Конспект лекції 10.2

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І мова сьогодні піде про роль молитви.

Молитва Єзекії та молитва Мойсея – це ті найбільш поширені молитви, які є у Священному Писанні та які використовують прибічники відкритого богослов’я, про яке ми казали у попередній лекції, для того, щоб показати, що наша молитва сильна змінити волю, плани та наміри Бога. Отже, я цитую з наших заміток: «Для чого ми молимося (це дуже важливе питання. На перший погляд воно виглядає трохи прозаїчним, банальним. Але дійсно подумайте для чого ми молимося?): для того, щоб Бог виконав Свою волю на землі, або ж щоб віруючий досягнув своєї волі на небесах?». Іншими словами, наша молитва може бути спрямована на те, щоб досягти реалізації свого бажання, своїх планів та своєї волі, і примусити Бога діяти за нашим планом. Або ж моя молитва повинна бути про те, щоб просити, щоб волею план Бога небесного був здійснений на землі.

Зазвичай молитва Мойсея та Єзекії наводиться як приклад того, що ми можемо та повинні молити Бога про те, щоб Він змінював Свої плани.

Дозвольте Вам прочитати два підходи до молитви. Підхід перший: «Молитва – це один зі способів, за допомогою якого Бог виконує Свою волю на землі. Ефективна молитва – просити за волею Божою (як ми читаємо у Євангелії від Івана п’ятнадцятий розділ сьомий вірш). Не ми виконуємо нашу волю у небесах, а Бог виконує Свою волю на землі». Іншими словами, ми молимося про те, щоб здійснити Божі плани та Божу волю тут, на землі. Знаючи ці плани, ми просимо, щоб Бог реалізував їх на землі.

Але є інший погляд на молитву: «За допомогою молитви звершується на небесах воля віруючого – іншими словами, молитва людини може змінити волю та наміри Бога, впливаючи на Нього більш сильно, ніж Його власні наміри, і під дією молитви Божа воля, Його слова та плани можуть змінюватися». Як бачите, ці два підходи кардинально протилежні одне одному. Можете собі згадати Вашу останню молитву, де Ви просили, щоб Бог щось здійснив. Або ж коли ми молимося, приносячи Богу свої плани, на що ми очікуємо? Як ми сподіваємося, що Бог повинен відреагувати?

Ось, подивіться як один з теологів відкритого богослов’я розуміє молитву. Я читаю цитату Джона Сандерса: «Тільки якщо Бог не знає чим закінчиться моя поїздка, молитва за безпечну поїздку має смисл». Іншими словами, молитися за поїздку має смисл тільки за умови, якщо Бог не знає куди їде людина та що з нею може статися. Тут молитва людини приймає активну участь; це як важіль впливу на Бога. За цією молитвою Бог повинен нам допомогти, цією ж молитвою ми можемо змінити Божі плани, цією ж молитвою ми можемо досягти своєї мети. Тобто за допомогою своєї молитви ми можемо керувати волею Божою та досягати реалізації своєї волі на небі. Іншими словами, ми примушуємо Бога здійснити нашу волю на небесах.

Давайте ж подивимося молитву Єзекії, про яку я казав, та постараємося розібратися чи зміг Єзекія за своєю молитвою змінити волю та наміри Божі. Отже, ми подивимося уривок, який знаходиться у книзі пророка Ісаї. Це буде тридцять восьмий розділ з першого вірша: «Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити… І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, та й сказав: О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем! І було Господнє слово до Ісаї, говорячи: Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив я сльозу твою! Ось я додаю до днів твоїх п’ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто. І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було». Як бачимо, у цьому випадку розвивається досить драматично історія, коли Єзекія, захворівши, почув від пророка про свою близьку смерть. Будучи вражений такою новиною, такою звісткою від пророка, цар молиться та просить про Божу милість і, як наслідок, зміни цього плану. Відкриті богослови кажуть про те, що у цьому випадку ще до того як Ісая встиг покинути межу міста, Бог вже змінив Свої плани: Єзекія не помер, а йому, власне, було додано п’ятнадцять років життя.

