Конспект лекції 12.1

Доброго дня, дорогі друзі! Ми продовжуємо предмет нашого вивчення «Систематичне богослов’я». І сьогодні ми будемо казати про Божу святість.

Я бажав би звернути вашу увагу на біблійний уривок, який записаний у другій книзі Самуїла шостий розділ з першого по п’ятнадцятий вірш: «А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч. І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім’я, Ім’я Господа Саваота, що замешкує на херувимах. І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза. І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах. І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба. І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім’я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег? І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім. І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби. А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом. І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми». Якщо б ми були у числі сторонніх спостерігачів, які споглядали цю процесію, для нас, як для стороннього спостерігача, було б цікаво помітити як тридцять тисяч чоловіків, відібраних в Ізраїлі були зібрані. І у цьому випадку не для військового походу, хоча експедиція була небезпечною, оскільки проходила поблизу кордону з филистимлянами. Всі вони прийшли заради маленького дерев’яного ящичку, обкладеного золотом та накритого кришкою, прикрашеного ангелами. Цей витвір називався ковчегом – ерон Елохім єврейською. Що ж у ньому було такого особливого, бо заради нього зібралася така кількість людей? Чим ця історія заслуговує на нашу увагу? І найголовніше: чого ми можемо навчитися з неї?

Отже, що собою являв ковчег Божий? За велінням Господа Мойсей побудував ковчег Господній як про це сказано у книзі Вихід двадцять п’ятий розділ з десятого по двадцять другий вірш, який також називався ковчегом заповіту або свідчення. Це був маленький дерев’яний ящик розміром близько ста п’ятнадцяти сантиметрів у довжину, сімдесяти сантиметрів у ширину та стільки само, сімдесяти сантиметрів, у висоту, виготовлений з акації, покритий золотом. З обох боків до нього були прикріплені кільця, в які вставлялися шести для його носіння. Ковчег був символом Божої присутності серед ізраїльського народу, свого роду трон, на якому сидів Господь.

Чому ковчег був таким важливим? Є на те цілих п’ять причин. У ковчезі знаходилися скрижалі заповіту – запис договору між Богом та Ізраїлем. Це було місцем Божого одкровення, де Господь відкривався колись Мойсею. Це було троном Господа, як я вже сказав. Це було місцем викуплення. Там, у центрі на кришці, над якою схилялися ангели, священик раз на рік, приходячи у святе святих, де знаходився сам ковчег, кропив кров’ю, і це місце називалося кафора – місце викуплення. Саме там відбувалося викуплення всього ізраїльського народу та всіх його гріхів, тому що на ковчезі називалося ім’я Господа. Ковчег таким чином ототожнювався з Самим Богом.

Причина, через яку Давиду потрібно було переносити цей ковчег. Можливо, Давид пішов за поширеною на Близькому Сході практикою, коли богів представляли новому місту. Ми пам’ятаємо, що Єрусалим тільки був завойований Давидом та звільнений. І тому, можливо, йдучи поширеною практикою, Давид вирішив перенести ковчег. Але також перемога в інших двох битвах, коли филистимські боги були захоплені Давидом, можливо, могла спровокувати филистимлян на повторну спробу захопити ковчег Божий, свого роду таку помсту Богу Ізраїля. Тому Давид, будучи розсудливим, вирішив перенести ковчег.

Чому було неправильно перевозити ковчег? Я прочитаю з наших заміток: «Не дивлячись на те, що вибір нового візка міг казати про прагнення до ритуальної чистоти, проте це був неправильний вибір. Це нагадує прецедент у першій книзі Самуїла шостий розділ сьомий вірш. Таким способом транспортування ковчега повністю нехтувала Боже веління стосовно нього: його слід було переносити, а не перевозити».

Ми запитаємо: а за що ж тоді поплатився Узза? Ковчега ніхто крім священиків не повинен був торкатися. Ось як про це ми читаємо у книзі Числа четвертий розділ п’ятнадцятий вірш: «І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд, коли табір рушає, а потім увійдуть Кегатові сини, щоб нести але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати». Як бачимо, у Священному Писанні був суворий припис про недоторканність ковчега. Що ж зробив Узза? Ми читаємо, що він простяг руку, фактично підтримав ковчег, щоб врятувати його від падіння, тому що воли спіткнулися. Можливо, так би вчинив кожен з нас, опинившись на місці Уззи.

За що ж той поплатився? Справа у тому, що Бог святий, а людина грішна. Ось як ми читаємо про Божу святість. Я пропоную разом відкрити книгу пророка Ісаї шостий розділ з першого по п’ятий вірш: «Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм. Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом! Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!». Як бачимо, Ісая був вражений Божою святістю. І це значить, що якщо б я опинився на місці Уззи, Бог так само покарав би й мене навіть не дивлячись на те, що я гарний, ходжу до церкви, вірю в Бога, читаю Біблію, не палю, не п’ю, не живу розпутно, не лихословлю і так далі ми могли б продовжувати список. Але яким би гарним я не здавався б собі на фоні інших, в очах Бога я грішник. Ось як Писання, Біблія, визначає нас з вами. Давайте разом відкриємо послання до Римлян третій розділ з дев’ятого по вісімнадцятий вірш. Послання до Римлян три: дев’ять - вісімнадцять: «То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми…». Це сумна картина, яка показує мій та ваш стан. Ми грішні у Божих очах, і якими б гарними не здавалися собі, ніхто з нас не може задовольняти або відповідати Божому стандарту. Отже, навіть якщо мої наміри добрі, як в Уззи, і мої мотиви правильні, тому що я грішник, я не можу наблизитися до Бога та залишатися живим. Подібно до Давида ми відчуваємо страх і запитуємо себе: як може Господь увійти у дім мій, як цей Бог може увійти у дім мій?

