Конспект лекції 9.2

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні мова піде про проблему зла. Так звана теодицея.

Девід Юм дуже лаконічно сформулював суть проблеми: «Чи бажає Бог запобігти злу, хоча й не може? Тоді Він безсилий. Чи може Він, хоча й не бажає? Тоді Він злий. Або ж Він і може, і бажає – тоді ж звідки зло?». Отже, друзі, проблема існування зла: всемогутність Божа та зло, страждання.

Чому Бог дозволяє злу бути у нашому світі? З одного боку, існує те, що зазвичай називається природним злом. Це зло, яке не має на увазі участі людської волі та людської дії: урагани, землетруси, торнадо, виверження вулканів тощо. Це перший тип зла.

І є інший, другий тип. Тут ми бачимо війни, злочини, жорстокість, класову боротьбу, дискримінацію, рабство та настільки численні види несправедливості, що їх просто неможливо перерахувати. Якщо людина в якійсь мірі, так чи інакше, безпосередньо чи опосередковано, відповідальна за другий вид зла, то перший вид зла є більшим за здатність людини бути його причиною.

Які ж відповіді ми можемо знайти? Що ми можемо сказати з цього приводу? Ми маємо тут справу з проблемою зла, яка знаходилася у центрі уваги найвеличніших розумів християнської церкви, розумів такого масштабу, як Августин та Фома Аквінський. Жоден з них не зміг вирішити цю проблему остаточно та повністю. Тому якщо Ви не зможете знайти відповіді на всі питання після сьогоднішньої лекції, не поспішайте засмучуватися. Але, проте, ми спробуємо, зі свого боку, подивитися на цю проблему, а саме подивимося на три можливих способи вирішення цієї проблеми.

Отже, перша спроба вирішити проблему зла – це відмова від ідеї всемогутності Бога. Поряд з Богом існує також і сила зла. Це не створена, а яка існувала завжди сила. Між Богом і цією злою силою йде боротьба з неясним кінцевим результатом. Бог намагається перемогти зло, і Він переміг би його, якщо б міг, але Він просто не може цього зробити. У цьому випадку ми кажемо про якесь безсилля Бога. Зло саме по собі не було створене, а існувало як нестворена сила, і з цією силою Бог бореться. У цьому випадку ми приймаємо обмеженість Божої всемогутності, ми визнаємо, що Бог нездатний відповісти на всі виклики, з якими стикається, і Він намагається перемогти зло, але у Нього недостатньо сили для цього. Чи можна прийняти таку точку зору? Вона однозначно буде суперечити таким уривкам Священного Писання, де ми читаємо про всемогутність Божу, про Його всюдисущість, всезнання, про те, що Бог контролює все, як ми казали у попередній лекції. І така точка зору однозначно суперечить Священному Писанню.

Також була запропонована інша точка зору так звана модифікація концепції Божої благості. Ось як її визначає Гордон Кларк: «Я бажаю відверто та категорично заявити, що якщо людина, напившись п’яною, застрелила членів своєї сім’ї, то на це була воля Божа», – і порівнює роль Бога у цій конкретній справі з Його волею стосовно розп’яття Ісуса Христа. Іншими словами, прибічники модифікованої концепції кажуть, що все, що Бог робить, це благо, як у випадку з наведеним прикладом, де людина, яка напилася, розстрілює сім’ю, лишаючи життя та роблячи зло. Проте вона виконує волю Божу і у цьому було благо, так само як і розп’яття Ісуса Христа та Його смерть на голгофському хресті – це було проявом зла та насилля по відношенню до Христа, але це було благо. Тобто, як бачите, саме поняття та визначення зла у цьому випадку модифікується: те, що ми прийнято вважаємо злом насправді виявляється не злом, а ідея зла просто модифікується.

Я бажав би далі процитувати з наших заміток: «Слід недвозначно заявити: дана точка зору, безсумнівно, означає, що Бог є причиною гріха. Бог – єдина кінцева причина всього. Немає абсолютно нічого від Нього незалежного. Тільки Він – вічна істота. Тільки Він всемогутній. Тільки Він незалежний та повновладний». Тільки Він незалежний та повновладний – іншими словами, ми визнаємо, що Бог є причиною зла. Але тут же можна заперечити, згадавши уривок з послання Якова, де сказано, що «Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує».

Ця концепція розвивається наступним чином. По-перше, що Бог би не робив, Його дія справедлива та праведна, тому що Він здійснює її. Над Богом немає закону, який би забороняв Йому приймати рішення про здійснення гріховних вчинків. Гріх є порушенням Божого закону або недостатнім підпорядкуванням йому. Але Сам Бог над законом. Він за визначенням є критерієм та мірилом правильності і праведності.

