Конспект лекції 9.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні я бажав би запропонувати порозмовляти вам про Боже провидіння та Боже збереження всесвіту.

Я цитую з наших заміток: «У посланні до Євреїв один: три сказано «тримав усе словом сили Своєї», каже про те, що все, створене Богом, підтримується та зберігається до життя. Він дає траві рости, Він зрушує гори та стрясає землю, посилає дощ у свій час і навіть горобець не впаде на землю без волі Батька». Давайте подивимося, що Писання каже про це Боже провидіння та збереження всесвіту.

У книзі Приповісті двадцять перший розділ перший вірш ми читаємо наступне: Бог розпоряджається волею, намірами, бажаннями, серцем правителів. Ось як сказано у Приповісті двадцять один: один: «Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує».

Також у книзі Даниїла другий розділ двадцять перший вірш сказано наступне: «І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним». У цьому випадку кожен раз, коли настають чергові вибори, ти ставиш собі питання, і як пастору мені часто доводиться чути питання від членів церкви: чи слід голосувати. Так, дійсно слід, але при цьому потрібно розуміти, що не дивлячись на те, що кожен християнин повинен брати правильну участь у житті того суспільства, в якому він знаходиться. Тим більше, вибір або постановка та зняття начальників чи правителів не у нашій владі, але у владі Бога, як тут ми прочитали «І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів».

Також у першій книзі Самуїла другий розділ з шостого по сьомий вірш сказано: «Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує». Як бачите, у Божій владі знаходиться і наше життя «побиває й оживлює», і наша смерть. Тобто це добре та правильно піклуватися про своє здоров’я, стежити за дієтою, але при всьому цьому, як би ми не намагалися, ані день нашого народження, ані, тим більше, день нашої смерті не у нашій владі. Це все залежить від Господа, тому що Він розпоряджається нашим життям, Він «побиває й оживлює», Він «до шеолу знижає й підносить до неба». «Господь зубожує та збагачує» – дійсно добре бути у житті підприємливим, працьовитим та старанним, але багатство, достаток або надлишок знов таки не залежать від нас, і знаходяться у владі Божій. Тільки Він і лиш Він розпоряджається всіма багатствами, і одних Він робить багатими, а інших – не настільки багатими. «понижує Він та звеличує» – знову ж це стосується соціального становища та статусу, де лиш Господь розпоряджається нашою долею.

У книзі Приповісті шістнадцятий розділ дев’ятий вірш сказано наступне: «Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь». Нам властиво аналізувати, оцінювати, приймати рішення, але виявляється, що шлях, яким ми йдемо, це не наш вибір та не наше власне рішення, але те як скерує Господь. Давайте подивимося детальніше як поширюється Боже провидіння та збереження всесвіту.

Бог контролює навіть волю людини. Ви скажете: «Ну як же, адже я приймаю рішення, адже це було моє бажання вчинити так чи інакше! Хто може перешкодити моєму бажанню? Невже Бог дійсно контролює мою волю, мій вибір та визначає моє рішення?». Так, подивіться як каже Писання. Книга Приповісті дев’ятнадцятий розділ двадцять перший вірш сказано наступне: «У серці людини багато думок (тобто ми можемо мати багато думок, багато бажань, багато планів), але виповниться тільки задум Господній». У цьому випадку виявляється, що лиш Бог керує нашою ходою, і лиш те, що Бог визначив, здійсниться незалежно від того як би я не бажав.

Інший уривок з книги Приповісті двадцятий розділ двадцять четвертий вірш каже: «Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?». Тут ми бачимо, що не дивлячись на те, що людина може думати або відчувати себе владним розпорядником свого власного життя, виявляється, що це не прерогатива людини, але Бог керує кроками людини. Тобто кожен наш наступний крок спрямовується за волею Божою.

Також Бог контролює поведінку віруючих та невіруючих. Подивіться, у книзі Єремії десятий розділ двадцять третій вірш сказано: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». Іншими словами, Єремія визнає той факт, що він не може бути розпорядником свого життя. І не людина розпоряджається або визначає свій курс життя, але у волі людини не знаходиться її шлях, а у владі Всевишнього. Тут, помітьте, цікаве слово Господь «спрямовує» ходу. Іншими словами, Господь так розпоряджається обставинами, складаються так обставини, що людина вчиняє саме таким чином як визначив це Господь. Ми ще подивимося далі яким чином Господь розпоряджається або керує цим світом.

