Конспект лекції 6.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні мова піде про творіння. Ми казали про імена Бога, Його якості, які передаються та не передаються, декрети Божі.

І ось сьогодні будемо казати про справи Божі. І однією з очевидних справ Божих є творіння. Кажучи про тему творіння або створення світу, потрібно поставити питання: чому християни не можуть прийняти теорію еволюції. Дехто відмовляється від цієї теорії, погоджуючись з тим, що вона суперечить Священному Писанню. Але дехто дозволяє припустити, що Бог міг використовувати еволюцію, і через еволюцію створити той світ, в якому ми сьогодні знаходимося.

Але давайте подивимося, що Біблія ясно вчить стосовно творіння і що Священне Писання каже стосовно перших днів творіння. Але перед тим, ніж ми подивимося, використання слова «день» та біблійні уривки, які кажуть про творіння, бажав звернути Вашу увагу на кілька теорій, що існують для того, щоб пристосувати Священне Писання і внести еволюцію у процес творіння.

Дехто припустив так звану теорію день-століття, кажучи про те, що як у Бога один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день, чому б не допустити, що ті дні, про які йдеться у Священному Писанні насправді це не буквальні дні по двадцять чотири години, а якісь тривалі періоди.

Теорія розриву. Теорія розриву припускає, що у першому розділі книги Буття між першим та другим віршем є величезний розрив у часі в мільйони років. Прибічники припускають, що у першому вірші йдеться про створення першого світу, а у другому йдеться про створення другого світу. І це два абсолютно різних світи. А між цими світами лежить як раз необхідна кількість мільйонів років для того, щоб дозволити теорії еволюції існувати.

Дехто припускає теорію місцевого потопу, кажучи про те, що Ноїв потоп не був всесвітнім, але десь відбувся локально.

Також виникають й різні інші теїстичні еволюції, і креаціонізм відкидається. Креаціонізм як вчення про творіння відкидається і не приймається.

Давайте подивимося, що каже з цього приводу Священне Писання. Біблія ясно вчить, що Бог творив протягом шести буквальних двадцяти чотиригодинних днів не кілька мільйонів і мільйонів років. Чому ми можемо так заявляти? По-перше, коли слово «день», єврейською мовою «йом», вживається у книзі Буття перший розділ з четвертого по п’ятий вірш, воно використане зі світилами, або світовими циклами: ранок і вечір, світлий і темний час доби, що однозначно вказує на періодичність у двадцять чотири години. По-друге, йом вживане з ранком і вечором. По-третє, йом перекладається з числом один, де є нумерація один, два, три, і всякий раз, коли слово «йом» використовується з числівником, це вказує на перший, другий або третій день. У книзі Буття один: чотирнадцять також є опис небесних світил, яке знов-таки підкреслює, що Господь створив цей світ за шість буквальних двадцяти чотирьохгодинних дні. І книга Вихід, коли каже про заповідь суботи, визначає ось що. Дозвольте мені прочитати. Книга Вихід двадцятий розділ з дев’ятого по одинадцятий вірш, двадцять: дев’ять – одинадцять: «Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його». Фактично ми бачимо, що ця заповідь про дотримання суботи з декалогу, десяти заповідей, блокує, не дозволяє казати про творіння в мільйони років, оскільки дотримання суботи як раз співвідносне шести буквальним дням, за які Бог створював цей світ.

Дозвольте процитувати з наших заміток: «Буття один каже шість разів, що Бог називає творіння «добре», і коли Він закінчив творити на шостий день, Він назвав все «вельми добре»». Зверніть увагу, що ключовим складовим елементом, можливо, найважливішою складовою еволюції є смерть та мутація. Це мається на увазі, що з кожною наступною смертю відбувалая мутація та зміни, які не мисляться, і теорія еволюції не мислиться без цих складових. А це значить, що смерть існувала до гріхопадіння. Але чи так це у Біблії? Як щойно я процитував з наших заміток, коли ми читаємо, тут не бачимо ані смерті, ані мутації, але за всі ці шість днів творіння Бог знов і знов повторював: «добре» і «вельми добре». Згоджуватися з концепцією мільйонів років смерті тварин до створення та гріхопадіння людини суперечить і руйнує вчення Біблії про смерть та здійснення спокутного акту Ісусом Христом.

Ідея мільйонів років виникла не з наукових фактів. Потрібно було фактично обґрунтувати або дозволити людині усунути Творця. І теорія еволюції, як жодна інша, могла допомогти у цьому фактично якщо людина виникла у результаті якогось вибуху, якщо вона – комбінація хімічних елементів, які породили живу клітину, якщо вона виникла у результаті мутації видів і сьогодні досягла свого вигляду будучи тим, ким вона є, зародившись фактично з цієї клітини, то, таким чином, виключається наш Творець, Бог, Який відповідальний за творіння. І, таким чином, людина стає безвідповідальною за своє життя та поведінку; немає того верховного Судді, немає Того, Хто спитає з тебе, ти всього один з видів тварин, які розвинулися з клітини.

Також дозвольте процитувати з наших заміток: «Методи радіометричного датування не доводять мільйони років. Радіометричне датування не було розвинуте до початку двадцятого століття, час, до якого фактично цілий світ прийняв мільйони років. Багато років вчені цитували в опублікованій науковій літературі багаточисленні приклади з цих методів, надаючи помилкові дати. Наприклад, дата мільйонів років для течії лави з виверження вулкану, яке відбулося кілька сотень або навіть десятків років тому». Як бачимо, сам радіоактивний метод, за допомогою якого визначаються мільйони років за кількістю накопиченого радіометричного матеріалу, помилковий. Ці помилки очевидні, часті і тим не менше, не дивлячись на помилковість цього методу, недостовірність його підходів, теорія еволюції залишається й далі симпатичною людині. Потрібно розуміти ті мотиви, що є рушійними для людини: її гріховна зіпсована натура, яка не бажає бути відповідальною та підзвітною Богу, намагається всім можливим чином усунути Бога зі свого життя, прибравши Його з арени.

