Конспект лекції 5.2

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І далі будемо казати про Трійцю. Тільки бажав нагадати, що у попередній лекції ми казали про деякі натяки або вказівки на Трійцю у Старому та Новому Заповіті.

Саме поняття «трійця» te trinitas взагалі не зустрічається та не згадується у Священному Писанні як у Старому, так і у Новому Заповіті. І цим терміном ми зобов’язані Тертуліану, який, до речі кажучи, ввів безліч нових термінів у вживання. На жаль або може на щастя, не багато з них прижилися, але Trinitas стала одним з характерних термінів, який визначає християнство. Саме цим словом у латині й позначають Трійцю.

Наступне слово, про яке потрібно буде казати – це persona. Воно також взяте з латині і цей термін використовувався, коли у греко-римському театрі актори грали того або іншого персонажа. Була поширена практика, коли один актор міг виконувати кілька ролей просто змінюючи маски. І ось тут Тертуліан використовував цей латинський термін, визначаючи персону або особу Трійці, те, що у грецькому богослов’ї було замінене словом або використовувалося слово «іпостась».

Також, кажучи про Трійцю, ми повинні розуміти, що є ще один важливий термін як substantia. Він також латинського походження і вказує на одну й ту саму природу. 

Отже, коли ми кажемо про Трійцю, то повинні розуміти, що не описуємо трьох богів. Мова йде про триєдиного Бога, Який має три персони, три особи або три іпостасі (використовується грецька термінологія – іпостась). Але всі три особи володіють однією і тією самою субстанцією, тобто однією і тією самою природою. При цьому нам потрібно розуміти, що у Трійці існують різні функції. Дозвольте мені процитувати з наших заміток: «Функції у Трійці різні. Батько не народжений та не виходить ні від кого, Він є головою. Син є вічно єдинородним від Батька. У цьому випадку якщо Бог Батько є головою Трійці, то Бог Син, Ісус Христос, є підпорядкованою особою у Трійці. Син є вічно єдинородним від Батька». (Про вічне єдинородження Ісуса Христа ми поговоримо ще через якийсь час). Дух Святий сходить від Батька та Сина, як про це ми читаємо у Євангелії від Івана чотирнадцятий розділ двадцять шостий вірш та шістнадцятий розділ сьомий вірш. Можливо, у цьому випадку мені навіть варто було б прочитати цей уривок для більшої ясності та нашого розуміння. Отже, Євангеліє від Івана чотирнадцятий розділ двадцять шостий вірш: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив». «що Його Отець пошле в Ім’я Моє» – у цьому випадку ми бачимо як Дух Святий посилається, відправляється Батьком на служіння нам і це робиться в ім’я Ісуса Христа. І уривок з шістнадцятого розділу сьомий вірш, шістнадцять: сім: «Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його». У цьому випадку ми бачимо як Ісус Христос виступає рівнозначно Батьку діючою особою у відправленні послань Духу Святого віруючим. Але у цьому відношенні у Трійці не йде мова про якусь особу, що вона нижча за достоїнством або поступається одне одній. Тобто ми зустрічаємо ієрархію у Трійці, де Бог Батько є головою, Ісус Христос є Сином, Який підпорядковується Батьку, Він є вічно народженим, і Дух Святий сходить від Батька та Сина. Ця функціональність Трійці не применшує жодну з осіб та не лишає жодну особу достоїнства.