Наступне твердження: вірно те, що для людини гріховне спонукати або намагатися спонукати іншу людину до гріха. Але для Бога спонукання людини до гріха – не гріх. Відносини між людьми відрізняються від взаємин між Богом та людиною так само як співвідношення людини з законом Божим відрізняються від співвідношення Бога з цим законом. Бог є Творець всього і Він володіє над всім творінням абсолютними та нічим не обмеженими правами. Його ніхто не може покарати.

Третє: закони, які Бог накладає на людину, до Нього Самого у буквальному смислі незастосовні. Наприклад, Він не може вкрасти, бо все належить Йому. Йому ні в кого красти.

І четверте, останнє: у Біблії відкрито говориться, що Бог спонукав пророків казати неправду (наприклад, перша книга Хроніки вісімнадцятий розділ з двадцятого по двадцять другий вірш). Подібні випадки ні в якому разі не слід розглядати як несумісні з твердженням Біблії, що Бог вільний від гріха.

Отже, ми бачимо наступну парадигму: все, що відбувається – від Бога; все, що виходить від Бога – благо; значить, все, що відбувається – благо. І у цьому випадку підміняється саме поняття або саме визначення зла. Тобто те, що є злом для людини, насправді для Бога злом не є, свого роду Бог над законом. Але цікаво те, що Бог Сам визначає та дає визначення вчинкам, називаючи їх злими, і тому у цьому випадку Бог виходить суперечив би Сам Собі, давши певним діям та вчинкам оцінку як злу по відношенню до людини і не давши такої оцінки по відношенню до Себе.

Фактично проблема вирішується таким розумінням питання, що дії Бога (як кінцевої причини), Який спонукає робити такі погані та гріховні вчинки, як вбивство своєї сім’ї людиною, яка напилася, благі та правильні, хоча Сам Бог не грішить та не несе відповідальності за цю гріховну дію. Як бачите, це досить цікава концепція, яка відкрита до філософської дискусії, але наскільки вона обґрунтована Священним Писанням та знаходить підтвердження у Біблії – це ще питання.

Наступна, третя позиція – це заперечення зла. Можна тут навести цитату з Мері Бейкер Едді: «Зло не має реальності. Це не особистість, не місце і не річ, але просто вірування, ілюзія матеріального розуму та почуття». Тобто, іншими словами, зло, як таке, не існує. І це не більше, ніж ілюзія, не більше, ніж вигадка або плід Вашого розуму. Тобто зла немає, як такого.

Ось кілька тверджень цієї теорії. Повинно отримати пояснення існування ілюзії. Як у цьому світі, в якому все є бог, а матерія нереальна, могла виникнути та зберегтися поширена омана? Яке джерело цієї омани, якщо у світі немає нічого порочного, що могло б її викликати? І чому Бог не усуває це хибне вірування? Іншими словами, якщо це ілюзія та плід чийогось розуму, то що породжує настільки багато ілюзій зла у багатьох людей. Що викликає цю ілюзію і чому Бог не усуває цю ілюзію?

І теорія ця не працює. Стверджується, що правильне розуміння розсіє зло. Проте прихильники «християнської науки» (які є прибічниками цієї точки зору) хворіють та помирають. Пояснення хвороби та смерті результатом недостатньої віри виглядає неспроможним у світлі того факту, що померла навіть сама авторка цього руху. Як бачимо, дана теорія не витримує критики.