Знов-таки читаю з наших заміток: «Те, що тут ставиться під ризик, є авторитетом Писання: характер Бога, вчення про смерть та саме підґрунтя Євангелія. Якщо перші розділи Буття не є істинна буквальна історія, тоді віра в іншій частині Біблії підривається, включаючи її вчення про спасіння та мораль. Здоров’я церкви, ефективність її місії втраченому світу, слава Бога знаходяться під загрозою». Таким чином, якщо ми відмовляємося від буквального розуміння творіння за шість двадцяти чотиригодинних днів, то припускаємо можливе спотворення не тільки Писання, надаючи йому небуквальне історико-граматичне тлумачення. Ми спотворюємо характер Самого Бога, Який повинен був використати смерть та мутацію для розвитку людини. Як я вже казав, яким тоді чином ми можемо пояснити слова Бога «добре», «вельми добре», вчення про смерть та підґрунтя Євангелія, адже смерть стала результатом гріхопадіння, і відступ Адама і Єви проявом невіри по відношенню до Бога, а Євангеліє стало викупленням від смерті? Але якщо смерть була ще до Адама і Єви, то як же тоді з оригінальним гріхопадінням, про яке ми читаємо у книзі Буття? І як же тоді застосовується Євангеліє по відношенню до цієї смерті? Припускаючи теорію еволюції, ми підриваємо всі ці твердині.

Чи міг Бог використати еволюцію для творіння? Якщо заповіт з Авраамом не був укладений, якщо обрізання та жертвоприношення не були призначені Господом, якщо Божа рука не писала десять заповідей на кам’яних скрижалях, якщо Авраам не був або був чимось не більше, ніж міфічний герой, такий як Тесей, історія потопу – вигадка, гріхопадіння – легенда і історія творіння – син провидця; якщо всі ці точні та детальні розповіді не ґрунтуються на реальних подіях, то мають не більше цінності як історія, яка має історії царського періоду Риму. Що сказати про доктрину Месії, яка набагато менш чітко висловлена? І як щодо авторитету авторів книг Нового Заповіту, які за цією теорією не просто прийняли необґрунтовані вигадки за чисту істину, але побудували свої підстави християнського віровчення на легендарних сипучих пісках? Відмовляючись від буквального розуміння шести днів творіння, ми автоматично повинні тоді сказати, що, можливо, й потоп Ноя був легендою, і він був не всесвітнім, а локальним, що не було Авраама і так далі. Руйнуючи ці підвалини, фактично ми руйнуємо авторитетність та достовірність Священного Писання, і, як наслідок, руйнуємо й нашу віру у Спасителя.

Коли Ісус казав фактично, що «настав потоп і знищив всіх», скажіть, будь ласка, чи вірив Ісус Христос у всесвітній потоп, коли Він сказав наступні слова «і знищив всіх»? Чи Він мав на увазі, що відбувся лиш місцевий потоп?

Якщо можна швидко та вільно вчиняти з історією про гріхопадіння як з «образом» або «алегорією», що тоді стає підґрунтям богослов’я Павла? Якщо ми відкидаємо такі речі, то що тоді вже можна казати дійсно про богослов’я?

У багатьох народах слово Боже колись дуже поважали та сприймали всерйоз. Але як тільки відкрилися двері компромісу, як тільки християнські лідери визнали, що ми не повинні інтерпретувати Біблію так, як написано у Бутті, чому тоді ми повинні приймати до уваги слово Боже у будь-якому іншому місці? Тут ми зустрічаємося з серйозними викликами. Більшість з пасторів, лідерів, місіонерів, християнських вчителів недооцінюють важливості доктрини вчення про двадцять чотири буквальних години. Шість днів, двадцять чотири години. Вони кажуть, що, можливо, хіба Бог не міг створити цей світ і за ті самі мільйони років. Ми повинні розуміти чим продиктовані ці мільйони років. Ми намагаємося у цьому випадку пристосувати Біблію до сучасної науки, науки як, наприклад, радіометричний метод вимірювання, який, як я вже сказав, не є достовірним, схильний до багатьох помилок. І ось цьому методу, цій теорії, яка помилкова або схильна до помилок, містить помилки, неточна, ми намагаємося підпорядкувати слово Боже та примусити Біблію казати не всупереч сучасній науці. Чи буде це правильно помістити слово Боже під авторитет сьогоднішньої науки? Чи не повинно бути навпаки і чи не повинна сьогоднішня сучасна наука з її теоріями та припущеннями бути поміщеною, підзвітною та підпорядкована Священному Писанню? Відповідь, я думаю, однозначна. Це доктрина створення світу за шість буквальних двадцяти чотиригодинних днів важлива, тому що зберігає Божий авторитет, непохитність слова Божого, Божий характер та не дозволяє підривати Євангеліє, де Христос прийшов викупити нас від смерті, яка стала результатом гріхопадіння перших людей. Ми не можемо припустити думки, що смерть могла існувати до гріхопадіння.

Ми продовжимо цю тему у наступній лекції. А сьогодні я вдячний Богу за Вашу увагу. Нехай Господь благословить Вас! Амінь.