Це та підпорядкованість, про яку я вже сказав. Також можна процитувати з наших заміток: «Всі три особи у Трійці рівні, але при цьому Батько володіє верховним авторитетом як, наприклад, у першому посланні до Коринтян восьмий розділ шостий вірш». Перше послання до Коринтян вісім: шість: «та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним». «та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе» – у цьому випадку визначається чільна роль Батька. І тут же згадується про Сина Його, Ісуса Христа, у смислі підпорядкування Сина Христа Богу Батьку. Син визнається рівним Батьку у всьому як, наприклад, у Євангелії від Івана п’ятий розділ з двадцять першого вірша. Євангеліє від Івана п’ятий розділ з двадцять першого вірша, п’ять: двадцять один – двадцять три: «Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його». У цьому випадку ми бачимо як Христос каже про те достоїнство, яким наділив Його Господь Бог Батько. І подібним чином ми можемо казати про Дух Святий, Який рівний Батьку і Сину. У Євангелії від Матвія тридцять перший вірш дванадцятого розділу, дванадцять: тридцять один: «Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!». У цьому випадку ми бачимо, що це той особливий історичний гріх, який не міг бути прощеним поколінню Ісуса Христа, що похулило Дух Святий. Але у цьому випадку ми бачимо ту особливу роль, яку має Дух Святий, Його високе положення. Але не дивлячись на те, що у Трійці ми спостерігаємо сутність одну, тобто і Батько, і Син, і Дух Святий володіють тією самою природою, тим самим єством, тією самою сутністю, тим не менше бачимо субординацію у Трійці. Ця субординація встановлена Самим Богом. Батько, наприклад, визначає наше спасіння, Христос здійснює це спасіння і Дух Святий застосовує це спасіння у нашому житті.

Давайте подивимося деякі ілюстрації Трійці. Було запропоновано досить багато ілюстрацій, які б на доступному рівні могли б відкрити нам сутність Трійці. Одна з них – це приклад води, де вода може бути у декількох станах: рідині, газоподібному або твердому, як лід. У всіх цих трьох випадках вода залишається водою, у всякому випадку ми називаємо воду водою. Але дана ілюстрація не відображає сутності Трійці, а скоріше нагадує єретичний модалізм, оскільки якщо ми кажемо про воду заморожену або воду випаровувану, то фактично мова йде про те, що просто міняється форма, при цьому одна й та ж вода залишається. Але ми пам’ятаємо, що не дивлячись на те, що у Трійці існує підпорядкованість та ієрархія, тим не менше сутність Сина, Батька і Духа Святого не відрізняється одна від одної, тоді як сутність пари, води або твердого льоду у формі кристалу відрізняється. Це скоріше буде ілюстрація, яка нагадує модалізм, де Батько перетворюється на Сина, а потім на Духа Святого. Дехто каже про те, що можливою ілюстрацією може бути образ яйця, яке складається зі шкаралупи, білка та жовтка. При цьому все єдине і називається одним «яйце». Але у цьому випадку це знову ж невдалий приклад, оскільки шкаралупа, білок та жовток мають різну субстанцію, вони різні за змістом. Бог Батько, Дух Святий і Син мають одну й ту саму субстанцію, однією і тією самою природою, тому це теж не буде вдалим прикладом. Ще одна ілюстрація, яку наводять або часто, можливо, Вам доводилося зустрічатися з такою ілюстрацією, коли, кажучи про одну й ту саму людину, чоловіка, який може бути сином для своїх батьків, батьком для своїх дітей та чоловіком для своєї дружини. Одна й та сама людина є по суті троякою, але ця троякість знов-таки не відображає сутності Трійці. Адже не дивлячись на те, що Бог єдиний і Він володіє однією й тією самою сутністю (по суті це той самий чоловік, про якого ми кажемо, один і той самий), але цей чоловік є однією особою, а Бог є у трьох персонах, у трьох особах, і особа Батька відрізняється від Сина так само як і від Духа Святого. А у цьому випадку з ілюстрацією чоловіка, батька та сина особа є однією і тією самою.

