Конспект лекції 4.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я» розділ бібліологія. І я тільки бажав нагадати, що у попередніх лекціях ми казали про ту працю, яку робили переписувачі, матеріал, яким вони користувалися та спосіб, яким переписувалася Біблія. Сьогодні я бажав би порозмовляти про ті помилки, які виникали у результаті роботи переписувачів.

Отже, давайте подивимося розділ текстології «Помилки, які виникають через неправильне зорове сприйняття». Фактично переписувач працював з двома текстами, аналізуючи, сприймаючи один зорово, він копіював його в інший манускрипт. Бажав навести Вам приклад такого зорового сприйняття. Припустимо, у першому посланні до Тимофія третій розділ шістнадцятий вірш ми читаємо: «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився», тоді як у більш ранніх манускриптах ми зустрічаємо «Той, Хто з’явився у плоті». Така помилка могла виникнути через скорочення. «Той» і «Бог» у скороченій формі відрізнялися лиш однією рискою. Можливо, що така риска була на пергаментному манускрипті. Можливо, це були похибки або переписувач був недостатньо уважним до тексту, але так чи інакше виникло різночитання «Той, Хто» і «Бог з’явився у плоті». Це яскравий приклад такого різночитання, яке є у манускриптах, і такі різночитання пояснюються зоровим сприйняттям тексту.

Іншим прикладом може бути уривок з другого послання Петра другий розділ тринадцятий вірш, де слова, Ви пам’ятаєте, що у грецькому тексті для економії матеріалу літери писалися всі злито та не розділялися. Ось у цьому випадку ми бачимо уривок з другого послання Петра два: тринадцять деякі рукописі містять читання «вечері любові», інші як «обмани». По суті що їх відрізняє? Це всього маленька риска, які відрізняє цих два слова.

Ще одним прикладом різночитання може бути уривок з послання до Римлян шостий розділ п’ятий вірш, де, наприклад, у більшості рукописів грецьке «алла» – але на відміну від «ама» – разом. Тобто ось цих дві букви ламбда, які нагадують сьогоднішню нашу російську літеру ел, написані досить близько одна біля одної, можуть нагадувати літеру ем – мю. У результаті цього могло виникнути неправильне прочитання.

Іншим прикладом може бути уривок з послання до Римлян дванадцятий розділ одинадцятий вірш, де досить дивний варіант читання «часу служіть» походить від правильного варіанту «Господу служіть», в якому переписувач прийняв скорочення слова для «часу» за слово «Господь». Як Ви бачите, їх відрізняє лиш одна літера: «час» та «Богу служити». Ось таке зорове неправильне сприйняття тексту могло привести до різночитання.

Ще одним прикладом може бути інша ілюстрація: якщо переписувач копію текст, де два рядки закінчуються на одні й ті самі слова або групу слів, а іноді й на однаковий склад, то його погляд може перескочити з першого рядка на другий, випадково упустивши цілий уривок тексту, який знаходиться між ними. Цим пояснюється, наприклад, курйозний варіант читання у Євангелії від Івана сімнадцятий розділ п’ятнадцятий вірш. У Ватиканському кодексі, де відсутні слова укладені у квадратні дужки «Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого».  Можна припустити, що, як Ви бачите на слайді, очі переписувача попали на абсолютно ідентичні рядки, у результаті чого випав цілий шматочок. Отже, це відноситься до числа так званих зорових помилок.

Інша форма помилок – це помилки, які виникають через неправильне слухове сприйняття. Ви пам’ятаєте, що переписувачі, починаючи з четвертого століття, працювали у скрипторіях вже професійно переписуючи тексти, де один читець надиктовував для трьох, чотирьох або, можливо, більшої кількості переписувачів. І ось невиразно прочитані слова або недочуті переписувачем могли бути помилково витлумачені або сприйняті. Прикладом тому може бути Євангеліє від Матвія одинадцятий розділ шістнадцятий вірш, де є два абсолютно близьких за сприйняттям на слух слова: «хетеройс» та «хетаройс», «іншим» у деяких рукописах представлено як «друзям».

