Конспект лекції 12.2

Доброго дня, дорогі друзі! Сьогоднішньою лекцією завершується наш курс вивчення «Систематичного богослов’я». І сьогодні мова піде про Бога. І, якщо казати про Його якості, то про Бога як про верховного Суддю.

Ми звернемо увагу на книгу Об’явлення. Для того, щоб краще розуміти предмет нашого вивчення, дозвольте вам коротко представити структуру книги Об’явлення. Не дивлячись на те, що ця книга здається складною та непростою для розуміння, вона має досить просту і доступну структуру. По-перше, у першому розділі ми читаємо вступ. У другому і третьому розділі є послання семи церквам. Четвертий і п’ятий розділи кажуть про поклоніння Богу. З шостого по вісімнадцятий розділ говориться про період великої скорботи. Дев’ятнадцятий розділ – це повернення Царя. Двадцятий розділ – це тисячолітнє царство. І книга Об’явлення закінчується вічністю – двадцять перший і двадцять другий розділ. Як бачите, структура досить проста, не дивлячись на те, що книга непроста для розуміння. І ось тут ми подивимося як в останній книзі Біблії, і до речі, дуже примітно, що це остання наша лекція, будемо казати про Бога як про верховного Суддю.

Отже, сьогодні ми подивимося на наступні теми: сутність Божого суду; прояв Божої милості; завзятість тих, хто не розкаявся. Перше, на що бажав би звернути вашу увагу – це уривок з другого послання до Солунян другий розділ з дев’ятого по дванадцятий вірш. У цьому посланні апостол Павло описує майбутні суди та останні події. І ось як він характеризує сутність Божого суду: це, якщо бажаєте, свого роду такий концентрат, який каже про сутність Божого суду. Отже, друге послання до Солунян два: дев’ять-дванадцять: «Його прихід (мова йде про антихриста) за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду». Як бачимо, людей останнього часу характеризує любов до неправди та відкидання істини. І, як наслідок цього, відкидання Бога, Його слова та звернення до неправди. І Бог карає людей тим, що дозволяє їм отримати те, чого, власне, вони бажали; Він віддає їх неправді за їхнє відкидання істини.

Отже, давайте подивимося з вами сутність Божих судів. Книга  Об’явлення, де говориться про час великої скорботи, починається шостим розділом. У цьому шостому розділі з першого по другий вірш ми читаємо наступне: «І я бачив, що Агнець (Агнець – це ще одне з імен Ісуса Христа) розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти». У цьому випадку перша з печаток, початок судів, здійснюється за посередництвом приходу антихриста. Тобто фактично люди отримали те, що бажали: вони не захотіли прийняти Христа, людство відкинуло Бога і відкрило своє серце спокуснику та сатані. І ось, як наслідок, Бог дозволяє людям отримати те, чого вони бажали.

Наступне – це восьмий розділ з сьомого по дванадцятий вірш. Об’явлення вісім: сім-дванадцять: «І засурмив перший Ангол, і вчинилися град та огонь, перемішані з кров’ю, і впали на землю. І спалилась третина землі, і згоріла третина дерев, і всіляка зелена трава погоріла… І засурмив другий Ангол, і немов би велика гора, розпалена огнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров’ю, і померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів… І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона… І засурмив Ангол четвертий, і вдарено третину сонця, і третину місяця, і третину зір, щоб затьмилася їхня третина, щоб третина дня не світила, так само ж і ніч…». Якщо перший суд знаменує собою прихід антихриста, коли людина повністю була віддана в обійми того, хто каже неправду, то наступні суди, як тут ми бачимо, перших чотирьох труб, кажуть про те, що Бог фактично, уражуючи той світ, в якому ми живемо, а саме воду, джерела вод, землю, траву, забирає третю частину того, що Він дав. Оскільки люди не оцінили те, що Бог їм дав, не подякували Йому за ті благословення, які отримали, то фактично Бог забирає, але помітьте, забирає по Своїй милості не все, а лиш третю частину.