І, можливо, що найкращим прикладом або найкращою ілюстрацією Трійці буде стародавня діаграма. Я бажав би Вам показати її на слайді. Якщо Ви бачите, ця діаграма вгорі має Батька, потім Сина і Духа Святого. Між цими трьома кутами діаграми є різниця. Верхній кут трикутника відрізняється від двох нижніх кутів. При цьому Батько, можливо, по праву займає у цьому трикутнику чільну роль, тому що Він дійсно є головою Трійці, Син підпорядковується Батьку, а відповідно про Дух Святий ми читали, що Він виходить від Батька і Сина. Тобто два інших кута розташовані нижче. При цьому Бог є Батьком, Бог є Сином і Дух Святий є Богом. Але при цьому, якщо ми дивимося на коло навколо трикутника, то бачимо, що там сказано, що Батько не є Духом як і Син не є Духом, а Син не є Батьком. Я Вас можу без проблем зрозуміти як і всіх моїх студентів, які, стикаючись з труднощами у розумінні Трійці, визнають це питання нелегким. Але відносно Трійці колись сказав справедливо Блаженний Августин: «Якщо ви будете намагатися осягнути Трійцю розумом, то ви позбудетеся розуму. Але якщо ви відкинете Трійцю серцем, то позбудетеся спасіння». Знову ж можна було б згадати ту саму ілюстрацію, про яку я вже казав раніше, коли Августин, розмірковуючи про велич Бога, зустрів на березі моря хлопчика, що намагався вичерпати море у калюжу. Як море не може вміститися у калюжі, так Бог не може вміститися у нашій свідомості. Якщо б ми могли осягнути Бога, то Він вже не був би Богом. Якщо б Бог міг би вміститися у нашій свідомості, то Він вже припинив би бути Богом. А оскільки Він величніше та вище, тому й неосяжний. І для кожного з нас залишається можливим та відкритим пізнавати й осягати Бога, Його велич і перевагу. Чи зможемо ми зробити це колись у вічності та до кінця осягнути Бога? Думаю, що ні! Велич Бога, Його перевага настільки більше, ніж ми є, наскільки Бог переважає як Творець над Своїм творінням. Чи значить це, що ми тепер можемо відмовитися від пізнання Бога та жити свого роду у якомусь невігластві? Ні, також невірно! Це не той висновок, який я бажав би, щоб Ви зробили. Тим більше, що Писання неодноразово закликає нас пізнавати Бога, і все, що нам можна та потрібно знати про Бога, явлено. Давайте будемо осягати та пізнавати те, що Бог відкрив нам.

Наступне, на що я бажав би звернути Вашу увагу – це питання, пов’язані зі вченням про Трійцю.

Синівство Христа: вічне чи втілене. У цьому випадку є дві точки зору. Дехто вважає, що синівство Христа стосується лиш до Його земного втілення. Інші ж кажуть, що синівство Христа вічне і Христос є вічно народженим від Батька. Для того, щоб більше розібратися у цьому питанні, нам необхідно звернути увагу на кілька слів, що описують Христа.

Отже, перше – це народжений. Народжений по відношенню до Христа має кілька значень. По-перше, це втілення Христа у людське тіло, як то написано, наприклад, у Євангелії від Матвія перший розділ двадцятий вірш. Хоча Він був Богом від вічності, але у Віфлеємі Він прийняв людську природу, приєднавши її до Своєї божественної, і став людиною. У цьому значенні народження стосується Його людської природи, а не божественної. Але Христос також проголошений Сином Божим, як то, наприклад, у книзі Псалтир два: сім. Я прочитаю цей уривок. Книга Псалтир два: сім: «Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив». І, можливо, це дійсно стосується земного втілення Ісуса Христа, але скоріше каже про Його вічне синівство. Або книга Дій святих апостолів тринадцятий розділ з тридцять другого по тридцять третій вірш. Дії святих апостолів тринадцять: тридцять два – тридцять три: «І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!». У цьому випадку цитата, яку ми щойно озвучили з другого псалма, була використана апостолом Павлом у його проповіді та показує  ставлення до Ісуса Христа. І цілком можливо, що у цьому випадку мова йде як раз про вічне синівство Ісуса Христа, про те, що Він від вічності є народженим від Батька. Інший уривок, на який нам також можна було б звернути увагу – це послання до Римлян один: чотири. Послання до Римлян один: чотири: «і об’явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого». «об’явився Сином» – тут поняття «відкрився», можливо, каже про те, що те, що було раніше притаманне Ісусу Христу, що було частиною Його природи, було явлене та відкрите нам. Тому, можливо, тут знову ж мова йде про вічне синівство Ісуса Христа. Хоча, якщо ми будемо категоричні та згодимося наполягати, то ці уривки також можуть служити і у підтвердження іншій точці зору, яка вказує на те, що синівство Христа – це є як раз втіленням. Потрібно сказати, що євангельські християни, консервативні богослови, у цьому питанні розходяться. І одні з них вважають, що кажучи про синівство, про Його народження можна казати лиш стосовно Його втілення; інші кажуть про те, що Він є від вічності народженим від Батька.