Іноді виникали й доволі смішні помилки, які допускали переписувачі. Знову ж це було пов’язано з неправильним сприйняттям на слух. Таким прикладом може бути уривок з книги Об’явлення: слово «люсатай» – «Йому, що нас полюбив і кров’ю Своєю обмив нас від наших гріхів», у той час як текст, який використовується сучасними перекладачами, дає читання як «Тому, Хто звільнив нас». Отже, ми маємо справу з двома досить близькими на слух, сприйняття словами «люсанті» та «люсенті». Як бачите, зовсім неважко, абсолютно зрозуміло чому переписувач міг помилитися між цими двома словами.

Ще одним прикладом може бути уривок з першого послання до Коринтян п’ятнадцятий розділ п’ятдесят четвертий вірш: «Поглинута смерть перемогою!». Тоді як в іншому манускрипті ми читаємо наступне: «Поглинута смерть розбратом». І тут є знов таки проблема зі звучанням «Поглинута смерть перемогою!»: «нікос» – перемогою і розбратом – «нейкос»; «нікос» – «нейкос». Як бачите, ці слова досить близькі за звучанням.

І ще один курйозний випадок, де переписувач помилково сприйняв слова з книги Об’явлення п’ятнадцятий розділ шостий вірш. Тут сім ангелів, описані як «вдягнені в шати льняні, чисті й ясні», у деяких ранніх рукописах представлені як «вдягнені у чистий блискучий камінь»: льон – «лінон» і камінь – «лісон»; «лінон» – «лісон». Цілком можливо припустити, що переписувач просто не почувши, записав помилково на слух.

Також існували й інші помилки, тоді як переписувачі підставляли синоніми. Зазвичай такі помилки виникали, коли переписувач копіював текст не під диктовку та не у групі з іншими, але працюючи індивідуально. Процес копіювання має на увазі уважне прочитання тексту, по-перше, запам’ятовування (іноді переписувачі промовляли його) і потім ретельне написання у новому манускрипті. Весь цей трикроковий процес, здавалося б, займає абсолютно долі секунди часу. Але у силу пам’яті або інших обставин дуже часто переписувачі заміняли слова синонімами, іноді заміняли порядок слів і навіть переставляли слова у тексті. А іноді навіть зустрічалися і такі курйози як перестановка літер у слові. Іноді використовувалися паралельні уривки як то, наприклад, у випадку з Євангелієм, де переписувачі доповнювали текст з паралельних уривків. Але перераховані тут помилки не є найстрашнішими, вони, мабуть, не будуть надто складними для того, щоб текстологу визначити, де справжній текст, а де помилка.

Але були помилки-судження, які були куди більш важче. Так, наприклад, текст, який пояснює причину руху води у купальні Віфесда, це Євангеліє від Івана п’ятий розділ сьомий вірш, спочатку, можливо, був коментарем на полях, який потім був вставлений у текст. Тобто якщо ми відкриємо Євангеліє від Івана, а саме п’ятий розділ, тут ми читаємо наступне. П’ятий розділ, можливо, починаючи з третього по четвертий вірш: «У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено», – і ось тут, – «Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу». «А був там один чоловік…» і далі. Можливо, що цей четвертий вірш в оригінальному рукописі знаходився на полях. Можливо, це була примітка, залишена власником копії. Інший же переписувач, копіюючи текст, просто вніс те, що було як примітка на полях, зробивши його частиною тексту. З одного боку, ми допускаємо, що скоріше за все оригінальний текст не мав цієї вставки, але, з іншого боку, ми анітрохи не втратили, маючи цю вставку, оскільки можемо тепер з більшою впевненістю припускати чому у купальні біля Віфесди знаходилися ці всі хворі, які чекали руху води.

