Конспект лекції 7.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні я пропоную звернути Вашу увагу на одну вже зі згаданих вище, згаданих раніше теорій так званого розриву: питання, пов’язані з творінням.

Чи можлива теорія розриву? Я нагадаю, що суть цієї теорії зводиться до того, що у Буття перший розділ перший вірш і Буття той самий розділ другий вірш існує так званий пробіл: між створенням першого світу, який існував до Адама, та створенням другого світу, який існує зараз. Таким чином, розриваючи цих два вірші, деякі коментатори та тлумачі поміщають мільйони й мільйони років, роблячи можливим або намагаючись, наскільки це можливо, примирити біблійне вчення, текст Біблії та сучасну науку.

Давайте подивимося звідки з’явилася теорія розриву. Я цитую одного з прибічників цієї теорії: «Коли люди нарешті прийдуть до згоди стосовно віку землі, потім помістять багато років Буття один: один і один: два, тоді більше не буде конфлікту між книгою Буття та наукою». Як бачите, дана теорія мотивована бажанням примирити Біблію та сучасну науку. Або я навіть сказав би більше: у спробі знайти компроміс з сучасною наукою Біблія була підпорядкована сучасній науці. Я вже казав у перших лекціях про те, що над нашим богослов’ям у розумінні Біблії ніщо не повинно домінувати: ні традиція не повинна брати верх, ані досвід, ані почуття, ані науковий підхід. Хоча лекцією раніше ми казали про те, що те, що може мати вигляд абсолютно науковий, на перший погляд, не завжди виявляється таким як, припустимо, радіометричний метод виявлення віку. Або навпаки закони, природні законі, закони натуралізму та природознавства як раз підтверджують достовірність Біблії, а не достовірність теорії еволюції. Таким чином, у спробах узгодити мільйони років з Біблією, Пембер виправдав теорію розриву кажучи: «Є місце для будь-якої тривалості часу між першим і другим віршами Біблії. І знову, оскільки у нас немає священних даних про геологічні утворення, ми вільні вірити, що вони розвивалися точно у такому порядку, якому ми їх знаходимо. Весь процес відбувався до часу Адама, можливо, у зв’язку з іншим родом істот, і відповідно у теперішній час жодним чином не стосується нас». Таким чином, передбачається, що до світу, який Бог створив та в якому ми живемо, існував дещо інший світ. Саме цей інший світ і став тими корисними копалинами, геологічними відкладеннями та тим, що сьогодні криється у пластах землі. Згідно Вестон Філдс теорію можна підсумувати наступними словами: «У дуже далекому нескінченному минулому Бог створив ідеальні небо та землю (не плутайте їх з нашими сьогоднішніми небом та землею). Сатана правив на землі, яка була населена расою людей без душі. Кінець кінцем сатана, який мешкав в Едемському саду, що складався з мінералів, у відповідності до Єзекіїля двадцять восьмий розділ, повстав, забажавши стати, як Бог (Ісая чотирнадцятий розділ). Через падіння сатани гріх увійшов у світ і приніс на землю Божий суд у вигляді потопу, про який свідчать води з Буття один: два (знов таки не плутайте з водами потопу Ноя), а потім глобальним льодовиковим періодом, коли світло та тепло від сонця якимось чином зникли. Всі скам’янілості тварин, рослин та людей на землі сьогодні датуються від цього потопу Люцифера і не мають жодного генетичного зв’язку з рослинами, тваринами, які живуть на землі сьогодні». Отже, це коротке підсумовування цієї теорії.

Але давайте подивимося чи відповідає така теорія дійсності і що про це каже Священне Писання. Отже, перше, на що нам варто звернути увагу – це книга Вихід двадцятий розділ одинадцятий вірш. Ми вже цитували цей уривок, і я пропоную знову прочитати цей текст. Отже, книга Вихід двадцятий розділ: одинадцятий вірш: «Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його». Тут ми бачимо взаємозв’язок між дотриманням суботи та днями творіння. Фактично заповідь дотримання суботи ґрунтується на буквальному шестиденному творінні. Як бачимо, цей уривок Священного Писання показує нам, що дана теорія суперечить Біблії.

Також бажав прочитати з наших заміток: «Це ставить смерть, хвороби та страждання до гріхопадіння, що суперечить Писанню». Подивіться уривок Римлян п’ятий розділ дванадцятий вірш. Це другий уривок, який знову ж спростовує теорію розриву. У Римлян п’ять: дванадцять ми читаємо: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». У цьому випадку ми читаємо про одну людину, родоначальника життя, Адама. Саме від однієї цієї людини життя бере свій початок. Писання не допускає початку будь-яких інших людей або іншої раси. Також у цьому уривку ми читаємо, що через цю одну людину смерть входить у світ. Це значить, що смерть не існувала до цього, тобто смерті не було до Адама! Зверніть увагу на те як сказано: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть». Смерть стала наслідком гріхопадіння Адама, першої людини, а відповідно смерті не було до гріхопадіння. Але для того, щоб існувала теорія еволюції, їй потрібна смерть. Теорія еволюції має на увазі те, що гинучи, один вид фактично давав можливість для появи іншого виду, і у результаті мутацій та смерті протягом мільйону років відбулося формування людини. Хоча ми знаємо, що мутації у сучасному суспільстві не призводять ні до чого гарного: не може бути прогресу, але тільки регрес; всяка мутація не покращує, а погіршує. Але це більш науковий та логічний аргумент, аніж біблійний.