Наступне слово – це первородний. Дозвольте знову ж прочитати з наших заміток: «Первородний – термін, який часто використовується для заперечення божественності Ісуса Христа». Це те, про що колись ми згадували у наших замітках, як вчив Арій, що Христос є народженим, тобто був час, коли Його не було. Первородство має на увазі, що Христос все-таки одного разу народився. Але давайте уважно подивимося, що значить це слово. «Народження таким чином мало б на увазі початок у часі. Але значення слова та контекст кажуть про переважаюче становище старшого сина: у єврейській сім’ї – подвійна частка спадку, привілеї над іншими членами сім’ї, переважне становище у суспільстві, повага інших та перевага». Якщо ми вилучаємо поняття «первородний» з його контексту, то як це слово малося на увазі та вживалося у Старому так само як і у Новому Заповіті, тоді ми втрачаємо єднальну нитку. Але як раз от поміщаючи слово у його контекст, і Ви можете, користуючись нашими замітками, простежити ті уривки (через економію часу я не цитую зараз їх) та переконатися і впевнитися, що всі ці уривки кажуть про переважне становище. І це тільки підкреслює переважне становище Ісуса Христа у спасінні, у церкві, у верховенстві, яке Він має по праву. Давайте з Вами подивимося один уривок з послання до Колосян один: вісімнадцять. Отже, один: вісімнадцять: «І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство». Або навіть, можливо, краще варто прочитати вірші вище, з п’ятнадцятого вірша: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! І Він є перший від усього, і все Ним стоїть. І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство». І ось ця перевага, первородство каже як раз про високе становище. Первородний, «первороджений з мертвих» – коли про Христа йдеться як про первородного, мається на увазі, що Христос є головою Церкви та винятковий у всьому. Отже, слово «первородний» не означає, що Ісус Христос одного разу був народжений або, як вчив Арій, що був час, коли Його не було. Слово «первородний» каже про переважаюче становище Ісуса Христа у Його синівстві.

Наступне слово, на яке нам потрібно звернути увагу – це єдинородний. Ми можемо подивитися з вами уривок з першого послання Івана чотири: дев’ять. Перше послання Івана чотири: дев’ять: «Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили». Єдинородний не каже, що у Христа був початок, але Він єдиний та унікальний. Єдиний вказує на унікальність Ісуса над всіма небесними та земними істотами. Наприклад, Буття двадцять два: два та дванадцять: шістнадцять припускає ідею єдиного, дорогоцінного, яким бачив Ісаака Авраам. Ніхто не має подібної слави як Ісус Христос. Наприклад, у Євангелії від Івана один: чотирнадцять ми читаємо про це так. Євангеліє від Івана один: чотирнадцять: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Тут єдинородність Христа пов’язується зі славою та підкреслюється Його унікальність. Кажучи про єдинородність Христа, Писання вказує на Його неповторність, на те, що немає подібного, як Він. Отже, мова не йде про те, що Христос мав колись покладений початок Свого існування, але є унікальним.

Ще один термін, на який нам потрібно звернути увагу – це латинський термін «філеокве», який означає «що виходить від Батька і Сина». Мова йде про Дух Святий. Формально ця фраза «і Сина» у тисяча п’ятдесят першому році послужила причиною поділу вселенської церкви на католицьку та православну. Формально це стало причиною цього розколу. І тут мова йде про Дух Святий. Тоді як католицька церква стверджує, що Дух Святий виходить від Батька і Сина, православна церква наполягає, що Дух Святий виходить лиш від Батька. Давайте подивимося з вами уривок, який записаний у Євангелії від Івана п’ятнадцять: двадцять шість. Євангеліє від Івана п’ятнадцять: двадцять шість: «А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене». Цей уривок, на мій подив, має двояке тлумачення як з боку католиків, так і з боку православних. Й одні, й інші наполягають на своїй правоті, використовуючи цей уривок. Одні акцентують увагу, наприклад, як православні, на «що походить від Отця, Він засвідчить про Мене». І вони, православні, акцентують увагу на тому, що Дух Святий виходить від Батька. Але якщо подивитеся уважно першу частину уривку, то тут ми читаємо «А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам». У цьому випадку це історичне протистояння так і не було вирішене до цього дня. І стосовно виходження Духу Святого існує дві позиції: католицька та православна, як я вже озвучив.

