим божественним авторитетом у всіх питаннях, що порушуються у ньому; варто вірити всім його твердженням як Божим повчанням; коритися всім його вимогам як Божим велінням; приймати всі обіцянки, як Божі обіцянки».

Наступне твердження: «Святий Дух, божественний автор Писання, свідче про істинність Біблії своїм внутрішнім свідченням, а також дає нам розуміння написаного».

Наступне твердження: «Так як все Писання дане Богом, воно не містить жодних помилок у всіх його вченнях, це стосується як всіх його тверджень про Боже створення світу, всіх подій історії світу та його власного походження від Бога, так і всіх свідчень про Божу благодать, яка спасає, у житті людини».

І останнє: «Авторитет Писання неминуче знизиться, якщо знехтувати загальною безпомилковістю Писання, звести її до будь-яких обмежень або вважати, що біблійні істини суперечать самі собі; такі упущення можуть сильно зашкодити як окремим віруючим, так і всім церквам в цілому».

Нехай Господь благословить кожного з нас міцною вірою триматися слова Божого, знаючи, що воно непогрішиме, безпомилкове, повне словесно, видихнуте Богом слово, дане для мого та Вашого спасіння, для нашого освячення та для праведного життя. Нехай Господь благословить кожного з нас міцно триматися цього слова! Амінь.