Друга книга Самуїла шістнадцятий розділ десятий вірш: «А цар відказав (цар Давид. Історія відбувається під час втечі царя Давида з Єрусалиму, коли він рятується від свого сина Авесалома. І ось, будучи переслідуваним Шім’ї, який знаходиться на схилі гори, на досить безпечній, як він думав, відстані для того, щоб відкрито злословити та лаяти Давида. І ось тут Давид каже наступне, звертаючись до своїх охоронців): Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає (це стосується Шім’ї. Каже Давид), то це Господь йому сказав (у цьому випадку Давид розуміє, що те, що робить зараз Шім’ї та за що, власне, він поніс пізніше покарання та повну розплату, і що було бажанням його серця, але, кінець кінцем, це не було просто бажанням самого Шім’ї, це не було просто його прагненням, але це Господь розпорядився таким чином. І Господь звелів, тут так і сказано): Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?». У цьому випадку Давид не намагався проявити якусь владу або опір по відношенню до Шім’ї, розуміючи, що Шім’ї діяв так не лиш за своїм гріховним бажанням, але й за велінням Господа, Який розпорядився, щоб Шім’ї злословив Давида.

Також Божа влада та провидіння поширюється на обставини, які нам, з людської точки зору, важко зрозуміти. Є кілька непростих для розуміння уривків Писання. У другій книзі Самуїла двадцять четвертий розділ перший вірш ми читаємо: «І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!». Це історія, що відбулася з царем Давидом, в якого виникло бажання провести перепис в Ізраїлі. Сам перепис, або обчислення народу, не є гріхом, у цьому не було нічого поганого. Сам Господь наказував декілька разів проводити перепис, як у книзі Числа при виході з Єгипту та при вході в обіцяну землю, при поверненні з вавилонського полону. У самому перепису не було нічого гріховного, але у самих мотивах Давида було гріховне його бажання покладатися на кількість народу, на силу, людську силу. І цим він згрішив проти Господа, тому що перестав сподіватися на Бога, але вирішив покладатися на себе. Пізніше Давид та весь Ізраїль і конкретно Єрусалим повинні були поплатитися за цей гріх Давида. Але тут ми читаємо, що «І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида (тобто Господь)» здійснити перепис. У паралельному уривку у першій книзі Хронік ми читаємо про те, що «І повстав сатана на Ізраїля». У цьому випадку є два уривка, які, здавалося б, суперечать одне одному: так хто ж збудив Давида і чому Давид поніс покарання за це. Я думаю, що у цьому випадку, можливо, відповіддю буде те, що не Господь збудив, а Господь дозволив сатані спокушати Давида. І Давид, піддавшись цій спокусі – покладатися не на Бога, а на себе, провів це обчислення. Отже, як ми бачимо, Господь керує навіть такими непростими обставинами. І цей непростий уривок показує той механізм, яким Господь діє; іноді Господь дозволяє сатані діяти, як це було у випадку, наприклад, з Йовом, коли сатана дорікав Богу, що Йов не просто так богобоязливий, але лиш через те, що Бог захистив та огородив його. І тому, як стверджував сатана, достатньо було лиш забрати Божий захист та охорону, щоб побачити, що Йов не буде дякувати Богу. І ось тут Господь дозволяє сатані діяти до певної міри. Я думаю, що подібним чином діяв сатана і у випадку з Давидом.