Умисні помилки. Помилки, які викликають найбільшу складність, а саме виправлення, які були зроблені навмисно – зміни, пов’язані з правилами лексики або граматики. Деякі переписувачі вносили свої зміни, вважаючи оригінальний текст помилковим або неправильним. Ці помилки представляють найбільшу складність. На відміну від єврейських манускриптів, де масорети, що переписували текст, зазвичай не вносили та не робили подібних змін і виправлень. Вони користувалися принципом «кетім кіре», що значить написано і читай. І на полях залишали свої коментарі, що вони вважали, що скоріше за все текст значить те або те. У цьому ж випадку переписувачі Нового Заповіту просто виправляли на свій розсуд текст. Зрозуміло, що рухомі найкращими намірами, вони, можливо, намагаючись лиш виправити лексику або граматику, могли самі вносити помилки.

Іншою причиною були граматичні зміни або зміни, пов’язані, припустимо, з виправленнями, доповненнями, природними доповненнями і подібні та паралельні уривки. Якщо ми беремо чотири Євангелія, навіть можна казати скоріше три синоптичні Євангелія, то бачимо, що деякі тексти відрізняються між собою. У цьому випадку, бачачи цю відмінність, деякі переписувачі просто доповнювали відсутні слова, запозичуючи їх з інших Євангелій, тим самим навмисно змінюючи текст. З одного боку, ми трохи втратили, тому що власне копіювалося то з іншого Євангелія, але тим самим все ж таки спотворювалася або порушувалася оригінальна копія.

Також усунення історичних або географічних труднощів. Деякі переписувачі вважали для себе можливим внести такі виправлення. Вони були пов’язані або з історичними, або з географічними труднощами. І коли такі виникали, то вони вносили свої зміни.

Об’єднання читань. Деякі переписувачі комбінували кілька текстів, поєднуючи їх в один.

Також зміни, внесені з доктринальних міркувань. Дозвольте прочитати з наших заміток: «Рукописи Нового Заповіту зберігають сліди двох видів догматичної правки. Першої, яка призвела до вилучення або зміни того, що розглядалося як богословськи неприйнятне або незручне. І друге, яке вносило у Священне Писання обґрунтування улюбленого богословського положення або практики, що склалася». Тобто з догматичних переконань, виходячи зі своїх міркувань, переписувач або виривав слова з оригінального тексту, або ж навпаки додавав.

Іноді переписувачі додавали просто подробиці, які носили додатковий матеріал. Але це робилося знов таки навмисне і спотворювало оригінальну копію. У цьому випадку буде логічно взагалі задатися питанням: чому якщо Бог, Який надприродно надихнув авторів Старого та Нового Заповіту записати богонатхненні слова, не зберіг їх у неспотвореному, непошкодженому вигляді до наших днів? Чому, наприклад, ми не володіємо оригінальною копією рукопису книги пророка Ісаї або Євангелієм від Івана? Я думаю, що якщо б ми володіли такими копіями, то скоріше за все вони стали б ідолами, свого роду «Меккою для поклоніння», куди б зі всього світу стікалися люди для того, щоб поклонитися цим манускриптам. Щоб уникнути такого ідолопоклонства, Бог захистив нас та позбавив від оригінальних рукописів. Чому ж Бог дозволив або допустив всі ці помилки, про які ми згадуємо? Справа у тому, що досконале слово Боже переписувалося недосконалими людьми, які навіть при всіх своїх благих намірах, роблячи найкраще та все можливе, що тільки було з їхнього боку, все одно були схильні до помилок. І при цьому Бог дозволив цьому відбутися. Іноді Бог дозволяє Своє досконале слово вкласти у наші недосконалі вуста, довіривши його недосконалим людям. Навіть коли ми проповідуємо Євангеліє, проголошуємо Божу істину, то не можемо зробити це на сто відсотків ідеально як би нам хотілося, як би могли зробити це ангели. Але Бог доручив проповідувати Своє слово, добру новину, не ангелам, а нам. Так само як і недосконалі люди, переписувачі, працюючи у скрипторіях, передавали слово Боже, так і ми у чомусь недосконалі, схильні до помилок та оман люди, бажаючі передати слово Боже, все таки доносимо цю істину до сердець людей, які гинуть та неспасенні. І нехай Господь благословить нас бути акуратними у пізнанні істини, у пунктуальному слідуванні цій істині у своєму житті та у точній передачі цього слова. Хай наше судження не домінує над словом Божим, але хай слово Боже домінує у нашому житті, щоб ми могли передавати це досконале слово тим, хто потребує спасіння.