Давайте тепер подивимося разом з вами сутність та природу Бога. Кажучи про природу Бога, ми повинні пам’ятати про те, що Бог має якості, які не передаються, якості, що притаманні лише Йому. Такими якостями як, наприклад, всезнання, всюдисущість, всемогутність. Такі якості Бога не передаються, і немає іншого всезнаючого, але тільки Бог.

І є інші якості, які передаються. До числа якостей, які не передаються, відноситься таке як Бог є Дух. Про це досить добре написано у наших замітках, і я не буду особливо затримувати Вашу увагу.

Наступне – це всезнання Бога. Лиш Бог має абсолютне знання, всі інші лімітовані у цьому знанні. Лиш Бог знає і наші думки, і наші серця. Ніхто так не може знати, навіть ми самі себе, як Бог знає! Бог знає і нашу майбутність, Він знає наш день смерті та наш день народження. Немає знання або іншої інформації, яка була б прихована від Бога.

Далі – всемогутність Бога. Бог є всемогутнім і Він здатен звершувати все за Своєю волею. Але у цьому випадку також потрібно пам’ятати, що всемогутність Бога обмежена Його власною святістю, любов’ю та характером, які не дозволяють Йому звершувати зло. А ми знаємо, що Бог не спокушається злом і Сам нікого не спокушає. Ми також знаємо, що Бог розумний у Своїх вчинках. І Бог міг би звершити якусь безглуздість, але не буде цього робити. Тому всемогутність Бога обмежена Його характером, Його любов’ю та святістю. Потрібно розуміти, що всі ці якості характеру, з’єднані разом, дають нам загальну картинку або загальне уявлення про Бога.

Наступне – це всюдисущість Бога. Бог присутній одночасно всюди та цілком. Частиною завдання, яке слід виконати студентам, це читання, обов’язкове для здачі цього курсу, Блаженного Августина, його сповіді. Розмірковуючи про Бога, Блаженний Августин питає себе: «Господи! Чи перебуваєш Ти цілком та всюди? Чи Ти перебуваєш у більших речах більшою мірою, а у менших речах меншою?». Потім, ніби продовжуючи свої роздуми, Августин приходить до висновку, що Бог присутній цілком,  одночасно всюди. І це не повинно бентежити нас, і, з іншого боку, не може не вражати нас, адже Бог, Якого не може вмістити весь всесвіт, може вміститися у нашому серці! Бог, Який не має меж, знайшов Собі місце перебування у нашому серці! Це всюдисущість Бога.

Наступне – це вічність та незмінність. Бог від вічності один і той самий. Він не може стати краще, тому що досконалий, і Він не стає гірше, тому що досконалий. І також справедливо те, що Бог незмінний, як ми читаємо у Священному Писанні, що Господь «учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!». Ми повинні розуміти, що не змінюється Його характер, не змінюються Його якості, не змінюються Його принципи, які Господь має, і Він залишається незмінним. Але Господь завжди творчо, креативно реагує, завжди використовує нові методи та нові підходи, як ми читаємо у посланні до Євреїв «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків». Тобто ми бачимо, що Бог це робив багато разів і робив це різними образами.

Також ми кажемо про нескінченність Бога. Це те, що Бог безмежний, Він нескінченний, Він простягається за межі нашого розуміння, за межі нашого усвідомлення. Ми не можемо мислити без меж: ця кімната, ця зала, студія має свої межі, цей клас, ця аудиторія має свої межі, наше місто має свої межі, наша держава має свої межі. У кінцевому результаті наша галактика і наша планета має свої межі. А Бог безмежний, Він необмежений, і ми не можемо собі це уявити. Можливо, тому, що самі ми обмежені, тобто ми обмежені нашим тілом, ми обмежені нашими здібностями та іншими лімітами, які притаманні кожному з нас. Але Бог нічим не обмежений: Його не обмежує час, Його не обмежує простір, Його не може обмежити і людина.

Суверенність Бога. Це ще одна з якостей, про які нам слід казати, тому що всі наші вчинки, слова та справи продиктовані чимось. Вони зроблені під впливом або під дією чогось чи то позитивного, чи то негативного ефекту. Так чи інакше щось справило свій вплив на нас, і у результаті цього ми прийняли, сказали, вчинили, подумали. Але на Бога не діють жодні обставини. Бога неможливо схилити до чогось, змусити або якимось іншим способом спонукати, примусити робити щось. Бог суверенний у Своїх рішеннях, і ніщо не може вплинути на Бога.