Що змінилося після того, коли Давид спробував вдруге перенести ковчег? Давид розпорядився, щоб ковчег був доставлений у дім левита. Знаходячись там три місяці, ковчег приніс благословення, а не прокляття. Але на диво знаходження ковчега у домі левита принесло благословення всій сім’ї. Давид зрозумів, що присутність Бога у Його житті дає йому благословення. І що ж практично зробив Давид? Давид приготував столицю та себе: він звів палатку в Єрусалимі, у відповідності до першої книги Хроніки шістнадцятий розділ тридцять дев’ятий і сороковий вірш це було зроблено без перенесення ковчега з Ґів’ону. Потім він приготував себе і був одягнений у лляний ефод – одяг, який носили в Ізраїлі тільки священики та левити. Також здійснювалися дорогі мирні жертви, які приносили з волів та відгодованих корів, що приносилися левитами через кожні шість кроків. Зупинка через кожні шість кроків, можливо, нагадувала про суботній спокій.

Отже, я потребую Бога. Це ті практичні висновки, які я можу зробити для себе. Не дивлячись на те, що я грішник, а Бог святий, проте я потребую Бога. Без Бога моє життя позбавлене смислу. Колись Блаженний Августин сказав, що у серці кожної людини є порожнеча, яку може сповнити тільки Бог. І серце людське не заспокоїться доти, доки не знайде Бога. Життя з Богом – життя вічне, а життя без Бога – вічна погибель. Отже, я потребую Бога. Пам’ятаєте, як дім левита, в якому був залишений ковчег, отримав благословення, він і вся його сім’я, так і я, і моя сім’я – ми потребуємо Божої присутності; так, цього святого Бога, Якого часом стає страшно. Але саме Цей Бог приносить радість, мир, втіху, щастя моїй душі, все те, чого тільки я можу потребувати; все те, що я тільки можу собі уявити доброго та прекрасного, приходить з Цим Богом.

Але ж я не можу догодити Богу своїми справами. Я не в змозі навіть якщо у мене добрі наміри, як в Уззи, я не можу наблизитися до Бога. Все, що я міг би тільки зробити, щоб догодити Богу, буде недостатньо, тому що я грішник. І якими б добрими поривами я не був рухомий, щоб, як Узза, підтримати ковчег, моя грішна природа, моє грішне єство, зустрічаючись зі святим Богом, буде уражена та покарана. Чому? Тому що я грішник, а Бог святий. У Біблії сказано, що відплата, яку людина отримує за гріх, ніяка інша, а смерть.

Отже, як же вийти з цієї ситуації? Бог Сам угледів вихід з цієї ситуації. Проте людина може, таки може, наблизитися до Бога, тому що Сам Бог угледів вихід з цієї ситуації. Пам’ятаєте, що вдруге Давид приносив жертви, приготував місце та себе. Кожен наступний крок супроводжувався завдяки жертвоприношенню: кожні наступні шість кроків, які робили левити, зупинялися на сьомому, де приносилася жертва. В Євангелії від Івана три: шістнадцять ми читаємо: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

Як це стало можливим для грішної людини наблизитися до святого Бога? Адже я грішний, і достатньо одного дотику для того, щоб мені загинути. Але що зробив Господь Ісус Христос? Прийшовши у цей світ та прийнявши наше людське тіло, Він ототожнив Себе з нами, Він став другим Адамом. І якщо першим Адамом гріх увійшов у світ та через нього кожен з нас успадкував цей гріх, який є частиною нашої природи, частиною нашого єства, то другий Адам, безгрішний святий Господь, народжений від діви Марії, проживши досконале життя, не зробивши жодного гріха, став тією досконалою жертвою, яка могла задовольнити Божий гнів. По справедливості Бог, як святий і праведний, не може закрити очі та сказати: ну, добре, ти – гарний хлопець, прощаю тебе. Тоді б Він припинив бути праведним Суддею. Але Бог повинен покарати кожен наш гріх, кожен, і достатньо одного, щоб опинитися в пеклі. І ось Бог, замість того, щоб покарати мене та вас, карає Свого єдиного Сина. Ісус Христос стає так званою замісною жертвою: там, на хресті, повинен би був померти я, але замість мене помирає Христос. І Він, будучи безгрішним, приймає покарання, а мені дарує прощення, прощення, на яке я не заслуговую, але яке можу отримати даром по вірі через просту молитву, дозволивши Богу увійти у моє життя. Якщо Ви ще не молилися такою молитвою та не примирилися з Богом, якщо у Вашому житті ще не відбулося прийняття цієї замісної жертви, хай Господь благословить Вас знайти мир і примиритися зі святим та праведним Богом.

Сьогодні Цей святий та праведний Бог простягає Свою руку спасіння для Вас. Нехай Господь благословить Вас прийняти її! Амінь.