Якщо ми кажемо про помилки, які виникали у переписуванні єврейського тексту, то вони в якійсь мірі ті самі, але все таки відрізняються від манускриптів Нового Заповіту.

Перше, на що я бажав би звернути увагу – це змішування літер і навіть слів, подібних за накресленням. Ну, наприклад, «далет» і «реш» – це дві літери єврейського алфавіту. «Далет» і «реш»: все, що їх відрізняє – це маленький хвостик. Як Ви розумієте, досить легко було помилитися переписувачу, сплутавши цих два слова – «далет» і «реш», маленький хвостик, який їх відрізняв. Така сама проблема виникала між літерами «хей» і «хет», де між «хей» існував невеликий проміжок, а «хет» пишеться злито. Знову ж ці дві літери легко могли бути сплутаними. Також як літера «вав» і «йот» або «вав» і «реш»; і ці три літери легко могли бути сплутаними. Наприклад, візьмемо «вав»: якщо «йот», яка нагадує за формою маленьку кому, трохи продовжити або написати досить великою, то переписувач помилково може її сприйняти як «вав», сплутавши її з «йот». А якщо «вав» зробити досить округленою, то вона зовсім буде нагадувати «реш».

Як бачите, ось тут є на слайді копія з відомого кодексу з Алеппо, який досить каліграфічний, і тим не менше непосвяченому погляду не дуже простий до прочитання. Але текст був тим не менше також не простий і для професійних переписувачів, масоретів. Тому, як я вже казав, що у силу людського фактору потенційно виникали помилки при переписуванні тексту. І бажав би навести Вам один з прикладів, це з першої книги Самуїла сімнадцятий розділ восьмий вірш. Тут є два прочитання. Перший з них: «Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові?». Між тим є читання «Ви – хабіру, що служать Саулу». У чому ж тут різниця? Через що виникали ці різночитання? Можна припустити, що у нашому випадку не має нічого іншого на увазі крім презирливого прізвиська, даного филистимлянами в адресу євреїв. Хабіру – це було мандрівне кочівницьке населення. Часто їх наймали в якості воєнної сили ті чи інші правителі. І у цьому випадку ми можемо тоді припустити, що на боці Саула знаходилися ці кочівницькі найманці, хабіру, мандрівники, блукачі, мандрівні пастухи. І у цьому випадку Ґоліят, звертаючись до протилежних військ на тому боці, каже, що «ви найманці, службовці Саула». Але, можливо, у цьому випадку Ґоліят намагався просто образити або принизити євреїв і тим самим назвати їх просто не нацією, не народом, а скопищем блукачів. Це один з тих прикладів різночитань, з яким ми зустрічаємося.

Іншим прикладом може бути перестановка літер всередині слова. Це знову ж відноситься до зорових помилок. Як викладач я часто спостерігаю, коли студенти можуть переставляти літери у слові. Це досить поширений феномен. Він, на жаль, був притаманний і переписувачам у Старому Заповіті також.