Інший уривок – це Дії четвертий розділ з двадцять сьомого по двадцять восьмий вірш. Тут це слова з проповіді апостола: «Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим (коли ми читаємо першу частину цього уривка, двадцять сьомий вірш, то тут ми бачимо, що і рішення про розп’яття, і повстання проти Ісуса Христа належить Іроду, Пилату та народу ізраїльському з язичниками. Здавалося б, вони ті, хто приймають рішення розіп’яти Ісуса Христа. Але подивіться, що каже наступний двадцять восьмий вірш), учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося». Виявляється так, що Господь визначив смерть, розп’яття та страждання Ісуса Христа. Отже, Бог керував цими подіями. І страждання Ісуса Христа не відбулися випадково, але були визначені волею Божою. Що ж це значить? Фактично Бог визначає те, що повинно було відбутися, і у цьому випадку люди слухняно виконують Божий план. Іншими словами, ми повинні розуміти, що смерть Ісуса Христа – це не випадковість, це не було прорахунком або помилкою у Божих планах. І дивіться, що ті злі люди, як той Ірод, Пилат, язичники та народ ізраїльський у цьому випадку лиш виконали Божий план, привівши його у здійснення, вони були знаряддями у руках Бога. Як бачимо, Бог розпоряджається навіть серцями навіть злих людей, звершуючи своє визначення.

Наступний уривок, на який також бажав би звернути Вашу увагу, Псалом сто другий дев’ятнадцятий вірш: «Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє». Царство та влада Господа поширюються на все. Бог керує фізичним світом за допомогою законів,  встановлених Ним. Як бачимо, Бог керує всім. Тобто немає чогось, що було б поза межами Його влади, що було б непідвладне Богу, не у Його праві розпорядитися. Бог цілком контролює цей світ, все до останньої секунди, хвилини, до останнього атома, до останнього рішення, до останнього слова. Ніщо не випадає з цієї сфери Божого впливу.

Також влада Господа встановлюється на всесвіт в цілому. У книзі Даниїла четвертий розділ тридцять другий вірш ми читаємо наступне: «А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?». Як бачимо, Божа всемогутність поширюється на все – «А всі мешканці землі пораховані за ніщо». Фактично виявляється, що значущість людини у визначенні долі своєї, своєї сім’ї, своєї держави, свого міста, свого бізнесу або ще чогось нічого не значить, коли ми порівнюємо це з Божою волею, Божими планами, Божою дією. І Бог діє за Своєю волею, тобто Він не знаходиться під владою нашої волі, наших бажань; Бог не піддається якимось маніпуляціям або тиску. Він діє за Своєю волею, як ми казали, суверенно, незалежно від нас та нашого бажання, незалежно від обставин. «і Він чинить за Своєю волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?». Тобто, іншими словами, ані людина, ані сатана, ані природа, ані всесвіт, ані ангели, ані ще хтось не може противитися Богу. Це доволі абсурдна картина, коли ми уявляємо, що Бог бореться з сатаною, і вони намагаються перемогти одне одного, і ось хто ж допоможе. Або ми уявляємо свого роду духовну битву, і ось якщо не помолимося якихось п’ять хвилин, то весь духовний світ програє, а справа Божа зазнає поразки. Не думаю, що це так. Чи значить це, що ми не повинні молитися? Звісно, ні (ми ще подивимося, що Біблія каже стосовно молитви та значення молитви у нашому житті). Але, як бачимо з цього уривку, влада та воля Божа поширюється на все. І немає когось або чогось, що б диктувало або визначало цю волю.

Наступний уривок, на який також потрібно звернути увагу і який також каже про те, що влада Бога поширюється на весь фізичний світ. Це Євангеліє від Матвія п’ятий розділ сорок п’ятий вірш: «що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Як бачимо, вся природа знаходиться у Божій владі. Звісно, Бог створив закони, якими Він керує та які програмують наш світ. На минулих лекціях ми казали про закон планет, фізичні закони, хімічні закони, що вони гармонійно поєднані разом і завдяки гармонії, поєднанню цих законів взагалі можливе життя на землі. Але також ми знаємо, що Бог може наказувати, як це у випадку з битвою біля міста Ґів’он, коли Ісус Навин підкорював обіцяну землю, то сонце просто зупинилося за велінням Бога. Яким чином я не знаю, бо не астроном та не фізик і не можу Вам це пояснити. Але я знаю, що за велінням Бога сонце сходить і так само за велінням Бога сонце могло зупинитися. Те саме було і з царем Хізкією, коли за його проханням Бог дає йому знамення, коли сонце фактично змінило свій хід зі звичайного руху зі сходу на захід, рухалося з заходу на схід протягом десяти годин. Як це можна пояснити? Мені важко це сказати. Але у цьому випадку ми бачимо, що Бог наказує сонцю, і якщо Бог наказав сонцю рухатися у зворотному напрямку, то так повинно і було бути.