Давайте подивимося уважно на цей уривок. Потрібно відзначити, що сам цар Єзекія при всіх його благочестивих якостях та бажанні наслідувати свого прабатька Давида, тим не менше страждав від гордості. Ось як я цитую з наших заміток: «Про гордість та самолюбство Єзекії свідчить молитва, в якій він просив Бога зцілити його: «О, Господи, (просив Єзекія) згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх!»». Вірність, віддане серце та завгодне в очах Господніх – так оцінював себе цар Єзекія. Досить непогана самооцінка! Але подивіться яку оцінку дає йому Священне Писання. Знов таки я процитую з наших заміток: «Єзекія не подякував Богу за своє зцілення – це є прямим доказом його гордості. І, як сказано, у книзі другій книзі Хронік тридцять другим розділом двадцять п’ятим віршем я читаю: «Та Єзекія не віддав так, як було зроблено йому, бо запишнилося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусалим». Як бачимо, у цьому випадку серце царя страждало гордістю, зарозумілістю, досить неадекватним уявленням про себе та свої заслуги. І ось тут постає питання: коли Бог передавав цю звістку через пророка Ісаю, якої мети Бог досягав? Коли пророк оголосив: склади заповіт, бо ти помреш. Але Бог зцілює Єзекію. Ми можемо припустити, що Бог у Своїх планах бажав упокорити царя та розтрощити його гордість на одрі хвороби перед обличчям смерті; навіть горді схиляються та змиряються. І ось тут Бог торкався серця Єзекії для того, щоб той міг змиритися та покоритися Богу.

Але ще більше Бог переслідував іншу мету. Ось яке цікаве спостереження робить Освальд. Він припускає наступне: «Освальд вважає, що рядки з псалму Єзекії «Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!» (книга пророка Ісаї тридцять восьмий розділ дев’ятнадцятий вірш) свідчать про те, що у Єзекії, коли він захворів та був зцілений, ще не було спадкоємця». Ці слова з хвалебного псалма Єзекії, записаного у Ісаї, підкреслюють дві речі «тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні» (у цьому випадку він каже про себе). І тут ми проводимо паралель «батько синам розголосить про правду Твою!». Можливо, що ці п’ятнадцять років, які Господь додає для Єзекії, є як раз тим періодом часу, коли повинен був народитися новий спадкоємець. Іншими словами, окрім того, щоб упокорити царя, Бог ще й досягає іншої мети.

Знов таки, як помічає Освальд: «Єзекія був зцілений не просто тому, що Бог передумав, а тому, що Бог зберігав вірність тим, з ким Він уклав заповіт у минулому». Ви пам’ятаєте, що Господь обіцяв, що від нащадків царя Давида не припиниться той, хто сидить на престолі. У цьому випадку була дана обіцянка, що не припиниться спадкоємець, або нащадок, що сидить на престолі Давида. І якщо б Бог фактично у цей момент, коли у Єзекії не було спадкоємця, забрав би його життя, то Він, Господь, порушив би свою обіцянку, дану Давиду. А ми знаємо, що «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?». У цьому випадку Бог залишається вірним та послідовним обіцянці, даній ще Давиду. І якщо б Бог здійснив те, що Він казав, і смерть Єзекії б настала, тоді б ця обіцянка порушилася. Але як раз Господь не порушує Свого заповіту і залишається вірним та послідовним.