Також Бог має моральні якості, які передаються. Якщо до цього ми казали про якості, які не передаються, та притаманні лише Богу, то наступні якості також притаманні Богу, але передаються людям.

І перше з таких якостей – це святість та праведність. «Будьте святі, – закликає Господь, – Я бо святий!»; «освячуйтеся», – каже Священне Писання. Це те, до чого покликаний кожен християнин.

Також Божа милість та істина. Бог милостивий та істинний і до того самого закликає нас Господь.

Ще одна з якостей – це Божа любов. Про Нього ми читаємо, що «Бог є любов», Він «так полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого». І до цієї любові Він закликає й нас.

Наступна тема, до якої я бажав би перейти – це Божі декрети, або Божі веління та визначення. Як ми читаємо у посланні до Єфесян перший розділ одинадцятий вірш. Єфесян один: одинадцять: «Того, Хто все чинить за радою волі Своєї». «Того, Хто все чинить за радою волі Своєї» – це Божі декрети.

Визначення Божих декретів ми знаходимо у Священному Писанні. Ми читаємо про те, що тут же, у посланні до Єфесян перший розділ четвертий вірш, сказано: «так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові». Це показує те, що Божі плани та Божі наміри були визначені або встановлені Богом ще до створення світу. Такі визначення або передвизначення, як наше спасіння, наше обрання, наше життя з Богом та вічність, були встановлені Богом ще до того як був створений цей світ.

У Писанні ми знаходимо підтвердження Божих декретів. І для того, щоб зекономити наш час, я не буду зупинятися на всіх наведених уривках, але сподіваюся, що Ви зможете прочитати їх у наших замітках.

Також потрібно казати про те, що існує певна термінологія, яка описує Божі декрети як у Старому, так і у Новому Заповіті. Також потрібно розуміти, що Божі декрети не суперечать волі людини.

Людина, роблячи свій вибір та повністю несучи відповідальність за свій вибір, тим самим виконує Боже визначення. Як я читаю, наприклад, у книзі Дії святих апостолів, коли Петро звертався до євреїв у Єрусалимі, сказав наступне: «Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили». Отже, ми бачимо, що розп’яття та смерть Ісуса Христа були передвизначені Богом, і це було від вічності. Але здійснено це було за волею та бажанням грішних людей, які взяли Ісуса Христа, розп’явши, і вбили.

Отже, як ми бачимо, Божі декрети не суперечать Священному Писанню. Але є різний порядок сприйняття Божих декретів. Я навожу таблицю як Божі декрети сприймаються у різних богословських системах та як вони розуміються різними догматичними школами.

Є й заперечення, але, як я вже сказав, ці заперечення не суперечать Біблії, тому що Бог здатен використовувати і вибір людини, і волю людини для того, щоб звершити все так як Йому завгодно. Пам’ятаєте, як у випадку з Йосипом, якого брати продали у єгипетське рабство. Він, пройшовши всі ці випробування, робить висновок, кажучи про наступне: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре». Навіть злі наміри, навіть злу волю людини Бог здатен використовувати для Своєї слави!

Які ж висновки ми можемо зробити для себе? До яких висновків ми приходимо? Дозвольте мені процитувати з наших заміток: «Декрети, або постанови Божі, мають дуже практичне значення. По-перше, ми повинні благоговіти перед великим Богом, мудрим та сильним, люблячим. Ми можемо довіряти наше життя всемогутньому Богу. Нам слід радіти нашому спасінню та його обранню, звершеному від вічності. Ми можемо зберігати мир навіть коли проходимо через життєві безодні, знаючи, що Бог контролює все. Але це не повинно робити нас байдужими до того, що відбувається. Бог не є автором гріха, і тому людина відповідальна за свої вчинки, хоча людина й не в силах зруйнувати Божі плани. Це вчення не залишає місця людській гордості, але закликає нас до смирення перед суверенним Богом».

Нехай Господь благословить кожного з нас для цього! Амінь.