Інший суд Божий поширюється, і це п’ята та шоста труби, на звільнення сил зла. Це досить великий уривок, який каже про те як були звільнені сили зла. Ми знаємо, що після гріхопадіння, коли сатана потягнув за собою третю частину ангелів, деякі з них були зв’язані Богом та знаходилися у безодні. І ось тут ці ангели, зв’язані Богом, звільняються з безодні. Дивіться, як про це ми читаємо у дев’ятому розділі з першого вірша: «І засурмив п’ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу (тут явна паралель з гріхопадінням сатани. Христос про нього ж сказав, що Він бачив сатану, який спав з неба на землю). І їй даний був ключ від криниці безодньої. І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму… А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні. І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої. І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину. І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!.. А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя. І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев’ячі. І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну. І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п’ять місяців шкодити людям. І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон! (Як бачимо, люди були піддані мукам та стражданням. І страждання ці схоже мали не фізичну форму, а душевну, оскільки люди бажали смерті, смерті фізичної, але не могли її отримати. Я спостерігав за досвід свого пасторського служіння, що люди, як правило, бажають смерті при сильних фізичних, нестерпних болях, коли вони вже не можуть більше терпіти. І друга причина – від страждань душевних, душевних переживань настільки важких, що навіть фізичний біль не йде у порівняння з ними. Можливо, як раз люди й відчували такий біль, страждання та муки від цих демонічних сил. Фактично Бог, Який пропонував людям спасіння та життя вічне через Спасителя, був відкинутий, і тоді, будучи відкинутим, Він дозволяє сатані прийти у цей світ. Люди опиняються в обіймах того, хто каже неправду, і батька неправди, той, який використовує та про якого сказано, що він прийшов вбити та погубити. І ось люди виявляються беззахисними тепер перед армадою демонічних сил. Дванадцятий вірш цього розділу каже наступне) Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять! І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом, що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв’яжи чотирьох Анголів, що пов’язані при великій річці Ефраті. І були порозв’язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей (тут, судячи з того як ці ангели були зв’язані так само, як і попередні ангели з безодні, можна припустити, що це демонічні сили і так здійснюється їхня зла робота, де третя частина людства була знищена). А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число (тут говориться про фактично величезну кількість; необов’язково, що мається на увазі буквальне число, але скоріше підкреслюється величезний вплив цих сил зла на людство). І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка (як бачимо, ці створіння, їх не можна назвати тваринами, скоріше нагадували якісь спотворені образи. І ось вони, мабуть, найяскравіше за все символізували ці демонічні сили, але й про самого сатану пам’ятаємо, що він ходить як рикаючий лев, шукаючи, кого поглинути). І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів. Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять».

Наступний суд, який Господь звершує, описаний у книзі Об’явлення шістнадцятий розділ з третього по сьомий вірш – це друга та третя чаші. Тут фактично люди п’ють заслужено ту кров, яку вони пролили. Давайте відкриємо разом з вами Об’явлення шістнадцять: три-сім: «І другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі. Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров. І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседежителю! Правдиві й справедливі суди Твої!». Як бачимо, ці Божі суди фактично ґрунтуються на тому, що Бог справедливо, праведно та істинно, у відповідності до правди та істини, відплачує людям: відплачує тим, чого вони бажали, як прийняття антихриста; відплачує тим, що забирає те, що дав, як у випадку з навколишньою природою; звільняє демонічні сили, які були зв’язані, тому що люди не захотіли прийняти Боже Царство і опинилися у царстві сатани. І ось тут фактично вони повинні тепер пити кров за ту кров пролиту, яку вони безвинно пролили.

Але тут ми бачимо вдячність віруючих. У цей час ті віруючі, що звертаються до Бога, дякують Йому – Об’явлення сьомий розділ з дев’ятого по дванадцятий вірш. Об’явлення сім: дев’ять-дванадцять: «Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! І всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!». Як ми бачимо, вони дякують Богу за те, Ким Він є. Фактично у цьому й полягає суть подяки та прославлення Бога, коли ми просто дякуємо Богу за те, Ким Він є. І вони повторюють якості – це дванадцятий вірш: «Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки!». Вони також дякують Богу як, наприклад, у чотирнадцятому вірші за праведну відплату. Прочитаємо сьомий розділ чотирнадцятий вірш: «І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця…». Тобто це вдячність тих спасенних, які звернулися до Бога.

Також наступний уривок – це одинадцятий розділ з шістнадцятого по вісімнадцятий вірш. Тут ми читаємо продовження тієї подяки, яка виходить від віруючих. Об’явлення одинадцять: шістнадцять-вісімнадцять: «І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював! А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю». Як тут ми бачимо, по-перше, вони дякують та поклоняються Богу за те, Ким Вінє. Сімнадцятий вірш, тут сказано: «Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!». Тобто це подяка Богу за Його силу та велич, за те, що Він фактично запанував, за наступ Його Царства у сімнадцятому вірші. Також за праведну відплату у вісімнадцятому вірші сказано: «А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю». І останнє – згубити тих, хто нищить землю. Фактично те, що ці люди робили, руйнували або знищували землю і тих, хто на ній жив, тепер буде по відношенню до них – це справедлива відплата.

Далі Об’явлення дванадцятий розділ з десятого по дванадцятий вірш – це подяка віруючих за повалення дракона. Об’явлення дванадцять: десять-дванадцять: «І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братівнаших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!». Тут ми бачимо подяку Богу за суд над сатаною.

Також п’ятнадцятий розділ з другого по четвертий вірш – це прославлення та поклоніння віруючих Богу. Об’явлення п’ятнадцять: два-чотири: «І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, стояли на морі склянім, та мали гусла Божі. І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!». Як бачимо, причиною цієї подяки є не тільки якості Бога, праведність, святість, істинність, вірність, але також і наступ судів, тієї праведної відплати, про яку було передбачено ще у Старому Заповіті.

І останній уривок – це дев’ятнадцятий розділ з першого по сьомий вірш, де також віруючі поклоняються Богу за справедливий та вірний суд над Вавилоном. Об’явлення дев’ятнадцять: один-сім: «По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому, правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук! І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки! І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя! А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі! І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!».