Чи змінила молитва Єзекії Божий намір чи ні? Давайте подивимося уважніше. Бог незмінний. Зміни відбулися у самому Єзекії. Цікаво те, що у цьому випадку, у всякому разі хоча б зовні, відбулися якісь зміни та зламання у серця Єзекії. Бог допустив хворобу не для того, щоб вбити Єзекію, а щоб упокорити його. Гордий цар повинен був зрозуміти, що він тільки заповнює місце у загальному плані Бога. Крім того Бог ні в якому разі не змінив Свого наміру стосовно життя Єзекії. Справа у тому, що якщо ми будемо уважні до Писання та відкриємо з вами книгу Псалтир сто тридцять дев’ятий псалом шістнадцятий вірш. Там ми можемо прочитати наступне, що сказано: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…». У цьому випадку ми бачимо, що псалмоспівець каже, що ще до появи зародку, до того, коли почався мій перший день тут, на землі, Бог ще до цього визначив дату мого народження та дату смерті. Це не так, що Бог сидить і грається: «Ну, трохи менше; ну, трохи більше. Ну, добре! Ти помолився так щиро, додамо тобі ще трошки». Я не думаю, що це так. Писання вчить нас зворотному: ще до нашого приходу у цей світ Бог визначає нам строк життя. І тому, по-перше, Бог, коли казав про смерть Єзекії, якщо б Він здійснив цей намір, і Єзекія у той самий день, коли до нього прийшов пророк Ісая, помер, то фактично Бог порушив би свою обіцянку царю Давиду. А Бог не порушує Своїх обіцянок, як ми вже чули, Він «не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати». Друге, ми знаємо, що життя Єзекії, ще до його появи, було однозначно визначене, і Бог не змінював його. Від самого початку Бог визначив роки життя Єзекії. Тому у цьому випадку ми не можемо казати, що молитва Єзекії вплинула на Бога та змінила плани.

Цікаво також і те, що фактично те, що Бог сказав, те Він здійснив. Отже, Єзекія отримав відстрочку, але відстрочку тимчасову та умовну, заради Єрусалиму, а не заради того, щоб відповісти на його молитву та продовжити його життя. Життя людини – тільки у руках Бога. Іншими словами, Господь не тільки не міг порушити Свою обіцянку, дану Давиду, та забрати життя у Єзекії. Бог не міг не тільки у той самий день, коли прийшов Ісая, забрати життя у Єзекії, тому що Він визначив його роки життя ще до появи Єзекії. Але ще більше Бог фактично здійснив обіцянку: у свій час цар Єзекія помер. Але помер лиш після того, коли ця воля, плани, наміри Божі були здійснені: у Єзекії з’явився син за передвизначенням Божим. Єзекія прожив стільки років, скільки Бог йому дозволив; Єрусалим був врятований, а Боже ім’я було прославлене через все це. Як бачимо Бог не змінив Своїх планів, Він залишився незмінним. Хто ж змінився? Змінився сам Єзекія. Але у цьому випадку постає дуже цікаве питання: яку ж тоді мету переслідував тут Господь? І Джон Кальвін запропонував два поняття: відкрита воля Божа та прихована воля Божа. Щось на зразок того, що Бог декларує, але у той самий час не має це на увазі, і те, що Бог має на увазі. Дозвольте Вам навести подібний приклад: коли Ваші діти не слухаються та розкидають у кімнаті іграшки, Ви кажете їм: «Діти! Якщо ви зараз іграшки не зберете, я їх зберу та викину, щоб у вашій кімнаті не було такого безладу!». Не думаю, що кожен з нас бажав би за свої гроші придбані іграшки зібрати та викинути. Якої мети ми досягаємо? Ми намагаємося змінити серця наших дітей, показати важливість тих іграшок, без яких вони можуть та ризикують залишитися, і провести зміни в них, щоб вони таки іграшки склали. У цьому випадку Бог, можливо, як батько, що виховує сина свого, сказав Єзекії, що життя його буде забране. І Бог таки забрав його життя. Бог не змінив Свої плани, але Єзекія отримав відстрочку. Це був свого роду такий тривожний дзвінок, який повинен був змусити Єзекію задуматися.

Отже, як ми бачимо, Бог не змінює Свої плани, Він не змінює Свої наміри, але молитва змінює наше серце. Хай Господь благословить кожного з нас молитися так, щоб воля Божа, воля небесна, була здійснена на землі, і щоб ми не намагалися нашу волю земну здійснити на небесах. Нехай Господь благословить нас і, як у тій молитві «Отче наш…» Христос вчив нас «нехай буде воля не Моя, але воля Твоя»! Амінь.