Невірний поділ групи літер на слова. Ви пам’ятаєте, що у більшості випадків манускрипти писалися злито, не так як цей кодекс з Алеппо, де видно слова, віддалені одне від одного, все писалося досить злито і, можливо, переписувач міг невірно розділити для себе наступні літери на наступні слова. Можливо, прикладом цього буде перша книга Самуїла дев’ятий розділ перший вірш. Тут ми читаємо про «Веніамін», як бачите на слайді, або «з півдня». У цьому випадку їх відрізняє між собою риска, риска, про яку ми розмовляли раніше у лекціях. Можливо, що хтось з переписувачів сприйняв це саме таким чином, розділивши ці літери між собою.

Випадкове подвоєння, діттографія, літер в окремому слові або групі слів. Це вже феномен, який рідше зустрічається, але подібне зустрічається і зараз. На жаль, і переписувачі Старого Заповіту не були захищені від подібних помилок.

Ще однією помилкою може бути гаплографія – пропуск переписувачем літери або групи літер у слові чи навіть цілого слова. Подібні помилки також виникають.

Ще однією групою помилок може бути пропуск рядків через схожі слова. Подібне ми вже розглянули, коли розмовляли про текстологію Нового Заповіту, коли очі переписувача закінчувалися на знайомих йому фразах або на знайомому навіть закінченні, після копіювання він повертав свій погляд, і погляд потрапляв на схожі слова або навіть закінчення, але рядками нижче, і при цьому ми втрачали цілий абзац.

Ще однією з поширених помилок була неправильна огласовка вірного неогласованого тексту. Як Ви бачите тут, у презентації, кодекс Алеппо містить деякі крапки і риски вгорі та внизу. Ці масоретські огласовки, які були додані пізніше, вони відносяться до оригінального тексту, це та робота, яку виконали масорети для того, щоб ми могли б зберегти вірне прочитання тексту. І у цьому випадку те, що масорети мали, це тільки голосні. Спираючись на ці голосні, вони вже додавали ці точки. Цілком можна припустити, маючи тільки приголосні, масорети могли помилитися з огласовкою та припустити помилку в огласуванні. Тобто ми можемо припустити собі подібну ситуацію, де беремо приголосні літери одного зі слів і де, додаючи голосні, можемо отримати іншу зовсім комбінацію, зовсім інше слово. Подібні помилки були і в єврейському тексті.

І останнє це помилки, викликані неправильним розумінням. Як я вже казав, це тип помилок найбільш складних, де помилки робилися навмисно та вносилися у текст. 

У цьому випадку постає питання: наскільки взагалі ми можемо довіряти, не маючи оригінальних манускриптів через те, що вони не збереглися і Бог позбавив нас від ідолопоклонства? Наскільки ми сьогодні можемо покластися на манускрипти Старого або Нового Заповіту, наскільки текст наш є оригінальним? Як вже говорилося раніше, як Старий так і Новий Заповіт має достатьно володіє як жодне інше античне джерело, манускрипт або рукопис, достатньою кількістю копій. Хтось сказав, що якщо б були знищені в якомусь місті всі Біблії, то саму Біблію можна б було відновити вже лиш по цитатах.

Ми маємо достатню кількість манускриптів, і завдяки непростій та важкій роботі текстологів, які працюють з оригінальними манускриптами, сьогодні можемо казати, що майже на сто відсотків ми впевнені в оригінальності нашого тексту, яким користуємось. Ні у кого, ані у віруючих, які приймають слово Боже, ані у скептиків, критично налаштовані по відношенню до Біблії, не виникає питань стосовно оригінальності або справжності тексту, тому що текстологія як наука довела вірність біблійного тексту. І якщо виникають у нас різночитання, то ці різночитання не пов’язані ані з догматичними вченнями, ані з питаннями віри або переконань. Як правило вони відносяться до числа якихось другорядних моментів та затемнюють або лишають текст розуміння. Тому ми з повною впевненістю можемо довіряти слову Божому, покладаючись на його істинність, достовірність та справжність.

Нехай Господь благословить нас, щоб це слово могутньо діяло у нашому житті, моєму та Вашому. Божих Вам благословень!