Давайте подивимося на інші біблійні аргументи, які спростовують теорію розриву. У книзі Буття перший розділ двадцять дев’ятий вірш, один: двадцять дев’ять, ми читаємо наступне: «І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий». Як бачимо, з даного уривку як перші люди, Адам і Єва, так і тварини були вегетаріанцями. Вони не харчувалися м’ясом, відповідно не вбивали тварин, і як наслідок цього знов таки підкреслюю, що не було смерті. У цьому випадку мається на увазі відсутність боротьби за життя. Це друга важлива складова еволюції, де у боротьбі за життя види виживали, перемагаючи слабших, сильніші відкривали можливість для існування своїх нащадків. Але у цьому випадку ми бачимо, що даний уривок не підтримує цієї теорії. Ми не бачимо тут натяку ні на насилля, ні на вбивство або смерть. Той світ, який Бог створив, схоже, був самодостатнім та гармонійним, тому що ми читаємо про те, що Бог каже, підсумовуючи творіння, що все «вельми добре». Тоді ж як ми розглядаємо геологічні шари та відкладення, знаходимо останки, які підлягають смерті та насиллю, які демонструють сліди жорстокості, і це ніяк не вписується у той уривок, що ми щойно прочитали.

Також потрібно звернути увагу на ще один уривок, який теж знаходиться у посланні до Римлян, але вже восьмий розділ двадцять другий вірш. Вісім: двадцять два ми читаємо наступне: «Бо знаємо, що все створіння (або іншими словами – творіння) разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі», – і далі. У цьому випадку ми бачимо, що так само як і людина творіння піддалося впливу гріха, і сьогодні весь створений світ страждає, очікуючи звільнення, звільнення від рабства тління. І це тління, тобто те, що ми спостерігаємо зараз: ефект руйнування, вплив гріха та діяльність грішної людини на оточуючу природу, коли знищуються ліси, забруднюються моря, отруюються води, коли зникають фактично цілі види тварин та живих організмів – це є наслідком гріховної поведінки людини. І все творіння «зідхає й мучиться аж досі». Але коли це відбулося? Це відбулося з гріхопадінням людини: «Бо знаємо, що все створіння (творіння) разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?». Тобто творіння подібно до нас очікує звільнення та майбутнього століття. А зараз воно страждає. Але якщо ми подивимося ті геологічні шари, про які я вже згадував, то там як раз спостерігаємо факти страждання, насилля та жорстокості по відношенню до творіння і оточуючого світу. А це значить, що гріх тоді був раніше, до гріхопадіння Адама. Що змусило творіння тоді страждати? І, як наслідок, ми приходимо до висновку, що теорія розриву не може дати відповідь на це питання.

Наступне, на що нам також потрібно звернути увагу – це детальне дослідження уривку з книги Буття перший розділ з першого по другий вірш. Я прочитаю. Отже, книга Буття перший розділ перший та другий вірш: «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води». Саме у цих двох віршах і криється, на думку декого, теорія розриву.

Давайте подивимося її уважно та звернемо увагу на слова, на лексику, на граматику тексту, на структуру та значення слів для того, щоб зрозуміти чи є місце для теорії розриву у цих двох віршах. Якщо ми вивчаємо слово «створена» і «зроблена», які використані тут, потрібно сказати, що вони взаємозамінні. Факт полягає у тому, що слова «bara» і «asah» часто використовуються взаємозамінно у Старому Заповіті. Фактично у деяких місцях вони використані у синонімічному паралелізмі, тобто доповнюють одне одного, служачи синонімами. Застосовуючи цей висновок до Вихід двадцятий розділ одинадцятий вірш або тридцять перший розділ сімнадцятий вірш та Неємії дев’ять: шість ми бачимо, що Писання вчить, що Бог створив всесвіт, все, що є, за шість днів як це сказано у книзі Буття.

