Конспект лекції 11.2

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо тему нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні мова піде про Божу незмінність.

Дозвольте Вас запитати: які з символів християнства Вам знайомі? Ну, мабуть, перше, що приходить одразу на розум – це хрест або вівця, можливо, символ рибки, можливо, інший. Але чи знали Ви що одним з основних символів християнства є якір. Цей символ зустрічається вже у другому столітті як стабільність та надійність. Саме якір в якості ілюстрації у нашій сьогоднішній темі лекції я й бажав би запропонувати.

Ми будемо казати про те, що Біблія каже про Божу незмінність. Також ми розглянемо деякі заперечення або важкі уривки. А ще зупинимо нашу увагу на практичних висновках, які ми повинні будемо зробити для себе.

Отже, Божа незмінність. У чому ж Бог незмінний? Він залишається незмінним у Своїй особистості, природі та атрибутах. Його якості не змінюються. Бог не може ставати краще, тому що Він досконалий, і не стає гірше, тому що Він незмінний.

Також Бог не змінюється у Своїй волі та Своїх планах. Ми з вами подивимося що Писання каже про це та знайдемо підтвердження на сторінках Священного Писання.

Також Бог незмінний у Своїй моралі та моральних встановленнях.

Перший уривок, на який я бажав би, щоб ви звернули увагу – це книга Псалтир сто другий псалом з двадцять шостого по двадцять восьмий вірш. Тут ми читаємо наступне: «Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, позникають вони, а Ти будеш стояти… і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони… Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!». Тут ми бачимо на власні очі, що говориться про Божу незмінність: на противагу Богу все проходить, змінюється, занепадає та йде у небуття, а Бог залишається незмінним, перебуваючи таким довіку.

Також у книзі пророка Малахії ми читаємо у третьому розділі шостим віршем: «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені». Як бачите, Божа незмінність напряму пов’язана з нашим існуванням та безпекою: якщо б не Бог незмінний, то ми б загинули. Або, іншими словами, якщо б Бог змінював Свої плани, то ми б вже давно припинили існувати.

У Новому Заповіті у посланні Якова перший розділ сімнадцятий вірш ми читаємо: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни». Як бачимо, у Богу немає не тільки змін, але й тіні зміни. Немає навіть найменшого натяку на зміну.

Бог також незмінний у Своїй особистості. У посланні до Євреїв тринадцятий розділ восьмий вірш ми читаємо: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!». Як бачимо, Бог є незмінним.

Наступний уривок – це книга Числа двадцять третій розділ дев’ятнадцятий вірш, де сказано наступне: «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?».

Також перша книга Самуїла п’ятнадцятий розділ двадцять дев’ятий вірш, де сказано: «І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись».Тобто ми бачимо, що у Своїй особистості, у Своїй природі, у Своєму характері, якщо бажаєте, Бог від самого початку приймає правильні рішення, зважені та обдумані, досконалі рішення, за які пізніше Богу не доводиться каятися. Так каже Писання: «І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись».

Також Бог незмінний у Своїх планах та у Своїй волі. У книзі Приповісті дев’ятнадцятий розділ двадцять перший вірш сказано: «У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній». У цьому випадку ми бачимо протиставлення, де людина з багатьма задумами протиставляється Богу, і про неї сказано, що у людини багато задумів, але виповниться тільки певне, не певні, а певне, тобто щось одне. Безлічі людських задумів протиставляється одна воля Божа. Недосконалі плани та наші ідеї та припущення протиставляються досконалому Богу, Який здійснює Свій план.

Також у книзі пророка Ісаї чотирнадцятий розділ двадцять четвертий вірш ми читаємо: «Присягав був Господь Саваот та казав: «Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться». Як бачите, від самого початку Божий план був визначений та незмінний.

Інший уривок, на який також потрібно було б звернути увагу – це книга пророка Ісаї сорок шостий розділ з дев’ятого по десятий вірш: «Пам’ятайте про давнє, відвічне, бо я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед, що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню». Тобто від самого початку Бог визначив хід історії, людську долю та обставини. Він звістив про деякі з цих подій нам у Своїх пророцьких писаннях, і те, що Бог каже, воно здійсниться, все, що Богу завгодно, Він здійснює та робить.