Теорія Августина, або теорія походження зла за Августином, розглядає зло як дійсну частину створеного світу, необхідну для більшого його блага. Цікаво те, що художнику для створення прекрасної картини доводиться малювати не тільки світлими фарбами, але іноді світлі фарби стають лиш тоді зрозумілими, коли додаються чорні густі. Так і у нашому житті: якщо б не існувало зло, ми б не знали, що таке добро. Мабуть, Ви спостерігали, коли Ваші діти мають все, що вони бажають, тоді вони стають невдячними, не розуміючи взагалі доброту. Маючи все, людина перестає бути вдячною та цінувати те, що має, і, втрачаючи щось, відчуваючи та зазнаючи якихось труднощів у житті, людина починає цінити те добро. Можливо, цей погляд, або підхід, Августина, який бачив, що зло, яке Бог дозволив, якому Він дозволив увійти у цей світ та бути частиною нашого життя, допомагає зрозуміти нам, що таке добро. Ми, пам’ятаєте, у попередніх лекціях казали, що Бог контролює зло, і, якщо потрібно, стримує його та безпосередньо втручається і зупиняє. Тому те «дозоване» зло, яке Бог дозволяє випробувати у нашому житті, служить до нашого блага. Звичайно, коли ти переживаєш труднощі або позбавлення, болі, страждання (страждання фізичні або душевні), тобі не здається, що це до твого блага, тобі це неприємно і неможна назвати гірке солодким, неможна, як пропонує «християнська наука», закрити очі на зло та сказати: «Зла немає. Це просто ілюзія розуму та вигадка!». Ні, зло реальне і воно присутнє, і нам доводиться проходити через це зло. Цікаво те, що наш Спаситель Ісус Христос Сам зазнав зла, перенісши страждання, і як ніхто інший може розуміти нас. Але пройшовши через випробування та страждання у своєму житті, обертаючись назад, Ви можете по-справжньому сказати: «Так, це потрібно було пройти і цього потрібно було зазнати». І, як пастор церкви, я часто розмовляю з людьми, які перенесли непрості обставини. І ці люди визнають, що не дивлячись на те, що їм вкрай важко і рана залишається ще відкритою, вони однозначно кажуть: «Так, це було до мого блага; так, це було мені на користь; так, я повинен був пройти так званою долиною смертної тіні. І іноді буває так, що ось те перенесене у нашому життя зло дійсно допомагає нам гідно оцінити добро. Бог використовує зло і використовує його у Своєму досконалому плані. Бог не є причиною зла або джерелом зла, але дозволяє нам пережити та випробувати зло для нашого блага. Якщо ми згадаємо, псалмоспівець каже, що «благо мені, що я постраждав». Тобто перенесені ним страждання послужили для блага його душі. І, таким чином, якщо тіло його страждало, то душа знайшла користь та благословення у цих стражданнях.

Також страждання часто є тим єдиним джерелом, який відкриває наше серце, очі та вуха, дозволяє нам зупинитися на наших помилкових шляхах і почути Бога. Дуже часто люди не готові ані бачити, ані чути, ані сприймати Бога доти, поки Бог не торкається їх скорботою. І ось там, на одрі хвороби, людина починає думати та бачити ситуацію зовсім по-іншому. І у цьому випадку, відчуваючи зло та переносячи страждання, людина дійсно страждає. Але страждання ці служать до блага її душі, до спасіння її серця. Також Бог допускає труднощі та випробування у нашому житті, але ці труднощі та випробування теж можуть бути великим благословенням, коли ми, озираючись назад, можемо, пройшовши ці випробування та труднощі, бути підготованими Богом для певного служіння. Подумайте про Мойсея, який у сорок років повинен був залишити Єгипет, рятуючись втечею. Можливо, він малював собі картини, де безтурботно готовий був провести все своє життя там, у Єгипті, насолоджуючись своїм становищем. Але ось він рятується у пустелі, він тулиться у свого тестя, він пасе овець. Це не те царське життя фараона, яке міг уявляти собі Мойсей. Але цих сорок довгих років, проведених в аравійській пустелі, допомогли йому сформуватися як лідеру та підготували його до певного служіння. Також і наш Господь Ісус Христос зазнав страждань, і ці страждання, Його смерть на голгофському хресті, стали причиною нашого викуплення. Як бачите, зло є тією невід’ємною частиною, прекрасної картини, яку Бог малює. Зрозумійте мене правильно: я не бажаю підміняти поняття та сказати, що чорне – це біле. Ні в якому разі! Зло залишається злом. Бог Сам не є злом, і як сказано у Якова: «Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». Бог не є причиною або джерелом зла, але Бог дозволяє, допускає зло у нашому житті. Хоча Мартін Лютер сказав, що «не варто тут пересмикувати та казати, що Бог допускає», тому що загалом єдиний Той, Хто велить у цьому світі, тільки Бог, а значить Він дозволяє або велить злу бути. Бог завжди контролює зло та використовує його для нашої з вами користі. Як у випадку з Христом, зло та страждання Ісуса Христа стали причиною нашого спасіння.

Чи змогли ми сьогодні відповісти на всі питання? Боюся, що ні! А, можливо, що питань стало навіть більше. Що за висновки ми можемо зробити для себе? Що зло – це необхідна складова нашого духовного життя. Труднощі, випробування, страждання, яких нам доводиться зазнавати, непрості. Це нелегко, друзі, я знаю. Але, пройшовши через все це, Господь приносить рясні благословення у нашому житті. Нехай Господь і Вас благословить! І якщо Ви відчуваєте труднощі та страждання, хай Господь підтримає Вас та зміцнить. І знайте, що прийде час, коли Ви озирнетеся назад та зможете побачити ту прекрасну картину, яку Бог зобразив у Вашому житті, дозволивши Вам пройти через те, що Ви, можливо, проходите зараз. Нехай Господь благословить Вас у цьому! Амінь.