Наступне – ми також бачимо, що Божа воля поширюється і на світ тварин. Псалом сто три двадцять перший вірш: «ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи». Тобто тварини розуміють, що їхнє існування та харчування залежать від Бога. Можливо, вони й не розуміють це настільки інтелектуально як це розуміємо ми, але, тим не менше, якесь розуміння, мабуть, присутнє. І їхнє рикання на інстинктивному рівні – це прохання до Бога про їжу.

Також у Євангелії від Матвія шість: двадцять шість: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?», – питає Христос. Як бачимо, що життя світу тварин знов таки залежить від Бога. Вони не в силі щось сіяти, щось жати, не здатні збирати, те як роблять це люди, та при всьому цьому Господь піклується про них. Тобто Його влада поширюється на цей тваринний світ.

Також Євангеліє від Матвія десять: двадцять дев’ять: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого». Подивіться, нам здається, що стільки випадковостей та безглуздих збігів відбувається у житті, але виявляється, що маленька пташка, якийсь сіренький горобець «не впаде без волі Отця». Тобто воля Господа поширюється навіть на такі малі речі як життя якогось сіренького для нас непримітного горобця.

Також воля Божа поширюється і на цілі народи. Ми читаємо у книзі Йова дванадцятий розділ з двадцять третього по двадцять п’ятий вірш: «Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п’яного!». Тут ми бачимо, що Господь контролює популяцію народів навіть аж до повного винищення їх. Він розсіює народи, а потім збирає їх. І, можливо, яскравим прикладом цього може бути сам Ізраїль, який за волею Бога був розсіяний та відведений у вавилонський полон, це по-перше. А по-друге, пізніше, після відкидання та неприйняття нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа, Ізраїль так само був розсіяний і довгий час Єрусалим знаходився під владою язичників. Але ось коли прийшов визначений Богом час, відбулося щось неймовірне, що ми не можемо десь ще зустріти в історії, коли народ ізраїльський повернувся у свою державу і був зібраний. «Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі», – тут ми бачимо, що Бог розпоряджається цими обставинами і Він «відіймає розум в народніх голів».

Також Божий контроль поширюється на участь людини. Якщо Господь контролює цілі народи, цілі держави, то також і долю кожної людини. Тут, у Псалмі сто тридцять восьмому шістнадцятий вірш, ми читаємо: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…». Тут ми бачимо, що очі Господа контролюють питання мого народження. Ще до моєї появи у цей світ, Бог вже спостерігав мене і бачив в утробі матері. Також Бог визначив дні, призначені для мене. Тобто Бог визначив час, коли я повинен народитися, і Бог призначив день, коли я повинен буду залишити цей світ. І це відбувається ще до того як я можу прийти у цей світ.

Також Божий контроль поширюється на успіх та невдачу у житті людини. Ми часто думаємо, що це від нас: «Ну, це я десь не виявив активності або моторності, і тому не досяг бажаного результату!». Але подивіться про що каже Писання. У Євангелії від Луки перший розділ з п’ятдесят другого по п’ятдесят третій вірш сказано: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!». У цьому випадку ми бачимо, що виявляється, що сильні, ті, які були при владі та на престолах, були усунуті, а смиренні були піднесені. Голодні були нагодовані, а багаті пішли ні з чим.

Божий контроль поширюється на речі, які здаються випадковими або незначними. У книзі Приповісті шістнадцятий розділ тридцять третій вірш сказано: «За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа». Це здається ось від того як ми вчинимо, як ми розпорядимося, як впаде жереб, направо чи наліво, вперед чи назад, білий чи чорний, правий чи лівий. Але рішення у цьому випадку залежить від Господа. Навіть у таких, на перший погляд позірних, випадкових збігах.

Також Бог захищає праведних. Ми можемо разом з вами подивитися Псалом дев’яностий, який каже про те як Господь охороняє та захищає вірних Його. Псалом дев’яностий: «Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього! Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!.. Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім’я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!». Як ми бачимо, цей яскравий псалом каже про те як Господь надприродно може захищати. І ми можемо згадати безліч ілюстрацій, підтверджень, прикладів того, що це дійсно так.