Також я бажав звернути увагу на Євангеліє від Івана десятий розділ двадцять восьмий вірш, де ми читаємо: «І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки». У цьому є деяка надія та стабільність. Сподівання для нашого серця – це як надійний якір, який дозволяє нам почувати себе захищеними, а не ношеними від всякого вітру вчення та розбиваними хвилями.

Але чи значить, що Бог такий архаїчний, завжди ходить старою дорогою та не любить ніколи нового? Я повинен сказати, що при тому, що Бог незмінний у Своїй особистості, тобто у Своїй природі, у Своїх атрибутах, у Своїй волі та планах, у Своїх моральних встановленнях, проте Бог є Богом творчим та креативним. Ось як ми читаємо про Нього у посланні до Євреїв перший розділ перший вірш, де сказано: «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків». Бог використовує різноманіття та різні способи для донесення Свого слова або Євангелія, доброї новини. Тут Бог відкривається нам не архаїчним, старим та одноманітним, але навпаки творчим та підприємливим у творчих пошуках.

Наступне – Бог змінює Своє ставлення у тому випадку, якщо грішник змінює своє серце. Дозвольте прочитати цей уривок з книги пророка Йони третій розділ з четвертого по десятий вірші. Отже книга пророка Йони три: чотири - десять: «І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована! (ось така доволі коротка проповідь – не найзахоплююча тема, мабуть, на яку ми бажали б слухати проповідь) І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках. Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо! І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив». У цьому випадку Божі суди, або Боже покарання має певну ступінь умовності: якщо ви не покаєтеся, то загинете. У цьому випадку ніневітяни покаялися, а їхнє покаяння, як ми бачимо, було щирим: від малого до великого; навіть люди та скот – всі волали до Бога про милість. І у цьому випадку коли змінилося серце народу та вони звернулися до Бога, тоді Бог скасував Своє покарання. Або, я подумав, що правильніше буде сказати, відклав Своє покарання, тому що, як Бог і казав, так і Ніневія була дійсно зруйнована, але двомастами роками пізніше. У цьому випадку ми бачимо, що Бог відкладає Свій суд, якщо людина змінює своє серце.

Давайте подивимося деякі важкі уривки, які, здавалося б, кажуть про те, що Бог мінливий та може змінювати Свої плани. Один з таких важких уривків – це книга Буття шостий розділ шостий вірш, де ми читаємо наступне: «І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм». З цього приводу Міллард Еріксон сказав, що обмеженість людської мови при описі Бога називається антропоморфізмом. Коли ми, люди, намагаємося описати нематеріального Бога, Який вищий за нас, нам не вистачає здібностей та слів для Його опису. І тому ми вдаємося до уподібнення Бога до нас, людей, і ми використовуємо людську мову для Його опису. Мабуть Ви відчували б ту важку задачу, коли намагалися б розповісти маленькій п’ятирічній, шестирічній або семирічній дитині про двигун, і як у двигуні працює колінвал. Я думаю, що це не буде простою задачею доступно та ясно пояснити дитині не тільки що таке колінвал, а що таке взагалі двигун. Подібних труднощів, можливо, зазнає й Бог, коли намагається донести до нас Свою істину. І для того, щоб ця істина була доступною для нас, Бог робить її антропоморфічною, використовуючи людську мову та людські образи, що приписуються Йому.

Також наступний уривок, якому ми вже приділяли увагу – це книга Вихід, де з тридцять другого розділу аж по чотирнадцятий вірш ми казали про те як Мойсей молився Богу та просив про те, щоб Господь змилостивився над Своїм народом. У цьому випадку Ви пам’ятаєте, що не Бог змінив Свої плани. А тридцять п’ятий вірш цього тридцять другого розділу закінчується словами, що Бог покарав всіх грішних: як Він обіцяв, так і виконав. Але що відбулося – це те, що по молитві змінився сам Мойсей який молився до Бога. Він приготував своє серце до того, щоб вести цей народ сорок довгих років у пустелі. І Мойсей, а не Бог змінився. Чому ж Бог використовував ці слова та казав, що Він готовий буде знищити ізраїльський народ? Це був свого роду виховний елемент, де Бог, використовуючи таку мову, намагався викликати реакцію у серці Мойсея, щоб той змінився та був готовий до заступництва.