Також коли ми розглядаємо граматику цього уривку, то можна помітити наступне: цей висновок підкріпляється підручником граматики Гесеніуса. Він каже, що у єврейській мові є так звані waw-послідовні, які кажуть про історію. У російській мові ми використовуємо подібне, але за допомогою сполучника «і». Якщо ми розказуємо довгу або послідовну історію, то завжди додаємо «і». Ну як, наприклад, у тій самій відомій казці про Червону Шапочку: «І сказала мама Червоній Шапочці: Піди, провідай бабусю! І взяла Червона Шапочка кошика, і поклала туди пиріжків, і пішла до бабусі». У цьому випадку ми використовуємо сполучники «і», з’єднуючи довгу історію для того, щоб показати безперервність або послідовність. У даному випадку використовувалася waw-послідовна, так звана waw-consecative, у єврейському тексті, де мова йшла про єдину цільну історію, яка не має на увазі розрив. Це граматичне з’єднання між віршами один і два таким чином виключає теорію розриву.

Дехто припускає гру слів між «була» і «стала». Дехто каже, що земля «була» пуста та порожня, але потім «стала»: «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня». А, можливо, припускає дехто, земля «стала» пуста та порожня. Але чи буде справедливо перекладати слово «була» як «стала» подібним чином? Немає нічого, що б дозволяло нам таке зробити! І фактично це більше нагадує маніпуляцію над текстом, аніж його правдиве та правильне тлумачення.

Наступне словосполучення «пуста та порожня». Це словосполучення всього тричі зустрічається у Старому Заповіті та звучить як «tohu waw bohu». І у двох інших уривках, що згадуються у Старому Заповіті, «tohu waw bohu» було пов’язане з судом та осудом. І це дозволило декому припустити, що якщо у двох інших уривках мова йшла про суд, то, можливо, у цьому ж уривку Бог осуджує сатану за його повстання та, як наслідок, карає. Але насправді ми не повинні зловживати контекстом та не можемо значення з іншого тексту привносити у цей текст. Ну, дозвольте Вам навести приклад: коли я кажу «лев», що це слово значить у Біблії? Ви можете сказати: «Ну, мабуть, мова йде про Христа – лев з коліна Юди». Але є й інший лев, про якого сказано «сатана ходить, як рикаючий лев». Використовуючи слово «лев» саме по собі, ми, вириваючи його з контексту, можемо надати йому неправильне значення. І лиш контекст визначає про якого ж лева йде мова. Так і у цьому випадку «tohu waw bohu», у силу свого звучання, навіть нагадує деяку безформність, неорганізованість. У цьому випадку нествореність землі та неприведеність її у той гармонійний стан, в якому ми маємо її, в якому вона була і який ми ще маємо, спостерігаючи до сих пір. Перед тим, ніж ми перейдемо до наступного пункту, дозвольте мені все-таки процитувати з наших заміток: «Хоча вислів «tohu waw bohu» в Ісаї тридцять чотири: одинадцять та Єремії чотири: двадцять три каже про безформність і порожнечу у результаті божественного суду над гріхом, це значення не має на увазі у самому вислові, але отримане з конкретних контекстів, в яких воно зустрічається. Отже, це неприпустимо робити висновок про таке саме значення з Буття один: два, де контекст не має на увазі ніякого суду».

Наповнення. У Буття один: двадцять вісім: «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею», – і так далі, дехто інтерпретує як «заповнюйте втрачене». Я процитую з наших заміток: «Багато хто з теоретиків розриву використовує слово «поповнювати». У перекладі Буття один: двадцять вісім, щоб виправдати теорію розриву на підставі того, що це слово означає наповнювати знову. Таким чином, вони стверджують, що Бог сказав Адаму і Єві наповнити землю, маючи на увазі, що вона одного разу вже була наповнена людьми, поколінням до Адама. Проте це неправильно. Єврейське слово, перекладене як «поповнювати», просто означає як «наповнювати» або «виконувати», «бути наповненим»». Таким чином, наведені докази однозначно показують, що теорія розриву не має підґрунтя.

І є тому серйозне застереження. Багато відвертих християн винайшли інші нові інтерпретації Писання, щоб уникнути інтелектуальних конфліктів та суперечок з науково-популярними ідеями. Пропонують теорії розриву, розриву, довгого періоду. Теорія розриву одна з таких реінтерпретацій, винайдена для узгодження з науковими концепціями, які виникли на початку дев’ятнадцятого та у кінці вісімнадцятого століття і до сих пір популярні. Як я вже казав, багато з цих теорій і самі знаходяться у суперечці з логікою, наукою, не завжди послідовні, дуже часто спростовуються іншою та новою, свіжою теорією; іноді помилкові, як геологічний метод, і не завжди точні, як більшість з цих теорій та припущень. І чи буде розумно у нашому випадку безпомилкову, непогрішиму Біблію та біблійну істину підпорядковувати цим наукам і свіжим, новим теоріям? Не думаю, що це буде правильно!

Хай Господь збереже нас та утримає від спотворення Божої істини. А кожному з нас дасть твердим серцем триматися істини, проповідувати цю істину та любити істину всім своїм серцем. Нехай Господь благословить Вас у цьому!