Також Божий контроль та Його суверенність поширюються на задовільнення потреб вірних віруючих. У книзі Буття двадцять другий розділ восьмий вірш перша частина та чотирнадцятий вірш ми читаємо: «І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!.. І назвав Авраам ім’я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з’явиться». Ви пам’ятаєте ту ситуацію, коли Авраам разом зі своїм сином піднімалися на гору для цілопалення. І ось тут Ісаак ставить питання: Батьку! У нас є вогонь та дрова, а де ж жертва? На це питання Авраам дає відповідь: Бог нагледить Собі жертву. Іншими словами, Бог подбає. І ми разом з Авраамом можемо повторити, що Бог так само піклується про нас, посилаючи нам необхідне.

Також Божий контроль та Його влада поширюються й у відповідях на молитви. У Євангелії від Матвія шість: вісім ми читаємо наступне: «Отож, не сподобляйтеся їм (це каже Христос; їм – язичникам), бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!». У язичників є тверде переконання, що Бога можна заговорити, Бога можна вмовити, якщо бажаєте. Але Христос каже, що не варто їм уподібнюватися у цьому, «бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!». Тобто ще до того як ми щось попросили, Бог досконало знає чого ми потребуємо.

І наступний уривок, який також каже про Божий всезагальний контроль – це покарання нечестивих. У книзі Псалтир сьомий розділ з дванадцятого по чотирнадцятий вірш сказано наступне: «Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається, коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його, і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої». Як пастору, мені доводиться стикатися з людьми, які не завжди готові, на жаль, підпорядковуватися волі Божій. І коли ти переконуєш людину, що їй слід підпорядкуватися волі Божій, бути слухняною слову Божому, але вона продовжує упиратися, то бачиш як цей вірш діє. І це як раз це нагадує розстріляного з луку, його осягає одна рана за іншою, біль змінює інший біль. У її життя приходять страждання та скорботи через неслухняність Богу. Але це дія Божої влади та Божого контролю, який поширюється на нечестивих, на тих людей, які вчиняють нечестиво, не за волею Божою.

Також воля Божа поширюється і на вільні дії людини, на волю людини. Уривок, який ми вже згадували, – це Єремії десятий розділ двадцять третій вірш: «Знаю, Господи, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком». Отже, воля – це ні що інше як контрольований Богом інструмент.

«Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю», – так записано у посланні до Филип’ян другий розділ тринадцятий вірш. Тобто у цьому випадку ми бачимо, що Господь фактично у віруючій людині виробляє бажання. І ці бажання виникають у нашому серці при читанні слова Божого, при спілкуванні з іншими братами та сестрами, при вивченні духовних книг. І у цьому випадку Господь дає нам певне бажання, яке за волею Його.

Також Божий контроль поширюється і на гріховну поведінку людини. У другому посланні до Солунян другим розділом з одинадцятого по дванадцятий вірш сказано: «(Тут Павло, кажучи солунській церкві, описував ситуацію останніх днів, коли повинен буде прийти антихрист. І ось що він каже) І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду». Як бачите, ті люди, які приймуть антихриста та відкинуть Христа відповідно, будуть знаходитися у стані, коли будуть в омані. І, як бачите, хто дасть їм цю оману? Бог. «І за це (їхня непокора, неслухняність та небажання прийняти істину) Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили», – так що у цьому випадку Бог контролює гріховну природу людини та карає їх, коли вони будуть покарані за неприйняття істини.

Бог також утримує прояв гріха. У Бутті двадцятий розділ шостим віршем сказано: «І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї». У цьому випадку Господь зупиняє дію язичницького царя та не дозволяє йому згрішити. Часто Бог і у нашому житті зупиняє нас, втручається у наші обставини та зберігає нас від багатьох гріхів. І у цьому також проявляється Божа воля та Його суверенітет.