Отже, які практичні висновки ми можемо вже зробити для себе. Скажіть, будь ласка, чому люди завжди бажають кращого та завжди раді змінам або щонайменше сподіваються, що зміни принесуть краще? Тому що ми, люди, живемо у недосконалому світі, і те, що нас оточує воно недосконале. Ми сподіваємося, що зміни принесуть нам дещо краще, тому кожен з нас у більшій або меншій мірі очікує цих змін. І ось людина розчаровується у всьому, все набридає, і хочеться сподіватися, що зміни принесуть дещо краще. Але цікаво те, що, як каже Писання, ми можемо тоді сподіватися на Бога, Який дає нам це краще. Він незмінний, ідеальний і в Ньому ми знаходимо як раз те найкраще, що людина може знайти у Богові. У посланні до Євреїв шостий розділ дев’ятнадцятий вірш сказано про надію: «для душі як котвиця, міцна та безпечна». І якщо Ви ще не знаєте Бога, і Ваш корабель кидає життєвим морем, то Ви могли б знайти свій причал у спасінні, яке пропонує Христос, та кинути якір у тихій гавані. Як?, – Ви запитаєте. Визнавши провину, попросивши пробачення та висповідавши Ісуса своїм Господом.

Також якщо Вам немає на кого або на що опертися, тоді Ви дійсно потребуєте надійного та стабільного Господа. Помітьте, ми читали попередній уривок з книги пророка Малахії третій розділ шостий вірш, де було сказано: «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені». Помітьте, чому Ви живі, чому я живий, чому Ви зараз можете чути це відео? А тому, що Бог незмінний, тому що Він єдиний, Хто дає стабільність. Він не змінюється, ніколи не каже неправди та на Нього завжди можна покластися. Навіть коли я змінююся або змінюю Йому, Він незмінно любить мене, і, як люблячий батько, звичайно ж покарає за мої проступки та порушення, але незмінно збереже моє спасіння. Як ми читаємо у Євангелії від Івана десятий розділ двадцять восьмий вірш наступні слова: «І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки».

Також бажав навести ще одну цитату зі Старого Заповіту. Це книга пророка Ісаї п’ятдесят четвертий розділ десятий вірш, де сказано: «Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь».

Також дозвольте прочитати уривок, інший уривок, з книги пророка Ісаї. Це буде сорок дев’ятий розділ з чотирнадцятого по шістнадцятий вірш. Ісаї сорок дев’ять: чотирнадцять - шістнадцять: «І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув… Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури по завсіди передо Мною». Отже, це Той незмінний, стабільний та благословенний Господь, до Якого ми можемо завжди прийти у наші неспокійні часи, часи тривоги та переживань, де все хитке. І лиш у Ньому ми можемо кинути твердий якір, який є для нас надією.

Але скажіть, друзі, як же можна тоді молитися цьому незмінному Богу, якщо виявляється наша молитва не в силах нічого змінити. Навіщо ж тоді молитися?, – Ви запитаєте. Можливо, Вам не сподобається те, що я скажу, але бажання змінити Бога або за допомогою молитви керувати Богом – це егоїстично та зарозуміло. Подумайте, що молитва не була дана нам для того, щоб розповісти Богу, що Він повинен зробити для нас. Адже молитва – це не тільки «дай, зроби, дай відповідь» і далі. Я бажав навести вам приклад свого знайомого Олексія, який довгий час не бачився зі своєю дочкою, і йому так хотілося з нею поспілкуватися. Коли він звернувся до неї та запитав «як справи?», на що він почув «все нормально, тату; ти подарунки привіз, ти подарунки вже купив?». Ось, можливо, так і Богу часто стає боляче, коли ми ставимося до Нього споживацьки «а Ти подарунки нам купив, а Ти зробив те, що я Тебе просив?». Молитва – це не просто «дай, зроби», але можливість спілкуватися з Богом. Молитва набуває іншого смислу: більше дякувати, прославляти та спілкуватися з Ним.