Але не дивлячись на Божі суди, які є праведними та істинними, є належною відплатою тим людям, що грішили подібним чином, і тим чином, яким вони грішили, отримують від Бога праведну відплату, ми бачимо, що Бог проявляє Свою милість. Також Бог спасає під час великої скорботи. Не дивлячись на те, що тут здійснюються суди, не дивлячись на те, що смерть, загибель та покарання настільки реальні, при цьому Бог діє милостиво – пропонує, і далі пропонує Своє спасіння. Подивіться Об’явлення сьомий розділ з тринадцятого по сімнадцятий вірш. Об’явлення сім: тринадцять-сімнадцять: «І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили? І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця… Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!». Хто ж вони, хто ж ці люди, які опинилися на небесах? І старець, що розмовляв з Іваном, відповідає, що це ті, хто прийшли від великої скорботи. Про їхню кількість ми читаємо, що їх безліч, тобто безліч спасенних.

Далі проповідується Євангеліє, проповідується надприродним чином. По-перше, не тільки через людей, що залишилися на землі, які знають Біблію, але ще через ангела прямо з небес (тобто, можна сказати, що це така небесна євангелізація). Об’явлення чотирнадцятий розділ з шостого по сьомий вірш ми читаємо: «І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!». Ніхто з нас, людей, не зміг би впоратися з кращим способом євангелізації як цей ангел, який буде летіти прямо посеред неба.

Також у книзі Об’явлення одинадцятий розділ з третього по тринадцятий вірш ми читаємо про двох свідків, які мали певний імунітет, що захищав їх від ураження та дозволяв їм безперешкодно проповідувати Євангеліє. І навіть коли люди не бажали слухати та чути це Євангеліє та, дихаючи злістю, готові були вбити, то не мали ніякої влади. І ці два свідка надприродним чином проповідували це Євангеліє.

Ще є Боже втручання через суди, коли Бог змушував людей задуматися через скорботи та страждання, що вони переживали, шукати звернення до Нього.

Але ми спостерігаємо завзятість тих, хто не розкаявся. Об’явлення шістнадцятий розділ дев’ятий вірш каже: «І спека велика палила людей, (здавалося б, відчуваючи ось ці сильні страждання, тут говориться, що ця спека просто пропалювала людей, але замість каяття, ми читаємо) і зневажали вони Ім’я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому». Ми бачимо тут нерозкаяне серце, що не здатне прийняти Євангеліє.

Далі у цьому розділі одинадцятий вірш: «і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!». Це твердошиє нерозкаяння, нездатність прийняти Євангеліє.

Також ми бачимо: не дивлячись на те, що Бог люблячий та справедливий, проте справедлива й лють суду Божого та гніву по відношенню до тих, хто не розкаявся. І ще справедлива радість з нагоди загибелі нечестивих. Це книга Об’явлення одинадцятий розділ з дев’ятого по десятий вірш: «І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверті дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі». Як бачите, ця незрозуміла радість на противагу радості віруючої людини за справедливу відплату. І нам, кожному з людей, властиво це почуття справедливості, коли ми бачимо гріх, беззаконня, несправедливе ставлення, у нас десь глибоко у серці вкорінене почуття бажання цієї справедливості, цієї праведної відплати, що заслужена. І коли ця відплата приходить, у нашому серці є радість, ми радіємо тому, що зло покаране та людина або той, хто згрішив, або той, хто завинив, отримав повну та заслужену відплату. Це праведна радість. Але тут, коли ми бачимо цю радість, ця радість нечестивих, де два свідка, про яких я казав раніше, проголошували Євангеліє та істину, які все-таки були вбиті сатаною, і ось люди радіють їхній смерті. Ви можете собі уявити до якого аморального стану вони опустилися? Коли гинуть два праведника і при цьому люди радіють. Вони виявляють незбагненну негуманність та зло, коли два цих трупа залишаються на цілих три дні на загальний огляд.

Далі – нерозкаяність. Об’явлення дев’ятий розділ двадцятий та двадцять перший вірші – тут говориться про те, що ці люди не готові були прийняти істину та справедливо понесли суд на собі. Отже, Об’явлення дев’ять: двадцять: «А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яним, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити. І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх…».

Які практичні висновки ми можемо зробити для себе? Яким Бог відкривається нам у цій останній книзі Біблії, книзі Об’явлення? Справедливим Суддею. І за це, як вже читали у книзі Об’явлення, ми повинні дякувати Богу, дякувати Йому за те, що Він святий та праведний, Бог, Який не може терпіти неправду та гріх. І Бог справедливо карає цей гріх, але при цьому Він дає кожному з нас надію на Свою милість та прощення. І якщо хтось з тих, хто слухає цю лекцію, ще не примирився з Богом та не прийняв Його прощення, я закликаю Вас зробити це сьогодні. Хай Господь благословить Ваше серце бути відкритим та чуйним до прийняття цієї істини. А якщо Ви вже прийняли Бога, то нехай Господь благословить Вас жити праведно та свято, освячуючись та наближаючись до Бога, пізнаючи Його Яким Він є та демонструючи людям, що оточують Вас, цей образ Божої святості.

Нехай Господь благословить вас у цьому! А я вдячний вам за вашу увагу.