Буття тридцять один: двадцять чотири: «І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого». Ви пам’ятаєте, що події розвивалися наступним чином: Яків, більше вже неготовий вже терпіти ставлення Лавана до себе, збирає всю свою сім’ю, все своє майно та тікає. Але через три дні Лаван дізнається про втечу свого зятя. Він збирає всіх своїх родичів та наздоганяє його. І наздоганяв він його не для того, щоб з ним попрощатися та поцілувати на прощання дітей і онуків. Інакше навіщо йому було збирати всіх родичів? Скоріше за все, він наздоганяв Якова для того, щоб фізично розправитися з ним. Потрібно не забувати, що Яків забрав фактично все майно, все надбання Лавана, залишивши синів Лавана без нічого. І ось тут, у цей критичний момент, коли на ранок Лаван повинен був зустрітися з Яковом, Господь втручається та каже: «щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого». І ось тут ми бачимо як знову Бог контролює обставини.

Буття тридцять перший розділ двадцять дев’ятий вірш каже наступне: «Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле (каже сам Лаван). Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого». Тобто у Лавана, схоже, був і намір зробити зло, і достатньо було сили, щоб зробити зло, але лиш це надприродне втручання Бога зупиняє Лавана.

Також Боже всезнання, або Божий контроль, проявляється у тому, що дозволяє та не утримує грішника. Це дозволяє робити грішнику те, що є у гріховному серці. Псалом вісімдесятий з дванадцятого по тринадцятий вірш каже: «Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль (помітьте), і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами». У цьому випадку, коли людина або, як у цьому випадку, народ ізраїльський не готовий був слухати Бога, але упирався в своїх гріхах, Бог залишає їх на свавілля власного серця та дозволяє їм робити те, що вони бажають. І те, що вони робили, як раз було найважчим покаранням для них.

Також Дії чотирнадцять: шістнадцять. Тут з проповіді апостола Павла до язичників ми читаємо про дію Божу: «За минулих родів попустив Він (тут мова йде про Бога) усім народам, щоб ходили стежками своїми (тобто Бог дозволив людям піти тією дорогою, яку вони обрали, за бажанням свого серця), але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші».

Також пряма дія та втручання Бога. Бог може Свій контроль, Свій вплив, Свою суверенну волю здійснювати безпосередньо, тобто втручаючись напряму. І це ми бачимо у книзі Буття п’ятдесятий розділ двадцятий вірш, де Йосип, звертаючись до братів, каже наступне: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!». Брати, намагаючись вбити його, в результаті вирішують продати, і, таким чином, Йосип опиняється в єгипетському рабстві. І ось тут Бог втручається, і за прямим втручанням Бога ті злі наміри, які були у серцях його братів, обернулися на добро.

Також послання до Римлян дев’ятий розділ з сімнадцятого по вісімнадцятий вірш: «Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує». У цьому випадку ми бачимо, що Бог поставляє фараона. Він «ожорсточує» його серце, як каже Писання, і це робить для того, щоб явити над фараоном славу. Справа у тому, що фараон вважав себе богом на землі. І коли Мойсей приходить та каже: «Відпусти народ Мій (Ізраїля), і нехай вони святкують (звершити поклоніння, жертвоприношення) Мені на пустині!», – то фараон питає: «Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля?». Іншими словами, фараон сам вважає себе богом і каже: Так я тут бог, мене питайте. І Бог показує Свою силу. Цікаво, що ті десять кар, які Бог здійснював у Єгипті, як раз були націлені на різних богів Єгипту. Фактично Боже покарання було демонстрацією Божої слави, Божої величі та Божої переваги. Але тут, у посланні до Римлян, ми читаємо, що Бог поставив фараона і Бог озлобив його серце. Це непростий уривок для нашого розуміння, але тут ми бачимо, що Бог розпоряджається і Він втручається безпосередньо та діє через обставини.

Також Бог визначає межі поширення зла. Зло не безмежне. Ми бачимо це з книги Йова один: дванадцять: «І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього».

І ще книга Йова два: шість: «І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!». У цьому випадку ми бачимо, що Бог визначає межі, через які сатана не може переступити. Тобто якщо Бог і дозволяє злу існувати у цьому світі, то лиш настільки, наскільки Бог дозволить.

Отже, друзі, можна було б казати і більше, але час нестримно летить. Тут ми повинні зупинитися. А я заохочую вас до того, щоб ви могли б більше вивчати Священне Писання для того, щоб краще знати нашого Господа і Спасителя. Нехай Господь благословить вас у цьому! Амінь.