Ви знаєте, заступницька молитва – це той інший аспект, про який я також бажав би казати. Якщо ми відкриємо разом з вами другу книгу Самуїла, це буде двадцять четвертий розділ з п’ятнадцятого по дев’ятнадцятий вірш. Друга книга Самуїла двадцять чотири: п’ятнадцять - дев’ятнадцять: «І дав Господь моровицю в Ізраїлі від ранку й аж до часу умовлення, і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловіка… І простяг той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб вигубити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку! А Ангол Господній був при тоці євусеянина Аравни. І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побивав серед народу, і проказав: Я ось згрішив, і пішов проти Закону. А ці вівці, що зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!... І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: Устань, постав Господеві жертівника на току євусеянина Аравни. І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь». І двадцять п’ятий вірш: «І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля». Цікаво те, що якщо б ми тільки прочитали двадцять п’ятий вірш, то побачили б ситуацію по цей бік неба. Ми спостерігаємо Давида, який бачить ангела, що стоїть на вершині гори, де зараз знаходиться храмова гора і колись був єрусалимський храм. І ось Давид молиться до Бога цією заступницькою молитвою та просить «Господи, будь милостивий: Я згрішив, а за що страждає цей народ?». І тут приходить пророк та закликає Давида встановити жертовник. І по встановленню жертовника ураження припиняється.

Автоматично, бачачи лиш цей бік небес, ми можемо сказати: а, так за молитвою Давида виходить Бог змінив плани, і ангел був зупинений, і ураження було припинене! І тут ми можемо так багато приписати своїй молитві та сказати: ось що може моя молитва! Але, друзі, будьте обережні. Ви пам’ятаєте, як ми читали раніше? І добре, що Бог відкриває нам, що відбулося раніше, по той бік небес. Тут ми читали з п’ятнадцятого вірша і далі, де сказано у шістнадцятому вірші: «та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку!». Ми бачимо, що веління Боже про припинення покарання настало набагато раніше до того як Давид побачив ангела та до того як він спорудив жертовник. Бог очікував, що у цьому випадку Давид буде змінений як цар, зміниться його серце. Божі плани не змінилися: Бог прийняв рішення та розпорядився як повинно бути. Але чого Бог очікував? Що серце царя Давида зміниться. І у цьому випадку – це заступницька молитва, яка перетворює нас, робить нас учасниками Божої слави, де ми молимося за волею Божою та просимо про Боже здійснення.

Що ж означає Божа незмінність для мене? Це означає, що Бога неможливо перетягнути на свій бік, умовити, схилити до чогось, заробити його прихильність. Бог не піддається жодним маніпуляціям з боку людини. Я цитую з наших заміток: «Це значить, що як завжди Бог ненавидить гріх. Бог незмінно любить людину та бажає спасти її. Бог не змінить Свої наміри та не скасує Свої плани. Людина ніяк не може заробити Божу прихильність, тому що Бог полюбив людину та віддав Свого Сина на смерть за нас. Що ще більше можна зробити? І так само Бог зберігає вірність, зберігаючи її для спасіння обраних. Що це значить для мене практично? Я можу бути спокійним та впевненим у своєму спасінні, тому що Бог не викине мене, як винне цуценя, і мені не потрібно буде заробляти Його прихильність. Я повинен бути смиренним та слухняним, розуміти що Бог допускає у моєму житті. Можливо, Ви ніколи не розбагатієте, ніколи не вийдете заміж або не одружитеся, ніколи не досягнете високого положення або впливу. Щоб не втрачати душевного миру, прийміть те, що незмінний Бог визначив для Вас». Пам’ятаєте, як ми читали у посланні до Римлян восьмий розділ двадцять восьмий вірш, де сказано: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре».

Отже, друзі, фактичні висновки, до яких ми приходимо: прийміть незмінного Бога, щоб не розчаровуватися; будьте спокійні та довіряйте Богу, тому що Бог незмінний; відкривайте свої вуста у молитві, щоб спілкуватися з Богом, а не просто просити; будьте готові до змін, коли Ви молитеся, тому що Бог почне змінювати Вас. Нехай Господь благословить вас у цьому! Дякую за вашу увагу! Амінь.